Постанова

від 06.06.2019 по справі 915/1311/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1311/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,

/сторони не використали законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2019 та телефонограму від 04.06.2019 ) /

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зем-Юр-Центр

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019, проголошене об 11:27:24 суддею Алексєєвим А.П. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 30.03.2019

у справі № 915/1311/18

за позовом Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Зем-Юр-Центр

про стягнення 244 597,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року Новоселівська сільська рада Пологівського району Запорізької області (далі - Сільська рада) звернулася до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Зем-Юр-Центр про стягнення 244 597, 80 грн., з яких: 196 088,10 грн. сума попередньої оплати; 20 602, 70 грн. пені за прострочення виконання робіт; 27 907, 00 грн. відсотків за користування чужими коштами, які позивач вважає штрафними санкціями штрафних санкцій.

Позов обґрунтований тим, що всупереч умов укладеного між сторонами договору № 20 від 07.014.2017, відповідачем не були виконанні роботи, за які позивачем здійснено передоплату у розмірі 196 088,10 грн., у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення в судовому порядку вказаної суми коштів попередньої оплати в порядку ст. 693 Цивільного кодексу України, пені, та процентів за користування чужими коштами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Зем-Юр-Центр на користь Сільської ради 196088,10 грн. суми попередньої оплати, 20 602,70 грн. пені, 4 899,52 грн. 3% річних та 3 338,76 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що порушено право позивача, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов`язань. Перевіривши розрахунки зроблені позивачем суми пені та процентів за користування грошовими коштами, суд виправив арифметичні та методологічні помилки, допущені позивачем у вищевказаних розрахунках, та задовольнив позов частково.

Не погоджуючись з вищевказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ Зем-Юр-Центр звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ Зем-Юр-Центр вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено незаконно та необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою та не надано належної оцінки факту ненадання Сільською радою позивачу вихідних даних, які необхідні для розроблення Генерального плану населеного пункту, через що він не міг виконати замовлені роботи.

Крім цього, на думку скаржника, судом невірно застосовані норми цивільного законодавства, що визначають наслідки невиконання зобов`язання, оскільки роботи не були виконанні у відповідності до договору, позивач відмовився від договору, відпала підстава, на якій відповідач отримав від позивача суму попередньої оплати, у зв`язку з чим у відповідача виникли зобов`язання з повернення передоплати в розмірі 196 088, 10 грн. у порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України. Відповідно повернення передплати в розмірі 196 088,10 грн. не є грошовим зобов`язанням, а тому судом безпідставно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, що визначає правові наслідки порушення зобов`язання, встановленні договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

20.05.2019 до суду апеляційної інстанції від Сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що доводи відповідача щодо невиконання позивачем обов`язків стосовно надання вихідних даних, необхідних для виконання ним робіт, жодними доказами не підтверджуються. У зв`язку з викладеним, позивач у відзиві просить суд, апеляційну скаргу на рішення господарського суду залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2017 між Новоселівською сільською радою (замовник) та ТОВ Зем-Юр-Центр (виконавць) укладено Договір №20 про закупівлю проекта робіт з розроблення генерального плану та плану зонування с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області , за умовами якого замовник доручає та сплачує, а виконавець приймає на себе виконання робіт: з розроблення генерального плану, плану зонування, підготовки топографо-геодезичного обгрунтування та створення інженерно-топографічних планів масштабу 1:2000 с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області. Зміст та терміни виконання робіт визначаються календарним планом (додаток №2 до Договору) (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Умовами договору від 07.04.2017 №20 сторони узгодили, що вартість послуги, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, визначена на підставі кошторису (додаток №1 до даного Договору) становить 196 088,10 грн. Оплата здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним обома сторонами, згідно протоколу про договірну ціну у 3-денний термін. Оплата послуг може додатково регламентуватися графіком фінансування та виконання послуг (п. п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з Додатком № 2 до Договору сторони передбачили наступні терміни виконання відповідачем робіт:

1-й етап - підготовчий, термін виконання: квітень, травень 2017 року;

2-й етап - виробничий, термін виконання: червень, липень 2017 року;

3-й етап - погоджувальний, термін виконання: серпень, вересень 2017 року;

4-й етап - погоджувальний, термін виконання: жовтень, листопад 2017року;

5-й етап - затверджувальний, термін виконання: грудень 2017 року.

Відповідно до п.п. 2.1.2, 2.1.3 Договору виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно виконувати роботи; надати замовнику розроблений у встановленому чинним законодавством порядку генеральний план, план зонування та підготовлені інженерно-топографічні плани масштабу 1:2000 с.Новоселівка Пологівського району Запорізької області за відповідним актом приймання-передачі наданих послуг.

Замовник до початку виконання робіт зобов`язується надати виконавцю наявні вихідні дані, необхідні для передбаченого цим Договором виконання робіт. Замовник має право контролювати процес виконання робіт за цим Договором відповідно до календарного плану (п.п. 2.3.1, 2.4.2 Договору).

Згідно до п. 2.4.1 Договору замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання виконавцем зобов`язань, повідомивши про це його у строк 10 днів.

П 4.1 договору встановлено, що виконавець розробляє генеральний план, план зонування та підготовлені інженерно-топографічні плани масштабу 1:2000 с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області та передає замовнику належним чином оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт.

П.5.2 договору сторонами встановлено відповідальність виконавця у випадку недотримання термінів виконання робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми прострочених робіт за кожний день прострочення робіт, включаючи день здачі послуги.

За п.7.1 договору він набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Договір № 20 від 07.04.2017 за своєю юридичною природою є договором підряду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Сторони у вищевказаному договорі не передбачили попередню оплату за виконанні роботи або окремі етапи виконання робіт, проте Сільська рада платіжним дорученням № 1 від 12.04.2017 перерахувала відповідачу 196 088,10 грн., які 14.04.2017 зараховано на його розрахунковий рахунок (а.с. 16-17).

Однак, відповідач протягом 2017 року не виконав роботи за договором та не передав їх позивачу згідно із п. 4.1 Договору за актом приймання-передачі виконаних робіт.

20.03.2018 Сільська рада направила відповідачу лист-нагадування №50 щодо виконання умов Договору, в якому просила негайно виконати повністю оплачені роботи та передати у семиденний термін з дня отримання нагадування проект генерального плану та плану зонування с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області для затвердження в установленому законом порядку (а.с. 18-19).

Відповідач зазначений лист залишив без відповіді та про причини невиконання умов договору не повідомив.

27.04.2018 Сільська рада направила відповідачу лист-повідомлення №29 про відмову від Договору згідно з п. 2.4.1 Договору з вимогою повернути оплату в сумі 196 088,10 грн. та сплатити нараховану за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 пеню у сумі 20 602,70 грн. у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги на рахунок позивача (а.с. 20-22). Факт отримання зазначеного листа відповідачем не заперечується, отже договір розірвано.

Відповідно до частини 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Оскільки норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо підряду не передбачають попередньої оплати інакше, як за умовами договору, а умовами договору не передбачено попередньої оплати, до того ж, в платіжному дорученні № 1 від 12.04.2017 на суму 196 088,10 грн. не зазначено, що ця сума є попередньою оплатою за виконанні роботи, судова колегія вважає, що зазначена сума, яку позивач сплатив відповідачу, є авансом, як це встановлено ст.854 ЦК України, а не попередньою оплатою, як про це зазначає Сільська рада у позовній заяві.

Разом з тим, відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк (ст. 530 ЦК України).

Наразі відповідач не виконав зобов`язання за договором.

Оскільки, позивач листом від 27.04.2018 в односторонньому порядку розірвав Договір з 01.05.2018, повідомивши про це відповідача, а той отримані за договором кошти не повернув, а продовжує їх утримувати без достатніх підстав у нього виник обов`язок повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, як вірно ним і визначено в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (ВС), є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених в п.17,18 постанови від 15 лютого 2019 року в аналогічній справі № 910/21154/17, встановлено:

у справі, яка розглядається, судами встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення, разом з тим, замовником сплачено підряднику аванс.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Що стосується питання належності/неналежності обраного позивачем способу захисту свого права/інтересу слід виходити з наступного.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, господарський суд при ухвалені судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання про те, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України та з наведених підстав залишити без змін рішення суду в частині стягнення 196 088,10 грн.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 Договору від 07.04.2017 №20 у випадку недотримання термінів виконання робіт виконавець виплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми прострочених робіт за кожний день прострочення, включаючи день здачі послуги.

Проте, умовами договору не передбачено стягнення пені за не повернення відповідачем суми авансу, у зв`язку з чим, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій (відсотків) за користування чужими коштами, судова колегія зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на ч. 2 ст. 693 ЦК України, однак положення даної статті регулює відносини, які склались на підставі договору купівлі-продажу, а в даній справі судова колегія дійшла висновку, що договір від 07.04.2017 №20 за своєю юридичною природою є договором підряду, у зв`язку з чим, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на положення які закріплені ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Крім цього, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами послався на ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнув 3% річних за користування грошовими коштами.

Однак, судова колегія зауважує, що відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Оскільки судова колегія встановила, що в даній справі розглядається спір про повернення суми коштів, сплачених в якості авансу, правові підстави для нарахування та стягнення 3% річних за користування грошовими коштами відсутні, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що за змістом п. 3 ч. 1, ч.2 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що мають значення для справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ Зем-Юр-Центр підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 року у справі № 915/1311/18 скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з відповідача пені та 3% річних з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін з підстав, викладених в даній постанові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача та скаржника по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, п.3 ч.1 ст.277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зем-Юр-Центр задовольнити частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 у справі №915/1311/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зем-Юр-Центр (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 93-Д, оф. 703, код ЄДРПОУ 38458080) на користь Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70620, Запорізька область, Пологівський район, с. Новоселівка, вул. Гагаріна, 80, код ЄДРПОУ 25763621) 196 088,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 941,32 грн.

В решті позову відмовити. .

2. Стягнути з Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70620, Запорізька область, Пологівський район, с. Новоселівка, вул. Гагаріна, 80, код ЄДРПОУ 25763621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зем-Юр-Центр (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 93-Д, оф. 703, код ЄДРПОУ 38458080) витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 1 091,52 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Миколаївської області.

Постанова, відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів, які обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2019 о 09.30

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.