Рішення

від 05.06.2019 по справі 490/103/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/711/2019 Справа № 490/103/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Авто-Віола Плюс про відшкодування шкоди, третя особа - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача, третьої особи, в якому просила стягнути на її користь грошові кошти у сумі 336690,82 грн., грошові кошти у сумі 3366,91 грн., сплачених при подачі цієї позовної заяви, та грошові кошти в сумі 320,00 грн. судового збору, сплачених при подачі заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є власницею транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 23.05.2013.

10.04.2015 автомобіль Рута25, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 допустив контактування із автомобілем позивачки під керуванням ОСОБА_3 , чим спричинив ДТП.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.09.2016 по справі №487/7565/15-п ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно звіту №048/04-15 від 28.04.2015 склала 336690,82 грн.

Позивачка, посилаючись на довідку №11/04-03 від 12.04.2015, видану директором відповідача ОСОБА_2 в тому, що останній працює водієм автобусу, посадову інструкцію водія автотранспортних засобів категорії D ПП Авто-Віола плюс , а також на подорожній лист №311604, за квітень 2015 року, стверджує, що ОСОБА_2 був працівником відповідача, а отже, саме відповідач за приписами 1172 ЦК України має відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Ухвалою від 10.01.2018 року відкрито провадження у справі.

05.02.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов.

Заперечення відповідача мотивуються тим, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах із відповідачем, а отже не можуть застосовуватися приписи ст.1172 ЦК України.

Також відповідач стверджує, що автомобіль Рута25, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , з чого випливає, що саме він, за приписами ст.1187 ЦК України , як власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати шкоду, завдану його автомобілем.

Окрім того, не погодився відповідач із розміром заявлених позовних вимог, стверджуючи, що наданий позивачкою звіт містить дві суми розрахунку 336690,82 грн. (вартість відновлювального ремонту) та 115545,03 грн. (вартість матеріального збитку). Відповідач вважає, що застосуванню підлягає саме сума у розмірі 115545,03 грн.

11.04.2018 року позивачем надана відповідь на відзив, в якому вказано наступне.

Позивачем у підтвердження своїх вимог надані всі належні докази, що стверджується ДСТУ 4163-2003; наявність трудових відносин ОСОБА_2 з відповідачем підтверджується наявним подорожним листом № 311604, посадовою інструкцією. Відсутність щоквартальної звітності є підтвердженням недобросовісності сплати податків з боку відповідача. Правомірність використання транспортного засобу Рута 25 підтверджуються полісом АЕ № 3975980 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою суду від 12.04.2018року витребувано від Регіонального сервісного центру МВС України у Миколаївській області інформацію щодо транспортних засобів, зареєстрованих за ПП Авто-Віола Плюс .

Ухвалою суду від 18.09.2018 року у відповідача витребувано табель обліку робочого часу за квітень 2015 року, дані, щодо закріплення за ОСОБА_2 автомобіля Рута 25, наказ про прийняття на роботу та звільнення його з роботи .

Згідно ухвали суду від 22.10.2018 року від Заводського районного суду м. Миколаєва витребувані адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності .

Ухвалою суду від 08.01.2019 року від ПП Авто-Віола Плюс витребувано:

- статут ПП Авто-Віола Плюс ;

- штатний розпис за квітень 2015 року;

- журнал реєстрації вихідної кореспонденції за квітень 2015 року;

- договір оренди з екіпажем, на який посилається відповідач ПП Авто-Віола Плюс ;

- посадову інструкцію водія автотранспортних засобів категорії "Д" ПП Авто-Віола Плюс від 26.01.2010 року;

- всі журнали реєстрації посадових інструкцій.

- з архіву Центрального районного суду м. Миколаєва для огляду у судовому засіданні цивільну справу №490/30/17 за позовом ОСОБА_3 до ПП Авто-Віола-Плюс про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ОСОБА_2 .

- від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва інформацію щодо здійснення нарахувань ПП Авто-Віола-Плюс на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

- від позивача оригінал звіту №048/04-15 від 28.04.2015 року.

Позивач до судового засідання не з`явилася, направила свого адвоката.

Адвокат позивача до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності та позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та проти позову заперечував з підстав, викладених у наданому відзиві.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом.

Позивачка є власницею транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель Е 500, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль), на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаїв УДАІ УМВС в Миколаївській області від 23.05.2013.

Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 26.03.2015, р.н. 241, позивачка дала право керування ОСОБА_3 належним їй автомобілем.

10.04.2015 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем позивачки, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду із транспортним засобом Рута 25, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.09.2016 року по справі №487/7565/15-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Відповідно до висновків, викладених у звіті №048/04-15 від 28.04.2015 спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ, модель Е 500, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП склала 336690,82 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тощо.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Зобов`язання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість , страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15 (Постанова №6-2808цс15), від 14.09.2016 року у справі №6-725цс16 (Постанова №6-725цс16), та Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №344/10730-15-ц (Постанова №344/10730-15-ц) про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

За приписами ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з посадової інструкції водія автотранспортних засобів категорії D ПП Авто-Віола плюс , затвердженої директором ПП Авто-Віола плюс , ОСОБА_2 ознайомлений з даною посадовою інструкцією, що підтверджується його підписом.

Згідно довідки №11/04-03 від 22.04.2015 року, наданої директором ПП Авто-Віола Плюс , ОСОБА_2 працює водієм автобусу на маршруті, який обслуговує ПП Авто-Віола Плюс з 16.03.2014 року.

Директором ПП Авто-Віола плюс на ім`я відповідача видано подорожній лист.

За приписами ст.21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.4 ст.24 КЗпП в редакції, дійсній на час початку трудових відносин третьої особи із відповідачем, тобто на 16.03.2014, трудовий договір вважався укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За такого, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 на момент завдання шкоди автомобілю позивачки внаслідок скоєння ДТП перебував із відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме підписаною ОСОБА_2 посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів категорії D ПП Авто-Віола плюс та виданим на нього відповідачем подорожнім листом.

Окрім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 від 10.08.2015 року, встановлено, що ОСОБА_2 ,який працює водієм ПП Авто Віола Плюс , керував транспортним засобом Рута 25, та скоїв ДТП. Такі ж дані встановлені судом при розгляді адміністративної справи № 487/7565/15-ц при притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовного того, що транспортним засобом Рута25, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент скоєння ДТП не знаходився у володінні відповідача, оскільки належить іншій особі. Так, у ч.2 ст.1187 ЦК України законодавець надає невичерпний перелік правових підстав володіння транспортним засобом. Правомірність володіння відповідачем транспортним засобом Рута25, реєстраційний номер НОМЕР_3 , підтверджується подорожнім листом №311604, виданим відповідачем на ім`я ОСОБА_2 на зазначений автомобіль, а також поліс АЕ №3975980 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де страхувальником, відповідальність якого застрахована, вказаний відповідач, а забезпеченим транспортним засобом є вищезазначений автомобіль.

Згідно ст.1 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальниками у правовідносинах є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом (володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду); забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

Таким чином, наявність діючого поліса обов`язкового страхування під час скоєння ДТП вказує на правомірне володіння відповідачем транспортним засобом Рута25, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути , завдані збитки у розмірі 336690 гривень 82 копійки.

Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Меді цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин. ("Проніна проти України, "Сєрявін та інші проти України").

За такого, ЄС оцінює ступінь у мотивованості рішення національного суду з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме доказів і доводів,які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно і чітко та могли справді вплинути на результати розгляду справи.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 10-12, 76-81, 263-265,354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства Авто-Віола Плюс (ЄДРПОУ 30460256) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 336690 гривень 82 копійки шкоди, заподіяної внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з приватного підприємства Авто-Віола Плюс (ЄДРПОУ 30460256) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 3366,91 грн. - суму судового збору, та 6800 грн. - витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Авто-Віола Плюс", ЄДРПОУ 30460256, місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16.

Третя особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 06 червня 2019 року.

Суддя Н.П. Черенкова