Ухвала

від 25.07.2019 по справі 127/28252/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 127/28252/18

провадження № 61-13331ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний візовий центр про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний візовий центр

(далі - ТОВ Міжнародний візовий центр ) про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 16 370 грн та моральної шкоди в розмірі 500 грн, завданих неналежним виконанням зобов`язання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Міжнародний візовий центр про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням зобов`язання, відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року залишено без змін.

06 липня 2019 року, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути першої інстанції ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у справі № 127/28252/18 становить 16 870 грн , тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого як на час подання касаційної скарги (1 921 грн х 100 = 192 100 грн, згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік ) так і на час пред`явлення позову до суду (1 762 грн х 100 = 176 200 грн, згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік ).

Таким чином справа № 127/28252/18 є малозначною в силу вимог закону

(пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 вважала, що наявні підстави передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа має виняткове значення для неї, а крім того касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 127/28252/18.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 7 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 9 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Судом не встановлено правових підстав передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі № 127/28252/18.

Зокрема не встановлено обставин, які б свідчили, що справа в якій предметом спору є відшкодування шкоди в розмірі 16 870 грн має виняткове значення для позивача.

Крім того особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено про існування суперечливої судової практики у подібних справах, не наведено обставин, які б свідчили, що при вирішенні вказаної справи суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду або Верховного Суду України про застосування норм права.

Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа № 127/28252/18 розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 , наявність обставин передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, особою, яка подає касаційну скаргу не доведена, а судом не встановлена, а тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у цивільній справі № 127/28252/18.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович