Рішення

від 04.06.2019 по справі 825/1948/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 825/1948/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Савіна В.Ю.,

представника відповідача - Труби А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Приватне виробничо-комерційне підприємство Імпульс (далі - ПВКП Імпульс ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку пені у розмірі 90 461,94 грн. та винесення вимоги від 12.03.2018 форми Ю №1878-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.03.2018 №70 про опис майна у податкову заставу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що контролюючий орган, ігноруючи факт своєчасного внесення оплати підприємством, винесено спірні вимогу (в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств) та рішення про опис майна у податкову заставу. Крім того, донарахування пені здійснено на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України. Однак статтею 129 Кодексу, в редакції, чинній з 01.01.2017, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим відповідач не може застосовувати вищевказаний підпункт. Крім того, вказаний пункт встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних проведенням податкових перевірок.

Ухвалою судді від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та зазначив, що нарахування пені за статтею 129 Податкового кодексу України (в редакції станом до 01.01.2017) здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), у зв`язку з чим нарахування ПВКП Імпульс пені є правомірним. Вважає, що правомірність нарахування пені саме за вказаним підпунктом слідує з дефініції податкового зобов`язання, встановленої пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яке визначено як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, зокрема, як податок, що в даному випадку є податком на прибуток приватних підприємств.

Також зазначив, що оскільки ПВКП Імпульс має податковий борг, що складається із пені, визначеної у податковій вимозі, податковий орган обґрунтовано виніс рішення про опис майна позивача у податку заставу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений, враховуючи таке.

ПВКП Імпульс є юридичною особо, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.06.1998 внесено відповідний запис (а.с. 19-24).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 19.08.2017 №1569, 1570, 1571, 1572 посадовими особами ГУДФС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПВКП Імпульс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 19.09.2017 №515/14/24841336 (а.с. 214-217), у якому зазначено про порушення позивачем, у тому числі, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218 123,00 грн. (у тому числі за 2015 рік на суму 210 285,00 грн., за 2016 рік на суму 7 838,00 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки, ГУДФС у Чернігівський області 05.10.2017 винесено ПВКП Імпульс податкове повідомлення-рішення №00003291400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 220 083,00 грн. (218 123,00 грн. - за основним платежем та 1 960,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 212).

19.10.2017 ПВКП Імпульс сплатило вищевказані кошти у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №502 (а.с. 209).

12.03.2018 ГУДФС у Чернігівській області підприємству винесено податкову вимогу форми Ю №1879-17, якою ПВКП Імпульс повідомлено про наявність у нього податкового боргу в сумі 90 464,27 грн., який складається, зокрема, із нарахованої позивачу пені в сумі 90 461,52 грн. з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 10).

Крім того, 13.03.2018 заступником начальника ГУДФС у Чернігівській області прийнято рішення №70 про опис майна ПВКП Імпульс у податкову заставу у зв`язку із наявністю у позивача податкового боргу (а.с. 11).

Не погоджуючись із винесеними податковою вимогою та рішенням, ПВКП Імпульс оскаржило їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 12.04.2018 №12891/6-9-99-17-05-15 скарга підприємства залишена без задоволення (а.с. 13-17).

Вважаючи дії відповідача по винесенню вищевказаної вимоги незаконними, а саму вимогу протиправною ПВКП Імпульс звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу, податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні); грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання.

Згідно із п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема, сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення/збільшення з суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної вище різниці між грошовим та податковим зобов`язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 Податкового кодексу України строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов`язань визначається по-різному.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні за результатами податкової перевірки ПВКП Імпульс та на підставі акту від 19.09.2017 №515/14/24841336, ГУДФС у Чернігівської області було винесено позивачу податкове повідомлення-рішення (а.с. 212) від 05.10.2017 №00003291400, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 220 083,00 грн.

Відповідно до змісту вказаного податкового повідомлення-рішення, зазначена в ньому сума підлягала сплаті протягом 10 календарних днів з моменту отримання, тобто до 20.10.2017.

Як встановлено судом, ПВКП Імпульс узгоджену суму грошового зобов`язання по вищевказаному податковому повідомленню-рішенню сплачено своєчасно (в десятиденний строк з дня отримання) та у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2017 №502 на суму 220 083,00 грн. (призначення платежу: *;131; сплата грошових зобов`язань по акту перевірки від 19.09.2017 №515/14/24841336;;;) (а.с. 209).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт сплати позивачем податкових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням на підставі вищевказаного акту перевірки, в десятиденний строк після його отримання. Однак, вважає, що до даних правовідносин застосовується стаття 129 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2017), а тому нарахування пені здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У свою чергу, суд вважає вказані доводи необґрунтованими, враховуючи таке.

Податкове повідомлення-рішення, яким ПВКП Імпульс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, винесено ГУДФС у Чернігівській області 05.10.2017, а отже норми Податкового кодексу України мають застосовуватися у редакції, станом на вказану дату.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, статтею 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.10.2017) не встановлено нарахування пені, у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань, на суму такого заниження та за весь період заниження.

Водночас, положення статті 129 Податкового кодексу України визначають у якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються з наведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення.

Тобто при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Аналогічний правовий висновок викладений неодноразово у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справах №825/999/17 та №820/6468/17.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, оскільки підприємство сплатило податкове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням на підставі акту перевірки від 19.09.2017 №515/14/24841336, в десятиденний строк після його отримання, а тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов`язань та за весь період такого заниження.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

У свою чергу, 12.03.2018 ГУДФС у Чернігівській області винесено позивачу вимогу форми Ю №1879-17, якою повідомлено ПВКП Імпульс про нарахування пені, у тому числі, за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 90 461,52 грн. (а.с. 10).

При цьому, як вбачається із наданого суду розрахунку (а.с. 37), контролюючим органом пеню нараховано за період: з 10.03.2016 по 19.10.2017 (589 к.д.) у сумі 89 584,87 грн. (на суму заниження податкового зобов`язання, яке виявлено 12.2015, у розмірі 210 285,00 грн.) та з 19.02.2017 по 19.10.2017 (243 к.д.) у сумі 876,65 грн. (на суму заниження податкового зобов`язання, яке виявлено 12.2016, у розмірі 7838,00 грн.).

Згідно із пп. 59.1 п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, як було встановлено вище, ПВКП Імпульс грошові зобов`язання, нараховані на підставі акту перевірки від 19.09.2017 №515/14/24841336 та визначені у податковому повідомленні-рішенні від 05.10.2017 №00003291400, сплачені у встановлені законодавством строки, що свідчить про безпідставність нараховування ГУДФС у Чернігівській області пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 90 461,52 грн., відображеної у спірній податковій вимозі.

У позивача фактично наявна заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 02,75 грн., із чим погодився представник позивача у судовому засіданні. Однак, оскільки вказана сума не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в силу положень абзацу третього пп. 59.1 п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога контролюючим органом не надсилається (не вручається).

Щодо прийняття ГУДФС у Чернігівській області рішення про опис майна податкову заставу від 13.03.2018 №70, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у ПВКП Імпульс є борг у сумі 2,75 грн., що не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому, силу вимог п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави не застосовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ПВКП Імпульс слід задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс" (код ЄДРПОУ 24841336, вул. 30 років Перемоги, 37-А/1, м. Сновськ, Чернігівська область, 15200) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо нарахування Приватному виробничо-комерційному підприємству "Імпульс" пені у розмірі 90 461 (дев`яносто тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 94 коп.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.03.2018 форми ''Ю'' №1879-17 частково в сумі 90 461 (дев`яносто тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 94 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 13.03.2018 №70 про опис майна Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс" у податкову заставу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс" судові витрати в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна