Постанова

від 06.06.2019 по справі 904/5791/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5791/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р.

( суддя Соловйова А.Є., м. Дніпро, повний текст підписано 25.03.2019 р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпровська Будівельна Компанія "Містобудівник",

с. Партизанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі",

м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Миру-3 Дніпро",

м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Миру-7",

м. Дніпро

про визнання розірваним договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. позов задоволено повністю - вважати договір про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» після реорганізації - Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Закритим акціонерним товариством «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» після реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська будівельна компанія «Містобудівник» розірваним з 01.08.2012 р.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 14.03.2019 р., прийняти нове рішенням яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушені норми матеріального та процесуального права.

На думку Скаржника, з огляду на те, що Позивач є будівельною організацією, яка збудувала та ввела в експлуатацію багатоквартирні житлові будинки № 7 та № 3 по пр. Миру у м. Дніпро, Позивач при зміні власника об`єкта енергопостачання або у разі припинення користування електричною енергією повинен був вчинити наступне: направити постачальнику заяву про припинення користування електричною енергією на об`єкті електропостачання у зв`язку з втратою права власності на об`єкт (користування об`єктом) та викликати представника постачальника для складення відомостей про закриття розрахункового обліку електричної енергії ( п. 2.3.8 Договору № 7390/18-394 та п. 6.18 ПКЕЕ); припинити користування електричною енергією ( відключити електроустановки на об`єкті від електричної мережі ), надати доступ до них представнику постачальника для опломбування у відключеному стані ( п. 7.3 ПКЕЕ ); здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію із відповідачем ( п. 6.18 ПКЕЕ ), направити постачальнику заяву про розірвання або внесення змін щодо виключення об`єкта із договору про постачання електричної енергії та укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії про розірвання або внесення змін щодо виключення об`єкта із договору про постачання електричної енергії із відповідачем ( п. 9.5 Договору № 7390/18-394, ст. 188 ГК України ).

При цьому Скаржник зазначає, що Позивач передбачені ПКЕЕ та договором зобов`язання в частині дотримання встановленої процедури щодо припинення електропостачання по відношенню до об`єкту електропостачання - будинку АДРЕСА_1 , на відміну від будинку № 7, виконав частково, обмежившись направленням Скаржнику заяв про припинення користування електричною енергією на об`єкті електропостачання у зв`язку з втратою права користування об`єктом, не надав суду доказів остаточного розрахунку за спожиту електроенергію а також доказів надання доступу до електроустановок постачальника для опломбування їх у відключеному стані, угоду про розірвання договору не уклав.

Водночас, Скаржник вважає твердження Позивача, що з вересня 2012 року по листопад 2018 року на адресу останнього не надходило рахунків від Відповідача, в зв`язку з чим, Позивач вважав Договір № 7390/18-394 розірваним за згодою сторін спростовується письмовими доказами з матеріалів справи.

Скаржник зазначає, що через триваючу процедуру реорганізації Відповідач не зміг разом з відзивом на позовну заяву та в процесі підготовчого провадження вчасно надати до матеріалів справи необхідні докази, що спростовують доводи Позивача та мають вирішальне значення для вірного вирішення справи, оскільки ці докази знаходилися за місцезнаходженням підприємства ТОВ ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ , не були вчасно надані Відповідачем з причин, що об`єктивно від нього не залежали, оскільки процес пошуку доказів та встановлення їх місцезнаходження у новоствореної юридичної особи зайняв у Позивача більш тривалий час, ніж можна було передбачити в умовах нормального робочого процесу. Таким чином, неподання відзиву на позовну заяву та доказів на спростування доводів Позивача в установлені строки обумовлений об`єктивними труднощами, які виникають при переході підприємств до функціонування в умовах нового ринку електричної енергії.

З огляду на вищенаведене, Скаржник просить визнати причину пропуску строку для надання доказів поважною, розглянути докази залучені разом із клопотанням від 22.02.2019 р. в ході апеляційного провадження.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Будівельна Компанія "Містобудівник" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Позивач вважає, що дії Відповідача щодо недотримання судового процесу є порушенням принципу змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України. Відповідач не добросовісно користується процесуальними правами та зловживає ними. Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання доказів.

Крім того, у разі прийняття судом до уваги доказів поданих Відповідачем, Позивач звертає увагу на наступне: Відповідач долучив до матеріалів справи Договір про постачання електричної енергії № 063833 від 14.10.2014 р., який укладений між Відповідачем та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку МИРУ-7 ( третя особа -2 ), що є підтвердженням того, що після передачі Позивачем житлового будинку на баланс ОСББ Миру -7 , Відповідач все ж такі уклав Договір про постачання електричної енергії з належним споживачем ОСББ МИРУ-7 . Твердження Відповідача про існування заборгованості Позивача перед Відповідачем за 2016-2017 року спростовується саме наданим Договором укладеним з ОСББ Миру-7 та свідчить про те, що Договір про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р. повинен бути розірваним з 01.08.2012 р.

Також, Товариство посилається на те, на підтвердження існування заборгованості та підтвердження факту того, що договір був діючим на 2016 рік, Відповідачем до суду надані акти контролю огляду розрахункових точок обліку споживача за л/р № 7390/18-394 Приватне акціонерне товариство Дніпропетровська будівельна компанія Містобудівник станом на 28.05.2016 року, за період з 23.06.2016 року по 23.06.2016 року, за період з 20.07.2016 року по 25.07.2016 р., станом на 28.07.2016 р., станом на 28.08.2016 р., станом на 28.09.2016 р., за період з 24.10.2016 р. по 31.10.2016 р.; станом на 28.12.2016 р., які підписані, як вважає Відповідач представником Позивача. Однак, ці акти підписані представником споживача ОСББ Миру-7 Легкоступ Д.І, який був керівником ОСББ Миру -7 , яким був підписаний і Договір про постачання електричної енергії № 063833 від 14.10.2014 р. та який, згідно до акту приймання - передачі житлового комплексу, прийняв від Позивача на баланс ОСББ Миру -7 житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, Відповідач підтвердив факт зміни Споживача електричної енергії у будинку АДРЕСА_2 3 по проспекту Миру у АДРЕСА_3 . Дніпро, надаючи до суду зазначені докази.

Товариство також вказує на те, що Відповідачем не надані до суду докази спростування твердження Позивача про відсутність заборгованості станом на 01.08.2012 р. Окрім того, будь-яких вимог, судових спорів про існування заборгованості за Договором № 7390/18-394 від 09.07.2008 р. не існувало. Також, існування укладеного Договору з новим балансоутримувачем та підписані акти про спожиту електроенергію, підтверджує факт відсутності будь-якої заборгованості з боку Позивача за користування електричною енергією.

Позивач зауважує, що з направленням повідомлень з 2010 по 2012 роки про передачу будинку новому балансоутримувачу, саме Відповідач не забезпечив вихід свого спеціаліста за адресою для здійснення опломбування електроустановок у відключеному стані. Забезпечення виходу свого працівника є обов`язком саме Відповідача, а не Позивача. Лист-повідомлення від 09.02.2011 р. № 1067/600 про зміни номеру договору про постачання електричної енергії до Позивача не надходив. Докази направлення листа Відповідачем та отримання листа Позивачем, до суду не надано. Отже, Відповідачем не доведено факту належного повідомлення.

Крім того, Товариство зазначає про те, що у листопаді 2016 році відбулася зміна керівництва та власників Позивача, вся документація від колишнього власника передавалася новому власнику частинами, крім того, Позивач є будівельною організацією та має декілька об`єктів збудованих житлових будинків та для з`ясування за якою адресою обліковується заборгованість, Позивач звернувся до Відповідача з листом від 30.10.2017 року за вих. № 24 з проханням надати копію Договору № 018394, який зазначався у вимозі Відповідача від 11.10.2017 р., оскільки Договір за вказаним номером був відсутній у Позивача. Однак, Договору за вказаним у вимозі номером Позивачу надано не було. Отримавши 14.11.2017 р. лист від Відповідача про існування заборгованості, в якій зазначалося, що рахунки виставлені на підставі підписаних актів представником Позивача Легкоступом Д. І. , Позивач звернувся до нового власника ОСББ Миру-7 , а саме керівника Легкоступа Д.І, та повідомив про існування заборгованості за електропостачання за будинком № 3 по проспекту Миру у м. Дніпро, який належить саме ОСББ.

Позивач вважає, що при існуванні нового договору про електропостачання, нового облікового рахунку за будинком № 3 по проспекту Миру у м. Дніпро, Відповідач намагається здійснити подвійний обік заборгованості та подвійне отримання коштів, що недопустимо у господарській діяльності.

Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. у справі № 904/5791/18. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 28.05.2019 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2019 р. по справі оголошено перерву до 06.06.2019 р.

Треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 06.06.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» , після реорганізації - Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські Електромережі» ( Постачальник ) та Закритим акціонерним товариством «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» , після реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська будівельна компанія «Містобудівник» ( Споживач ) укладено Договір про постачання електричної енергії № 7390/18-394 ( надалі Договір № 7390/18-394 ).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 7390/18-394, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача потужністю 308 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком № 4 «Графік знаття показників засобів обліку електричної енергії» , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної ( купленої ) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до Додатку № 4 місто постачання електроенергії визначено: технічні приміщення загального користування у житлових будинках № 7 та № 3 по пр. Миру у м. Дніпропетровськ.

Зазначені будинки на момент укладання договору знаходилися на балансі Позивача на стадії введення в експлуатацію.

Позивач, є будівельною організацією, яка збудувала та ввела в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 .

Після закінчення будівництва житлового будинку АДРЕСА_4 , для здійснення повноцінного обслуговування житлового будинку Позивач, як Забудовник, відповідно до акту - приймання передачі передав збудований будинок на баланс ОСББ «Миру -7» , про що було повідомлено відповідачу та 20.05.2009 р. на підставі заяви Позивача, до Договору № 7390/18-394 укладена Додаткова угода № 9 про виключення з Додатку № 4 об`єкт електропостачання - будинок АДРЕСА_2 7 АДРЕСА_5 у зв`язку з передаючою даного об`єкту на баланс ОСББ «Миру -7» .

Після закінчення будівництва житлового будинку АДРЕСА_5 , для здійснення повноцінного обслуговування житлового будинку Позивач, як Забудовник, 27.12.2010 р. за актом приймання - передачі ( а. с. 36-39, том 1 ) передав житловий будинок на баланс ОСББ «Миру-7» дляздійснення повноцінного обслуговування житлового будинку, попередньо повідомив про таку передачу Відповідача за 20 діб до зміни власника будинку, як того передбачає п. 2.3.8. Договору № 7390/18-394 та п. 6.18 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії Регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (надалі - ПКЕЕ), шляхом надання 03.12.2010 р. листа Відповідачу ( а. с. 34 том 1).

Крім того, 28.12.2010 р. Позивач повідомив Відповідача про фактичну передачу 27.12.2010 р. житлового будинку АДРЕСА_2 3 АДРЕСА_6 проспекту Миру АДРЕСА_5 новому балансоутримувачу ОСББ «Миру - 7» з наданням копією акту передачі для підтвердження переходу прав на укладання нового Договору електропостачання з новим балансоутримувачем будинку та розірвання Договору № 7390/18-394 укладеного між Позивачем та Відповідачем ( а. с.110 том 1 ).

20.01.2012 р. Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою про розірвання Договору № 7390/18-394 з наданням доказів підстав для розірвання, однак відповіді на другу заяву не отримано ( а. с.111 том 1).

Відповідач на повідомлення Позивача будь якої відповіді не надав, та продовжував виставляти рахунки на сплату за електроенергію згідно до Договору № 7390/18-394, які сплачувалися Позивачем належно до 01.08.2012 р.

08.08.2012 р. Позивачем на адресу Відповідача було надано чергове звернення з вимогою щодо розірвання Договору 7390/18-394 у зв`язку з відсутністю правових підстав на виставлення рахунків за спожиту електроенергію за будинком, який не яким чином не належить Позивачу, він не є Споживачем за даним договором та попередженням щодо припинення здійснення оплати за Договором № 7390/18-394 з 01.08.2012 р.та і розірванням вказаного Договору.

Як встановлено судом першої інстанції, за твердженням Позивача ( не спростованим Відповідачем ) , з вересня 2012 року по листопад 2018 року на його адресу не надходило рахунків від Відповідача, в зв`язку з чим, Позивач вважав Договір № 7390/18-394 розірваним за згодою сторін, як таке передбачено п. 9.8.2. зазначеного Договору, поки 13.11.2018 р. на адресу Позивача ненадійшов лист вих. №75281/1600 від 08.11.2018 р. від АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі» , відповідно до якого Позивачу виставлені рахунки за споживчу електроенергію ( а. с. 42-6 том 1 ).

Під час звернення представника Позивача за адресою Міського Центру обслуговування клієнтів АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» представнику було повідомлено, що у центрі відсутня інформація щодо розірвання Договору № 7390/18-394, за яким щомісячно нараховується заборгованість за споживчу електроенергію.

Вказані обставини стали підставою для зверення Позивача до суду з позовом до Відповідача про визнання розірваним договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог Позивача, та визнання Договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р. розірваним з 01.08.2012 р., з огляду на неодноразове звернення Позивача до Відповідача в порядку визначеному Договором № 7390/18-394, Правилами користування електричною енергією та ст. 188 ГПК України, щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р. в зв`язку з передаючою житлового будинку № 3 по проспекту Миру у м. Дніпропетровськ на баланс новому балансоутримувачу ОСББ «Миру-7» та відсутністю з боку Відповідача дій, спрямованих на розірвання договору № 7390/18-394 або на обґрунтовану відмову в розірванні договору, оскільки оплата за Договором № 7390/18-394 здійснювалась Позивачем включно до 01.08.2012 р. та дата останнього звернення із заявою до відповідача є 01.08.2012 р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: Позивач передбачені ПКЕЕ та договором зобов`язання в частині дотримання встановленої процедури щодо припинення електропостачання по відношенню до об`єкту електропостачання - будинку АДРЕСА_1 Миру, виконав частково, обмежившись направленням скаржнику заяв про припинення користування електричною енергією на об`єкті електропостачання у зв`язку з втратою права користування об`єктом, не надав суду доказів остаточного розрахунку за спожиту електроенергію а також доказів надання доступу до електроустановок постачальника для опломбування їх у відключеному стані, угоду про розірвання договору не уклав. Водночас, Скаржник просив визнати причину пропуску строку для надання доказів поважною, розглянути докази залучені разом із клопотанням від 22.02.2019 р. в ході апеляційного провадження.

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із ч. ч. 1 та 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15 наголошує, що судовому захисту підлягає лише законний інтерес, тобто легітимне прагнення особи до того, що не заборонено законом, враховуючи в сукупності як юридичну, так і фактичну (соціальну) можливість в межах сфери правового регулювання отримати у користування конкретне матеріальне або нематеріальне благо.

Так, Позивач обґрунтовував своє звернення до суду посиланням на те, що між сторонами був укладений Договір про постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 р. для забезпечення електропостачання в технічних приміщеннях загального користування у житлових будинках № 7 і № 3 по пр. Миру у м. Дніпропетровськ, оскільки Позивач як забудовник потребував електропостачання, проте після закінчення будівництва відпала необхідність в споживанні електроенергії. На думку ТОВ "Дніпровська Будівельна Компанія "Містобудівник", істотні обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, фактично змінились, що підпадає під кваліфікацію п. 5.23 ПКЕЕ і є безумовною підставою для визнання договору розірваним. Отже, інтерес Позивача в контексті спірних правовідносин сторін стосовно визнання договору розірваним - є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вищенаведеного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Судом встановлено, що на адресу Відповідача Позивач направляв листи про розірвання договору в порядку визначеному Договором № 7390/18-394, Правилами користування електричною енергією та ст. 188 ГПК України, щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р. в зв`язку з передаючою житлового будинку № 3 по проспекту Миру у м. Дніпропетровськ на баланс новому балансоутримувачу ОСББ «Миру-7» . Однак, відповіді у встановлений строк Позивач не отримав, але з відповідних дій сторін, і зокраме Відповідача пов`язаних із припиненням виконання умов спірного договору, вважав Договір № 7390/18-394 розірваним за згодою сторін, як таке передбачено п. 9.8.2. зазначеного Договору, поки 13.11.2018 р. на адресу Позивача ненадійшов лист вих. №75281/1600 від 08.11.2018 р. від АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі» , відповідно до якого Позивачу виставлені рахунки за споживчу електроенергію, що і стало підставою звернення Позивача з даним позовом до суду.

У відповідності до п. 5.1 Правил ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

П. 6.18 ПКЕЕ встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов`язаний припинити постачання електричної енергії за договором з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

П. 6.18 ПКЕЕ передбачено, що з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (пункт 5.23 ПКЕЕ).

Згідно ст. 188 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом першої інстанції взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 19.09.2011 р. у справі № 3-74, відповідно до якої передбачене ст. 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість зміни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на часткове виконання Позивачем передбачених ПКЕЕ та договором зобов`язання в частині дотримання встановленої процедури щодо припинення електропостачання по відношенню до об`єкту електропостачання - будинку АДРЕСА_2 3 АДРЕСА_6 проспекту Миру, повинен довести зазначені обставини.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, Відповідач не надав доказів наявності у Позивача заборгованості за спожиту електроенергію на час розгляду заяви про припинення користування електричною енергією на об`єкті електропостачання у зв`язку з втратою права користування об`єктом, а також доказів не надання доступу до електроустановок Постачальника для опломбування їх у відключеному стані.

Натомість суд встановив, що з вересня 2012 року по листопад 2018 року на адресу Позивача не надходило рахунків від Відповідача, в зв`язку з чим, Позивач обгрунтовано вважав Договір № 7390/18-394 розірваним за згодою сторін, як таке передбачено п. 9.8.2. зазначеного Договору, поки 13.11.2018 р. на адресу Позивача ненадійшов лист вих. № 75281/1600 від 08.11.2018 р. від АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі» , відповідно до якого Позивачу виставлені рахунки за споживчу електроенергію. Разом з тим, з третіми особами, які є фактичними споживачами електричної енергії, Відповідачем укладені відповідні договори.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Договір про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 р., укладений між сторонами є розірваним.

Щодо клопотання Скаржника визнати причину пропуску строку для надання доказів поважною, розглянути докази залучені разом із клопотанням від 22.02.2019 р. в ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору повинні подати до відзиву або письмового пояснення третьої особи.

Ч. 5 ст. 80 ГПК України встановлено, що у випадку визнання поважним причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як зазначено в п. 7 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 р. про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 904/5791/18, Відповідачу було роз`яснено право надання відзиву на позовну заяву у 15- денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Крім того, як визначено п. 10 вказаної ухвали, суд звернув увагу учасників процесу, в тому числі і Відповідача, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються ( ч. 8 ст. 80 ГПК України ).

В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2019 р., було оголошено перерву за клопотанням представника Відповідача для надання йому строку на підготовку та направлення відзиву на позовну заяву.

Однак, Відповідач в установлені строки відзив на позовну заяву не подав, як і докази на спростування позовних вимог, крім того, останнім не було подано заяву про надання строку на подання доказів з обґрунтуванням неможливості їх подання в установлений законом та судом строк.

Відповідно до ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, Відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Як визначено ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі неподання Відповідачем відзиву в установлені судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вабається з матеріалів справи Відповідачем 19.02.2019 р. до суду надано відзив без надання доказів його направлення стонам по справі з порушенням строків на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву. Крім того, до відзиву не надано жодного доказу на спростування позовних вимог, не надано заяву про надання строку для подання доказів з обґрунтуванням причини неможливості їх подання в установленні строки, а також не зазначені причини несвоєчасного подання відзиву з обґрунтуванням поважності причин порушення строків встановлених судом та проханням поновити строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 р. підготовче провадження було закрито та призначено судове засідання по суті позовних вимог. Відповідачем не заявлено будь-яких письмових або усних клопотань щодо надання йому додаткового часу для подання додаткових доказів з обґрунтуванням неможливості їх своєчасного подання.

Після цього, Відповідачем 22.02.2019 р. до господарського суду Дніпропетровської області було подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів. Підстави несвоєчасного подання доказів, Відповідач обґрунтовував тим, що відбувається триваюча процедура реорганізації Відповідача у зв`язку з чим, він не зміг в установлений судом строк направити відзив та надати до матеріалів справи необхідні докази.

Однак вказані доводи є необгрунтованими, оскільки, Відповідач мав можливість скористатися своїм правом, яке надавалося судом не тільки ухвалою від 27.12.2018 р., а й під час декількох судових засідань в попередньому провадженні, на яких був присутній представник Відповідача, та надати до суду або усно або письмово заяву про надання судом додаткового часу для подання доказів з обґрунтуванням неможливості своєчасного їх подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання Апелянта про визнання поважними причин пропуску Відповідачем строку на подання доказів суду.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. у справі № 904/5791/18 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний тест складено 10.06.2019 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд