Ухвала

від 07.06.2019 по справі 752/4769/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/4769/18

провадження №: 1-кс/752/5494/19

У Х В А Л А

07.06.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» - адвоката ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42018100000000132, відомості щодо якого внесені 12.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_3 , в якому вона просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2018 по справі №752/4769/18 (провадження №1-кс/752/2190/18), на грошові кошти ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» (ідентифікаційний код: 37179984), які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (Українська гривня-980), який відкритий в ПАТ КБ «ГЛОБУС» (ідентифікаційний код: 35591059, код МФО 380526), за адресою: м. Київ, провулок. Куренівський, 19/5.

В обґрунтування клопотання, адвокат зазначила, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2018, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» - визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора ОСОБА_4 . В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що на вказаний рахунок в накладено арешт, на якому наявні кошти у розмірі 52,25 грн.

При цьому, зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки жодній посадовій та/або службовій особі вказаного товариства не повідомлено підозру, вказане товариство не має ознак фіктивності, не є учасником вказаного кримінального провадження. Відсутні і не зазначені докази того, що грошові кошти, які обліковуються на вказаному рахунку є речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, в ухвалі слідчого судді не наведено будь-яких фактів та належних доказів, які б свідчили про спільну та свідому протиправну участь вказаного товариства у діях, пов`язаних із вказаним кримінальним провадженням.

Разом з тим, вказує, що на момент розгляду клопотання слідчого та постановлення ухвали про накладення арешту представник товариства не був присутній.

Таким чином, накладення арешту на грошові кошти, які містяться на вказаному рахунку є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

В судове засідання представник ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» ОСОБА_3 не з`явилась. При цьому, подала до слідчого судді заяву, в якій підтримала подане клопотання та просила проводити його розгляд за її відсутності.

Слідчий в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Однак, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи та розгляду клопотання за його відсутність до слідчого судді не надходили, у зв`язку з цим, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності слідчого та представника ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН», оскільки їх відсутність не перешкоджає розгляду.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, а також матеріали, на підставі яких було накладено арешт, вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000132, відомості щодо якого внесені 12.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що за період з 01.01.2017 року по теперішній час «транзитно-конвертаційні» підприємства ТОВ «ДИСИСТЕНС» (ідентифікаційний код: 40643082), ТОВ «НЬЮМАН» (ідентифікаційний код: 40929660), ТОВ «ГЛІНКОР ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 41122991), ТОВ «СОЮЗ ДЖИ ЕЙР» (ідентифікаційний код: 39571303), ТОВ «СВІТЕКО ГРУП» (ідентифікаційний код: 39385684), ТОВ «ОРБІОН» (ідентифікаційний код: 41019788) та ТОВ «РАЙТКОР» (ідентифікаційний код: 41019070) із використанням схем з незаконної конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов`язань, отримали від суб`єктів господарювання реального сектору економіки в тому числі ТОВ «ХАНДАЛ» на свої банківські рахунки кошти в сумі приблизно 300 млн. грн. за послуги та роботи, які фактично не надавали.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2018 по справі №752/4769/18 (провадження №1-кс/752/2190/18), накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» (ідентифікаційний код: 37179984), які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (Українська гривня-980), який відкритий в ПАТ КБ «ГЛОБУС» (ідентифікаційний код: 35591059, код МФО 380526), за адресою: м. Київ, провулок. Куренівський, 19/5.

Як вбачається із вказаної ухвали, слідчим суддею встановлено, що арешт накладався на підставі пункту 3 частини другої ст.170 КПК України, у зв`язку із конфіскацією майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. При цьому, із ухвали слідчого судді чітко не вбачається, що арешт накладався з метою збереження речових доказів на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту ч. 5 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадках п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що під час накладення арешту на кошти вказаного товариства, слідчим суддею не в повній мірі були враховані питання, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України.

Як встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання, із матеріалів клопотання не вбачається належних та допустимих доказів того, що ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» відноситься до підприємств, в рамках зазначеного кримінального провадження, яке б здійснювало незаконну конвертацію грошових коштів та мінімізацію податкових зобов`язань, отриманих від суб`єктів господарювання реального сектору економіки.

Крім того, матеріалами клопотання про накладення арешту не доведено, що ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» здійснювало надання незаконних послуг з метою мінімізації податкового навантаження та формування податкового кредиту з ПДВ.

Тобто, причетність ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» або службових чи посадових осіб вказаного товариства до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим не доведена.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив судову практику щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), згідно якої чітко визнав, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Таким чином, арешт на кошти ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» накладено необґрунтовано, оскільки будь-які посадові та/або службові особи вказаного товариства, не мають статусу підозрюваних або обвинувачених, та в силу закону не може бути застосована конфіскація майна вказаного товариства в разі призначення покарання.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що відносно службових або/та посадових осіб або самого товариства не здійснюється кримінальне провадження, що свідчить про відсутність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» такий захід кримінально-правового характеру.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на кошти вказаного товариства, які містяться у банківській установі.

Окрім цього, слід зазначити, що матеріали клопотання, а також ухвала слідчого судді від 14.03.2018, не містять будь-яких фактичних даних, що кошти вказаного товариства, які містяться у банківській установі, в силу статті 98 КПК України, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані вказаним товариством внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому, у матеріалах клопотання про накладення арешт, відсутня будь-яка постанова слідчого про визнання коштів ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» в якості речових доказів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно положень Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вище викладене, висновки слідчого, та як наслідок - слідчого судді в ухвалі про накладення арешту на кошти вищевказаного товариства можуть бути конфісковані при призначенні судом покарання або вони мають ознаки таких, що були здобуті кримінально протиправним шляхом та є доказом у кримінальному провадження - є припущеннями, у зв`язку із цим слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 14.03.2018 по справі №752/4769/18 (провадження №1-кс/752/2190/18), на грошові кошти ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЬБІОН» (ідентифікаційний код: 37179984), які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (Українська гривня-980), що відкритий в ПАТ КБ «ГЛОБУС» (ідентифікаційний код: 35591059, код МФО 380526), за адресою: м. Київ, провулок. Куренівський, 19/5.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання слідчим суддею та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1