Постанова

від 17.09.2019 по справі 825/1948/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1948/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (повний текст складено 10 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства Імпульс до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення розрахунку пені у розмірі 90464,27 грн та винесення вимоги форми Ю №18-7917 від 12 березня 2018 року, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №70 віл 13 березня 2018 року про опис майна позивача у податкову заставу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії ГУ ДФС у Чернігівській області щодо нарахування ПВКП Імпульс пені у розмірі 90461,94 грн, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Чернігівській області від 12 березня 2018 року форми Ю №1879-17 частково в сумі 90461,94 грн, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 13 березня 2018 року №70 про опис майна ПВКП Імпульс у податкову заставу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що сума заниження позивачем податку на прибуток становить 218123,00 грн, що мало наслідком винесення податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2017 року №00003291400, у зв`язку з чим позивачу правомірно нараховано пеню в сумі 90461,52 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що нараховуючи пеню за весь період з моменту настання строку погашення податкового зобов`язання відповідач керувався положеннями ст.129 ПК України, що втратили чинність на момент виникнення спірних правовідносин, що суперечить положенням ст.58 Конституції України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 21 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 вересня 2017 року №515/14/24841336 (а.с.214-217 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218123,00 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 210285,00 грн, за 2016 рік на суму 7838,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 05 жовтня 2017 року №00003291400 (а.с.212 т.1), яким позивач збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 220083,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 2181233,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1960,00 грн, зазначено, що сума грошового зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Платіжним дорученням №502 від 19 жовтня 2017 року (а.с.209 т.1) позивач сплатив суму грошового зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням у повному розмірі у сумі 220083,00 грн.

12 березня 2018 року відповідачем винесено податкову вимогу форми Ю №1879-17 (а.с.10 т.1), якою позивача повідомлено про наявність станом на 11 березня 2018 року податкового боргу в сумі 90464,27 грн, в тому числі пеня в розмірі 90461,94 грн, зокрема пеня з податку на прибуток приватних підприємств - 91461,52 грн.

13 березня 2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято рішення №70 (а.с.11 т.1) про опис майна позивача у податкову заставу у зв`язку із наявністю податкового боргу.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку вказаних рішень відповідача, рішенням від 12 квітня 2018 року №12891/6/99-99-17-05-15 (а.с.13-16 т.1) податкову вимогу №1879-17 від 12 березня 2018 року та рішення №70 13 березня 2018 року про опис майна позивача у податкову заставу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи протиправними вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що грошові зобов`язання позивача, нараховані на підставі акту перевірки від 19 вересня 2017 року №515/14/24841336 та визначені у податковому повідомленні-рішенні від 05 жовтня 2017 року №00003291400, сплачені ПВКП Імпульс у встановлені законодавством строки, що свідчить про безпідставність нараховування ГУДФС у Чернігівській області пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 90461,52 грн, відображеної у спірній податковій вимозі, а наявний у позивача борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому право податкової застави не застосовується.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством; податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 57.2 ст.57 ПК України передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення/збільшення з суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення рішення від 05 жовтня 2017 року №00003291400 (а.с.212 т.1) винесено на підставі, зокрема пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, а тому, у розумінні п.57.3 ст. 57 ПК України визначена у вказаному податковому повідомленні-рішенні сума належить до грошового зобов`язання, що відрізняється від податкового зобов`язання.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент винесення податкового повідомлення-рішення №00003291400 від 05 жовтня 2017 року) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Таким чином, положеннями податкового законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено нарахування пені, у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань, на суму такого заниження та за весь період заниження. Водночас, у якості підстави нарахування пені визначено порушення строків погашення податкового боргу, а об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу - сума узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Отже, нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення, тобто при сплаті зобов`язання до вказаного дня, нарахування пені не може бути розпочато, у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справах №825/999/17 та №820/6468/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази дати направлення та отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2017 року №00003291400 та в судовому засіданні представник відповідача не змогла пояснити суду за який період позивачу було нараховано пеню, наведену у податкові вимозі форми Ю №1879-17 від 12 березня 2018 року та з якого часу контролюючим органом відраховувались 10 календарних днів з моменту отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2017 року №00003291400, однак зазначила, що направлення податкових повідомлень-рішень здійснюється контролюючим органом протягом десяти днів з дня їх винесення, що в даному випадку спростовує твердження щодо пропуску позивачем строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Таким чином, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення форми Р №00003291400, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 220083,00 грн, винесено відповідачем 05 жовтня 2017 року та вказана сума грошового зобов`язання була сплачена позивачем у повному обсязі платіжним дорученням №502 від 19 жовтня 2017 року, беручи до уваги, що відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, як суб`єктом владних повноважень, не доведено пропуску ПВКП Імпульс десятиденного строку для сплати грошового зобов`язання, визначеного у наведеному податковому повідомленні-рішення, колегія суддів доходить висновку про безпідставність нарахування позивачу пені з податку на прибуток приватних підприємств, визначеній у податковій вимозі форми Ю №1879-17 від 12 березня 2018 року.

Посилання апелянта на положення ст.129 ПК України в редакції, що була чинною до 01 січня 2017 року є необґрунтованим та порушує принцип дії норми в часі, закріплений у ст.58 Конституції України, оскільки перевірка позивача була проведена в період з 21 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року, акт перевірки №515/14/24841336 складени1 19 вересня 2017 року, податкове повідомлення-рішення №00003291400 винесено 05 жовтня 2017 року, а оскаржувана податкова вимога складена 12 березня 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та протиправність нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств та винесення відповідачем податкової вимоги в цій частині.

Натомість, положеннями п.88.1 ст.88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги, що за виключенням безпідставно нарахованої контролюючим органом суми пені з податку на прибуток приватних підприємств визначену у податковій вимозі сума боргу ПВКП Імпульс не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування права податкової застави, що свідчить про необґрунтованість та протиправність рішення №70 віл 13 березня 2018 року про опис майна позивача у податкову заставу

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пені та необхідності скасувати податкову вимогу в частині нарахованої пені і рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 13 березня 2018 року №70 про опис майна ПВКП Імпульс у податкову заставу, як протиправних та таких, що не відповідають вимогам податкового законодавства, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма