Рішення

від 05.06.2019 по справі 460/222/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2019 року м. Рівне №460/222/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Нестерчук О.І.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2018 року за №№: 0010501304; 0010481304 в повному обсязі; № 0010491304 в сумі 5821,14грн за податковими зобов`язаннями, 1455, 37грн за штрафними санкціями; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 114 від 09.11.2018 року; рішення № 0005891304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.11.2018 в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у вересні-жовтні 2018 проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017. За результатами такої перевірки 19.10.2019 складений акт № 2158/17-00-13-04/2638519580. Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді. Наслідком такого заниження стало донарахування податку з ПДФО, військового збору, донараховано суму ЄСВ. Крім того, за результатами перевірки контролюючим органом донарахований податок з ПДВ. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із такими рішеннями та стверджує, що фактично відповідачем знято витрати, задекларовані позивачем, що в свою чергу потягло заниження чистого оподатковуваного доходу оскільки останнім не було надано підтверджуючих документів на витрати. Такі обставини не відповідають дійсності, оскільки всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують витрати надавались відповідачу в ході проведення перевірки. Водночас, позивач звертає увагу на те, що здійснення калькуляції товару не передбачена чинним законодавством для фізичної особи-підприємця. Окрім того, всі придбані товари використовувались у господарській діяльності, тому збільшення суми ПДВ є безпідставним. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов в якому позов не визнав та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено, що позивачем включено до податкової декларації про майновий стан і доходи перекручені дані, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період. Також позивачем включені до витрат витрати, які документально не підтверджені. Крім того, позивачем не було надано жодних документів, щодо розрахунку вартості одиниці продукції, актів щодо списання сировини на її виготовлення, тощо, що унеможливлює обрахування витрат, що були понесені у зв`язку із здійсненням діяльності в перевіряємому періоді. Отже прийняте податкові повідомлення-рішення є правомірними. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив в якій наводить аргументи аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

06.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

27.02.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання відкладено.

27.03.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання відкладено.

24.04.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні виклав аргументи, тотожні відзиву на позов.

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив такі обставини.

Згідно з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у вересні-жовтні 2018 проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017.

За результатами такої перевірки 19.10.2019 складений акт № 2158/17-00-13-04/2638519580 .

Висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів і витрат, а саме книга обліку доходів витрат ФОП ОСОБА_2 велась з перекрученням даних, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015р. у сумі 220505,92грн, 2016р. у сумі 111289,81грн та за 2017р - 56279,41грн; п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, 164.3 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України - донарахована сума за результатами перевірки податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2015р. - 37637,06грн, за 2016р. - 20032,19грн, та за 2017 рік - 10130,35грн; п. 2 ч.1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , за результатами проведеної перевірки донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 108478,06грн, а саме: за 2015р. у сумі 76515,48грн, за 2016р. у сумі 24483,83грн, за 2017р. - 7478,75грн; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 29490грн; пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, донараховано військового збору в сумі 5821,14грн (3307,6+1669,35+844,19).

09.11.2018, на підставі зазначених висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області прийняті:

1. Податкове повідомлення-рішення № 0010501304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 101699,33грн, з яких 67799,55грн основного платежу та 33899,78 штрафних санкцій;

2. Податкове повідомлення-рішення № 0010491304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 8731,71грн, з яких 5821,14грн основного зобов`язання та 2910,57грн штрафних санкцій;

3. Податкове повідомлення-рішення № 0010481304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 44235грн, з яких 29490грн основного платежу та 14745грн штрафних санкцій;

4. Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114 на суму боргу 108478,06грн;

5. Рішення № 0005891304 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 28599,29грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради 08.04.1994, на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному перебуває із 16.10.2010, є платником ПДВ.

Основними видами діяльності ОСОБА_2 , згідно з реєстраційними даними, визначено: виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

З 01.01.2015 по 31.12.2017, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебувала на загальній системі оподаткування.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010501304 від 09.11.2018.

Із дослідженого акту перевірки (п. 2.1 розділу 2 акту а. с. 17-21) слідує, що контролюючим органом встановлено, що позивачем велась із перекрученням даних книга обліку доходів і витрат, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік у сумі 220505,92грн, 2016 - 111289,81грн, 2017 - 56279,41грн.

Так, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації за 2015р., відповідачем встановлено розбіжність у розмірі 220505,92грн, внаслідок безпідставного включення підприємцем до складу витрат наступних сум, а саме:

1) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до складу витрат 2015 року

віднесено витрати у сумі 24075,00грн по товару, що був вироблений - стакани.

Як вказує контролюючий орган, під час проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 не було надано жодних документів, щодо розрахунку вартості одиниці продукції, актів щодо списання сировини на її виготовлення, тощо.

2) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до складу витрат 2015 року віднесено витрати у сумі 196430,92грн по обладнанню, що було продано ТзОВ ПРОПРИНТ відповідно до договору № 270114-01 від 27.01.2014р.

В ході проведення перевірки фізичною особою - підприємцем наданий договір та видаткову накладну № 5 від 31.01.2014 року на ім`я покупця ТзОВ ПРОПРИНТ про реалізацію наступного обладнання: друкарська офсетна машина з поаркушевою подачею паперу ROLAND ULTRA V , 1965р. в кількості 1 штука, машина для поперечного різання паперу JAGENBERG 9241 AE 1960р. в кількості 1 штука, паперорізальна машина гільотинного типу POLAR 76M ZA 35661748 в кількості 1 штука на загальну суму 235920,00грн, в тому числі ПДВ 39320,00грн. За дане обладнання ТзОВ ПРОПРИНТ розрахувалося 30.07.2015 року.

Під час проведення перевірки фізичною особою - підприємцем не надано документів, що підтверджували б понесені витрати по придбанню даного обладнання.

В ході проведення перевірки позивачем було надано копію книги обліку доходів та витрат за 2016 року, де у графі разом витрати за 2016 рік зазначена сума 1384217,81грн, у поданій платником податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік витрати становлять - 1357767,81грн.

Відповідачем в ході проведення перевірки, витрати визначалися відповідно до руху коштів на розрахунковому рахунку, квитанцій, виданих податкових накладних, рахунків і інших документів та визначені у розмірі - 1246478,00грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації за 2016р. встановлено розбіжність, внаслідок включення підприємцем до складу витрат наступних сум, а саме:

1) До складу витрат 2016 року віднесено витрати у сумі 72110,45грн по товару, що

був вироблений - стакани, пакет...

Під час проведення планової документальної перевірки позивачем не було надано жодних документів, щодо розрахунку вартості одиниці продукції, актів щодо списання сировини на її виготовлення, тощо.

2) Під час проведення перевірки фізичною особою - підприємцем наданий договір № 250214-01 від 25.02.2014р. та видаткову накладну № 22 від 28.02.2014 року на ім`я покупця ТзОВ ПРОПРИНТ про реалізацію наступного обладнання: складально-склеювальна машина, марки JAGENBERG , тип Іnter Ase , б/у, рік 1982, № 10.44125 в кількості 1 штука, листорізальна машина ЛР-1 в кількості 1 штука на загальну суму 199200,00грн, в тому числі ПДВ 33200,00грн.

За дане обладнання ТзОВ ПРОПРИНТ розраховувалося в розмірі 199200,00грн, в тому числі ПДВ 33200,00грн, а саме: 30.07.2015р. - 81500,00грн, 17.12.2015р. - 32000,00грн, 28.12.2015р. - 19000,00грн, 13.01.2016р. - 33000,00грн, 29.02.2016р. - 33700,00грн.

Відповідно до наданої для перевірки книги обліку доходів та витрат, відповідачем встановлено, що фізичною особою підприємцем по операціях, що наведені вище, списувалися наступні витрати: 30.07.2015 дохід без ПДВ - 67916,67грн; витрати без ПДВ -66186,83грн; 17.12.2015 дохід без ПДВ - 26667,67грн, витрати без ПДВ - 25988,44грн; 28.12.2015р. дохід без ПДВ - 15833,33грн, витрати без ПДВ - 15430,05грн; 13.01.2016р. дохід без ПДВ - 27500,00грн, витрати без ПДВ - 26799,58грн; 29.02.2016р.дохід без ПДВ -28083,33грн, витрати без ПДВ - 27368,05грн. Загальна сума доходу без ПДВ складає - 166001грн, витрат без ПДВ - 161772,95грн.

Під час проведення перевірки було надано вантажно-митну декларацію на обладнання складально-склеювальна машина. Марка JAGENBERG . Тип Іnter Ase , б/у, рік 1982, №10.44125, постачальником якого виступає Lapis Polska Sp.zo.o. на суму 62281,5pln. За даний товар було здійснено оплату: 11.02.3013р. - 18684,45pln, 11.02.2013р. - 43597,05pln (62281,5plnх2,57=160063,5грн).

Документів щодо походження товару, понесення витрат по обладнанню листорізальна машина ЛР-1 для перевірки надано не було.

Таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку про підтвердження витрат у розмірі 160063,5грн. А сума витрат у розмірі 1709,45грн (161772,95-160063,5) не має документального підтвердження.

Також, позивачем до складу витрат 2016 року віднесено витрати у сумі 63918,4грн, понесених на оплату РІВНЕОБЛЕНЕРГО (ІПН54248717168) по наступних податкових накладних: № 598/12 від 15.07.2016р. - нестандартне приєднання на загальну суму 76259,18грн, в тому числі ПДВ 12709,86грн; № 539/12 від 14.07.2016р. - перевірка та опломбування лічильників, вартість використання машин і механізмів на загальну суму 442,9грн. в тому числі ПДВ 73,82грн.

Позивачем наданий договір про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ Рівнеобленерго № 296-15 -ЦО-Рвс від 10.06.2015р. та додаткову угоду №1 до договору № 296-15-ЦО-Рвс від 10 червня 2015 року про приєднання до електричних мереж. Відповідно до п. 1.1 договору місцем розташування об`єкта замовника є с . Городок , вул. Б. Штейнгеля, 3а, Рівненського району . Відповідно до п. 4.3 додаткової угоди на дату укладання цієї додаткової угоди, розмір плати за приєднання, яке не є стандартним, становить 76259,18грн . Оплата за надані послуги проведена 14.07.2016р. - 442,9грн, 15.07.2016р. - 76259,18грн.

Як встановлено в ході перевірки, вище наведені документи (договір, додаткова угода) укладалися з ОСОБА_2 як з фізичною особою, а не з фізичною особою-підприємцем.

Так, відповідно до договору найму (оренди) будівлі 101114/01 від 10 листопада 2014 року, фізична особа ОСОБА_2 передає в оренду нежитлове приміщення - будівля цеху збірного залізобетону площею 3733,8кв.м, що знаходиться за адресою с . Городок, вул . Б.Штейнгеля,3а, Рівненського району - ТзОВ ПРИНТ МАРКЕТ (ЄДРПОУ 32625639). Розмір орендної плати за даним договором становить 5500,00грн на місяць.

Враховуючи відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ТзОВ ПРИНТ МАРКЕТ виплачує дохід громадянці ОСОБА_2 за надану оренду та відповідно до законодавства утримує та сплачує податки за громадянку Паршикову В.М .

Отже, проведеною перевіркою не встановлено факту отримання доходу саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від здачі в оренду нежитлового приміщення - будівля цеху збірного залізобетону площею 3733,8кв.м за адресою с. Городок, вул. Б.Штейнгеля, 3а, Рівненського району, а тому і витрати, понесені у розмірі 63918,4грн на оплату послуг РІВНЕОБЛЕНЕРГО (ІПН54248717168) не пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Також, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації за 2017р., відповідачем встановлено розбіжність у розмірі 56279,41грн, внаслідок безпідставного включення підприємцем до складу витрат наступних сум, а саме:

1) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до складу витрат 2017 року віднесено витрати у сумі 56279,41грн по товару, що був вироблений - стакани, пакет...

Під час проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 не було надано жодних документів, щодо розрахунку вартості одиниці продукції, актів щодо списання сировини на її виготовлення, тощо.

З врахуванням наведеного, посадовими особами відповідача визначено, що чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_2 за 2015р. становить 237382,57грн, що на 220505,92грн більше ніж задекларовано; за 2016р. становить 134131,89грн, що на 111289,81грн більше ніж задекларовано та за 2017р. становить 111294,34грн, що на 56279,41грн більше ніж задекларовано фізичною особою - підприємцем у податковій декларації про майновий стан і доходи фізичної особи - підприємця.

Вказані обставини свідчать про включення ФОП ОСОБА_2 в податкові декларації про майновий стан і доходи перекручених даних, що призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015р. у сумі 220505,92грн, 2016р. у сумі 111289,81грн та за 2017р. - 56279,41грн.

Суд погоджується із висновками відповідача з приводу встановлених порушень, по наведених вище фактах з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 163.1.1. п. 163. 1 ст. 163 Податкового кодексу України (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із нормами пп. 164.1.1, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (п. 164.3 ст. 164 ПК України).

За змістом п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України).

За правилами п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп.177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Згідно із пп. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПК України, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

За приписами п. 177.6 ст. 177 ПК України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (п. 177.8 ст. 177 ПК України).

А згідно із п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Наведеними вище нормами податкового законодавства визначено як базу оподаткування так і визначення загального оподатковуваного доходу, ставку податку на доходи, склад витрат платника податку, обов`язок вести книгу обліку доходів і витрат та сплачувати податки.

Уважаючи висновки контролюючого органу неправомірними щодо зняття з витрат, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами, які призвели до збільшення чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок донарахуванням суми ПДФО, позивач стверджує, що нормами чинного законодавства прямо не передбачений обов`язок ведення калькуляції (той же розрахунок, який прописує податковий орган), який до того ж не є первинним бухгалтерським документом. Окрім цього, позивач вказує, що запит на надання таких розрахунків відповідачем не надавався, при цьому калькуляція позивачем складалася та є в наявності і долучена до матеріалів справи. Також зазначає, що для виробництва стаканів та пакетів позивачем були закуплені всі відповідні матеріали та сировина, що підтверджується всіма документами, що надавались контролюючому органу в ході перевірки. Крім того, всі задекларовані витрати позивача, підтверджуються первинними документами, тому неприйняття цих витрат відповідачем є неправомірним.

Суд уважає наведені позивачем доводи та аргументи неприйнятними з огляду на наступне.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 від 16.07.1999, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведену норму права, дійсно, калькуляція (собівартість) не є первинним бухгалтерським документом в розумінні наведеного Закону. Пояснюється це тим, що калькуляцією не фіксуються жодні господарські операції, розпорядження чи дозволи на проведення господарської операції.

Разом з тим, поняття собівартість означає грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг). Це комплексний економічний показник, який об`єднує витрати уречевленої праці (обладнання) та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.

Собівартість слугує базою ціни товару (послуги) і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції (послуг) важливе значення має визначення складу витрат, що включаються до неї.

Порядок формування та відображення в обліку витрат регламентується П(с)БО 16 Витрати . Крім того, собівартість готової продукції (робіт, послуг) та склад витрат, що до неї входять, визначається П(с)БО 9 Запаси .

Пунктом 10 П(с)БО 9 Запаси установлено, що собівартість продукції визначається згідно з нормами П(с)БО 16 Витрати .

Пунктами 11-16 П(с)БО 16 Витрати визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат.

Склад статей витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (послуг), чітко визначений П(с)БО 16, є виключним та в бухгалтерському обліку складається з таких частин: 1) собівартість реалізованих товарів, яку визначають на підставі П(С)БО 9; 2) собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з: виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; наднормативних виробничих витрат;

3) виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) - виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг).

Таким чином, сукупність прийомів і способів, що забезпечують обчислення собівартості одиниці окремих видів виробленої продукції (робіт, послуг) у розрізі статей витрат, є калькулюванням собівартості.

Кінцевим результатом калькулювання є складання калькуляцій собівартості, що показують, якого виду витрати і в якому обсязі включаються до собівартості одиниці виробу.

Отже, калькуляція слугує основою для визначення середніх витрат виробництва і собівартості виробленої та реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем 07.09.2018 направлений запит позивачу на надання документів та пояснень. Вказаний запит отриманий позивачем, про що свідчить підпис позивача на копії запиту (а. с. 152-153).

Як вбачається із переліку документів, наданих до перевірки, позивачем надані лише документи по 6 позиціях, які у своїй сукупності не підтверджують всі витрати, які задекларував позивач у перевіряємому періоді (а. с. 138).

В акті перевірки, контролюючим органом зазначено, що документів щодо складу витрат, документів, щодо походження товару, понесення витрат по обладнанню, документів, які підтверджують використання ТМЦ у господарській діяльності, позивачем до перевірки не надані. При цьому, суд звертає увагу, що витрати позивача, відповідач визначав відповідно до руху коштів на розрахунковому рахунку, квитанцій, виданих податкових накладних, рахунків і інших документів, які були надані позивачем.

Вищенаведеним в його сукупності спростовуються доводи позивача щодо надання всіх документів контролюючому органу під час проведення перевірки.

Також, на переконання суду, відповідачем правомірно не прийняті витрати, понесені позивачем як фізичною особою на оплату коштів РІВНЕОБЛЕНЕРГО за надані послуги по підключенню до електроенергії та опломбування лічильників, оскільки такі витрати не пов`язані із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця. Так, ТОВ ПРИНТ МАРКЕТ , якому здає в оренду нерухоме майно ОСОБА_2 , виплачує останній дохід у вигляді орендної плати та відповідно до законодавства утримує та сплачує податки за громадянку ОСОБА_2 як за фізичну особу. Отже, у відповідності до п. 177.8 ст. 177 ПК України, витрати, задекларовані фізичною особою-підприємцем у розмірі 63918,4грн на оплату послуг РІВНЕОБЛЕНЕРГО , не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Окрім цього суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

За змістом п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами п. 44.7 ст. 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що заперечень на висновки акту перевірки та додаткових документів до акту перевірки позивач не подавав.

Щодо подання таких документів, як калькуляція до суду, то суд зважає на наступне:

Статтею 6 Конституції України передбачений поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 61, 62 Податкового кодексу України, проводити перевірки можуть лише контролюючі органи, як представники виконавчої влади.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №817/481/17 (адміністративне провадження №К/9901/30636/18).

В силу наведених вище норм права, суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу та проводити замість нього перевірку, при цьому встановлюючи факт порушення, якщо таке мало місце на підставі доказів, що не були виявлені під час проведення перевірки та прийняття спірних рішень контролюючого органу.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №822/2975/17, адміністративне провадження №К/9901/49157/18).

За наведеного, висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки щодо заниження чистого оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді позивачем, підтверджені належними та допустимими доказами, тому донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 67799,55грн. основного зобов`язання та визначення штрафних санкцій у відповідності до ст. 123.1 ст. 123 ПК України на суму 33899,78грн, є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010491304 від 09.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 8731,71грн, з яких 5821,14грн основного зобов`язання та 2910,57грн штрафних санкцій; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114 на суму боргу 108478,06грн; рішення № 0005891304 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 28599,29грн.

Судом встановлено, що наслідком прийняття спірних рішень став висновок відповідача щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді.

Також судом встановлено, що 18.02.2019 відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001941304 за платежем - військовий збір, яким зменшена сума штрафних санкцій з 2910,57грн до 1455,28грн.

Тобто, податкове повідомлення рішення № 0010491304 від 09.11.2018, в силу підпункту 60.1.3 пункту 60. 1 статті 60 ПК України вважається відкликаним, оскільки контролюючий орган зменшив нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, слід зауважити, що у позовній заяві позивач оскаржує саме суму основного зобов`язання по збільшенню військового збору - 5821,14грн. та суму штрафних санкцій - 1455,28грн.

Так, об`єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пп. 1.2 п. 16-1 р. XX Перехідних положень ПК України).

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; - фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

При цьому, підпунктом 1.2 пунктом 161 підрозділу 10 Кодексу встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового Кодексу, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Отже, фізичні особи-підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем подано декларацію про майновий стан і доходи за 2015р. та нарахований військовий збір на суму чистого доходу в сумі 253,15грн. (16876,65х1,5%).

Згідно порушень описаних в розділі 2.1.2 акту перевірки, сума чистого оподаткованого доходу позивача за 2015р. становить 237382,57 грн., отже, військовий збір має складати суму 3307,60грн (237382,57 - 16876,65)х1,5%.

За 2016р позивачем задекларовано 22842,08грн доходу та нарахований військовий збір в сумі 342,63грн. (22842,08х1,5%).

Згідно порушень описаних в розділі 2.1.2. акту перевірки, сума чистого оподаткованого доходу позивача за 2016р. становить в сумі 134131,89грн, отже військовий збір має бути в сумі 1669,35грн (134131,89 - 22842,08)х1,5%.

Позивачем за 2017р. задекларовано 55014,93грн доходу та, відповідно, нарахований військовий збір в сумі 825,22грн.

Згідно порушень описаних в розділі 2.1.2. акту перевірки, сума чистого оподаткованого доходу позивача за 2017р. становить 111294,34 грн., тому сума військового збору має становити 844,19грн (111294,34 - 55014,93)х1,5%.

Таким чином, висновок відповідача про донарахування позивачу військового збору в сумі 5821,14грн ( 3307,6+1669,35+844,19) є правомірним.

За правилами пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки відповідачем сума податкового зобов`язання по військовому збору протягом 1095 позивачу не визначалась, то штрафна санкція застосовується у розмірі 25%.

Отже, донарахуванням позивачу військового збору в сумі 5821,14грн основного платежу та штрафних санкцій - 1455,28грн є правомірним.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці , в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 наведеного закону, для фізичних осіб - підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

В силу приписів п. 1 ч. 11 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% бази нарахування у період з 01.01.2015 по 31.12.2015року та 22% бази нарахування у період з 01.01.2016 по 31.12.2017року.

Оскільки висновки акту перевірки щодо встановлення заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 365790,12грн, в тому числі за 2015р. на 220505,92грн, за 2016р. - 111289,89грн, за 2017р. - 33994,34грн, є підтвердженими, то донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 108478,06грн, а саме за 2015р. у сумі 76515,48грн, за 2016р. у сумі 24483,83грн, за 2017р. - 7478,75грн. є правомірним.

За правилами п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається із вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ, відповідачем визначено до сплати суму ЄСВ у розмірі 108478,06грн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій по рішенню № 0005891304 від 09.11.2018, відсоткова ставка становить 10 відсотків і розрахована відповідно до кількості періодів та становить 28599,29грн.

Отже, відповідачем правильно визначено суму штрафних санкцій на донараховану суму ЄСВ, тому таке рішення є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010481304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 44235грн, з яких 29490грн основного платежу та 14745грн штрафних санкцій.

Як слідує із акту перевірки, позивач, з урахуванням уточнених розрахунків та розрахунків коригувань, задекларував податкових зобов`язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. у сумі 600481,00грн, а саме 2015р. - 71283,00грн, 2016р. - 214108,00грн, 2017р. - 315090,00грн.

Згідно вимог п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку .

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ із змінами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. г п 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту, податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до п. 200-1-3 ст. 200-1 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою: УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ; де УНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді придбавались товарно-матеріальні цінності:

по податковій накладній № 778 від 30.10.2015р. виписана ТЗОВ АКОРД-С (325442917160) вікна металопластикові, монтаж, демонтаж , сума ПДВ 2237,00грн;

по податковій накладній № 43 від 29.02.2016р. виписана ТЗОВ ПРИНТМАРКЕТ (326256317169) картон пігментований рулонний DivoPrint GD3MM1-280-700 в кількості 1,052т, сума ПДВ 2825,3грн.

по податковій накладній № 43 від 29.02.2016р. виписана ТЗОВ ПРИНТМАРКЕТ (326256317169) картон пігментований рулонний DivoPrint GD3MM1-310-720 в кількості 0,729т - сума ПДВ 1957,8грн;

по податковій накладній № 43 від 29.02.2016р. виписана ТЗОВ ПРИНТМАРКЕТ (326256317169) картон пігментований рулонний DivoPrint GD3MM1-280-630 в кількості 0,554т - сума ПДВ 1293,6грн;

по податковій накладній № 43 від 29.02.2016р. виписана ТЗОВ ПРИНТМАРКЕТ (326256317169) картон Cupstock ф-т.86,0 щ.205гр/м2 в кількості 0,950628т - сума ПДВ 6173,4грн;

по податковій накладній № 52 від 29.01.2016р. виписана ТЗОВ ПРОПРИНТ (388224117169) папір з покриттям ПЕ Stockpapier+PE 122/129-80+15 в кількості 100кг - сума ПДВ 466,6грн;

по податковій накладній № 598/12 від 15.07.2016р. виписана РІВНЕОБЛЕНЕРГО (54248717168) нестандартне приєднання - сума ПДВ 12709,86грн;

по податковій накладній № 539/12 від 14.07.2016р. виписана РІВНЕОБЛЕНЕРГО (54248717168) перевірка та опломбування лічильників, вартість використання машин та механізмів - сума ПДВ 73,82грн;

по податковій накладній № 3409024//34 від 25.04.2017р. виписана ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА ФІЛІЯ ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА У М.РІВНЕ (320491926510) кава розчинна, вафлі пломбір, рошен рачки карамель... - сума ПДВ 237,94грн;

по податковій накладній № 277 від 31.05.2017р. виписана ПАТ РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ орендна плата - сума ПДВ 1348,42грн;

по податковій накладній № 2911017 від 29.11.2017р. виписана ТзОВ ВІК-ЕКСПО щітки склоочисника комплект 2шт. - сума ПДВ 165,37грн.

При цьому, доказів на підтвердження того, що придбані ТМЦ використовувались у господарській діяльності позивача, останнім не надані ні відповідачу, ні до суду.

Отже, згідно пп. г п 198.5 ст. 198 ПКУ, відповідачем правомірно встановлено заниження податкового зобов`язання, в зв`язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, фактів використання яких в господарській діяльності не підтверджено у розмірі 29490,00грн, тому спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 29490грн основного платежу та застосування штрафних санкцій у розмірі 50% відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України на суму 14745грн, є правомірним.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, суд повторює, що відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій, прийняті в межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, сума судових витрат позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення в адміністративній справі № 460/222/19, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління ДФС в Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 10 червня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.