Постанова

від 24.09.2019 по справі 340/1000/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 340/1000/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 р. (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/1000/19 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС України, про визнання незаконним та скасувати рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС України від 29.03.2019 року про коригування митної вартості №UA901020/2019/000148/2 та стягнути з Кіровоградської митниці ДФС України втрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., сплату судового збору в розмірі 768,4 грн., вартість послуг з перекладу в розмірі 317 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем незаконно прийнято рішення від 29.03.2019 №UA901020/2019/000148/2 про коригування митної вартості транспортного засобу марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , який був ним придбаний у Німеччині за ціною 900 Євро, ввезений на територію України та заявлений ним 28.03.2019р. по митній декларації №UA901020/2019/000739 в режимі імпорту, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 3647 Євро.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська митниця ДФС України звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким залишити позовні вимоги без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товару та вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання скаржника про використання інформаційного ресурсу SCHWAСКЕ, яке передбачено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 р. в адміністративній справі №340/1000/19 залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив. Просив розгляд апеляційної скарги Кіровоградської митниці ДФС проводити без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

14 березня 2019 року ОСОБА_1 придбано в Німеччині у нерезидента ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , бувший у використанні. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу уживаного автомобіля складений мовою оригіналу (німецька), та його перекладом на українську мову, від 14.03.2019р. (а.с.18,19). Вивезення придбаного автомобіля з території Європейського союзу здійснювалось через територію Республіки Польща на підтвердження чого позивачем надано митну декларацію складену митними органами Польщі №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р. (а.с.20,21). 19.03.2018р. придбаний позивачем автомобіль було ввезено на територію України, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209020/2019/15123 складеним посадовими особами Львівської митниці ДФС (а.с.56, звор.). 28.03.2019р. позивачем подано до відповідача митну декларацію №UA901020/2019/000739, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Mercedes-Benz модель А150, 2005 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 (а.с.51). У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 900 Євро - графа 42 митної декларації. На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано договору купівлі-продажу уживаного автомобіля від 14.03.2019р. та митну декларацію складену митними органами Польщі №MRN19PL441010E0194836 від 18.03.2019р. Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість автомобіля становила 900 Євро. Відповідачем розпочату процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму) (а.с.50). Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901020/2019/000739 від 28.03.2019р. та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 29.03.2019р. №UA901020/2019/000148/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 3647,31 Євро на підставі ст. 64 МК України - за резервним методом (а.с.47,48). В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: "…При визначенні митної вартості використані відомості з МД від 19.02.2019р. № UA807190/2019/006162 (подібний легковий автомобіль марки Mercedes-Benz модель F150, бувший у використанні, робочий об`єм циліндрів бензинового двигуна - 1490 см3; потужність двигуна 70 кВт, країна виробництва - Німеччина; МВВ 6; календарний рік виготовлення - 2005 р.; вага нетто 1225 кг; колісна формула 4х2; товар експортовано в Україну на адресу фізичної особи з країни ЕС)". Остаточна скоригована вартість автомобіля визначена відповідачем з використанням інформації з інтернет джерела SuperSchwacke, яка склала 3647,31 Євро (а.с.57,58,109,110). У зв`язку з коригуванням митної вартості автомобіля, позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію №UA901020/2019/000756 від 01.04.2019р., відповідно до графи 43 якої митну вартість визначено за резервним методом та відповідно скориговано митну вартість відповідно до рішення відповідача від 29.03.2019р. №UA901020/2019/000148/2 (а.с.52).

Не погоджуючись з рішення від 29.03.2019 р. №UA901020/2019/000148/2 ОСОБА_1 звернувся до суду.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Лише наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів дає можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Судом першої інстанції вірно встановлено , що відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на правомірність застосування ним програмного комплексу SCHWACKE з огляду на положення Методики та Методичних рекомендацій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, пунктом 5 Методичних рекомендацій передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Проте, на виконання статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики).

У пункті 10 Додатку 8 "Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням" до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 28.03.2019, оскільки останній містить відомості щодо вартості авто мінімальну (2650,00 євро) та максимальну (4650,00 євро). При цьому митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 3647,31 00 євро.

Враховуючи те, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС України - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 р. в адміністративній справі №340/1000/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 24 вересня 2019 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 25 вересня 2019 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук