Постанова

від 30.05.2019 по справі 911/3848/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. Справа№ 911/3848/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Романова Ю.М. розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалуГосподарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі№ 911/3848/15 за заявоюПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до відповідача 1Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" та відповідача 2Української універсальної біржі за участю третьої особияка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 1 -Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт" провизнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3848/15 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Стокхолл", м. Київ - Кредитор доПідприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг"- Боржник/Банкрут пробанкрутство

за участю представників сторін: від скаржника:Арбузов О.О. від заявника:Раілко С.В. від відповідача -1:не з`явилися; від відповідача -2:не з`явилися; третьої особи:Лєнта В.Р.

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/3848/15 за заявою ТОВ "Стокхолл" про банкрутство Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийнята до розгляду ухвалою суду від 01.09.2015.

Постановою господарського суду Київської області від 13.12.2016 визнано банкрутом Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В.; вирішено інші процедурні питання у справі.

До господарського суду Київської області надійшла заява кредитора у справі ПАТ "Дельта Банк" від 29.12.2018 № 23.1/2675 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Банкрута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2019 відкрито провадження щодо розгляду зазначеної заяви у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3848/15 про банкрутство Боржника за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" та Українську універсальну біржу в якості Відповідачів 1, 2, ТОВ "Вест-Естейт" в якості Третьої особи; підготовче засідання призначено на 05.02.2019; встановлено процесуальні строки сторонам для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень; витребувано від ліквідатора Банкрута письмові докази.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" від 29.12.2018 № 23.1/2675 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Банкрута.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Дельта Банк" від 29.12.2018 № 23.1/2675 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Банкрута повністю та визнати недійсними результати аукціону.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 04.04.2019 справу № 911/3848/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 апеляційне провадження відкрито, справу призначено до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом порушено ст. 42 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що АТ Дельта Банк не відмовляв у погодженні продажу заставного майна банкрута. Також порушено ст. 44 Закону, а саме те, що продаж майна боржника відбувся не за найвищою ціною. При цьому, ліквідатор не належним чином виконав свої обов`язки щодо процедури проведення аукціону.

13.05.2019 від Української універсальної біржи надійшов відзив, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, а ухвалу суду вважає законною. Зазначає, що за змістом ч.4 ст. 42 Закону, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна. Також в відзиві зазначено, що другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах Тьерс та інші проти Сан-маріно , Романов проти Росії , Бадер та інші проти Швеції . Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 12.03.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, надійшла заява кредитора у справі ПАТ "Дельта Банк" від 29.12.2018 № 23.1/2675 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Банкрута.

Приймаючи рішення, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч. 8 ст. 44 Закону про банкрутство, спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Так, ПАТ "Дельта Банк" є кредитором у справі № 911/3848/15 про банкрутство Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", вимоги якого визнані в сумі 13108832,23 грн, як такі, що забезпечені згідно іпотечного договору № 13/07І04/11-КЛТ від 03.06.2011 і включені окремо до реєстру вимог кредиторів.

В заяві ПАТ "Дельта Банк" просить суд визнати недійсними результати аукціону, проведеного 17.12.2018 з реалізації заставного майна Банкрута.

В обґрунтування заяви заявник зазначає про те, що оспорюваний аукціон було проведено з порушенням ст. 42, 44 Закону про банкрутство, а також майнових прав і інтересів заставного кредитора, що у відповідності до ст. 55 Закону про банкрутство має наслідком визнання результатів такого аукціону недійсними.

Зокрема, підставами для визнання недійсними результатів аукціону заявник вказує те, що: 1) продаж заставного майна здійснено всупереч погоджених заставним кредитором ПАТ "Дельта Банк" умов; 2) відчуження майна відбулось за вартістю, що складає 13% від ринкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; 3) ліквідатором при реалізації майна порушено принципи добросовісності, розумності і справедливості, що призвело до втрат кредитора.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення серед іншого продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Порядок проведення продажу майна банкрута визначено зокрема ст. 42, 44, 49 Закону про банкрутство.

Продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів (ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство).

Частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство встановлено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Як зазначає скаржник в заяві, ПАТ "Дельта Банк" не відмовляв ліквідатору у погодженні продажу заставного майна Банкрута та погодив реалізацію майна, що виступає забезпеченням вимог.

При цьому заявник зазначає, що під наданням згоди на продаж заставного майна розуміється не одноразова дія, а процес щодо узгодження процедури продажу майна з заставним кредитором, і лише у випадку ненадання такої згоди кредитором, тобто однозначної відмови від надання згоди на продаж майна, ліквідатор зобов`язаний звернутися до суду для отримання такої згоди.

Заявник вказує, що у відповідь на заяву ліквідатора від 25.04.2018 № 25/04/2018-1Б про надання згоди на продаж заставного майна, ПАТ "Дельта Банк" листом від 05.06.2018 № 23.1/2270 було надано згоду на реалізацію заставного майна, в тому числі на другому повторному аукціоні, з визначенням умов продажу та зазначенням граничної вартості реалізації.

Як вбачається з листа ПАТ "Дельта Банк" від 05.06.2018 № 23.1/2270, копія якого наявна в матеріалах даної справи.

Дослідивши зміст вказаного вище листа-погодження ПАТ "Дельта Банк", судом першої інстанції вірно встановлено, що даним листом банківська установа фактично встановлює умови реалізації заставного майна, та зазначений лист-погодження не може вважатися згодою заставного кредитора на продаж майна, що виступає предметом забезпечення, в розумінні ст. 42 Закону про банкрутство.

Як встановлено судом першої інстанції, вказані обставини були предметом дослідження судом у даній справі при розгляді заяви арбітражного керуючого Менчака В.В. від 15.05.2018 № 15/05/2018-5Б про надання згоди на реалізацію предмета забезпечення, за результатом чого ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2018 (з урахуванням зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018) вирішено: надати згоду на продаж майна Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", що виступає предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі про банкрутство № 911/3848/15 на підставі Іпотечного договору № 13/07І04/11-КЛТ від 03.06.2011, в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналізуючи приписи Закону про банкрутство суд зазначає, що порядок продажу майна банкрута визначений саме нормами Закону, жодна із вказаних норм не містить права заставного кредитора погоджувати чи встановлювати умови продажу заставного майна, а навпаки, кожна стаття, що регулює питання продажу майна банкрута зобов`язує ліквідатора керуватися саме приписами Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що така згода (дозвіл) надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника.

При цьому Закон про банкрутство не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі погоджувати початкову вартість чи склад лотів.

Суд також зазначає, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна Банкрута (надання дозволу на продаж предметів забезпечення за конкретною початковою вартістю, визначення граничних сум щодо зниження вартості тощо) суперечить положенням Закону про банкрутство, зокрема викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, де встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом. Іншого порядку продажу майна, в тому числі і заставного, у ліквідаційній процедурі, ніж встановленого Законом про банкрутство, не передбачено.

Таким чином, зазначені обставини спростовують твердження ПАТ "Дельта Банк" в скарзі відносно того, що ліквідатором Банкрута порушено приписи ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, зокрема здійснення реалізації заставного майна без відповідної згоди.

Частиною 1 статті 44 Закону про банкрутство встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Після отримання згоди на реалізацію заставного майна, ліквідатором в порядку ст. 41, 44, розділу ІV Закону про банкрутство, 01.08.2018 було укладено з Українською універсальною біржею договір № Б-01/08/18-ДН на організацію та проведення аукціону.

Згідно п. 1.1. Договору № Б-01/08/18-ДН визначено, що замовник (ПІК "Брама-Консалтинг") доручає, а організатор (Українська універсальна біржа) зобов`язується вчинити усі необхідні юридичні дії з організації та проведення аукціону з продажу майна ПІК "Брама-Консалтинг", визначеного у додаткових угодах до цього договору, у відповідності до Закону про банкрутство, цього договору, додатків до цього договору та чинного законодавства України, а замовник - сплатити організаторові обумовлену даним договором винагороду.

Розділом 3 Договору № Б-01/08/18-ДН встановлено порядок проведення повторного та другого повторного аукціону, зокрема у відповідності до положень розділу ІV Закону про банкрутство.

В подальшому між замовником і організатором було укладено додаткові угоди до Договору № Б-01/08/18-ДН.

Як вбачається з матеріалів справи, Зборами комітету кредиторів (протокол № 6 від 11.09.2018) прийнято рішення щодо продажу майна Боржника частинами та затверджено перелік лотів, у т.ч. Лот № 1 - заставне майно - восьмикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, б. 18, кв. 100 .

Умовами проведення аукціону з продажу майна окремими лотами визначено початкову вартість Лоту № 1 у сумі 32839800,00 грн, яка була визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку від 01.04.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас Ріал Істейт" (код ЄДРПОУ 37195440, сертифікат СОД № 131/16, виданий ФДМУ 15.02.2016, акредитований у ФГВФО відповідно до рішення від 20.07.2017 № 3120). Згідно рецензії звіту про незалежну оцінку від 01.04.2018, здійсненої ТОВ "Консалтингюрсервіс" 16.08.2018, зазначений у звіті вид вартості майна цілком відповідає меті оцінки, умовам використання результатів оцінки, особливостям об`єкта оцінки та нормативним актам. Аукціон проводився без можливості зниження початкової вартості. Вказаний аукціон визнано таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників - повідомлення № 54855 від 17.10.2018.

Умовами проведення повторного аукціону визначено початкову вартість Лоту № 1 у розмірі 26271840,00 грн - початкова вартість Лоту № 1 зменшена на 20% порівняно з початковою вартістю попереднього аукціону; встановлено кінцеві строки подачі заявок, крок аукціону тощо. Повторний аукціон визнано таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників - повідомлення № 55571 від 16.11.2018.

Умовами проведення другого повторного аукціону визначено початкову вартість Лоту № 1 у розмірі 21 017 472,00 грн (початкова вартість Лоту № 1 зменшена на 20% порівняно з початковою вартістю повторного аукціону); встановлено строк подання заявок; крок аукціону; визначено, що другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості

За результатами проведення вказаного аукціону, одним з проданих лотів був Лот № 1 - заставне майно, переможцем визнано "Вест-Естейт", яке запропонувало найвищу ціну в розмірі 2732271,36 грн.

Дослідивши подані матеріали суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність обставин, які свідчили б про наявність порушень Закону про банкрутство при проведенні аукціонів з продажу майна Банкрута за Лотом № 1, що могли б бути підставою для визнання результатів вказаного аукціону недійсними.

У заяві ПАТ "Дельта Банк" зазначає, що продаж майна Боржника під час проведення аукціону відбувся за 2 732 271,36 грн, що складає майже 13% від ринкової вартості згідно оцінки, та вказані обставини з позиції кредитора свідчать про порушення ліквідатором ст. 98 Закону про банкрутство, якою визначено, що арбітражний керуючий повинен діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону про банкрутство, майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Як вже зазначено вище, ліквідатором Банкрута у встановленому порядку було здійснено оцінку вартості заставного майна для визначення його початкової вартості при реалізації під час процедури банкрутства.

Частиною 3 статті 57 Закону про банкрутство передбачено, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Як вірно встановлено судом, матеріали справи не містять доказів звернення учасників у справі до суду в порядку ч. 3 ст. 57 Закону.

Суд зазначає, що Закон про банкрутство містить імперативну норму, що встановлює, якою має бути ціна продажу, та норму, що надає арбітражному керуючому право обрати спосіб реалізації майна. Тому у арбітражного керуючого немає необхідності погоджувати ті умови, які йому встановлені законом, і заставний кредитор (ПАТ "Дельта Банк") не міг погодити ліквідатору будь-яких інших умов.

Щодо зниження вартості майна під час проведення другого повторного аукціону, суд зазначає, що порядок проведення даного аукціону та безпосередньо можливість зниження вартості встановлена ст. 66 Закону про банкрутство; порушення вказаної норми при проведенні аукціону заявником не доведено.

Отже, скаржником не доведено порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості під час виконання ліквідатором Банкрута своїх повноважень щодо реалізації майна Боржника у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час апеляційного провадження.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що вимогам закону відповідає

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/3848/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3848/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх