Постанова

від 10.06.2019 по справі 826/6821/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6821/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Федотова І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , у якому просив:

- визнати незаконним акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.11.2016 № 906/26-53-13-06/НОМЕР_3 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015;

- скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 № 0050781306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., № 0050791306 про збільшення суми грошового зобов`язання на 9742,38 грн. і застосування штрафних санкцій 2435,60 грн., № 0050771306 про збільшення суми грошового зобов`язання на 129289,38 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32322,34 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.07.2008 між ПАТ ПУМБ (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 6685478, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45817,00 дол. США, для придбання транспортного засобу марки Mazda СХ-7, номер кузову: НОМЕР_1 , рік випуску: 2008, колір: чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 . (а. с. 14-16)

Згідно умов договору (п. п. 3, 4) процентна ставка за користування кредитом становить 12,99%. Кредит надано строком до 31.07.2015.

Згідно з договором застави від 31.07.2008, укладеного між ПАТ ПУМБ та ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 31.07.2008 № 6685478, ОСОБА_1 передав у заставу транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка: Mazda СХ-7, рік випуску: 2008, колір: чорний, номер кузову: НОМЕР_1 , двигун V-2261 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2 . (а. с. 17-18)

Відповідно до повідомлення ПАТ ПУМБ № КІЕ-44/30 від 27.01.2015 позивачу анульовано (прощено) частину боргу у розмірі 649491,92 грн. та попереджено про те, що у відповідності до абзацу д) п. п. 164.2.17 Податкового кодексу України, сума боргу, прощеного кредитором підлягає оподаткуванню. (а. с. 55)

Надалі, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.10.2016 № 754, повідомлення від 28.10.2016 № 8339/Н/26-53-13-06-12, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами проведення якої складено акт № 906/26-53-13-06/НОМЕР_3 від 14.11.2016. (а. с. 58-67)

Так, за результатами проведення перевірки ОСОБА_1 , контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації про отримані доходи за 2015 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- абзацу д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 129289,38 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження бази оподаткування при нарахуванні військового збору за 2015 рік в сумі 9742,38 грн.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016:

- № 0050771306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 129289,38 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32322,34 грн.;

- № 0050781306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.;

- № 0050791306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 12177,98 грн. (за податковими зобов`язаннями - 9742,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2435,60 грн.). (а. с. 45-51)

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та актом перевірки, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) позивачу основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов`язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому, відповідачем правомірно нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 129289,38 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 32322,34 грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0050771306.

Оскільки позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага, податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0050791306 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Крім того, дії позивача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не відповідають нормам податкового законодавства, з огляду на що, прийняте на підставі акта перевірки від 14.11.2016 № 906/26-53-13-06/НОМЕР_3 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0050781306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2015 рік є правомірним та скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до положень абз. 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Так, п. п. 164.1.1 п. 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

У п. п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). (п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором, з огляду на що, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2018 у справі № 814/574/16.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань № 321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Так, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, слід розглядати окремо.

У разі отримання особою додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, яка була належним чином повідомленою про прощення (анулювання) такого боргу, така особа має відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 31.08.2018 у справі № 826/3684/17.

Згідно з підпунктом б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Враховуючи вказане вище, ПАТ ПУМБ подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І квартал 2015 року, в якому було відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 649491,92 грн.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції враховано те, що у відповідь на лист ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2016 № 3863/9/26-53-13-04-11, ПАТ ПУМБ у повідомив листом від 18.08.2016 № КНО-08.1.2.2/40, що підтверджує суму, відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку і сум, отриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ознакою доходу - 126 - додаткове благо , що є доходом нарахованим у вигляді боргу, анульованого кредитором та надав в підтвердження копію повідомлення про прощення частини боргу від 27.01.2015 № КІЕ-44/30, адресованого ОСОБА_1

Крім того, зі змісту вказаного повідомлення про прощення частини боргу від 27.01.2015 № КІЕ-44/30 вбачається, що ПАТ ПУМБ повідомив позивача, що за кредитним договором прощено частину боргу у розмірі 649491,82 грн. та вказав на необхідність дотримання позивачем вимог підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме, сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором. (а. с. 52-55)

На виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019, АТ ПУМБ надіслав лист № КНО-07.8.3/2235 від 24.05.2019, у якому зазначено, що сума прощення за кредитним договором № 6685478 від 31.07.2018, станом на 27.01.2015 складала 649491,92 грн., з них: сума прощення за основною сумою зобов`язання: 379397,62 грн., сума прощення за нарахованими процентами: 270094,30 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що з суми 649491,92 грн., яка була визначена відповідачем як додаткове благо, 270094,30 грн. є сумою прощення за нарахованими процентами та не є додатковим благом в розумінні приписів ПК України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що анульована (прощена) банком сума заборгованості позивача в розмірі 649491,82 грн. (згідно листа № КНО-08.1.2.2/40 від 18.08.2016) є сумою по основному боргу (кредитом).

Зі змісту розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 № 0050771306 про збільшення суми грошового зобов`язання на 129289,38 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32322,34 грн. вбачається, що податковим органом визначено дохід, що підлягає оподаткуванню в розмірі 649491,92 грн.

Тобто, контролюючим органом було включено до суми, з якої вираховується податок на доходи з фізичних осіб, з анульованої банком заборгованості за кредитним договором не тільки доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, а проценти, прощені (анульовані) кредитором, що безумовно вказує на те, що база оподаткування, взята при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена відповідачем всупереч приписів ПК України.

У той же час, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку та їх перевірити, здійснити належний розрахунок, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення, у вигляді нарахування додаткових грошових зобов`язань.

Отже, зважаючи на те, що сума грошового зобов`язання розрахована контролюючим органом неправильно, без встановлення складових усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума включає в себе, як основну суму кредиту так і прощені проценти, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0050771306 про збільшення суми грошового зобов`язання на 129289,38 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32322,34 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0050791306 про збільшення суми грошового зобов`язання на 9742,38 грн. і застосування штрафних санкцій 2435,60 грн. (військовий збір) також є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки є похідним від встановленої податковим органом суми об`єкту оподаткування (суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням).

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 № 0050781306 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням, прийнятим ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 № 0050781306 застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання до фіскального органу декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік. (а. с. 11)

Застосування відповідачем штрафу до ОСОБА_1 обумовлено порушеннями пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно з п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Апелянт посилається на те, що він не отримував додаткового блага у вигляді боргу анульованому кредитором в розмірі 649491,92 грн., оскільки 22.01.2015 в рахунок погашення вказаної суми боргу ним був переданий ПАТ ПУМБ предмет застави, транспортний засіб марки Mazda, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , а тому, на його думку, зобов`язання за кредитним договором припинилися.

Колегія суддів ставиться до таких посилань апелянта критично, оскільки передача предмета застави банку не свідчить про те, що у позичальника з такого моменту втрачаються зобов`язання перед кредитором за договором, а наявна заборгованість, що не була сплачена згідно умов договору кредиту, підлягає погашенню у встановленому порядку. Прощення банком, згідно повідомлення № КІЕ-44/30 від 27.01.2015, суми зобов`язання за кредитним договором у розмірі 649492,92 грн., вказує на те, що після передачі предмета застави, у позивача перед банком залишилась заборгованість, яка була прощена, та яка є додатковим благом згідно приписів ПК України в частині суми прощення за основною сумою зобов`язання.

Таким чином, позивач отримав додаткове благо після прощення ПАТ ПУМБ , згідно повідомлення № КІЕ-44/30 від 27.01.2015, суми основного зобов`язання за кредитним договором № 6685478 від 31.07.2018, а тому, дії позивача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не відповідають вимогам податкового законодавства, а й отже, прийняте на підставі акта перевірки від 14.11.2016 № 906/26-53-13-06/НОМЕР_3 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0050781306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2015 рік є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.11.2016 № 906/26-53-13-06/НОМЕР_3 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, колегія суддів погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва та зазначає таке.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Слід зауважити, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, які стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовчий характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що акт перевірки, за своїм змістом не відноситься до нормативно-правових актів та до актів індивідуальної дії, оскільки лише фіксує факт відповідного правопорушення та може бути доказом у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення, у даному випадку податкового повідомлення - рішення, за результатами встановлених порушень.

Отже, оскаржуваний акт про результати перевірки є носієм доказової інформації, проте не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків, оскільки, не містить обов`язкових приписів (обов`язку вчинити дії) для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, не є правовим актом індивідуальної дії та не може оскаржуватись до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32), зокрема у п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині та прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0050791306 від 15.12.2016, № 0050771306 від 15.12.2016.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0050791306 від 15.12.2016, № 0050771306 від 15.12.2016.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов