Постанова

від 10.06.2019 по справі 520/828/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4036/19

Номер справи місцевого суду: 520/828/18

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Кредо - Сервіс Україна ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Одеське Головне обласне управління у справах захисту прав споживачів,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року у складі судді Смирнова В.В.,

встановив:

23.01.2018 року ТОВ Кредо-Сервіс Україна звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором купівлі-продажу №28/12/01 від 28.12.2015 року внаслідок не виконання грошового зобов`язання у розмірі 55149,00 гривень, з яких 31600,00 гривень сума невиконаного грошового зобов`язання щодо оплати за проданий товар; 18549,00 гривень - сума пені за прострочення термінів оплати за проданий товар, а також просило стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування витрат за юридичні послуги.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ Кредо-Сервіс Україна , в особі Генерального директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, - Продавцем та ОСОБА_1 .- Покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу від 28 грудня 2015 року за №28/12/01, відповідно до умов якого Продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупцеві комплект меблів, зазначений у бланку Замовленні та ескізів Товару, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених договором, у строки передбачені дійсним договором.

У відповідності п. 6.2. Договору, загальна вартість Товару з урахуванням додаткових послуг, що визначені Додатковою угодою № 1 до даного Договору, визначається в Замовленні становить 93400,00 коп.

Згідно п. 6.3 Договору Покупець зобов`язаний сплатити вартість Товару в три етапи: 1) при підписанні даного Договору - авансовим платежем на підготовку проектно-технічної документації - в сумі 8000 грн.00 коп. 2) другим авансовим платежем, для запуску в виробництво комплекту меблів (Товару) - в сумі 53800 грн.00 коп. 3) за два дня до доставки товару вказаного в пункті 4.2 - в сумі 31600 грн.00 коп.

Відповідач, на підставі п. 6.3. договорів купівлі-продажу, на момент його підписання перерахував на користь позивача грошову суму коштів у розмірі 61800 грн.00 коп. в рахунок авансового платежу товару.

Позивач передав відповідачу на підставі п. 4.2 Договору, комплект меблів, в строки, встановлені п. 4.2. цих Договорів, що підтверджується видатковою накладною, підписаною Покупцем.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов`язання, які передбачені п. п. 6.2., 6.3. цих Договорів, та не сплатив всю суму вартості договору, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті за проданий товар у розмірі тридцять одна тисяча шістсот грн.

Згідно п.п. 7.4.1. цих Договорів у разі прострочення термінів оплати за Товар Покупець зобов`язується виплатити на користь Продавця пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання. З боку відповідача умови зазначеного договору купівлі- продажу належним чином не виконані, до теперішнього часу кошти за договором продавцю не сплачені, що стало причиною для звернення до суду з дійсним позовом. Станом на 18 вересня 2017 року сума пені становить 18 549 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 рокупозов ТОВ Кредо-Сервіс Україна задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредо-Сервіс Україна заборгованість за договором купівлі-продажу № 28/12/01 від 28.12.2015 року у розмірі 50149,00 гривень, з яких 31600,00 гривень сума невиконаного грошового зобов`язання щодо оплати за проданий товар на підставі договору купівлі-продажу №28/12/01 від 28.12.2015 року; 18549,00 гривень - сума пені за прострочення термінів оплати за проданий товар на підставі договору купівлі- продажу №28/12/01 від 28.12.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредо-Сервіс Україна витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач зі свого боку виконав покладені на нього договором купівлі-продажу від 28 грудня 2015 року за №28/12/01 зобов`язання в частині продажу та передання відповідачу товару, проте, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов`язання, які передбачені п. п. 6.2., 6.3. цих Договорів, та не сплатив всю суму вартості договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ Кредо-Сервіс Україна , стягнення з позивача суми сплаченого судового збору.

Основними доводами апеляційної скарги є посилання на неотримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, не повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

Також, апелянт зазначає, що ТОВ Кредо-Сервіс Україна були порушені умови договору купівлі-продажу №28/12/01 від 28.12.2015 року, тому акт виконаних робіт за договором не був підписаний збоку відповідача. А саме, ОСОБА_1 зазначено, що поставлені позивачем меблі були неналежної якості, пошкоджені вологою та не відповідали кресленням, що було предметом тривалих суперечок між сторонами.

Посилаючись на ст. ст. 678, 689 ЦК України апелянт зазначив, що взагалі мав право вимагати заміну товару або відмовитись від договору купівлі-продажу за договором.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 192 100 грн), дана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 3 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України від 12 травня 1991 року №1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупцеві комплект меблів (далі-Товар), зазначений у бланку Замовленні та ескізів Товару, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 4.2 Договору, Термін доставки і установки Товару становить 45 робочих днів виробника з дати надходження Продавцю авансового платежу Покупця розмірі визначеному п.6.3 даного Договору чи з дати надходження Продавцю 100% передоплати загальної вартості Товару, в порядку визначеному п.6.3 Договору.

У відповідності п. 6.2. Договору, загальна вартість Товару з урахуванням додаткових послуг, що визначені Додатковою угодою № 1 до даного Договору, визначається в Замовленні становить дев`яносто три тисячі чотириста гривень 00 коп.

Судом встановлено, що за умовами п. 6.3 Договору, Покупець зобов`язаний сплатити вартість Товару в три етапи: 1) при підписанні даного Договору - авансовим платежем на підготовку проектно-технічної документації - в сумі 8000 грн.00 коп. 2) другим авансовим платежем для запуску в виробництво комплекту меблів (Товару) - в сумі 53800 грн.00 коп. 3) за два дня до доставки товару вказаного в пункті 4.2 , - в сумі 31 600 грн.00 коп.

Отже, кожна із сторін, уклавши вказані вище Договір купівлі- продажу, взяла на себе зобов`язання, а саме: Позивач - передати товар у власність, а Відповідач - оплатити його в порядку та на умовах визначених у вказаних вище договорах.

Відповідач, на підставі п. 6.3. договорів купівлі-продажу, на момент його підписання перерахував на користь позивача грошову суму коштів у розмірі 61800 грн. 00 коп. в рахунок авансового платежу товару.

Позивач передав відповідачу на підставі п. 4.2 Договору, комплект меблів, в строки, встановлені п. 4.2. цих Договорів, що підтверджується видатковою накладною підписаною Покупцем.

Таким чином, позивач зі свого боку виконав покладені на нього договором зобов`язання в частині продажу та передання відповідачу товару, в порядку та на умовах передбачених цими Договорами, в кількості, комплектності та за якістю, що відповідає звичайним вимогам, що ставляться до такого роду товарів.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов`язання, які передбачені п. п. 6.2., 6.3. цих Договорів, та не сплатив всю суму вартості договору, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті за проданий товар у розмірі тридцять одна тисяча шістсот грн.

Також, згідно п.п. 7.4.1. цих Договорів у разі прострочення термінів оплати за Товар Покупець зобов`язується виплатити на користь Продавця пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання. Станом на 18 вересня 2017 року сума пені становить 18549 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України).

Враховуючи встановлене, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач зі свого боку виконав покладені на нього договором купівлі-продажу від 28 грудня 2015 року за №28/12/01 зобов`язання в частині продажу та передання відповідачу товару, проте, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов`язання, які передбачені п. п. 6.2., 6.3. цих Договорів, та не сплатив всю суму вартості договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на поставку йому меблів неналежної якості, тому вважає, що, оскільки акту приймання між сторонами не укладено, сплачувати за неякісний товар він не повинен. Також, апелянт не погоджується з нарахуванням пені. При цьому в апеляційній скарзі посилається на порушення збоку ТОВ Кредо - Сервіс Україна Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Статтею 17 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, покупець) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). При цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність дефекту продукції. Тягар доказування причин виникнення недоліку товару, покладений на продавця.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що факт порушень законодавства про захист прав споживачів збоку ТОВ Кредо - Сервіс Україна жодним належним доказом не підтверджується.

До апеляційної скарги надана роздруківка листування ОСОБА_1 з ТОВ Кредо - Сервіс Україна , а саме, листом від 28 травня 2016 року апелянт зазначив, що його не влаштовує якість поставленої продукції та він має претензії до працівників підприємства, при цьому пропонує здійснити перерахунок (а.с.58).

Відповідь товариства з обмеженою відповідальністю Кредо - Сервіс Україна , на вказане листування апелянтом не надано.

Наданий доказ містить лише не задоволення споживачем якості поставленого товару та не являється претензією або пропонуванням розірвання договору з застосуванням реституції. Також, у вказаному листі не містяться вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Кредо - Сервіс Україна здійснити дії, передбачені ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів .

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи спростовуються матеріалами справи. А саме, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції на виконання вимог ст. 187 ЦПК України був здійснений запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, на який судом була отримана відповідь щодо місця реєстрації ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою ОСОБА_1 направлялась судова кореспонденція.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано. Інших доводів про неправильність судового рішення апелянтом в скарзі не зазначено.

Разом з цим, судова колегія дійшла висновку про відмову ТОВ Кредо-Сервіс Україна , у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5000 грн. в якості витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження суми витрат позивачем надано договір №27/02-18а про надання правової допомоги від 27 лютого 2018 року та розрахунок гонорару за надання правової допомоги, який становить 5000 гривень (а.с.36-40).

З вказаних доказів вбачається, що сторони погодили грошову суму, що підлягає сплаті за надання послуг, проте доказів саме сплати, приходного касового ордеру, чеку, розписки тощо, матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, не надано доказів саме підтвердження факту оплати правової допомоги (платіжні доручення, квитанції тощо), вимога щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлене, рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 п. 2 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року змінити.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Кредо - Сервіс Україна до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень відмовити. В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10.06.2019 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець