Постанова

від 29.05.2019 по справі 804/6670/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2019 року м. Дніпросправа № 804/6670/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 р. (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро) у справі № 804/6670/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року:

- № 0005154606 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 352 639,00 грн.;

- № 0005134607 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 292 389,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 146 194,00 грн.;

- №0005144606 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 112 082,00 грн.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено. Висновки суду обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі позивач, зокрема зазначає, що єдиною підставою для висновку контролюючого органу в акті перевірки про те, що ПАТ "ДМК" завищено податковий кредит та занижено фінансовий результат (завищення збитку) по взаємовідносинам з контрагентами, є посилання контролюючого органу на проведення аналізу податкової інформації, яка міститься в АІС "Податковий блок" та ЄРПН, на підставі якого відповідач зробив висновки про відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з контрагентами із-за сумнівів в реальності господарських операцій цих контрагентів по ланцюгу постачання товарів та відсутності у контрагентів позивача можливості виконання робіт та послуг за договорами.

Жодних доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача на предмет перевірки реальності господарських операцій з позивачем, документального підтвердження походження товарів, поставлених позивачу, відповідачем до суду не надано.

Зазначає, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з`ясування обставин у справі, воно є необґрунтованим та незаконним.

Всі податкові накладні від вказаних контрагентів були складені та зареєстровані в ЄРПН, що є достатньою підставою для нарахування суми податку, що відноситься до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження, як це передбачено ст. 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Крім того, в ході перевірки відповідачу були надані всі первинні бухгалтерські і податкові документи, що підтверджується самим актом перевірки.

ПК України не визначає поняття "реальності" проведення господарської операції і не ставить право платника податку на відображення податкового кредиту в залежність від фактичного "розриву" ланцюга постачання товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідачем при дослідженні руху активів в процесі здійснення господарської операції було використано лише податкову звітність підприємств, без дослідження усіх первинних документів по ланцюгу постачання.

Посилаючись на рішення ЕСПЛ у справі за позовом "Інтерсплав" проти України та у справі "Булвес" АД проти Болгарії" зазначає, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність. Дії третіх осіб по відношенню до прямих контрагентів позивача не можуть впливати на податкові зобов`язання ПАТ "ДМК".

Зазначає також, що відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу. Це, на думку позивача, виключає можливість покладення в обґрунтування висновків про порушення законодавства позивачем наявності лише інформації про можливі порушення законодавства його контрагентами.

Вказує на те, що законодавство не вимагає від платника податків контролювати оплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Зазначає також, що відповідачем не доведено, що подана ним інформація з аналітичних баз достовірно відображає та підтверджує дійсний обсяг господарських операцій платників податків.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим.

Посилаючись на ст. 71, 74 ПК України вважає, що можливість використання інформаційних баз даних прямо передбачено Податковим кодексом України, докази за результатами опрацювання такої інформації відображені в акті перевірки та надані суду.

Зазначає, що позивач під час вибору своїх контрагентів не проявив належної обачливості, не вчинив всіх можливих дій щодо встановлення "податкової сумлінності" контрагентів. В ході перевірки встановлено відсутність реальних господарських операцій і, як наслідок, - недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів розпорядженням №101-р від 27.02.1997 року за № 12231200000000964.

На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.03.2017 р. №503 та направлень на проведення перевірки від 17.03.2017 року за № 47/28-10-46-07, № 48/28-10-46-06 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з наступними платниками: ТОВ "Донвуглересурси" (код за ЄДРПОУ 25121804), ТОВ "Фаркон лтд" (код за ЄДРПОУ 39806329) за вересень - жовтень 2016 року; ПП "Клапан" (код за ЄДРПОУ 30273024), ТОВ "Інтеркоалтрейдінг" (код за ЄДРПОУ 37912002) за жовтень 2016 року; ТОВ "Укрспецконструкція" (код за ЄДРПОУ 31992407), ТОВ "ДК Логістик" (код за ЄДРПОУ 39386489), ТОВ "Рокет Груп" (код за ЄДРПОУ 40250375), ТОВ "Аркус-Консалтінг" (код ЄДРПОУ 39873950) за серпень - жовтень 2016 року; ТОВ "НВФ "Естер" (код за ЄДРПОУ 33320252) за серпень 2016 року, жовтень 2016 року; ТОВ "Буд-Нова" (код за ЄДРПОУ 34053165) за серпень - вересень 2016 року; ТОВ "Об`єднання Євротрейд" (код за ЄДРПОУ 40173139), ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна" (код за ЄДРПОУ 38615428) за вересень 2016 року; ТОВ "Технолінії" (код за ЄДРПОУ 38962562), ТОВ "Пайпсістем" (код за ЄДРПОУ 33717265) за серпень 2016 року; ТОВ "Дніпро монтаж" (код за ЄДРПОУ 40001303) за травень 2016 року, липень - жовтень 2016року; ТОВ "Альфатекс" (код за ЄДРПОУ 32097530) за червень - серпень 2016 року, жовтень 2016 року, TOB "Інтер ЛВС" (код за ЄДРПОУ 39821331) за липень 2016 року, жовтень 2016 року, ТОВ ВКФ "Екран-сервіс"(код за ЄДРПОУ 21997612) за травень 2016 року.

19.06.2017 року, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", складено Акт перевірки № 61/28-10-46-06-05393043 (далі - Акт № 61).

Перевіркою встановленні наступні порушення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а саме:

- п. 5 ПСБО 15, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) та, як наслідок, до порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 ПК України з урахуванням положень п.п. 14.1.13, 14.1 ст. 14 ПК України, що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на загальну суму 93 352 639 грн., в т.ч. по періодам: за І кв. 2016 року у розмірі 9 375 735 грн.; за І півріччя 2016 року у розмірі 20 998 002 грн. (II кв. 2016 року - 11 622 266 грн.); за 9 міс. 2016 року у розмірі 61 439 831 грн. (ІІІ кв. 2016 року - 40 441 829 грн.); за 2016 рік у розмірі 93 352 639 грн. (IV кв. 2016 року - 31 912 809 грн.);

- п. 192.1 ст.192, п. 198.1, п. 198.2 ст.198, ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами на суму 16 404 471 грн., в тому числі: серпень 2016 року - 4 627 507 грн., вересень 2016 року - 3 411 309 грн., жовтень 2016 року - 6 050 917 грн., грудень 2016 року - 2 314 738 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1, ст.200 розділу V ПК України, а саме:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у серпні 2016 року на суму 4 627 507 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у вересні 2016 року на суму 3 411 309 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у жовтні 2016 року на суму 6 050 917 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у грудні 2016 року на суму 2 314 738 грн.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ "ДМК" порушено:

- абз. "б" п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10 292 389 грн. в т.ч.: у серпні 2016 року - 1 761 855 грн.; у вересні 2016 року - 3 533 444 грн.; у жовтні 2016 року - 4 997 089 грн.;

- абз. "в" п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в грудні 2016 року на 6 112 082 грн.

10.07.2017 року на підставі Акта № 61 контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0005154606 - про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 352 639,00 грн.;

- № 0005134607 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 292 389,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 146 194,00 грн.;

- № 0005144606 - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 112 082,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.09.2017 року вих. №21829/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ПАТ "ДМК" від 02.08.2017 р. вх. №18845/6 до ДФС України залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Правомірність винесених Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України податкових повідомлень-рішень, з урахуванням результатів їх оскарження, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що:

- наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції;

- витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків;

- за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів;

- обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком;

- за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою;

- з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету;

- первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ "Донвуглересурси" (код за ЄДРПОУ 25121804), ТОВ "Фаркон лтд" (код за ЄДРПОУ 39806329); ПП "Клапан" (код за ЄДРПОУ 30273024), ТОВ "Інтеркоалтрейдінг" (код за ЄДРПОУ 37912002), ТОВ "Укрспецконструкція" (код за ЄДРПОУ 31992407), ТОВ "ДК Логістик" (код за ЄДРПОУ 39386489), ТОВ "Рокет Груп" (код за ЄДРПОУ 40250375), ТОВ "Аркус-Консалтінг" (код ЄДРПОУ 39873950), ТОВ "Дніпро монтаж" (код за ЄДРПОУ 40001303), ТОВ "Альфатекс" (код за ЄДРПОУ 32097530) є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій;

- ознаками відсутності реального характеру відповідних операцій були: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- посадовими особами відповідача під час перевірки було використано результати відпрацювання податкових інформацій, згідно з якими по зазначених контрагентам-постачальникам позивача по ланцюгу постачання встановлено: відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); відсутність трудових ресурсів; відсутність інформації про власні або орендовані транспортні засоби, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутність інформації про власні чи орендовані складські приміщення; відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей; маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товару; згідно з даними ЄРПН встановлено невідповідність номенклатури по ланцюгу постачання, неможливість встановлення по ланцюгу постачання походження реалізованих товарів та послуг, реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- операції позивача з його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв`язку з цим посадові особи наведених контрагентів не могли б фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статей 73-77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з Акта №61, під час перевірки використовувалась інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем Державної фіскальної служби України: АС Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних", "Єдиний реєстр податкових накладних", "Картка платника податків"; ІС "Зустрічні звірки" "Податковий аудит", "Аналітична система", "Обробка ПЗ та платежів", "Облік платежів" в складі АІС "Податковий блок", ІС "Аудит" підсистеми 2.19, податкова інформація, отримана контролюючим органом у спосіб, передбачений ст. 72, ст. 73, ст. 83 ПК України.

При цьому відповідач вважає, що відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Відповідно до ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Отже, можливість використання інформаційних баз даних прямо передбачена законодавством, а докази, отримані за результатами опрацювання такої інформації, відображені в акті перевірки.

Дані інформаційних баз надані відповідачем суду у вигляді електронних доказів (т.16). Проте, колегія суддів критично сприймає такі докази, виходячи з наступного.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 ПК України установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 згаданої статті).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно п.83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.1. ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно п. 86.7 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст. 60 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає, що наявність в АІС "Податковий блок" інформації стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентами позивача, будь-яких розбіжностей в даних податкового обліку не є достатньою підставою для встановлення податкового порушення, допущеного позивачем.

Податковим кодексом України передбачений механізм, визначений статтями 72, 73 ПК України.

Зокрема, п. 73.5 ст. 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Доводи контролюючого органу про те, що п. 74.3 ст. 74 ПК України дозволяє зібрану податкову інформацію та результати її опрацювання використовувати для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, не сприймаються колегією суддів як достатня підстава для прийняття податкових повідомлень-рішень відносно платника податків лише на підставі даних комп`ютерних баз та автоматизованих інформаційних програм.

На думку колегії суддів, саме внаслідок належного опрацювання отриманої інформації, проведеного відповідно до норм податкового законодавства, контролюючий орган зобов`язаний довести факт податкового порушення, а не покладати на платника податків відповідальність лише через те, що є підстави "поставити під сумнів факт здійснення господарської операції", як про це неодноразово зазначається в Акті № 61.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних державної фіскальної служби не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платники податків, ані судом. Надані відповідачем електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що "поза розумним сумнівом" доводить факти податкових правопорушень.

Судом встановлено, що податкові зобов`язання донараховані по взаємовідносинам позивача з контрагентами: ТОВ "Донвуглересурси" (код за ЄДРПОУ 25121804), ТОВ "Фаркон лтд" (код за ЄДРПОУ 39806329); ПП "Клапан" (код за ЄДРПОУ 30273024), ТОВ "Інтеркоалтрейдінг" (код за ЄДРПОУ 37912002); ТОВ "Укрспецконструкція" (код за ЄДРПОУ 31992407), ТОВ "ДК Логістик" (код за ЄДРПОУ 39386489), ТОВ "Рокет Груп" (код за ЄДРПОУ 40250375), ТОВ "Аркус-Консалтінг" (код ЄДРПОУ 39873950); ТОВ "Дніпро монтаж" (код за ЄДРПОУ 40001303); ТОВ "Альфатекс" (код за ЄДРПОУ 32097530).

Слід зазначити, що згідно з реєстром направлення запитів проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отримання від платника податків ПАТ "ДМК" відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами (а.с. 4 т.18) по таким підприємствам, як: ТОВ "Укрспецконструкція", ТОВ "Альфатекс", ТОВ "Буд-Нова", ТОВ "Інтеркоалтрейдінг", ТОВ "Технолінії", по окремим запитам - ТОВ "ДК Логістик", по окремим запитам - ТОВ "Фаркон лтд", ТОВ "Аркус-Консалтінг", ТОВ "Рокет Груп", ПП "Клапан", - даних про виконання запитів немає. Таким чином, на час прийняття податкових повідомлень-рішень запитувана податкова інформація не була отримана. Отже, інформація, що міститься в інформаційних базах фіскального органу не підтверджена належним чином, а тому не може бути підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо підприємств, по яким було проведено зустрічні звірки з питань взаємовідносин з позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Донвуглересурси" (а.с. 43,44 т. 1) в акті зазначається, що інформація отримана за даними комп`ютерної автоматизованої системи "Картка платника" АІС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних. Даних, отриманих в результаті проведеної зустрічної звірки, в акті перевірки не міститься.

Судом встановлено, що постачання на користь ПАТ "ДМК" вугілля в січні - лютому 2016 року здійснювалось за договором № 16-0050-02 від 14.01.2016 р. Податковий кредит сформовано за касовим методом у червні, серпні-жовтні 2016 року. На підтвердження факту поставки вугілля позивачем були надані залізничні накладні, відомості до вагонів, які на думку колегії суддів, беззаперечно підтверджують факт перевезення та фактичну доставку покупцю товару. Факт надходження даного вугілля на підприємство позивача та його подальше використання, відображення зазначених взаємовідносин в податковому та бухгалтерському обліку підприємства не заперечується відповідачем.

Податковий орган здійснює аналіз взаємовідносин між ТОВ "Донвуглересурси" та його контрагентами, тобто третіми особами, такими, як: ТОВ ЦЗФ "Сєвєрная", ТОВ "Вертикаль Київ", ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", ПАО "ГОФ "Червона Зірка". Однак, взаємовідносини контрагента позивача із третіми особами не можуть бути предметом дослідження в межах цієї справи. Так, відповідно п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст. 60 цього Кодексу.

Таким чином, за відсутності даних про проведення у відношенні таких платників податків - третіх осіб перевірки інформація АІС фіскального органу не є достатньою для прийняття податкових повідомлень-рішень по відношенню до позивача.

Відповідач у акті перевірки (арк. 6 акта) підтверджує, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Донвуглересурси" придбавало вугілля марки АС 6-13 у період січень - березень 2015 року, вересень - грудень 2015 року, а в січні-лютому 2016 відбулась поставка даного вугілля на користь позивача. Жодних доказів спростування законного джерела походження вугілля у даного контрагента відповідачем не надано.

Таким чином, податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача по ланцюгу постачання, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

По взаємовідносинам з ТОВ "Фаркон лтд". За договором № 15-1546-02 від 16.09.2015 р. на постачання вугільної продукції відбулося постачання в період вересень - жовтень 2016 року на адресу ПАТ "ДМК": кокс марки КД-1 кількістю - 432,7 тис.тн.

В обґрунтування нереальності даних операцій відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, посилається на: ведення господарської діяльності, не пов`язаної із видобуванням кам`яного вугілля як контрагентом, так і його постачальників за ланцюгом постачання; відсутність основних фондів, працівників у контрагента та його постачальників за ланцюгом постачання.

Проте, ці твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях. На підтвердження здійснення господарських операцій в період, що перевірявся, позивачем було надано до суду наступні письмові докази (арк. 51-87 т.2): договір № 15-1546-02 від 16.09.2015 року на постачання вугільної продукції із специфікаціями, згідно яких предметом поставки зазначено кокс марки КД1; на підтвердження факту поставки коксу - залізничні накладні, що підтверджують факт перевезення коксу, в яких зазначено власника та одержувача вантажу, його кількість, вартість, реквізити договору, за яким здійснювалась поставка, відомості вагонів, в яких перевозився кокс, відмітка про одержання та дата видачі вантажу; паспорти якості; на підтвердження факту оплати позивачем на користь контрагента поставленої продукції - банківські виписки, рахунки-фактури на оплату; на підтвердження використання поставленого коксу у власному виробництві - вимоги цеху на видачу коксу. ПАТ "ДМК" відображено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Фаркон лтд" за касовим методом.

Висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарської операції ґрунтуються на дослідженні операцій ТОВ "Фаркон лтд" з його контрагентами по ланцюгу постачання вугільної продукції, а саме з: ТОВ "Донпромпостач", ТОВ "Углеспром", ТОВ "Тік-Тайм", - здійснені на підставі даних АІС "Податковий блок". Довідку зустрічної звірки по взаємовідносинам ТОВ "Фаркон лтд" з ТОВ "Донпромпостач" суду не надано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження відповідача є недоведеними з вищенаведених підстав.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "ДК Логістик" відповідач в акті перевірки зазначив, що на виконання умов договору ТОВ "ДК Логістик" на адресу ПАТ "ДМК" поставляло ферросилікомарганець МнС-17 та феррохром ФХ 025, виробником товару відповідно до специфікації є "ДК Логістик".

Відповідач зазначає, що для виробництва продукції ТОВ "ДК Логістик" необхідно мати основні фонди та достатню кількість кваліфікованого персоналу. Враховуючи вищевикладене, виникають сумніви щодо можливості виробництва ферросилікомарганець МнС-17 та феррохром ФХ 025 підприємством без достатньої кількості працівників та при відсутності основних фондів, та, як наслідок, його подальшої поставки на ПАТ "ДМК". За даними комп`ютерної автоматизованої системи "Картка платника" АІС "Податковий блок" та під час аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання товару (ферросилікомарганець МнС-17 та феррохром ФХ 025) за період серпень - жовтень 2016 року, не підтверджується виробництво або походження товару постачальником "ДК Логістик" та його контрагентами" ТОВ "Ледеон", ТОВ "Стандарт Актив Груп" , ТОВ "ЮК Консалтінг Груп Сервіс".

Разом з тим, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що з акта перевірки та наданих відповідачем електронних доказів вбачається, що податковий орган досліджував придбання товарів підприємством ТОВ "ДК Логістик" лише за серпень - вересень 2016 року. Отже, не виключена можливість придбання зазначеного товару в попередні періоди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутні докази проведення зустрічних звірок з постачальниками продукції, відсутня інформація про те, що відносно ТОВ "ДК Логістик" або його контрагентів-постачальників були встановлені порушення податкового законодавства по операціях, що передували договору з позивачем, та за наслідками цього прийняті податкові повідомлення-рішення. Це, на думку колегії суддів, унеможливлює застосування до позивача негативних наслідків здійсненої операції.

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідач не зазначає про надання позивачем бухгалтерських або податкових документів не в повному обсязі або з певними дефектами. Позивачем надано до суду письмові докази, які достовірно підтверджують товарність здійснених позивачем та ТОВ "ДК Логістик" господарських операцій з постачання на підприємство позивача ферросилікомарганцю МнС-17, а саме позивачем надано до суду належним чином оформлені первинні документі, які підтверджують правові підстави здійснення господарських операцій та фактичне здійснення постачальником поставки товару, його отримання, оприбуткування, оплату та подальше використання товару позивачем у власній виробничій діяльності та оплату поставленого товару на користь постачальника, зокрема: договір № 16-0925-02 від 12.07.2016 р. із специфікаціями і доповненнями до договору; банківські виписки на підтвердження оплати на користь ТОВ "ДК Логістик" за вказаним договором; рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, приходні ордери в розрізі кожної окремої поставки; вимоги на відпуск продукції за формою М-11.

З огляду на це, сумніви податкового органу щодо здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ "ДК Логістик" належним чином не обґрунтовані.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Дніпро монтаж".

В акті перевірки відповідач зазначає, що на виконання умов договору ТОВ "Дніпро монтаж" зобов`язується виконати наступні роботи:

- роботи з переробки негабаритів на котлованах промислового майданчика замовника (ПАТ "ДМК") або за межами території замовника на майданчику виконавця за допомогою власної або орендованої техніки (договір № 15-1917-02 від 23.12.16);

- роботи щодо вилучення (видобутку) металомістких включень з відходів металургійного виробництва (далі - металомісткі включення), брухту та відходів чорних металів (договір № 15-1933- 02 від 24.12.16);

- послуги по рекультивації та визволення прибережної зони замовника в межах санітарної зони водневої поверхні (в т.ч. підводної частини) від шлакових відходів, повалених дерев, валунів, власними автомобілями та вантажопідйомною технікою (договір № 15-1922-02 від 24.12.2016).

Відповідач зазначає, що комбінатом не надано інформації щодо переліку працівників ТОВ "Дніпро монтаж", які мали перепустки для виконання робіт на території ПАТ "ДМК", інформацію щодо заїзду (виїзду) автотранспорту, механізмів, техніки, обладнання ТОВ "Дніпро монтаж" на територію комбінату у період, що перевірявся, а також інформацію щодо залучення організацій для виконання робіт на ПАТ "ДМК".

Також відповідач посилається на те, що від Першого відділу МОУ Офісу ВПП ДФС отримано інформацію, в якій зазначено наступне: "директор ТОВ "Дніпро монтаж" ОСОБА_1 фактично працює сторожем в школі та його причетність до фінансово-господарської діяльності викликає сумніви".

Крім того, Першим відділом МОУ Офісу ВПП ДФС надано копію пояснення завуча школи ОСОБА_2 щодо гр. ОСОБА_1 , згідно з якими: 02.06.2005 року до школи влаштувався на посаду вартівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює з 19.00 до 7.00, про те, що він є директором ТОВ "Дніпро монтаж" їй не відомо.

Також, відповідач в акті посилається на дані АІС "Податковий блок" та ЄРПН, згідно з якими підприємство мало відносини у перевіряємому періоді з контрагентами ТОВ "ТД Фабіа", ТОВ "Технопром", ТОВ "Фабіа плюс", які не мають основних фондів, та серед видів діяльності останніх відсутній вид, пов`язаний з вантажним автомобільним транспортом, наданням послуг з перевезення. Тобто, як зазначено в акті, "виникають сумніви, щодо придбання послуг" ТОВ "Дніпро монтаж" у контрагентів-постачальників.

Проте, на підтвердження фактичного виконання робіт та надання послуг ТОВ "Дніпро монтаж" у перевіряємий період позивачем надано до суду: акти приймання - передачі робіт/надання послуг, сальдо журнала-ордера № 6, документи, що стосуються допуску працівників підрядника на територію комбінату на період виконання підрядних робіт та ввезення підрядником обладнання, а також рахунки-фактури, банківські виписки на підтвердження оплати виконаних робіт/наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що доказів спростування фактичного виконання робіт, надання послуг зазначеним контрагентом відповідачем не надано, в акті лише викладені припущення про відсутність можливості виконання підрядником замовлених робіт та послуг.

Жодних доказів проведення податковим органом зустрічної перевірки даного контрагента на предмет підтвердження господарських операцій з ПАТ "ДМК" на підставі первинних документів відповідачем також не надано.

Інформація, отримана від Першого відділу МОУ Офісу ВПП ДФС не є належним доказом, який може бути покладений судом у підставу прийняття рішення, оскільки вона є не перевіреною і не може вважатися достатньою і достовірною.

Щодо інших підприємств-контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що твердження податкового органу про нереальність господарських операцій з: ТОВ "Альфатекс", ТОВ "Інтеркоалтрейдінг", ТОВ "Буд-Нова", ТОВ "Технолінії", ТОВ "Рокет Груп", ПП "Клапан", ТОВ "Аркус консалтинг", ТОВ "Укрспецреконструкція", - також ґрунтуються на даних АІС "Податковий блок". При цьому з акта перевірки та реєстру направлення запитів проведення зустрічних звірок (а.с. 4 т. 18) вбачається, що із зазначеними контрагентами звірки не проводились, дані про проведені перевірки цих підприємств на предмет взаємовідносин з їх контрагентами відсутні, так само як і відомості про прийняття за їх наслідками податкових повідомлень-рішень.

