Постанова

від 07.06.2019 по справі 127/28252/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28252/18

Провадження № 22-ц/801/1185/2019

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 рокуСправа № 127/28252/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний візовий центр про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання,

Рішення ухвалила суддя Борисюк І.Е.

Рішення ухвалено о 17.00 год. в м. Вінниці

Повний текст рішення складено 28 березня 2019 року,

Встановив:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ Міжнародний візовий центр про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 червня 2018 року між нею та відповідачем було укладено договір № 105 про надання інформаційно-консультаційних послуг, зокрема, підготовки пакету документів для звернення до центру візових анкет. Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач взяв на себе зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги по візовим питанням, візам до Канади, США, Великобританії та Ірландії, питанням дії безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом, процедурі перетину кордону, вартості та наявності автобусних, залізничних та авіаквитків як в Україні, так і за її межами, умовам проживання та харчування в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах Європейського Союзу, умовам бронювання готелів, автомобілів, умовам страхування для виїжджаючих за кордон та іншим питанням, які виникають у замовника та членів його родини, надати інформацію про імміграційні освітні програми та програми по працевлаштуванню в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах Європейського Союзу.

До її зобов`язань за цим договором входила оплата послуг в сумі 10 965 грн., що нею було виконано своєчасно та в повному обсязі в день укладення договору. Також вона своєчасно передала співробітникам відповідача необхідну для виконання ними послуг інформацію.

Орієнтуючись на терміни підготовки документів, визначені співробітниками відповідача, вона запланувала приїзд до м. Вінниці з метою оплати візового збору, уточнивши по телефону у співробітників відповідача можливість здійснення оплати візового збору.

В подальшому після неодноразових звернень до відповідача та підтвердження готовності документів 06 серпня 2018 року нею було придбано авіаквиток вартістю 6144 грн. (14 224,38 руб.), без можливості його повернення. 08 серпня 2018 року вона в черговий раз зателефонувала до відповідача з метою уточнення часу отримання документів, проте їй було повідомлено, що документи не готові і приїжджати не потрібно. Після подальших неодноразових звернень до відповідача вона зрозуміла, що її документи не починали оформляти, оскільки сплачені нею кошти були використані на інші потреби керівника підприємства, аніж на оплату партнерам за підготовку документів для виконання умов укладеного договору.

21 вересня 2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про відшкодування їй матеріальних збитків, завданих їй неналежним виконанням зобов`язань з боку відповідача, на що отримала відповідь від 02 жовтня 2018 року, яка не містить чіткої відповіді щодо вирішення спірного питання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та наданням недостовірної інформації про готовність документів, їй причинено матеріальні збитки, які полягають в тому, що вона в липні 2008 року приїжджала з-за кордону з метою оплати візового збору, що виявилось не потрібним у зв`язку з неготовністю документів; їй довелось повторно сплатити візовий збір, для чого вона також приїжджала з-за кордону. Нею було придбано авіаквитки на загальну суму 16 370 грн., а саме: 19 липня 2018 року вартістю 3360 грн. (рейс Женева - Київ); 26 липня 2018 року вартістю 2459 грн. (рейс Київ - Бухарест); 28 липня 2018 року вартістю 4407 грн. (рейс Бухарест - Женева); 11 серпня 2018 року вартістю 6144 грн. (рейс Малага - Київ).

Крім того в процесі підготовки документів відповідачем було допущено ряд помилок (грубе неспівпадіння дати в страховому полісі, відсутність квитанції по страховому полісу), на усунення яких їй довелось витрачати додатковий час, кошти та зусилля, а також переживати та нервуватися. Через безвідповідальність та халатність працівників ТОВ Міжнародний візовий центр вона була змушена кардинально змінювати свої плани, втратила роботу, оскільки у зазначений відповідачем термін не були готові документи, витрачала кошти на авіаквитки. Така ситуація стала для неї великим потрясінням, через що вона втратила спокій, неодноразово переживала значні хвилювання, змушена була неодноразово телефонувати відповідачеві з метою отримання документів. Неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань їй причинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 500 грн.

У зв`язку з цим просила стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язання, в розмірі 16 370 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Міжнародний візовий центр про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

Зазначила, що рішення суду є незаконним через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів.

Відповідач ТОВ Міжнародний візовий центр відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Міжнародний візовий центр укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач взяв на себе зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги по візовим питанням, візам до Канади, США, Великобританії та Ірландії, питанням дії безвізового режиму між Україною та ЄС, процедурі перетину кордону, вартості автобусних, залізничних та авіаквитків як в Україні так і за її межами, умовам проживання та харчування в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах ЄС, умовам бронювання готелів, автомобілів, умовам страхування для виїжджаючих за кордон та іншим питанням, які виникають у замовника та членів його родини, надати інформацію про імміграційні, освітні програми та програми по працевлаштуванню в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах ЄС, а замовник - оплатити послуги своєчасно та в повному обсязі. Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість послуг за договором складає 10 965 грн. (а. с. 17).

На виконання умов договору позивач сплатила відповідачу за послуги 10 965, 00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 105 від 11 червня 2018 року (а. с. 18).

21 вересня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про відшкодування їй 6144 грн. матеріальних збитків, що спричинені їй неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105 від 11 червня 2018 року, що полягало у наданні недостовірної інформації щодо готовності документів (а. с. 20-21).

02 жовтня 2018 року відповідач надав позивачу відповідь № 73/С, у якій, зокрема, зазначив, що пересування замовника по Україні та за її межами, придбання квитків на авіаційний, залізничний, автомобільний та інші види транспорту та питання по їх поверненню в разі відкладення поїздки не є предметом договору та не може виступати в ролі предмета скарги (а. с. 22).

Також по справі встановлено, що 23 травня 2018 року позивачем було придбано авіаквитки на 19 липня 2018 року на рейс Женева - Рига і на 20 липня 2018 року на рейс Рига - Київ, вартість яких становила 3360 грн. (а. с. 23-24).

20 червня 2018 позивач придбала авіаквитки на 26 липня 2018 року на рейс Київ - Бухарест, вартістю 2313 грн. і на 28 липня 2018 року на рейси Бухарест - Барселона, Барселона - Женева, вартістю 4407грн. (а. с. 25-28).

06 серпня 2018 року позивачем придбано авіаквитки на 11 серпня 2018 року на рейс Малага - Київ (через Ганновер), вартістю 6144,97 грн. (14 224, 38 руб.) (а. с. 29-33).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4).

Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитками в розумінні ст. 22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5).

Звернувшись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач свої вимоги обґрунтувала тим, що така шкода їй завдана неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105 від 11 червня 2018 року та наданням працівниками відповідача недостовірної інформації про готовність документів для звернення до центру візових анкет.

Проте як вбачається зі змісту договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105 від 11 червня 2018 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Міжнародний візовий центр предметом цього договору є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по візовим питанням, візам до Канади, США, Великобританії та Ірландії, питанням дії безвізового режиму між Україною та ЄС, процедурі перетину кордону, вартості автобусних, залізничних та авіаквитків як в Україні так і за її межами, умовам проживання та харчування в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах ЄС, умовам бронювання готелів, автомобілів, умовам страхування для виїжджаючих за кордон та іншим питанням, які виникають у замовника та членів його родини, надання інформації про імміграційні, освітні програми та програми по працевлаштуванню в Канаді, США, Великобританії, Ірландії та країнах ЄС. Водночас умовами договору не передбачено надання відповідачем послуги з оформлення документів для звернення до центру візових анкет.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги позивача в тому, що з 2017 року вона співпрацювала в якості клієнта з ТОВ Міжнародний візовий центр з метою оформлення віз та два перших договори відповідачем були виконані в обумовлені строки; а нові переговори з відповідачем щодо оформлення документів для звернення до центру візових анкет вона почала ще з травня 2018 року (до укладення договору від 11 червня 2018 року), ними було погоджено строки виготовлення цих документів, які в подальшому відповідачем не були дотримані, правильних висновків суду не спростовують з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди позивач зазначила саме неналежне виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105 від 11 червня 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що 11 червня 2018 року між сторонами було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105, яким чітко визначено предмет цього договору, тобто ті послуги, які відповідач зобов`язався надати позивачу, серед яких такої послуги як оформлення документів для звернення до центру візових анкет, що не носить характеру інформаційно-консультаційної послуги - не передбачено, та відповідно не передбачено строків оформлення таких документів.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо телефонних розмов позивача із працівниками відповідача та пояснень представника відповідача ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 в суді першої інстанції, які підтвердили домовленість із позивачем щодо підготовки пакету документів для оформлення візи, не заслуговують на увагу та правильних висновків суду не спростовують, оскільки умовами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 105 від 11 червня 2018 року, у зв`язку з неналежним виконанням якого позивач просить відшкодувати їй шкоду, не передбачено обов`язку відповідача з підготовки пакету документів для оформлення візи.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіВ.В. Сопрун І.М. Стадник