Постанова

від 29.05.2019 по справі 658/1758/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Херсон

Номер справи: 658/1758/18

Номер провадження: 22-ц/819/851/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів : Бездрабко В.О.,

Кузнєцової О.А.,

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 лютого 2019 року, у складі судді Марків Т.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального господарства с. Тавричанка Каховського району та Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області, третя особа: голова Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області Гречка Юрій Анатолійович , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 04 січня 2016 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ЖКГ с. Тавричанка Каховського району, з 15 січня 2016 року - на посаді начальника цього ЖКГ.

Рішенням Тавричанської сільської ради від 15 березня 2017 року № 41 визнано незадовільною роботу ЖКГ та відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків.

Рішенням Тавричанської сільської ради від 26 вересня 2017 року № 182 її було звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул з 20 березня 2017 року по 21 вересня 2017 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки внаслідок неправомірного відсторонення від роботи позивач не допускалася на своє робоче місце та не могла виконувати свої посадові обов`язки. При прийнятті рішення про звільнення у позивача не було відібрано пояснень з приводу прогулу, а саме дисциплінарне стягнення застосовано після спливу відповідного строку. На день пред`явлення позову ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі 286 днів (з 15 березня 2017 року по 15 травня 2018 року). За цей час вона не одержала заробітну плату начальника ЖКГ в сумі 91 066,33 грн та головного бухгалтера ЖКГ - 68 655 грн. Протиправним звільненням голова Тавричанської сільської ради порушив конституційні та законні права позивача, що призвело до приниження її гідності та ділової репутації, втрати нею нормальних життєвих зв`язків, змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку із цим ОСОБА_1 зазнала моральних страждань.

За вказаних обставин позивач просила поновити її на посаді начальника Житлово-комунального господарства с. Тавричанка Каховського району, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 159 721,33 грн та моральну шкоду - 50 000 грн.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі. Також суд дійшов висновку, що в зв`язку з тим, що строк, що перебіг з моменту звільнення, вважається вимушеним прогулом тільки у разі поновлення працівника на роботі, вимога про стягнення середнього заробітку за період з 03 жовтня 2017 року до 15 серпня 2018 року, також не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі, пославшись на те, що позивач в заяві про поновлення строку позовної давності визнала ту обставину, що про звільнення вона дізналась в жовтні 2017 року, одержавши поштою свою трудову книжку. Позивач вказує, що в судовому засіданні вона повідомила суду про помилковість визнання цієї обставини, оскільки таку помилку вона допустила внаслідок невірного підрахунку часу отримання трудової книжки, яку насправді вона отримала від роботодавця в травні 2018 року. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник житлово-комунального господарства с. Тавричанка Каховського району, вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, зазначає, що у суду не було підстав приймати відмову від визнання обставин, оскільки позивачем не доведено помилковість визнання обставин одержання нею трудової книжки. Просить рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 двічі належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, не з`явилась у судове засідання суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2016 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера ЖКГ с. Тавричанка, 15 січня 2016 року - на посаду начальника Тавричанської ЖКГ з випробуванням. З 11 квітня 2016 року позивач переведена на постійну посаду начальника Тавричанського ЖКГ. Підтверджуються вказані обставини записами в трудовій книжці (а.с. 14).

Рішенням Тавричанської сільської ради від 15.03.2017 року № 41 роботу ЖКГ визнано незадовільною та відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов`язків.

Рішенням Тавричанської сільської ради № 182 від 26.09.2017 року ОСОБА_1 звільнена на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул з 20.03.2017 року по 21.09.2017 року.

02 жовтня 2017 року головою Тавричанської сільської ради видано розпорядження № 96-а про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 02 жовтня 2017 року відповідно до рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Тавричанської сільської ради Каховського району від 26 вересня 2017 року № 182.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, після відсторонення її від виконання посадових обов`язків, не фіксувалися, доказів порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни відповідачами не надано. Суд першої інстанції вказав, що надаючи оцінку ймовірному дисциплінарному проступку ОСОБА_1 , роботодавець не з`ясував всіх обставин порушення трудової дисципліни, не зажадав від позивача письмових пояснень, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача не можна визнати законним. У вказаній частині рішення суду ніким не оскаржується.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі. Так, позивач в заяві про поновлення строку позовної давності визнала, що про звільнення вона дізналась в жовтні 2017 року, одержавши свою трудову книжку поштою, до суду звернулась з вказаним позовом 22 травня 2018 року. Згодом в судовому засіданні позивач повідомила про помилковість визнання такої обставини, однак суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено помилковість визнання обставин одержання нею трудової книжки в жовтні 2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Головою Тавричанської сільської ради видано розпорядження № 96-а про звільнення ОСОБА_1 02 жовтня 2017 року.

Позивач звернулась до суду з позовом про поновлення її на посаді начальника Житлово-комунального господарства с.Тавричанка Каховського району 22 травня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В заяві від 12 листопада 2018 року про поновлення строку звернення до суду за вирішенням трудового строку про поновлення на роботі ОСОБА_1 вказала, що трудова книжка їй не була видана, а надіслана поштою і нею отримана в жовтні 2017 року, що в судовому засіданні 19.10.2018 року визнали представники відповідачів та третя особа.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Як наголошував у своїй Постанові Пленум Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції №2 від 12 червня 2009 року (пункт 25) відповідно до частини першої статі 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Проте в ході розгляду справи сторона може відмовитися від визнання нею чи її представником обставин, довівши при цьому належними та допустимими доказами, що вона визнала обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.

Особа на підтвердження своїх вимог щодо відмови від визнання обставин повинна довести, що така помилка/омана/насильство/погроза/тяжка обставина мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для прийняття відмови сторони від визнання обставин. Особа на підтвердження своїх вимог про відмову від визнання обставин повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку/оману/насильство/погрозу/тяжку обставину - неправильне сприйняття нею фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що заявивши про отримання трудової книжки в жовтні 2017 року, вона допустила помилку внаслідок невірного підрахунку зі свого боку часу отримання від роботодавця трудової книжки, яку насправді отримала у травні 2018 року, не є такими, що які вказують на помилку/оману/насильство/погрозу/тяжку обставину - неправильне сприйняття нею фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, і має істотне значення для вирішення питання про відмову від визнання позивачем обставин щодо здійсненої нею самостійно заяви про отримання трудової книжки.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог. За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий І.В. Вейтас

Судді: В.О. Бездрабко

О.А. Кузнєцова

Повний текст постанови складено 07 червня 2019 року

Суддя: І.В. Вейтас