Колегія судів вважає, що позивач належним чином підтвердив господарські операції, які здійснювались за участю означених контрагентів, надав на підтвердження таких взаємовідносин всі необхідні бухгалтерські та податкові документи, відобразив їх в своєї податковій звітності, що податковим органом не заперечується.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу, зроблені в Акті № 61 стосовно нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, які ґрунтуються виключно на даних автоматизованої інформаційної системи ДФС, не можуть вважатися обґрунтованими.

Крім того, виходячи із змісту акта перевірки, всі контрагенти позивача відобразили в податковій звітності господарські операції з ПАТ "ДМК". Твердження податкового органу щодо нереальності зазначених взаємовідносин ґрунтуються на аналізі відносин між контрагентами позивача та третіми особами. Разом з тим, позивач не має ані повноважень, ані обов`язку для здійснення моніторингу господарській діяльності своїх контрагентів. На думку колегії суддів, позивач діяв з достатньою мірою обачливості, обираючи своїх контрагентів, адже всі вони були належним чином зареєстрованими підприємствами, платниками ПДВ, своєчасно надавали бухгалтерські документи, податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН, а тому позивач не мав сумніву у легальності їх господарської діяльності.

Крім того, інформація, отримана відповідачем з автоматизованих систем та комп`ютерних баз даних, є інформацією з обмеженим доступом. Зокрема, позивач позбавлений можливості доступу до такої інформації, яка стосується інших суб`єктів господарської діяльності, а використання її контролюючим органом можливо лише з урахуванням права особи на участь в прийнятті рішення, зокрема на підставі даних, достовірність яких може бути перевірена. Такі дані містяться у первинних документах, проте вони не були досліджені відповідачем в процесі перевірки.

Також, слід зазначити, що відповідачем не надано достовірних доказів щодо відсутності самих фактів здійснення господарських операцій. Разом з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо оцінки інших доказів, які надав відповідач (службові записки оперативних підрозділів ДФС, копії письмових пояснень фізичних осіб, ксерокопії фото невідомих промислових об`єктів), колегія суддів зазначає, що ці копії документів не можуть бути використані в якості доказів у цій адміністративній справі, оскільки ці дії проводились в порядку кримінального процесу за відсутності процесуального результату у кримінальному провадженні (судового вироку, тощо), тобто цим документам в рамках кримінального провадження не надана процесуальна оцінка, жодних доказів того, що ці відомості, свідчення є правдивими, надані без примусу та не є проявом ухилення цих осіб від самовикриття шляхом надання неправдивих свідчень, не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право підприємства мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року, яка є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист і основоположних свобод людини визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - "ЄСПЛ"). Дані рішення відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст. 8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Європейський суд з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № Е991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: "Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що зараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який находився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Верховний Суд в постанові від 27.03.2018р. у справі №2а-8766/12/1370, адміністративне провадження №К/9901/2472/18, залишаючи касаційну скаргу податкового органу без задоволення, висловив правову позицію про те, що: "Суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Авто Трейд Компані" та ТОВ "Будівельна компанія "АТР Груп", зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації та на актах про неможливість проведення зустрічної звірки, без дослідження первинних документів контрагентів позивача.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарським операціям з вказаними контрагентами.

При цьому можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит".

Колегія суддів зазначає, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції надана невірна оцінка доказам, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому колегія суддів вважає обставини, що мають значення для справи, та які суд першої інстанції визнав встановленими, - недоведеними, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 р. у справі № 804/6670/17 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року: №0005154606 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93352639,00 грн.; №0005134607 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10292389,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5146194,00 грн.; №0005144606 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6112082,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" судові витрати в сумі 4308873,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.06.2019 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко