Рішення

від 11.06.2019 по справі 540/788/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/788/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Сімге" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації,

встановив:

16 квітня 2019 року Приватне підприємство "СІМГЕ" (далі - позивач, ПП "СІМГЕ"), від імені якого діє адвокат Козачек Олена Дмитрівна, звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС митний пост "Костянтинівка" про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/00006/2 від 02.04.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA504170/2019/00262 .

Ухвалою суду від 22.04.2019 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків. 03.05.2019 р. представником позивача подано до суду заяву, якою недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 08.05.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду на 29.05.2019 р.

Ухвалою суду від 29.05.2019 р. вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що в квітні 2019 року відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 20/03-19 від 26.07.2018 р. та на підставі супроводжувальних документів ПП "СІМГЕ" отримало від TROY GROUP GIDA PAZARLAMA SAN.TIC.LTD STI (Туреччина) сільськогосподарську продукцію - 18880 штук саджанців дерев волоського горіху за ціною 2 долари США за одиницю. З метою декларування вказаного товару позивачем 01.04.2019 р. було подано митну декларацію № UA 504170/2019/004427, в якій самостійно визначив митну вартість товару за ціною контракту, яка склала 37760 доларів США, на підтвердження якої надано Миколаївській митниці ДФС повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 02.04.2019 р. відповідачем прийнято рішення № UA504170/2019/00006/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 10,77 доларів США/кг на суму 138179,10 доларів США, та 02.04.2019 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00262, які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України та спростовуються документами, наданими на підтвердження митної вартості товару, зазначеної у контракті № 20/03-19 від 20.03.2019 р. Крім того, позивач не погоджується з скоригованою відповідачем митною вартістю товарів, оскільки, при застосуванні резервного методу відповідач безпідставно використав митну декларацію від 04.12.2018 № UA305210/2018/005751.

28.05.2019 р. відповідач надав відзив на позов, яким не погоджується з вимогами позивача, оскільки оскаржувані рішення відповідають вимогам митного законодавства. Так, відповідач вказує, що за результатами перевірки поданої декларантом ПП "СІМГЕ" митної декларації № UA 504170/2019/004427 з доданими до неї документами, встановлено неточності та розбіжності, а саме, у пункті 8.2 контракту 20/03-19 від 20.03.2019 зазначено, що контракт складений на 5 аркушах, проте, при митному оформленні надана копія контракту на 4 аркушах, шрифт на перших 3 аркушах візуально відрізняється від останнього; опис товару, зазначений у експертному висновку № 120-370 від 01.04.2019 РТПП Миколаївської області, комерційній пропозиції від 02.04.2019 № б/н розбіжний з описом, заявленим декларантом у графі 31 митної декларації №ІІА504170/2019/004427 від 01.04.2019; у експертному висновку № 120-370 від 01.04.2019 міститься лише припущення щодо відповідності ринкової ціни ціні, зазначеній у інвойсі А-2019-14 від 21.03.2019, наданому при митному оформленні. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено встановлено, що рівень митної вартості товару ПП "Сімге" 2,94 дол.США/кг є нижчим від рівня 10,77 дол.США/кг, оформлення якого здійснено Закарпатською митницею ДФС згідно митної декларації від 04.12.2018 року №UА305210/2018/005751. Отже, за позицією відповідача, вказані розбіжності у наданих декларантом документах свідчать про неповні відомості про митну вартість товарів, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МК унеможливило визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідач вказує, що рішення про коригування митної вартості №UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019 ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди (GATT). При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2019 р. між продавцем TROY GROUP GIDA PAZARLAMA SAN.TIC.LTD STI (Туреччина) та покупцем ПП "СІМГЕ" укладено контракт № 20/03-19, відповідно до якого продавець зобов`язується на умовах СРТ- м. Херсон (відповідно Інкотермс-2010) поставити, а покупець оплатити та прийняти "Товар", визначений в специфікації.

Відповідно до умов контракту та специфікації № 1 від 21.03.2019 р. позивач отримав від TROY GROUP GIDA PAZARLAMA SAN.TIC.LTD STI (Туреччина) саджанці волоського горіху сорту Чендлер у кількості 18880 штук за ціною 2,00 долари США за одиницю, на загальну суму 37760,00 доларів США.

01.04.2019 р. позивачем через ТОВ Фірму "БРОКЕР СЕРВІС" подано митну декларацію № UA 504170/2019/004427, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту, а саме, у сумі 1027415,73 грн. ( 37760 доларів США).

На підтвердження митної вартості товару декларант, разом з митною декларацією, надав наступні документи: пакувальний лист А-2019-14 від 21.03.2019 р.; зовнішньоекономічний договір № 20/03-19 від 20.03.2019 р. зі специфікацією № 1 від 21.03.2019 р.; рахунок - фактура (інвойс) А-2019-14 від 21.03.2019 р.; автотранспортна накладна без номера від 25.03.2019 р.; копія митної декларації країни відправлення 19160100ЕХ022738 від 22.03.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера № 494 від 16.11.2016 р.; сертифікат про походження товару форми А С0801120 від 21.03.2019 р.; сертифікат країни-експортера, що засвідчує якість насіння та/або садивного матеріалу, або сертифікат ОЕСР, або документ, що засвідчує сортову відповідність 2018.10458 від 31.12.2018 р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №3939790; некласифікований документ е-Fatura №TRY201900000077 від 21.03.2019 р.

01.04.2019 р. митний орган направив електронне повідомлення позивачу про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

02.04.2019 р. позивач додатково надав відповідачу прайс-лист від 18.03.2019 року, прайс - листи від 04.02.2019 та від 02.04.2019 року; експертний висновок РТПП Миколаївської області від 01.04.2019 № 120-370; договір на декларування товарів № 494 від 16.11.2018 року, та надано уточнення до документів, які подані разом з митною декларацією.

02.04.2019 р. митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови № UA504170/2019/00262 від 02.04.2019 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Миколаївської митниці ДФС, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, суд вказує про наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами 1 -3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Однак, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено у частині 6 статті 54 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

При цьому, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, позивач при декларуванні товару визначив митну вартість товару, виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, інвойсу та інших документів постачальника, зокрема, митна вартість товару склала - 37760 доларів США., складові якої включають ціну товару за контрактом - 37760 доларів США, яка в свою чергу включає в себе вартість тари та пакування входить у вартість продукції.

У рішенні про коригування митної вартості № UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019 р., митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України в сумі 138179,10 доларів США, з розрахунку 10,77 доларів США за 1 кілограм ваги товару (12830 кг. х 10,77 = 138179,10).

При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що:

- у п.8.2 контракту 20/03-19 від 20.03.2019 зазначено, що контракт складений на 5 аркушах, при цьому при митному оформленні надана копія контракту на 4 аркушах, шрифт на перших 3 аркушах візуально відрізняється від останнього. Пункт 10 "Юридичні адреси та реквізити сторін" контракту №20/03-19 містить "Total 37760,00 USD", але у п. 1.1 контракту зазначено, що вартість, асортимент вказуються у специфікаціях, надано специфікацію №1 від 21.03.2019 р.;

- у листі №2/4 -19 від 02.04.2019 зазначено специфікація №1 від 20.03.2019 р., що не відповідає наданому при митному оформленні документу: специфікація №1 від 21.03.2019 р. До контракту №20/03-19 від 20.03.2019 р.;

- у інвойсі №А-2019-14 від 21.03.2019 р. не зазначено умови платежу, що передбачено контрактом;

- надано invoice №А-2019-14 від 21.03.2019, що не зазначений у митній декларації країни відправлення;

- надано е-Fatura №TRY2019000000077 від 21.03.2019 р, у митній декларації країни відправлення зазначено е-Fatura №TRY2019000000077 від 21.03.2019 р, ТРS E-Fatura 1943160110886005623028/1 від 21.03.2019 року;

- у СМR без номера від 22 березня 2019 року відсутні підписи уповноважених осіб;

- у експертному висновку №120-370 від 01.04.2019 зазначено розмір саджанців 80 см та вище, що не відповідає зазначеному у митній декларації розміру в 1,5 м та вище;

- надано прайс-листи від фірм, як не зазначені у товаросупровідних документах, документи, що ці фірми взаємопов`язані не надано;

- у комерційній пропозиції зазначено найменування позиції "Cеviz Chandler (2)", що не відповідає документам наданим при митному оформленні;

- у наданих документах відсутня інформація щодо розмірного ряду саджанців, інвойс, СМR, комерційна пропозиція виробника.

З огляду на викладене, відповідач ставить під сумнів підтвердження вартості товару за контрактом.

При цьому, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 МК України не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не усі відомості й розрахунки підтверджені документально. Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів у тому ж фізичному стані; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у тому ж фізичному стані; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання і (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Митний орган скорегував митну вартість товару на підставі раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостей, основою для визначення яких є митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За митну вартість взято прийняту митним органом вартість операції: 10,77 доларів США за кілограм товару (митна декларація від 04 грудня 2018 року №UA305210/2018/005751).

Надаючи оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі закріплено право митних адміністрацій переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропускається для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МК України.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів.

За змістом частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 контракту №20/03-19 від 20.03.2019 року ціна товару визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 180 днів з моменту отримання товару на підставі рахунка-фактури.

При цьому, згідно специфікації № 1 до вказаного контракту вартість 18880 штук саджанців волоського горіху сорту Чендлер становить 37760 доларів США, тобто 2 долари США за один саджанець, згідно рахунку-фактури (е-Fatura) №TRY2019000000077 від 21.03.2019 вартість товару складає - 37760 доларів США.

Крім того, згідно вказаної специфікації до контракту №20/03-19 від 20.03.2019 сторонами визначено умови поставки СРТ - Херсон.

Міжнародною торговою палатою (далі - МТП) прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), які вводяться в дію МТП з 01.01.2011.

Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000 (лист Державної митної служби України від 29.12.2010 р. N 11/2-10.16/17217-ЕП).

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін СРТ CARRIAGE PAID TO "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

За договором продавець зобов`язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Продавець не має зобов`язань зі страхування (стаття А.3).

Продавець зобов`язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення позивачем подано документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - пакувальний лист А-2019-14 від 21.03.2019 р.; зовнішньоекономічний договір № 20/03-19 від 20.03.2019 р. зі специфікацією № 1 від 21.03.2019 р.; рахунок - фактура (інвойс) А-2019-14 від 21.03.2019 р.; автотранспортна накладна без номера від 25.03.2019 р.; копія митної декларації країни відправлення 19160100ЕХ022738 від 22.03.2019 р.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем були надані до митного оформлення документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Стосовно доводів митного органу про те, що у п.8.2 контракту 20/03-19 від 20.03.2019 зазначено, що контракт складений на 5 аркушах, а при митному оформленні надано копію контракту на 4 аркушах, по те, що шрифт на перших 3 аркушах візуально відрізняється від останнього, про те, що пункт 10 "Юридичні адреси та реквізити сторін" контракту №20/03-19 містить "Total 37760,00 USD", але у п. 1.1 контракту зазначено, що вартість, асортимент вказуються у специфікаціях, суд вказує наступне.

Пункт 2.1 контракту №20/03-19 від 20.03.2019 передбачає, що специфікація є невід`ємною частиною контракту. Орієнтовна сума контракту становить 50000 доларів США, яка не є кінцевою та може корегуватись в зв`язку зі зміною обсягів поставки та рівня цін (п.2.4). Контракт складено на 5 аркушах (п.8.2).

Контракт складається з власне самого тексту контракту на 4 аркушах та специфікації №1 до контракту на 1 аркуші, що в сукупності й складає ті ж 5 аркушів, які вказано в п.8.2 контракту.

Сума контракту в розмірі 37760 доларів США передбачена в специфікації, що відповідає п.2.1 контракту, а відображення цієї суми в розділі 10 контракту "Юридичні адреси та реквізити сторін" жодним чином не вплинуло на вартість товару та на виконання умов контракту.

Твердження відповідача про те, що шрифт на перших 3 аркушах візуально відрізняється від останнього не знайшло свого підтвердження.

Стосовно доводу відповідача, що у листі №2/4-19 від 02.04.2019 зазначено специфікацію №1 від 20.03.2019 р., яка суперечить наданій при митному оформленні специфікації №1 від 21.03.2019 р. до контракту №20/03-19 від 20.03.2019 р., суд повідомляє наступне.

Доказів того, що поряд зі специфікацією №1 від 21.03.2019 р. існує також і специфікація №1 від 20.03.2019 р. сторони суду не надали, а тому зазначення помилкової дати в супровідному листі не впливає на числові показники для визначення вартості товару.

Стосовно доводу відповідача, що в інвойсі №А-2019-14 від 21.03.2019 р. не зазначено умови платежу, що передбачено контрактом та про надання invoice №А-2019-14 від 21.03.2019, який не зазначений у митній декларації країни відправлення, суд враховує наступне.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) (п.3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів (ч.1 ст.1 Митного кодексу України).

Вимоги до інвойсу в Митному кодексі України не передбачені, натомість Мінфін у листі від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 надав роз`яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку, в якому зазначено наступне.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

З наведеного роз`яснення можливо дійти висновку, що інвойс не є тим документом, який встановлює умови платежу, натомість ним підтверджується операція з постачання товару, а тому позиція відповідача є помилковою.

Стосовно доводу позивача про надання е-Fatura №TRY2019000000077 від 21.03.2019 р, замість зазначених у митній декларації країни відправлення е-Fatura №TRY2019000000077 від 21.03.2019 р та ТРS E-Fatura 1943160110886005623028/1 від 21.03.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно порталу http://www.efatura.gov.tr/anasayfa.html е-Fatura це електронний рахунок-фактура виробника продукції.

Електронний рахунок-фактура виробника продукції не є тим документом, який встановлює умови платежу, натомість ним підтверджується операція з постачання товару, до того ж даний документ не містить суперечностей стосовно обсягу, вартості, умов поставки, ціни за одиницю товару.

Стосовно доводу відповідача про відсутність підписів уповноважених осіб у СМR без номера від 22 березня 2019 року, суд звертає увагу, що за умовами поставки СРТ обов`язок з доставки товару до пункту призначення покладено на постачальника, як і обов`язок укласти договір доставки такого товару.

Дослідивши СМR без номера від 22 березня 2019 року, суд встановив, що вантажовідправником товару є TROY GROUP GIDA PAZARLAMA SAN.TIC.LTD STI (Туреччина), перевізником є ULU ULUSLARARASI AKLIYAT Taahut ve Ticareta.S. (Туреччина), а сама СМR містить мокрі печатки сторін та підписи уповноважених осіб.

З урахуванням викладеного даний довід відповідача не знайшов свого підтвердження.

Стосовно доводу відповідача про те, що у експертному висновку №120-370 від 01.04.2019 зазначено розмір саджанців 80 см та вище, що не відповідає зазначеному у митній декларації розміру в 1,5 м та вище, то суд не вбачає в даному випадку невідповідності, оскільки розмір саджанців в 1,5 м цілком підпадає під опис "80 см та вище".

Щодо наданих позивачем прас-листів від інших Турецьких виробників аналогічної продукції, то останні надавались в якості прикладу цінової пропозиції на даний товар на території Республіки Туреччина.

Врешті, щодо доводу відповідача про те, що у комерційній пропозиції зазначено найменування позиції "Cеviz Chandler (2)", яке не відповідає документам наданим при митному оформленні, суд зазначає таке.

Товар, який надавався при митному оформленні має назву " дворічні привиті саджанці Walnut Sapling (Juglans Spp) Chandler", що цілком відповідає "Cеviz Chandler (2)", оскільки "Walnut Sapling (Juglans Spp)" є англійською назвою волоського горіху, а "Cеviz" є турецькою назвою волоського горіху. В свою чергу обидва документи містять дані про один і той же сорт саджанців - "Chandler" та про їх вік-2 роки та про їх кількість, вартість, ціну за одиницю.

Окремо суд звертає увагу, що відповідач не надав суду митну декларацію, яку він використав для визначення митної вартості товарів - UA305210/2018/005751 від 04 грудня 2018 року. До того ж за цією митною декларацією не відомо ні походження товару, ні умови поставки товару, ні вік саджанців, ні їх сорт, ні їх кількість, а тому суд не вбачає підстав для врахування цієї митної декларації при вирішенні даної справи.

Також суд вказує, що відповідно до п. 8 частини 3 ст. 53 Митного кодексу України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини надаються декларантом на вимогу митного органу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, в ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не спростовано, що у наданих позивачем до митного органу разом з митною декларацією документах, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містяться певні розбіжності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та, як наслідок, судом не встановлено порушення вимог статті 52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару. Відтак, рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови № UA504170/2019/00262 від 02.04.2019 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA504170/2019/00262 від 02.04.2019 року мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Сімге" при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 12485,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 412 від 11.04.2019 р. та № 423 від 26.04.2019 р.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ПП "Сімге" судовий збір у розмірі 12485,02 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позовну заяву приватного підприємства "Сімге" (75200, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Чорноморська, 46, код ЄДРПОУ 32763918) до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (місце знаходження 54017, м. Миколаїв, вул. Московська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 39536431) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000006/2 від 02.04.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Миколаївської митниці Державної фіскальної служби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00262 від 02.04.2019 року.

Стягнути з Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (місце знаходження 54017, м. Миколаїв, вул. Московська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 39536431) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Сімге" (75200, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Чорноморська, 46, код ЄДРПОУ 32763918) судовий збір в сумі 12485,02 грн (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять грн. 02 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 108020200