Постанова

від 29.05.2019 по справі 405/608/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2019 року м. Кропивницький

справа № 405/608/17

провадження № 22-ц/4809/22/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Кіселика С.А., (суддя доповідач)

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М. за участю секретаря судового засідання: Савченко Н.В.

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНСАН ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього на свою користь борг за договором безпроцентної позики від 15.06.2016 року, який складається з суми основного боргу у розмірі 76 000,00 грн., суми нарахованого єдиного податку у розмірі 3 800,00 грн., суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13680,00 грн., військового збору у розмірі 1140,00 грн., суми нарахування ЄСВ 16 720,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми, а саме: 593,00 грн., суми інфляційних нарахувань 2 064,31 грн. та пені в розмірі 2 769,32 грн., а всього 116 766,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.06.2016 року між ним та відповідачем було укладено договір № б/н безвідсоткової позики, за яким позивач повинен був надати відповідачу позику в сумі 77 000, 00грн. на лікування та особисті потреби відповідача і не пов`язана з підприємницькою діяльністю сторін. Вказані кошти відповідачем було отримано на його розрахунковий рахунок, при цьому, згідно з п. 1.1, п.п. 3.1, 4.3 Договору та платіжного доручення №147 від 15.06.2016 року відповідачу було перераховано 76 000, 00 грн. на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 30335. Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3 Договору кінцевий термін повернення безвідсоткової позики становив 02.11.2016 року, разом з тим, як станом на 02.11.2016 року, так і станом на момент подачі позову відповідачем кошти повернуті не були, а всі листи товариства з проханням повернути кошти товариству відповідачем проігноровано.

18.01.2017 року за вих. №4 на адресу реєстрації відповідача направлено рекомендованою кореспонденцією претензію №1-1/17-1 щодо невиконання ОСОБА_2 умов договору та повернення товариству отриманої відповідачем позики в термін до 30.01.2017 року, яка (претензія) також залишена відповідачем поза увагою.

Позивач також зазначив, що п.п.5.1, 5.2, 6.4 Договору передбачено наслідки невиконання умов Договору і відповідальність відповідача, зокрема, п.5.1 Договору визначено, що у разі неповернення у визначений термін позичених коштів, позикодавець утримує з суми позики та перераховує до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб (відповідно до п.135.5.5 ПК України, п.п.2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5), також ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тим самим, з моменту настання строку і неповернення позики у встановлений строк з 03.11.2016 року і по теперішній час, позивач має право вимоги на відшкодування відповідачем сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач вказав, що в розумінні Податкового кодексу України надана для працівника позика є поворотною фінансовою допомогою згідно з п.п.14.1.257 ПК України, в той же час, якщо фізичною особою-боржником не виконується зобов`язання у строк, визначений договором, тобто не повертається поворотна фінансова допомога, то сума заборгованості включається до оподатковуваного доходу платника податку (пп. д пп.164.2.17 ПК України), підприємство-позикодавець повинно виконати всі обов`язки податкового агента, в т.ч. утримання ПДФО та військового збору із суми боргів.

Крім того, товариство є платником єдиного податку відповідно до п.293.2 ПК України, а тому у разі неповернення позики відповідачем, позивач повинен сплатити до державного бюджету України 5% відсотків від отриманої відповідачем суми єдиного податку. Крім того, у разі прострочення позичальником терміну повернення позики позикодавець повинен виступити податковим агентом і сплатити до Державного бюджету України: податок на доходи фізичних осіб за ставкою, що діє на час пред`явлення вимоги позикодавцем; військовий збір у розмірі 1,5% суми отриманих позичальником коштів; нарахування ЄСВ у розмірі 22% від суми отриманих коштів позичальником.

В такому разі, він (позивач) зобов`язаний виконати обов`язок податкового агента і сплатити податок на доходи фізичних осіб із суми боргу за ставкою 18% (ст.167.1 ПК України), що складає 13 680, 00 грн; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16 720, 00 грн., військовий збір в сумі 1 140, 00 грн.; єдиний податок в сумі 3 800, 00 грн.

З огляду на викладене вище, позивач зазначив, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, кошти за договором позики у строк, встановлений в договорі, - не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість, та з урахуванням вимог ст.ст.532, 625, 1046-1053 ЦК України, яка станом на 06.02.2017 року становить: 76 000, 00 грн. - сума основного боргу (неповернутий залишок по позиці); 3 800, 00 грн. - єдиний податок; 13 680, 00 грн. - податок на доходи фізичних осіб; 1 140, 00 грн. - військовий збір; 16 720, 00 грн. - нарахування ЄСВ; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 593, 00 грн; сума інфляційних нарахувань в розмірі 2 064, 31 грн., пеня в розмірі 2 769, 32 грн., а всього 116 766, 63 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути з відповідача понесені ним (позивачем) судові витрати по справі, які складаються судового збору в розмірі 1 751, 50 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2018 року позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН , борг за договором безпроцентної позики від 15 червня 2016 року в розмірі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 593 (п`ятсот дев`яносто три) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 31 коп., а всього 78 657 грн. 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН , код ЄДРПОУ 31489835, судовий збір в розмірі 1 179 грн. 86 коп.

В іншій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН до ОСОБА_2 , - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначив, що при вирішенні справи мало місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ ІНСАН зазначило, що апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає до задоволення, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст. ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір на підставі досліджених доказів суд першої інстанції встановив, що 15.06.2016 року між ТОВ ІНСАН , як Позикодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, було укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну грошову позику у розмірі 77000, 00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю одержану позику в повному розмірі та в строк, встановлений п. 4.1 даного Договору, тобто 02 листопада 2016 року (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, позика є строковою, поворотною та безпроцентною. Відсотки на позику не нараховуються та не сплачуються.

Зазначена позика є цільовою (на лікування) та не пов`язана з підприємницькою діяльністю а ні Позикодавця, а ні Позичальника .

Позика вважається наданою після отримання Позичальником всієї суми, зазначеної в п.1.1 даного Договору на банківський рахунок (платіжну зарплатну картку) Позичальника (п.п.2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п.4.2 Договору Позичальник зобов`язується повернути всю суму позики не пізніше строку, встановленого п.4.1 цього Договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони домовилися, що Позичальник не має права на звернення до суду через не надання всієї суми позики.

Факт отримання позичальником ОСОБА_2 позики в розмірі 76 000 грн. підтверджується платіжним дорученням №147 від 15 червня 2016 року, за яким платником є ТОВ ІНСАН , призначення платежу: інші платежі на зарплатні картки ТзОВ ІНСАН , частина безвідсоткової позики згідно рішення засновників №37 від 15.06.2016 року, згідно відомості №22 від 15.06.2016 року.

Судом також встановлено, що у строк, визначений в договорі, а саме 02 листопада 2016 року відповідач отриману в розмірі 76 000 грн. 00 коп. грошову позику не повернув.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія за вих.№4 від 18.01.2017 року, про необхідність повернення коштів в розмірі 76 000 грн. за договором безвідсоткової позиви від 15.06.2017 року, яка залишена відповідачем без задоволення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що строк повернення відповідачем ОСОБА_2 боргу за договором безвідсоткової позики від 15.06.2016 року на суму 76 000 грн. 00 коп. минув, відповідач зазначену суму в строк до 02.11.2016 року не повернув, а отже порушив право позивача як позикодавця за договором позики на її повернення і прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , як позичальник, не виконав зобов`язань перед позивачем ТОВ ІНСАН , як позикодавцем, щодо повернення позики в розмірі 76 000 грн.

Крім того, зазначену обставину суд визнав підставою для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із наступних підстав.

Апеляційним судом додатково встановлено, що відповідно до копії договору, який знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с. 7 ), 15 червня 2016 року між ТОВ Інсан , в особі виконавчого директора Зінковського В. М. та ОСОБА_2 укладено договір. Відповідно до п. 1.1 даного договору Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну грошову позику в розмірі 77000,00грн, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю одержану позику в повному розмірі та в строк, встановлений пунктом 4.1 даного Договору. Відповідно до п. 4.1 Договору - дата повернення позики - 02 листопада 2016 року.

Також, на копії даного Договору зазначено (в лівому верхньому кутку), що договір діє до 10.04.2014 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2019 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір безвідсоткової позики від 15 червня 2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Інсан та ОСОБА_2 .

Відповідач визнає, що на підставі рішення про надання йому безвідсоткової позики на лікування за рахунок обігових коштів товариства в загальній сумі 152000 гривень, терміном на 5 років з моменту отримання, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства №37 від 15.06.2016, отримав від підприємства частку зазначеної суми в розмірі 76000 грн.

Пояснення відповідача підтверджуються рішенням Ленінського районного суду м. Кіровогрда від 26 червня 2017 року, яким встановлено, що Факт отримання позичальником ОСОБА_2 позики в розмірі 76000 грн. підтверджується платіжним дорученням №147 від 15 червня 2016 року, за яким платником є ТОВ ІНСАН , призначення платежу: інші платежі на зарплатні картки ТзОВ ІНСАН , частина безвідсоткової позики згідно рішення засновників №37 від 15.06.2016 року, згідно відомості №22 від 15.06.2016 року.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В договорі сторони викладають всі його істотні умови, однією із яких є строк повернення боргу.

Оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2019 року , яке набрало законної сили, договір безвідсоткової позики від 15 червня 2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Інсан та ОСОБА_2 , посилаючись на який позивач зазначав, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу, визнано недійсним, то колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів факту порушення відповідачем його прав, оскільки не довів, що строк повернення отриманих коштів настав і не спростував тверджень відповідача, що позика надавалась строком на 5 років з моменту її отримання.

Натомість та обставина, що позика ОСОБА_2 надавалась строком на 5 років з моменту її отримання встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2019 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а отже є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 376, ст.377, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю ІНСАН в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСАН (код ЄДРПОУ 31489835) на користь держави 2627 грн. 25 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках передбачених ст.. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.

Суддя доповідач С.А.Кіселик

Судді: Л.М.Дьомич

С.М.Єгорова