Рішення

від 10.06.2019 по справі 640/1508/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 640/1508/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Київської області

третя особа Державна судова адміністрація

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними

дій, зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Апеляційного суду Київської області (далі по тексту - відповідач), третя особа - Державна судова адміністрація України (далі по тексту - третя особа) з наступними позовними вимогами:

- визнати наказ керівника апарату Апеляційного суду Київської області №75-ос-ка від 09 лютого 2018 року в частині строку до 29 грудня 2018 року протиправним;

- скасувати наказ керівника апарату Апеляційного суду Київської області №75-ос-ка від 09 лютого 2018 року в частині строку до 29 грудня 2018 року;

- визнати наказ №688-ос/кА від 27 грудня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 29 грудня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії договору протиправним;

- скасувати наказ №688-ос/кА від 27 грудня 2018 року про звільнення помічника судді ОСОБА_1 із займаної посади 29 грудня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору;

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов`язки додаткового помічника судді ОСОБА_4. з 29 грудня 2018 року;

- визнати дії голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Зельдич О.М. під час винесення наказу №685-ос/кА від 27 грудня 2018 року Про преміювання працівників апарату суду , яким встановлена премія у грудні помічникам судді в однаковому розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час по відношенню до помічника судді ОСОБА_1. протиправними, дискримінаційними у формі прямої дискримінації за ознакою внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю;

- зобов`язати Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час за грудень 2018 року з урахуванням раніше виплаченої заробітної плати;

- зобов`язати Апеляційний суд Київської області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 29 грудня 2018 року по день поновлення на посаді, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати , враховуючи перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2018 року з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час;

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов`язки додаткового помічника судді ОСОБА_4., а також нарахування та виплати в межах суми за 1 місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що роботодавець діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушені її права, які підлягають захисту та відновленню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29 березня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та просить залишити позовну заяву без розгляду.

29 березня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив щодо відсутності підстав вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Також, відповідач просив розгляд справи провести у присутності представника відповідача.

02 квітня 2019 року відповідачем подано відзив (додаткові заперечення) на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем в частині позовних вимог пропущено строк звернення, а щодо решти заявлених позовних вимог - відповідач діяв у межах наданих йому повноважень відповідно до вимог законодавства під час вчинення спірних дій та винесення оскаржуваних рішень.

16 квітня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки посада помічника судді не відноситься до публічної служби та має розглядатись у порядку цивільного судочинства. Також відповідач в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 13 травня 2019 року №815/2546/17.

26 квітня 2019 року від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з аналогічних підстав.

26 квітня 2019 року третьою особою подано пояснення по справі, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 травня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач просить клопотання про закриття провадження у справі залишити без задоволення, винести рішення про задоволення адміністративного позову.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у присутності представника відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні, оскільки характер спірних правовідносин у даній справі незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи у присутності представника відповідача.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб .

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Обов`язки помічника судді, що передбачені Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, не передбачають виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до частини першої статті 157 Закону №889-VIII кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону №889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 92 Закону №889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

Таким чином, аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 01 травня 2016 року працівники патронатної служби не є державними службовцями, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

Суд звертає увагу, що Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих акті прийнятого 03 жовтня 2017 року внесені зміні до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до пункту 17 частини першої статті 4 вказаного Кодексу, відповідно до положень якого вбачається, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За таких обставин, виходячи з того, що правовідносини у даній справі виникли вже після змін Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких патронатна служба в державних орган відносить до публічної служби та спори у даній категорії віднесені до адміністративної юрисдикції, тому даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2019 року №815/2546/17, суд зазначає, що спірні правовідносини у вказаній справі виникли до внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №75-ос-ка від 09 лютого 2018 року в частині строку до 29 грудня 2018 року, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються наказ від 09 лютого 2018 року №75-ос-ка про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника судді ОСОБА_4. з 12 лютого 2018 року до 29 грудня 2018 року як додаткового помічника, у зв`язку з виходом судді ОСОБА_2 у відставку підстава: подання судді ОСОБА_4., за погодженням голови суду в межах фінансового року, заява ОСОБА_1 , погодження у встановленому порядку в частині строку до 29 грудня 2018 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивач, не погоджуючись з оскаржуваною частиною наказу, зверталась до голови суду та керівника апарату з проханням ініціювати збори суддів Апеляційного суду Київської області з приводу зазначеного питання, на що зборами суддів Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року вирішено, що розгляд озвученого питання належить до виключної компетенції керівника апарату суду.

Суд вважає, що вказане порушення прав позивача є триваючим, оскільки станом на дату ознайомлення зі спірним наказом позивач не знала та не могла знати наперед про звільнення її датою, зазначеною в наказі, а правомірність/неправомірність винесення наказу від 09 лютого 2018 року №75-ос-ка належить встановити під час розгляду даної справи.

На переконання суду, право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08 лютого 2018 року суддею ОСОБА_4. внесено до Апеляційного суду Київської області подання про призначення ОСОБА_1 помічником судді ОСОБА_4. виконуючої обов`язки додаткового помічника судді до моменту зайняття у встановленому чинним законодавством порядку вакантної посади судді. На вказаному поданні міститься резолюція Голови суду Не заперечую .

Крім того, матеріали справи містять аналогічну копію подання з резолюцією Голови суду Не заперечую, в межах фін. року .

09 лютого 2018 року позивачем на ім`я керівника апарату Апеляційного суду Київської області подано заяву з проханням призначити її помічником судді ОСОБА_4. виконуючої обов`язки додаткового помічника судді з 12 лютого 2018 року до моменту зайняття у встановленому чинним законодавством порядку вакантної посади судді.

Наказом Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2018 року №75-ок/кА Про призначення ОСОБА_1 відповідно до ст. 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 92 Закону України Про державну службу , ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2018 року №5-аг Про перенесення робочих днів у 2018 році позивача призначено на посаду помічника судді ОСОБА_4 з 12 лютого 2018 року до 29 грудня 2018 року з оплатою праці відповідно до штатного розпису, як додаткового помічника, у зв`язку з виходом судді ОСОБА_2 у відставку підстава: подання судді ОСОБА_4., за погодженням голови суду в межах фінансового року, заява ОСОБА_1 , погодження у встановленому порядку.

Наказом Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2018 року №68-ос/ка Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.1 ст.23, п.2 ч.1 ст.36, ст.116 Кодексу законів про працю України, ст.24 Закону України Про відпустки позивача звільнено із займаної посади 29 грудня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Підстава: наказ від 09 лютого 2018 року №75-ок/кА Про призначення ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України Про судоустрій і статус суддів , Закон № 1402-VIII), Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України Про державну службу , Закон № 889-VIII), Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21.

Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ визначено, що посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону від 10.12.2015 № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Частиною 2 статті 92 Закону від 10.12.2015 № 889-VІІІ встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Відповідно до ч.3 ст. 92 Закону від 10.12.2015 № 889-VІІІ трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39 1, 41 - 43 1, 49 2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (ч.4 ст. 92 Закону від 10.12.2015 № 889-VІІІ).

Частиною 1 статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 вказаного закону судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Відповідний порядок призначення та звільнення помічника судді зазначений у Положенні про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (далі - Положення).

Пунктом 2 Положення встановлено, що помічник судді це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Згідно п. 7 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Пунктом 8 Положення встановлено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду. Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством (пункт 12 Положення).

З аналізу наведених законодавчих положень, помічник судді не відноситься до посад державної служби, а є працівником патронатної служби, який, у силу спеціальних правових норм, які регулюють правовідносини у сфері судочинства (правосуддя), звільняється із займаної посади з обов`язковим дотриманням гарантій, передбачених законодавством, у тому числі з дотриманням вимог законодавства про працю.

З матеріалів справи вбачається, що за поданням судді Апеляційного суду Київської області ОСОБА_4. та заявою позивача наказом керівника апарату суду від 09 лютого 2018 року №75-ок/ка позивача призначено на посаду помічника судді ОСОБА_4. з 12 лютого 2018 року по 29 грудня 2018 року як додаткового помічника у зв`язку з виходом судді ОСОБА_2 у відставку.

Проте, як у тексті подання, так і у заяві позивача зазначено прохання призначити ОСОБА_1 помічником судді ОСОБА_4. виконуючої обов`язки додаткового помічника до моменту зайняття у встановленому чинним законодавством порядку вакантної посади.

Не погоджуючись зі спірним наказом від 09 лютого 2018 року №75-ок/ка в частині строку до 29 грудня 2018 року, позивачем 12 лютого 2018 року подано на ім`я голови суду та керівника апарату з проханням ініціювати збори суддів Апеляційного суду Київської області, включивши питання про призначення за поданням судді Апеляційного суду Київської області, яка займала посаду помічника судді на момент звільнення відповідного судді з займаної посади, шляхом виходу у відставку помічником судді на підставі подання судді та заяви помічника судді до моменту зайняття у встановленому законодавством порядку посади судді .

Листом від 2 березня 2018 року Щодо надання висновків по заяві ОСОБА_1 запропоновано з метою врегулювання спірного питання та уникнення дискусій суддів про призначення додаткових помічників винести на обговорення зазначене питання на збори суддів.

Згідно архівного витягу з протоколу №3/02-01/2018 Зборів суддів Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року одноголосно вирішено інформацію керівника апарату Літвінової О.І. взяти до уваги; розгляд озвученого питання належить до виключної компетенції керівника апарату суду.

Рішенням Ради суддів України №56 від 15 вересня 2016 року внесено зміни до Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року №14, а саме: частину першу пункту 17 Положення викласти в такій редакції: 17. У випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною тощо), а також у період з моменту припинення повноважень судді зі здійснення правосуддя або з моменту звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді може тимчасово виконувати обов`язки помічника, додаткового помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника судді та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату суду .

З наведених вище положень законодавства вбачається, що посада помічника судді має характер строкового договору, який припиняється у випадках припинення повноважень судді, за поданням судді.

При цьому, у період з моменту припинення повноважень судді зі здійснення правосуддя або з моменту звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді може тимчасово виконувати обов`язки помічника, додаткового помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника судді та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату суду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача слугував наказ від 09 лютого 2018 року №75-ок/кА Про призначення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивача призначено на посаду помічника судді ОСОБА_4 з 12 лютого 2018 року до 29 грудня 2018 року.

При цьому, підставою для призначення позивача на посаду помічника судді ОСОБА_4. на строк з 12 лютого 2018 року до 29 грудня 2018 року слугувала резолюція голови суду в межах фінансового року .

Проте, положеннями Закону України Про судоустрій і статус суддів , Закону України Про державну службу , Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 не передбачено накладення резолюції головою суду при призначенні чи звільненні помічника судді із займаної посади.

Крім того, положеннями законодавства не передбачено граничних строків тимчасового виконання обов`язків помічника, додаткового помічника іншого судді.

З урахуванням викладеного суд вважає протиправним наказ відповідача від 09 лютого 2018 року №75-ок/кА Про призначення ОСОБА_1 в частині призначення позивача на посаду помічника судді ОСОБА_4. до 29 грудня 2018 року з урахуванням чого зазначений наказ підлягає скасуванню у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для винесення спірного наказу від 27 грудня 2018 року №68-ос/ка Про звільнення ОСОБА_1 є наказ від 09 лютого 2018 року №75-ок/кА Про призначення ОСОБА_1 , визнаний судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню у частині призначення позивача призначено на посаду помічника судді ОСОБА_4. до 29 грудня 2018 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наказ від 27 грудня 2018 року №68-ос/ка Про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, скасування наказу від 27 грудня 2018 року №68-ос/ка Про звільнення ОСОБА_1 передбачає одночасне поновлення позивача на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов`язки додаткового помічника судді ОСОБА_4 . з 29 грудня 2018 року.

В даному випадку суд керується також правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Щодо позовних вимог визнати дії голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Зельдич О.М. під час винесення наказу №685-ос/кА від 27 грудня 2018 року Про преміювання працівників апарату суду , яким встановлена премія у грудні помічникам судді в однаковому розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час по відношенню до помічника судді ОСОБА_1. протиправними, дискримінаційними у формі прямої дискримінації за ознакою внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю; зобов`язати Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час за грудень 2018 року з урахуванням раніше виплаченої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді, регулюються Положенням №21, законами України Про судоустрій і статус суддів , Про державну службу .

Відповідно до п.3, п.4 розд. І Положення №21 визначено, що помічник судді є працівником апарату суду. Помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Відповідно до п.15 Положення, керівник апарату суду має право за поданням безпосереднього керівника у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного суду помічнику судді здійснювати преміювання відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання відповідного суду. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання помічника судді визначаються в положенні про преміювання, що діє у відповідному суді.

Положенням про порядок преміювання працівників апарату Апеляційного суду Київської області, затвердженого наказом керівника апарату №20-од/кА від 21 вересня 2016 року визначено, що положення поширюється на працівників апарату Апеляційного суду Київської області, зокрема, працівників патронатної служби суду та встановлює порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій.

Преміювання працівників апарату здійснюється з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональних відповідальності працівників апарату за доручену роботу або поставені завдання. Згідно п.1 род.ІІ цього положення, розмір місячної або квартальної премії працівника апарату суду залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи Апеляційного суду Київської області з урахуванням ініціативності в роботі; якості виконання завдань; терміновості виконання завдань; виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні реформ, роботі комісій, робочих груп тощо); трудової дисципліни. Відповідно до ч.1 розд.ІІІ цього положення відділом планування, фінансування та звітності Апеляційного суду від фонду посадових окладів в розрізі кожного самостійного структурного підрозділу залежно від їхньої штатної чисельності та доводить зазначену інформацію до відома голови суду та керівника апарату суду.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що всі судді подали обґрунтовані подання про преміювання відносно своїх помічників, у тому числі суддя ОСОБА_4. - відносно основного помічника ОСОБА_6 . При цьому, відносно позивача суддею ОСОБА_4. подання на преміювання не було подано.

За відсутності подання за грудень 2018 року безпосереднього керівника позивача - судді ОСОБА_4. у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати премії позивачу.

Крім того, враховуючи, що нарахування щомісячної премії є правом, а не обов`язком відповідача, суд зазначає, що не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відсутні підстави для задовлення позовних вимог щодо визнання дій голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Зельдич О.М. під час винесення наказу №685-ос/кА від 27 грудня 2018 року Про преміювання працівників апарату суду , яким встановлена премія у грудні помічникам суддів в однаковому розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час по відношенню до помічника судді ОСОБА_1. протиправними, дискримінаційними у формі прямої дискримінації за ознакою внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю; зобов`язання Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час за грудень 2018 року з урахуванням раніше виплаченої заробітної плати.

Щодо позовних вимог зобов`язати Апеляційний суд Київської області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 29 грудня 2018 року по день поновлення на посаді, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати , враховуючи перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2018 року з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 % до посадового окладу за фактично відпрацьований час, суд зазначає наступне.

Так, частиною 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у випадках вимушеного прогулу здійснюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Так, відповідно до абз.1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Частиною 8 Порядку №100 від 08 лютого 1995 року встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням викладених норм законодавства суд вважає за необхідним задовольнити позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2018 року по 10 червня 2019 року у розмірі 46 736,48 грн. (112 днів х 417,29 грн.), відповідно наявного в матеріалах справи розрахункового листа 2018 рік табельний номер 745.

При цьому, суд зауважує, що у пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначених норм КАС України, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов`язки додаткового помічника судді ОСОБА_4. з 29 грудня 2018 року та в частині стягнення з відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 9 180,38 грн., який підтверджено розрахунковим листом (417,29 * 22, де 22 - середньомісячне число робочих днів за останні два місяці перед звільненням).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність вчинення оскаржуваних дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОУПП НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Київської області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 02892020), третя особа - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Апеляційного суду Київської області №75-ос-ка від 09 лютого 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині строку до 29 грудня 2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ №688-ос/кА від 27 грудня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 " із займаної посади з 29 грудня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії договору.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов`язки додаткового помічника судді ОСОБА_4. з 29 грудня 2018 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Апеляційного суду Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 46 736,48 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 180,38 грн.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова