Рішення
від 26.02.2019 по справі 160/7989/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 160/7989/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКадникової Г. В. при секретарі судового засіданняШимановській О.Є. за участю: представників позивача Чікіньова Д.М., Талана О.Л., представника відповідача Прохорова С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІнтерТрансКомплект" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІнтерТрансКомплект (далі - ТОВ ТД ІнтерТрансКомплект ,позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою Р №0009221402 від 18.04.2018 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 513 058,75 грн. (у тому числі - 2 010 447,00 грн. податкове зобов`язання, 502 611,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою Р №0009201402 від 18.04.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 3 280 221,00 грн. (у тому числі - 2 186 814,00 грн. податкове зобов`язання, 1 093 407,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Позивачем при проведенні перевірки були надані всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне виконання правочинів із контрагентами, отримані від контрагентів продавців товарно-матеріальні цінності були повністю використані в господарській діяльності в оподатковуваних операціях шляхом їхньої реалізації на адресу ТОВ Промрудмаш . Відтак, у податкового органу були відсутні підстави визнавати правочини нереальними, й, відповідно були відсутні підстави виключати витрати, понесені позивачем у зв`язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-продавців, та податок на додану вартість, включений позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів. Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку із порядком адміністрування ПДВ згідно із Податковим кодексом України, він не міг би отримати податковий кредит, якби його контрагенти-продавці не сплатили б ПДВ до бюджету живими грошима. Також позивач зазначив, що під час проведення перевірки ним надавалися докази зміни строків розрахунків із контрагентами ТОВ Вестамрок та ТОВ СК Сігма , у зв`язку із чим відповідач неправомірно визначив, що за кредиторською заборгованістю перед цими контрагентами сплили строки позовної давності, що має своїм наслідком включення відповідних до сум до складу валових доходів та податкових зобов`язань відповідних податкових періодів. Зазначені дії контролюючого органу позивач вважає протиправними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, вважає такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 30.10.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.

Ухвалою суду від 27.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у повній відповідності до норм законодавства.

11.01.2019р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив з поясненням, що у відзиві відповідача відсутні будь-які спростування доводів позивача, а відповідач посилається на критерії нереальності здійснення правочинів, які не встановлені діючим законодавством, як то, наприклад, віддаленість контрагентів від позивача. Крім того, позивач зазначив, що протокол допиту директора ТОВ УкрметФінанс , поданий представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву, не може братися судом до уваги, оскільки поданий із порушенням порядку подання доказів, визначеного КАС України.Також, представник позивача додав до відповіді на відзив копії документів про адміністративне врегулювання спору (заперечення позивача на акт перевірки, лист відповідача про розгляд заперечень, скарга на податкові повідомлення-рішення, рішення ДФС України про результати розгляду скарги), які просив долучити до матеріалів справи.Ці докази, на його думку, свідчать про те, що ним надавалися разом із запереченнями на акт та зі скаргою на податкові повідомлення-рішення, що передували зверненню до суду, докази про встановлення нових строків розрахунку із ТОВ Вестамрок по заборгованості, яка виникла за договором поставки №12812 від 19.08.2011 року.

16.01.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення (в порядку статті182 КАС України, в яких представник відповідача ще раз наголосив на тому, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення позивачем господарський операцій з метою отримання ТМЦ у контрагентів-продавців, зазначених в акті перевірки. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивачем ні під час перевірки, ні при розгляді заперечень на акті перевірки не надавались копії первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про продовження строків погашення кредиторської заборгованості ТОВ Вестамрок та ТОВ СК Сігма перед позивачем, а відтак, і в цій частині податкові повідомлення-рішення були винесені правомірно.

23.01.2019р. від представника позивача надійшла заява про виклик свідка, в обґрунтування якої зазначено, що цим свідком можуть бути надані пояснення з приводу підтвердження фактичних обставин виконання правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Промрудмаш та позивачем, а також необхідністю підтвердження фактичного руху придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року задоволено клопотання позивача, викликано для допиту у судове засідання як свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю Промрудмаш Проценка ОлександраАдімовича.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що з 19.02.2018 року по 23.03.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводилася документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ ТД Інтертранскомплект за період з 0.01.2015 року по 31.2.2017 року, за результатами якого 19.03.2017 року складено Акт №13012/04-36-14-02/32405583.

Згідно висновкам Акту, перевіркою встановленозаниження податку на прибуток у сумі 2 010 447,00 грн.заниження податку на додану вартість у сумі 2 186 814,00 грн.

Позивач не погодився з висновками, що викладені в акті перевірки, та 02.04.2018 року (вих. № 03/04-17) подав заперечення на акт, в яких просив переглянути висновки акту, оскільки, на його думку, при перевірці застосовано формальний підхід до вивчення та відображення в акті договірних та первинних бухгалтерських документів, у зв`язку з чим податковий орган дійшов хибних висновків.

20.04.2018 року позивач отримав відповідь від відповідача Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ ТД Інтертранскомплект від 19.03.2018 №13012/04-36-14-02/32405583 (вих. №18519/10/04-36-14-02-18 від 13.04.2018р.), в якій зазначено що за результатами розгляду заперечень ТОВ ТД Інтертранскомплект … висновки акту перевірки від 19.03.2018 №13012/04-36-14-02/32405583 є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

24.04.2018 року позивач отримав податкові повідомлення - рішення:податкове повідомлення-рішення за формою Р №0009221402 від 18.04.2018 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 513 058,75 грн. (у тому числі - 2 010 447,00 грн. податкове зобов`язання, 502 611,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);податкове повідомлення-рішення за формою Р №0009201402 від 18.04.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 3 280 221,00 грн. (у тому числі - 2 186 814,00 грн. податкове зобов`язання, 1 093 407,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач 02.05.2018 року направив до ДФС України скаргу №27/04-18, в якій просив скасувати винесені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 04.07.2018 року №22448/6/99-99-11-01-01-25 зазначена скарга залишена без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2016 року між позивачем та ТОВ Белкантрі було укладено договір поставки №01/06/1-16.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (товари). Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.Згідно із п.1.3 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого забезпечення або обмеження, передбачених чинним законодавством України.Пунктом 2.2 договору визначено, що поставка здійснюється транспортними засобами покупця за власний рахунок, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного Договору.Відповідно до п.5.3 договору, постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки товару, з моменту його належної передачі в розпорядження покупця.Згідно із п.5.4 договору, місцем передачі товару є фактична адреса, де постачальник передав, а покупець прийняв товар за кількістю та якістю.

Постачання товару підтверджується наступними видатковими накладними та специфікаціями:

- видаткова накладна №37 від 02.06.2016р. на суму 642 562,56 грн. в тому числі 107 093,76 грн. ПДВ;

- специфікація №1 від 01.06.2016р. до договору поставки №01/06/1-16 від 01.06.2016р. на суму 642 562,56 грн. в тому числі 107 093,76 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №38 від 02.06.2016р. на суму 774 115,02 грн. в тому числі 129 019,17 грн. ПДВ;

- специфікація №2 від 01.06.2016р. до договору поставки №01/06/1-16 від 01.06.2016р. на суму 774 115,02 грн. в тому числі 129 019,17 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №116 від 29.06.2016р. на суму 272 595,50 грн. в тому числі 45 432,58 грн. ПДВ;

- специфікація №3 від 22.06.2016р. до договору поставки №01/06/1-16 від 01.06.2016р. на суму 272 595,50 грн. в тому числі 45 432,58 грн. ПДВ.

Відповідно до п.2.2 договору поставка здійснюється транспортними засобами покупця за власний рахунок, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного договору. Таким чином, з метою оптимізації логістичних витрат, товар транспортувався напряму від пункту навантаження (місце, вказане постачальником позивача) до пункту розвантаження (місце покупця позивача, ТОВ Промрудмаш , який є замовником та кінцевим вантажоодержувачем придбаного позивачем товару).

Факт поставки товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- товарно-транспортною накладною №02/06/16/1 від 02.06.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Київська область, м . Біла Церква , вул. Сквирське Шосе, 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №02/06/16 від 02.06.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське Шосе , 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №29/06/16 від 29.06.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське Шосе, 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

Станом на 31.12.2017 року заборгованість відсутня, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

За результатами поставки ТОВ Белкантрі було виписано та зареєстровано наступні податкові накладні:

- податкова накладна №37 від 02.06.2016 р. на суму 642 562,56 грн., у тому числі 107 093,76 грн. ПДВ;

- податкова накладна №38 від 02.06.2016 р. на суму 774 115,02 грн., у тому числі 129 019,17 грн. ПДВ;

- податкова накладна №116 від 29.06.2016 р. на суму 272 595,50 грн., у тому числі 45 432,58 грн. ПДВ,

Всього ПДВ 281 545,51 грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість липня 2016 року.

Використання придбаного товару позивачем підтверджується його реалізацією ТОВ Промрудмаш ,про що свідчить наступне:

01.06.2016 було укладено договір поставки №2016-0601 між позивачем та ТОВ Промрудмаш .

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, постачальник (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (товари). Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.Згідно із п.1.3 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого забезпечення або обмеження, передбачених чинним законодавством України.

Протягом дії договору поставки №2016-0601 від 01.06.2016р. між позивачем та ТОВ Промрудмаш були підписані специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Після отримання позивачем товару від ТОВ Белкантрі він був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №20602 від 02.06.2016р. на суму 783 536,04 грн. в тому числі 130 589,34 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №20601 від 02.06.2016р. на суму 650 382,86 грн. в тому числі 108 397,14 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №290601 від 29.06.2016р. на суму 275 906,40 грн. в тому числі 45 984,40 грн. ПДВ.

Фактичне постачання товару підтверджується також товарно-транспортними накладними №02/06/16/1 від 02.06.2016 року, №02/06/16 від 02.06.2016 року, №29/06/16 від 29.06.2016 року.

Сума податкових зобов`язань за результатами поставки була відображена Позивачем в податковій звітності даного періоду та у додатку №5 до декларації з податку на додану вартість у графі податкове зобов`язання .

Судом встановлено, що 01.07.2016 року між позивачем та ТОВ Квент Альянс було укладено договір поставки №01/07/1-16.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладним, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладним, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п.4.9 договору, постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

Постачання товару підтверджується видатковою накладною №86 від 04.07.2016 на суму 165 071,09 грн. в тому числі 27511,85 грн. ПДВ.

Фактичне постачання товару підтверджується товарно-транспортною накладною №04/07/16 від 04.07.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

Станом на 31.12.2017 заборгованість відсутня, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

За результатами поставки ТОВ Квент Альянс було виписано та зареєстрованоподаткову накладну №86 від 04.07.2016 на суму 165 071,09 грн., у тому числі 27 511,85 грн. ПДВ, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується його реалізацією ТОВ Промрудмаш ,про що свідчить договір поставки №2016-0601 від 01.06.2016, умови якого описані вище.

Після отримання позивачем товару від ТОВ Квент Альянс , товар був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчить видаткова накладна №40701 від 04.07.2016р. на суму 167 076,00 грн. в тому числі 27 846,00 грн. ПДВ.

Фактичне постачання (переміщення) товару підтверджується також товарно-транспортною накладною №04/07/16 від 04.07.2016 року.

Сума податкових зобов`язань за результатами поставки була відображена позивачем в податковій звітності даного періоду та у додатку №5 до декларації з податку на додану вартість у графі податкове зобов`язання .

Також судом встановлено, що 12.07.2016 між позивачем та ТОВ Рошфор Альянс було укладено договір поставки №12/07/1-16.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п. 4.9 договору постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

Постачання товару підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №109 від 10.08.2016р. на суму 115 500,82 грн. в тому числі 19 250,14 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №150 від 09.08.2016р. на суму 318 672,00 грн. в тому числі 53 112,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №149 від 09.08.2016р. на суму 191 674,25 грн. в тому числі 31 945,71 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №71 від 13.07.2016р. на суму 331 222,68 грн. в тому числі 55 203,78 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №70 від 13.07.2016р. на суму 447 011,81 грн. в тому числі 74 501,97 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №69 від 13.07.2016р. на суму 433 883,69 грн. в тому числі 72 313,95 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №64 від 12.07.2016р. на суму 858 594,82 грн. в тому числі 143 099,14 грн. ПДВ.

Фактичне постачання (переміщення) товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- товарно-транспортною накладною №10/08/16 від 10.08.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 водієм ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_2 , автомобіль - DAF НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп НОМЕР_4. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200, м. Дніпропетровськ, вул. Ялинкова, 114А до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №09/08/16 від 09.08.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34 , склад А2, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №13/07/16 від 13.07.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське Шосе, 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №12/07/16 від 12.07.2016 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське Шосе , 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

За результатами поставки ТОВ Рошфор Альянс були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні:

- податкова накладна №109 від 10.08.2016 р. на суму 96 250 грн., у тому числі 19 250,14 грн. ПДВ;

- податкова накладна №150 від 09.08.2016 р. на суму 265 560,00 грн., у тому числі 53 112,00 грн. ПДВ;

- податкова накладна №149 від 09.08.2016 р. на суму 159 728,54 грн., у тому числі 31 945,71 грн. ПДВ;

- податкова накладна №71 від 13.07.2016 р. на суму 276 018,90 грн., у тому числі 55 203,78 грн. ПДВ;

- податкова накладна №70 від 13.07.2016 р. на суму 372 509,84 грн., у тому числі 74 501,97 грн. ПДВ;

- податкова накладна №69 від 13.07.2016 р. на суму 361 569,74 грн., у тому числі 72 313,95 грн. ПДВ;

- податкова накладна №64 від 12.07.2016 р. на суму 715 495,68 грн., у тому числі 143 099,14 грн. ПДВ,

Всього ПДВ 449 426,09 грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Використання отриманого товару у господарській діяльності позивача підтверджується його реалізацією на адресу ТОВ Промрудмаш на підставі договору поставки №2016-0601 від 01 червня 2016р., умови якого описані вище.

Після отримання позивачем товару від ТОВ Рофшор Альянс , товар був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №120701 від 12.07.2016р. на суму 868 320,00 грн. в тому числі 144 720,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №130701 від 13.07.2016р. на суму 438 798,24 грн. в тому числі 73 133,04 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №130702 від 13.07.2016р. на суму 452 075,04 грн. в тому числі 75 345,84 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №130703 від 13.07.2016р. на суму 334 974,24 грн. в тому числі 55 829,04 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №100801 від 10.08.2016р. на суму 116 904,00 грн. в тому числі 19 484,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №90801 від 09.08.2016р. на суму 194 052,60 грн. в тому числі 32 337,60 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №90802 від 09.08.2016р. на суму 322 560,00 грн. в тому числі 53 760,00 грн. ПДВ.

Фактичне постачання (переміщення) товару підтверджується також наступними товарно-транспортними накладними:

- №10/08/16 від 10.08.2016 року, №09/08/16 від 09.08.2016 року,

- №13/07/16 від 13.07.2016 року, №12/07/16 від 12.07.2016 року.

Судом встановлено, що 01.04.2017 між позивачем та ТОВ Елізія було укладено договір поставки №10402.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладним, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладним, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п.4.9 договору, постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

Постачання товару підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №120 від 17.07.2017р. на суму 140 939,40 грн. в тому числі 23 489,90 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №2 від 04.07.2017р. на суму 178 179,67 грн. в тому числі 29 696,61 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №3 від 04.07.2017р. на суму 138 989,66 грн. в тому числі 23 164,94 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №4 від 04.07.2017р. на суму 168 183,84 грн. в тому числі 28 030,64 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №7 від 05.06.2017р. на суму 158 886,00 грн. в тому числі 26 481,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №76 від 16.05.2017р. на суму 259 241,88 грн. в тому числі 43 202,48 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №43 від 04.05.2017р. на суму 1 008 896,20 грн. в тому числі 168 149,37 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №42 від 03.05.2017р. на суму 765 446,40 грн. в тому числі 127 574,40 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №180 від 19.04.2017р. на суму 317 293,76 грн. в тому числі 52 882,29 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №179 від 18.04.2017р. на суму 351 088,38 грн. в тому числі 58 514,73 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №107 від 17.04.2017р. на суму 172 602,00 грн. в тому числі 28 767,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №178 від 17.04.2017р. на суму 301 932,05 грн. в тому числі 50 322,01 грн. ПДВ.

Фактична поставка (переміщення) товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- товарно-транспортною накладною №17.07.2017-3 від 17.07.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Київська область, м . Біла Церква , вул. Сквирське Шосе, 194 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №04.07.2017-2 від 04.07.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл. , м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №50617 від 05.06.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м . Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №160517 від 16.05.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Газель НОМЕР_5. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №04/05/170 від 04.05.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №03/05/170 від 03.05.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №19/04/170 від 19.04.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м . Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №18/04/170 від 18.04.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл. , м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж;

- товарно-транспортною накладною №17/04/170 від 17.04.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено позивачем з адреси: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Павлоградська, 34, 51200 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

За результатами поставки продавцем буливиписані та зареєстровані наступні податкові накладні:

- податкова накладна №120 від 17.07.2017 р. на суму 117 449,50 грн., у тому числі 23 489,90 грн. ПДВ;

- податкова накладна №4 від 04.07.2017 р. на суму 140 153,20 грн., у тому числі 28 030,64 грн. ПДВ;

- податкова накладна №3 від 04.07.2017 р. на суму 115 824,72 грн., у тому числі 23 164,94 грн. ПДВ;

- податкова накладна №2 від 04.07.2017 р. на суму 148 483,06 грн., у тому числі 29 696,61 грн. ПДВ;

- податкова накладна №7 від 05.06.2017 р. на суму 132 405,00 грн., у тому числі 26 481,00 грн. ПДВ;

- податкова накладна №76 від 16.05.2017 р. на суму 216 012,40 грн., у тому числі 43 202,48 грн. ПДВ;

- податкова накладна №43 від 04.05.2017 р. на суму 840 746,83 грн., у тому числі 168 149,37 грн. ПДВ;

- податкова накладна №42 від 03.05.2017 р. на суму 637 872,00 грн., у тому числі 127 574,40 грн. ПДВ;

- податкова накладна №180 від 19.04.2017 р. на суму 264 411,47 грн., у тому числі 52 882,47 грн. ПДВ;

- податкова накладна №179 від 18.04.2017 р. на суму 292 573,65 грн., у тому числі 58 514,73 грн. ПДВ;

- податкова накладна №107 від 17.04.2017 р. на суму 143 835,00 грн., у тому числі 28 767,00 грн. ПДВ;

- податкова накладна №178 від 17.04.2017 р. на суму 251 610,04 грн., у тому числі 50 322,01 грн. ПДВ;

всього ПДВ 660 275,55 грн. які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Після отримання позивачем товару від ТОВ Елізія , товар був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №57 від 17.07.2017р. на суму 143 520,00 грн. в тому числі 23 920,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №30 від 04.07.2017р. на суму 183 677,88 грн. в тому числі 30 612,98 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №29 від 04.07.2017р. на суму 143 278,56 грн. в тому числі 23 879,76 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №28 від 04.07.2017р. на суму 173 373,60 грн. в тому числі 28 895,60 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №12 від 05.06.2017р. на суму 163 800,00 грн. в тому числі 27 300,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №11 від 16.05.2017р. на суму 267 024,00 грн. в тому числі 44 504,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №10 від 04.05.2017р. на суму 1 039 095,29 грн. в тому числі 173 182,55 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №9 від 03.05.2017р. на суму 789 120,00 грн. в тому числі 131 520,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №8 від 19.04.2017р. на суму 327 110,98 грн. в тому числі 54 518,50 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №7 від 18.04.2017р. на суму 361 948,63 грн. в тому числі 60 324,77 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №5 від 17.04.2017р. на суму 177 840,00 грн. в тому числі 29 640,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №6 від 17.04.2017р. на суму 311 271,89 грн. в тому числі 51 878,65 грн. ПДВ.

Судом також встановлено, що 02.08.2017 між позивачем та ТОВ БлісКомпані було укладено договір поставки №20811.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладним, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладним, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п.4.9 договору постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

Постачання товару підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №21 від 03.08.2017р. на суму 457 757,28 грн. в тому числі 76 292,88 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №22 від 03.08.2017р. на суму 478 147,92 грн. в тому числі 79 691,32 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №23 від 03.08.2017р. на суму 409 272,24 грн. в тому числі 68 212,04 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №24 від 03.08.2017р. на суму 445 273,20 грн. в тому числі 74 212,20 грн. ПДВ.

Фактична поставка (переміщення) товару підтверджується товарно-транспортною накладною №03.08.2017 від 03.08.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Донецька область, м. Маріуполь , вул. Митрополитська, буд.4 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : 50055, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

За результатами поставки продавцем були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні:

- податкова накладна №21 від 03.08.2017 р. на суму 454 877,28 грн., у тому числі 75 812,88 грн. ПДВ;

- податкова накладна №22 від 03.08.2017 р. на суму 478 147,92 грн., у тому числі 79 691,32 грн. ПДВ;

- податкова накладна №23 від 03.08.2017 р. на суму 409 272,24 грн., у тому числі 68 212,04 грн. ПДВ;

- податкова накладна №24 від 03.08.2017 р. на суму 445 273,20 грн., у тому числі 74 212,20 грн. ПДВ,

Всього ПДВ 297 928,44 грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2017 року.

Після отримання позивачем товару від ТОВ БлісКомпані , вінбув поставлений на адресу ТОВ Промрудмаш , про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №64 від 03.08.2017р. на суму 466 992,00 грн. в тому числі 77 832,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №66 від 03.08.2017р. на суму 420 744,00 грн. в тому числі 70 124,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №65 від 03.08.2017р. на суму 492 936,00 грн. в тому числі 82 156,00 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №67 від 03.08.2017р. на суму 456 670,80 грн. в тому числі 76 111,80 грн. ПДВ.

Факт поставки товару (фактичного переміщення) підтверджується також товарно-транспортною накладною №03.08.2017 від 03.08.2017 року.

Судом встановлено, що 02.08.2017 між Позивачем та ТОВ Сентіз було укладено договір поставки №20801.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладним, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладним, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п.4.9 договору постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

Постачання товару підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №21 від 02.08.2017р. на суму 445 475,48 грн. в тому числі 74 245,91 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №22 від 02.08.2017р. на суму 419 304,82 грн. в тому числі 69 884,14 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №23 від 02.08.2017р. на суму 318 800,52 грн. в тому числі 53 133,42 грн. ПДВ.

Факт поставки (фактичне переміщення) товару підтверджується товарно-транспортною накладною №02.08.2017-2 від 02.08.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: Донецька область , м. Маріуполь, пр.- т . Будівельників, буд. 86-А до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : 50055, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

Станом на 31.12.2017 року заборгованість за поставлений та отриманий товар відсутня, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи..

За результатами поставки постачальником товару були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні:

- податкова накладна №21 від 02.08.2017 р. на суму 445 475,48 грн., у тому числі 74 245,91 грн. ПДВ;

- податкова накладна №22 від 02.08.2017 р. на суму 419 304,82 грн., у тому числі 69 884,14 грн. ПДВ;

- податкова накладна №23 від 02.08.2017 р. на суму 318 800,52 грн., у тому числі 53 133,42 грн. ПДВ;

всього ПДВ 197263,47 грн., які були включені Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2017 року.

Після отримання позивачем товару від ТОВ Сентіз , товар був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №61 від 02.08.2017р. на суму 326 956,44 грн. в тому числі 54 492,74 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №60 від 02.08.2017р. на суму 430 031,95 грн. в тому числі 71 671,99 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №59 від 02.08.2017р. на суму 456 872,15 грн. в тому числі 76 145,36 грн. ПДВ.

Факт поставки товару (фактичне переміщення) підтверджується також товарно-транспортною накладною: №02.08.2017-2 від 02.08.2017 року.

Судом встановлено, що 10.10.2017 між позивачем та ТОВ УКРМЕТ ФІНАНС було укладено договір поставки №101009.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладним, що є невід`ємними частинами даного договору.Згідно із п.2.1 договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються згідно накладним, які є невід`ємною частиною даного договору.Відповідно до п.4.9 договору, постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

На підтвердження поставки була виписана видаткова накладна №2 від 23.10.2017 на суму 226 700,45 грн. в тому числі 37 783,41 грн. ПДВ.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною №23/10/17 від 23.10.2017 року. Товар було перевезено автомобільним перевізником ТОВ Алмаз Сервіс водієм ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , автомобіль - Камаз НОМЕР_6. Вантаж було відправлено Позивачем з адреси: м . Київ, вул. Полярна, 10 до пункту розвантаження ТОВ Промрудмаш : м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.10Ж.

За результатами поставки постачальником було виписано та зареєстровано податкову накладну №2 від 23.10.2017 р. на суму 226 700,45 грн., у тому числі 34 783,41 грн. ПДВ, які були включені Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

Після отримання позивачем товару від ТОВ УкрметФінанс ,товар був поставлений позивачем ТОВ Промрудмаш , про що свідчить видаткова накладна №135 від 23.10.2017р. на суму 232 752,00 грн. в тому числі 38 792,00 грн. ПДВ.

Факт поставки товару (фактичне переміщення) підтверджується також товарно-транспортною накладною №23/10/17 від 23.10.2017 року.

Вирішуючи даний спір, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів та приходить до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивністьта офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв`язку з тим, що, за його переконанням, позивач у періоді, що перевірявся не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами-продавцями, а саме операції не мали реального товарного характеру.

На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ БЛІС КОМПАНІ (код 41322691) , ТОВ Белкантрі ( код 40085561) , ТОВ Сентіз (код 41072050) , ТОВ УкрметФінанс (код 41553372) , ТОВ Квент Альянс (код 40473616) , ТОВ Елізія (код 41072197) , ТОВ РОШФОР АЛЬЯНС (код 40468847), оскільки такі операції базуються на "обриві" товару по ланцюгу постачання, а також з причин неможливості вчинення правочинів цими контрагентами через відсутність належних трудових ресурсів, основних фондів, віддаленістю від позивача. Дані висновки перевіряючі роблятьлише з суб`єктивного аналізу інформації, що міститься в базах контролюючих органів (ІС "Податковий блок"; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС "Аудит" та ін.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами.

Під час судового засідання судом безпосередньо були досліджені первинні документи, які позивач надав як письмові докази на підтвердження реальності проведених господарських операцій у період, що перевірявся відповідачем.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними видатковими накладними, сплачено контрагентом безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками, відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на порушення останніми, вказаних в акті перевірки, норм податкового законодавства, посилається на відмінність номенклатури зареєстрованих податкових накладних від попереднього документального оформленого одержання (купівлі) зазначених в акті перевірки товару (послуг), наявність якої у контрагентів.

Проте, щодо таких доводів податкового органу, суд зважає на таке.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

В ході судового розгляду даної справи, відповідачем підтверджено, що зустрічні перевірки контрагентів не проводилась, як не проводилось і зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. Твердження відповідача про наявність вироків щодо посадових осіб контрагентів також не знайшло свого відображення.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до висновків Верховного Суду України,покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладаються на податковий орган, а не на позивачеві, у зв`язку з чим відсутні підстави для донарахування зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість через можливі порушення податкового законодавства постачальниками послуг.Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ №08/28 від 12.02.2008р., постанова ВСУ №09/05 від 13.01.2009р., постанова ВСУ №10/21 від 02.03.2010р.)

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо "фіктивності" його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у Позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №821/995/17 (адміністративне провадження №К/9901/54216/18) зазначив, що він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015р. у справі №826/661/14 (№21-1539а15) зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, від 31.10.2014 року у справі №21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Окремо суд звертає увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 (на час розгляду даної справи ст.ст.73-74) Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 (на час розгляду даної справи - ч.2 ст.77) Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Отже, факт недекларування своєї діяльності деякими контрагентами позивача не мають ніякого відношення до господарських відносин позивача з такими контрагентами. Жодних інших доказів нереальності господарських операцій з такими контрагентами відповідач не надав.

Крім цього, судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогамст.201 Податкового кодексу України, а їх реєстрація та адміністрування ПДВ проведена у повній відповідності до ст.200 1 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, обіг яких не обмежений в цивільному обороті, зміст прав та обов`язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України: "Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу".

Відповідно дост.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати напідтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положеньст.44 Податкового кодексу України,ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року №88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар придбані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт), суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимогст.11 КАС України не виявлено.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зіст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо нереальності вчинення правочинів між позивачем та його контрагентами у зв`язку із віддаленістю контрагентів від позивача, відсутністю у них виробничих, складських приміщень, автомобільного транспорту, маленької кількості працюючих, оскільки ці доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відсутність необхідності в автотранспорті у контрагентів позивача підтверджується тим, що транспортування (фактичне переміщення) товарів здійснювалось транспортом та за рахунок кінцевого набувача товару - ТОВ Промрудмаш , а доказів перевірки контрагентів на наявність чи відсутність у них орендованих складських і офісних приміщень відповідачем в матеріали справи не надано. Також суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено залежність визнання правочину реальним від віддаленості сторін та кількісного складу штату у них.

Що стосується наданого відповідачем в матеріали справи протоколу допиту директора ТОВ УкрметФінанс ОСОБА_4 , суд не може приймати цей документ в якості доказу, враховуючи наступне.

…частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України). У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Така позиція визначена Верховним Судом в постановах від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18), від 20.03.2019 у справі №826/7964/14, від 23.04.2019 у справі №820/4816/16 (адміністративне провадження №К/9901/41045/18).

За таких обставин, заперечення відповідача проти позову в цій частині є необґрунтованими, та не доведеними належними й допустимими доказами.

Що стосується позовних вимог в частині оподаткування операцій позивача із контрагентами ТОВ Вестамрок та ТОВ СК Сігма , судомвстановлено наступне.

О 2011 році між позивачем та цими контрагентами були укладені договори, по яких відбувались постачання товарів та послуг. Станом на 31.12.2017 року згідно даним бухгалтерського обліку позивача по рахунку 631 Взаємовідносини з вітчизняними постачальниками обліковується заборгованість позивача перед цими контрагентами в сумі 1 410 477,00 грн., в тому числі перед ТОВ Вестамрок в сумі 1 398 555,00 грн., перед ТОВ СК Сігма в сумі 11 922,00 грн.

За висновками, викладеними відповідачем в актів перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України позивачем не здійснено коригування суми ПДВ у зв`язку із зміною суми компенсації вартості товарів, раніше придбаних у ТОВ Вестамрок та ТОВ СК Сігма . Такого висновку відповідач дійшов у зв`язку із тим, що він визнав кредиторську заборгованість позивача перед цими контрагентами безнадійною на підставі пп.14.1.257 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки, на думку відповідача, ці суми кредиторської заборгованості не погашені в межах строку позовної давності.

Вирішуючи даний спір в цій частині, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів та приходить до таких висновків.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безповоротної фінансової допомоги, серед іншого, відноситься сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.99 (далі по тексту - П(С)БО 15) доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

До складу інших доходів включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 15 П(С)БО 15 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № від 31.01.2000 №20 (далі по тексту - П(С)БО 11) визначено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Абзацом 1 пункту 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, для визнання заборгованості безнадійною і включенню суми безнадійної заборгованості до складу доходу звітного періоду, необхідна наявність однієї з наступних подій:

- заборгованість Позивача перед контрагентами прощена такими контрагентами, про що є письмове повідомлення або внесено зміни до договору;

- заборгованість Позивача перед контрагентами законодавчо визнана такою, що не підлягає погашенню (сплив строк позовної давності);

Відповідачем в акті перевірки не наведено відомостей про прощення заборгованості позивача перед ТОВ Вестамрок в сумі 1 398 555 грн. та перед ТОВ СК Сігма в сумі 11 922 грн., в ході розгляду справи судом докази прощення боргу позивача перед цими контрагентами суду не надані.

Також відповідачем не наведено відомостей та в ході розгляду справи не надано доказів того, що по цим вимогам сплив строк позовної давності.

Натомість, позивачем надано в матеріали справи докази того, що строки позовної давності по його розрахункам з ТОВ Вестамрок ще не сплинули ні на дату проведення перевірки, ні, тим більше, станом на 01.01.2018 року (копії договірних документів). Саме на підставі договору, а не первинних бухгалтерських документів, сторонами встановлюються строки виконання зобов`язань. А первинні бухгалтерські документи свідчать про господарські операції, після здійснення яких розпочинається відлік строків виконання зобов`язань.

Позивачем надані в матеріали докази того, що ці документи надавались відповідачу й під час розгляду заперечень на акт перевірки, і при розгляді скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Однак, ні відповідач, ні ДФС України не надали належної оцінки цим документам.

За таких обставин, твердження відповідача про визнання заборгованості позивача перед ТОВ Вестамрок та ТОВ СК Сігма безнадійною та необхідністю здійснити коригування податкових зобов`язань у зв`язку із нібито зміною суми компенсації вартості отриманих товарів, суперечить нормам як цивільного, так і податкового законодавства.

У зв`язку із зазначеним вище, нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв`язку із помилковим визнанням відповідачем безнадійною заборгованості позивача перед ТОВ Вестамрок та перед ТОВ СК Сігма , суперечить нормам законодавства, які наведені вище.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи. Адже в ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що проведені позивачем у перевіряємий період господарські операції були фактично здійснені та є реальними. Крім того, вони призвели до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинні документи, досліджені судом в ході судового засідання, містять відомості про господарську операцію, які підтверджують її здійснення.

Також за клопотанням позивача судом було викликано та допитано свідка, директора ТОВ Промрудмаш ОСОБА_5 , який підтвердив реальність здійснення постачань товарно-матеріальних цінностей від позивача, підтвердив, що саме силами та за рахунок ТОВ Промрудмаш здійснювалось фактичне переміщення (транспортування) придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Тому, винесені на підставі висновків, викладених в акті перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, суд, враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є індивідуальними актами (п.19 ч.1 ст.4 КАС України), вважає за необхідне задовольнити позовну заяву у повному обсязі, та визнати протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення №0009201402 від 18.04.2018 року та №0009221402 від 18.04.2018 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІнтерТрансКомплект" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009201402 від 18.04.2018р., винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІнтерТрансКомплект" (49000, м.Дніпро, пров.Біологічний, буд.2а, код ЄДРПОУ 32405583) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 86'899грн.19коп (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн.19коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 березня 2019 року.

Суддя Г. В.Кадникова


Дата ухвалення рішення	26.02.2019
Оприлюднено	11.06.2019
Номер документу	82283863
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Кадникова Ганна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.02.2019 по справі 160/7989/18ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/7989/18

Рішення від 26.02.2019

Рішення
від 26.02.2019 по справі 160/7989/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД