Рішення

від 06.06.2019 по справі 340/1000/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/1000/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого-судді Ю.П. Пасічник

за участю секретаря судового засідання - Побочій О.В.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Балакіної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Лавандова (Тореза), 27-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання незаконним та скасувати рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019р. ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці ДФС України (надалі - відповідач) в якому просить :

- визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС України від 29.03.2019 року про коригування митної вартості №UA901020/2019/000148/2 та стягнути з Кіровоградської митниці ДФС України втрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., сплату судового збору в розмірі 768,4 грн., вартість послуг з перекладу в розмірі 317 грн.

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є незаконне, на думку позивача, прийняття відповідачем рішення від 29.03.2019р. №UA901020/2019/000148/2 про коригування митної вартості транспортного засобу марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , який був ним придбаний у Німеччині за ціною 900 Євро, ввезений на територію України та заявлений ним 28.03.2019р. по митній декларації №UA901020/2019/000739 в режимі імпорту, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 3647 Євро.

Позивач зазначає, що за наслідками укладення договору купівлі-продажу уживаного транспортного засобу від 14.03.2019р. оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 900 Євро, про що свідчить зміст договору купівлі-продажу, а також той факт, що при вивезенні автомобіля з території Євросоюзу, митними органами Польщі була оформлена митна декларація №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р., в якій також зафіксована ціна автомобіля в розмірі 3903 польський злотий, що за курсом Національного банку Польщі станом на день оформлення митної декларації становило 900 Євро.

Визначаючи вартість транспортного засобу у митній декларації від 28.03.2019р. №UA901020/2019/000739 позивачем в графі 43 вказано основний - перший метод визначення митної вартості.

Разом з тим, відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля на підставі ст. 64 Митного кодексу України, за резервним методом.

Позивач зазначає про протиправність дій відповідача з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та запереченнях на письмові пояснення (а.с.3-12,113-122).

13.05.2019р. відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за автомобіль, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.40-46).

Ухвалою суду від 23.04.2019р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2019р., крім того, ухвалою суду від 23.04.2019р. про витребування доказів, було зобов`язано відповідача надати інформацію за період з 20.12.2018р. по 19.03.2019р. з цінової бази ПІК ЄАІС про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на автомобіль марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення,, з фізичними характеристиками ідентичними автомобілю ввезеному позивачем (а.с.32).

14.05.2019р. розгляд справи було відкладено до 28.05.2019р. за клопотання представника позивача (а.с.78).

28.05.2019р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.05.2019р. (а.с.145).

06.05.2019р. в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення повного тексту рішення відкладено до 11.06.2019р. (а.с.150).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 14.03.2019р. позивачем придбано в Німеччині у нерезидента Дойчер Силке транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , бувший у використанні.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу уживаного автомобіля складений мовою оригіналу (німецька), та його перекладом на українську мову, від 14.03.2019р. (а.с.18,19).

Вивезення придбаного автомобіля з території Європейського союзу здійснювалось через територію Республіки Польща на підтвердження чого позивачем надано митну декларацію складену митними органами Польщі №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р. (а.с.20,21).

19.03.2018р. придбаний позивачем автомобіль було ввезено на територію України, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209020/2019/15123 складеним посадовими особами Львівської митниці ДФС (а.с.56, звор.).

28.03.2019р. позивачем подано до відповідача митну декларацію №UA901020/2019/000739, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 (а.с.51).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 900 Євро - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано договору купівлі-продажу уживаного автомобіля від 14.03.2019р. та митну декларацію складену митними органами Польщі №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р.

Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість автомобіля становила 900 Євро.

Відповідачем розпочату процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму) (а.с.50).

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901020/2019/000739 від 28.03.2019р. та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 29.03.2019р. №UA901020/2019/000148/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 3647,31 Євро на підставі ст. 64 МК України - за резервним методом (а.с.47,48).

В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: …При визначенні митної вартості використані відомості з МД від 19.02.2019р. № UA807190/2019/006162 (подібний легковий автомобіль марки Mercedes-Benz модель F150, бувший у використанні, робочий об`єм циліндрів бензинового двигуна - 1490 см3; потужність двигуна 70 кВт, країна виробництва - Німеччина; МВВ 6; календарний рік виготовлення - 2005 р.; вага нетто 1225 кг; колісна формула 4х2; товар експортовано в Україну на адресу фізичної особи з країни ЕС)… .

Остаточна скоригована вартість автомобіля визначена відповідачем з використанням інформації з інтернет джерела ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка склала 3647,31 Євро (а.с.57,58,109,110).

У зв`язку з коригуванням митної вартості автомобіля, позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію №UA901020/2019/000756 від 01.04.2019р., відповідно до графи 43 якої митну вартість визначено за резервним методом та відповідно скориговано митну вартість відповідно до рішення відповідача від 29.03.2019р. №UA901020/2019/000148/2 (а.с.52).

Не погоджуючись з коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля надано договір купівлі-продажу вживаного автомобіля (продаж у приватних цілях) складений мовою оригіналу (німецька), та його перекладом на українську мову, від 07.12.2018р. та квитанцію про прийняття готівкових коштів від 07.12.2018р. мовою оригіналу та переклад на українську мову (а.с.11-14).

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач (касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму), суд вважає їх витребування безпідставним, про що зазначено нижче.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA901020/2019/000739 від 28.03.2019р., визначено за основним методом, а до самої митної декларації подано, зокрема, договір купівлі-продажу уживаного автомобіля від 14.03.2019р., яким підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму).

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені розрахункові документи, що свідчать про оплату вартості автомобіля.

По причині наведеного митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи, які позивачем за результатами проведених консультацій не надані.

За вказаних обставин, як стверджує відповідач, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки представлені разом з митною декларацією документи лише декларували вартість автомобіля, однак не підтверджували його сплату.

Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає.

Договір купівлі-продажу уживаного транспортного засобу від 14.03.2019р. долучений до справи, містить умову щодо вартості автомобіля - 900 Євро, а також особливу умову - договір купівлі-продажу вважається виконаним, якщо протягом 7 днів він не був відкликаний у письмовій формі (а.с.19).

На факт виконання умов договору купівлі-продажу вказує безперешкодне вивезення позивачем автомобіля з території країни придбання - Німеччина та території Євросоюзу, на що вказує митна декларація складена митними органами Польщі №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р.

Відтак, вищевказані обставини в їх сукупності вказують на те, що позивачем придбано транспортний засіб за ціною визначеною у договору купівлі-продажу від 14.03.2019р.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а відтак не існують будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Крім того, судом враховано відомості надані представником позивача в ході розгляду справи, а саме.

15.05.2019р. представник позивача направив звернення до Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні з приводу надання роз`яснення з питань, зокрема, чи повинен продавець уживаного транспортного засобу - фізична особа або юридична особа при здійсненні продажу уживаного автомобіля за готівку виписувати квитанцію про суму, отриману за проданий транспортний засіб (а.с.83,84).

На запит представника позивача було отримано відповідь від 17.05.2019р., зокрема повідомлено, що якщо продавець є приватною особою, то рахунок/квитанція не виписується (а.с.135).

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);

- у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання 28.03.2019р. позивачем при декларуванні автомобіля договору купівлі-продажу автомобіля від 14.03.2019р., за змістом якого позивач сплатив його вартість в сумі 900 Євро готівкою, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля з використанням відомостей, які містяться в митній декларації від 19.02.2019р. № UA807190/2019/006162 (а.с.89) суд зазначає наступне.

Використання відомостей з митної декларації від 19.02.2019р. № UA807190/2019/006162 є безпідставним оскільки відомості, які містяться в даній декларації відрізняються від відомостей зазначених позивачем у митній декларації №UA901020/2019/000739 від 28.03.2019р.

Так, графа 15 вказаних декларації містить відомості щодо країни відправлення товару - Фінляндія, Німеччина відповідно; графа 43 містить відомості щодо методу визначення митної вартості - 6 та 1 відповідно; доповнення до графи 31 містить відомості щодо модельного року виготовлення автомобіля - 2006 та 2005 роки відповідно.

Щодо використання інтернет джерела SuperSchwacke.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст. 64 розділу 3 МК України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Відповідно до довідкової інформації з інтернет джерела WikipediA, список Schwacke визначає приблизну остаточну вартість бувших у використанні автомобілів в залежності від типу транспортного засобу, рік випуску, обладнання та пробігу та німецькому ринку (а.с.24).

Отже, використання відповідачем інформації з інтернет джерела SuperSchwacke, прямо суперечить положенням ст. 64 МК України.

Крім того, обґрунтовуючи можливість використання інтернет джерела SuperSchwacke, відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689.

Наразі, суд вважає протиправним застосування відповідачем у своїй роботі Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Питання державної реєстрації нормативно-правових актів регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. №731.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96р. № 468.

Натомість, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689 не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а отже не можуть бути застосовані відповідачем у спірних правовідносинах.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.2), витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., на підтвердження понесення яких надано: ордер серії КР №74092 від 15.04.2019р. (а.с.28), акт наданих послуг №1 від 19.04.2019р. (а.с.25), квитанція до прибуткового касового ордеру №11 від 15.04.2019р. (а.с.26). Крім того, позивачем в ході розгляду справи замовлялись переклади документів долучених до матеріалів справи, що підтверджується замовленням від 17.04.2019р. на суму 317 грн. (а.с.27).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Лавандова (Тореза), 27-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання незаконним та скасувати рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 29.03.2019 року про коригування митної вартості товарів №UА901020/2019/000148/2.

Присудити на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн., на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., вартість послуг перекладу в розмірі 317,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39640963).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10.06.2019 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник