Рішення

від 04.06.2019 по справі 640/1441/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року 15:25 № 640/1441/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Трут Д.В.,

від відповідача - Гайдай В.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2018 року №0056571404 та №0056581404.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що операції поставки між позивачем та контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватним підприємством Агронива-Трейдинг , - носили реальний характер, призводили до змін в структурі активів та зобов`язань сторін, оскільки позивач закупляв зернові культури для їх подальшого експорту; факт наявності зерна, як і факт його постачання від названих контрагентів, серед іншого, підтверджується документами припортового зерноперевантажувального терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс 2208 та іншими третіми особами; факт наявності зерна, придбаного позивачем у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Давос-Агро додатково підтверджується документами третьої особи ІП СЖС Україна , яке надає позивачу послуги з інспектування. Додатково представник позивача вказує, що господарські операції позивача з контрагентами вчинені після 22 березня 2018 року, а тому податковий кредит позивача не потребує будь-якого додаткового підтвердження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позивних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, адже відповідно до опрацювання зібраної податкової інформації у контрагентів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватного підприємства Агронива-Трейдинг відсутні трудові ресурси. Додаткового представник відповідача вказує, на пересортицю товару по ланцюгу постачання Товариство з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариство з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватне підприємством Агронива-Трейдинг з контрагентами постачальниками.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04 червня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 вересня 2018 року №14065, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 02 жовтня 2018 року по 16 жовтня 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року, за результатом якої складено акт від 18 жовтня 2018 року №1021/26-15-14-04-01/30577181 (далі по тексту - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою не встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року у сумі 2 258 227,00 грн; на порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2018 року на суму 1 069 388,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ за липень 2018 року) на суму 46 945,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2018 року:

-№0056571404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку в розмірі 1 069 388,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 267 347,00 грн.

-№0056581404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 46 945,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10 січня 2019 року №1125/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2018 року №0056571404 та №0056581404 без змін.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АФ Харвест укладено договір купівлі-продажу від 06 липня 2018 року №ЯФ18/004ВП, предметом якого є поставка ячменю для кормових потреб 3-го класу, походження - Україна, врожай 2018 року.

На підтвердження виконання договору від 06 липня 2018 року №ЯФ18/004ВП позивачем надано суду копії наступних документів: гарантійного листа від 11 липня 2018 року №1107/1; видаткової накладної від 13 липня 2018 року №РН-0000209; податкової накладної від 13 липня 2018 року №27, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; товарно-транспортних накладних від 12 липня 2018 року, від 11 липня 2018 року; карток аналізу зерна від 13 липня 2018 року №8386, №8335, №8336.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Приватним підприємством Агронива-Трейдинг укладено договори: купівлі-продажу від 05 липня 2018 року №ЯФ18/002ВП, предметом якого є поставка ячменю для кормових потреб 3-го класу, походження - Україна, врожай 2018 року; від 02 червня 2018 року №6, предметом якого є поставка ячменю фуражного 3 класу; від 16 липня 2018 року №7, предметом якого є поставка пшениці.

На підтвердження виконання договору від 05 липня 2018 року №ЯФ18/002ВП позивачем надано суду копії:

-гарантійних листів від 17 липня 2018 року №01-18/2018, від 18 липня 2018 року №01-19/2018, від 23 липня 2018 року №01-22/2018, від 19 липня 2018 року №01-21/2018;

-видаткових накладних від 13 липня 2018 року №26, від 20 липня 2018 року №47, від 18 липня 2018 року №37, від 14 липня 2018 року №27, від 15 липня 2018 року №28 від 19 липня 2018 року №40, від 05 липня 2018 року №24, від 16 липня 2018 року №48, від 18 липня 2018 року №54;

- податкових накладних від 13 липня 2018 року №6, від 20 липня 2018 року №29, від 18 липня 2018 року №18, від 14 липня 2018 року №7, від 15 липня 2018 року №11, від 19 липня 2018 року №28, від 05 липня 2018 року №2, від 16 липня 2018 року №25, від 18 липня 2018 року №35 які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-карток аналізу зерна від 19 липня 2018 року №8979, №8977, №8970, від 20 липня 2018 року №9105, від 13 липня 2018 року №8332, №8334, №8337, №8385, №8387, від 18 липня 2018 року №8879, №8880, №8869, від 14 липня 2018 року №8471, № 8470 , № 8468 ; від 15 липня 2018 року №8659;

-товарно-транспортних накладних від 18 липня 2018 року №328785, №328786, №445530, №8878, №8877, №328788,від 11 липня 2018 року №445527, №445528, від 10 липня 2018 року №196454, від 12 липня 2018 року №328776, №328777, від 17 липня 2018 року №445535, №445536, №445534, №445533, №445532, від 13 липня 2018 року №328778, №328779, №196457, від 14 липня 2018 року №328780.

Також, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Давос-Агро наступні договори купівлі-продажу:

-від 06 липня 2018 року №ЯФ18/003МГ, в ході виконання якого сторонами складено: акт приймання-передачі товару від 12 липня 2018 року, видаткову накладну від 12 липня 2018 року №РН-1,податкову накладену від 12 липня 2018 року №1, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 15 липня 2018 року №ПФ18/005МГ, в ході виконання якого сторонами складено: акт приймання-передачі від 19 липня 2018 року, видаткову накладену від 19 липня 2018 року №РН-2, податкову накладену від 19 липня 2018 року №2, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 23 липня 2018 року №ПП18/006МГ, в ході виконання якого сторонами складено: акт приймання-передачі від 25 липня 2018 року, видаткову накладну від 25 липня 2018 року №РН-3, податкову накладну від 25 липня 2018 року №3, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-від 25 липня 2018 року №П18/007МГ, в ході виконання якого сторонами складено: акт приймання-передачі від 25 липня 2018 року, видаткову накладну від 25 липня 2018 року №РН-4, податкову накладну від 25 липня 2018 року №4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження факту перевезення товару, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю Давос-Агро , позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних від 11 серпня 2018 року №268889, №268803, №268899, №268893, №268891, від 13 серпня 2018 року №268900, №268806, №268892, від 15 серпня 2018 року №268802, від 18 серпня 2018 року №12493, від 19 серпня 2018 року №268895, №268898, №268897, від 20 серпня 2018 року №268894, від 22 серпня 2018 року №268884, №268886, №268887, №268878, №268879, №268882, №268883, від 27 серпня 2018 року №268888,№268885, від 31 серпня 2018 року №268896, №268805, №268881, №268880, карток аналізу зерна від 12 серпня 2018 року №11858, №11859, №11863, №11860, №11861, від 14 серпня 2018 року №12094, від 16 серпня 2018 року №12252, №12260, №12251, від 20 серпня 2018 року №12737, №12735, №12736, №12746, №12738, №12742,від 15 серпня 2018 року №268808, від 17 серпня 2018 року №268809, №268804, від 26 серпня 2018 року №13624, №13590, №13598, №13623, №13592, №13620, №13601, від 30 серпня 2018 року №14031, №14030, від 03 вересня 2018 року №14500, №14499, від 01 вересня 2018 року №14203, №14202.

Факт оплати товару підтверджується копіями виписок по рахунку.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних договорів позивач зазначив, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватного підприємства Агронива-Трейдинг товар реалізовано компанії Суффле Негос С.А.С. відповідно до контракту від 08 червня 2018 року №FB 18/76, що підтверджується відповідним актами приймання-передачі товару та вантажно-митними деклараціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що Приватне підприємство Агронива-Трейдинг є сільськогосподарським виробником та самостійно виробило реалізовану позивачу сільськогосподарську продукцію, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року з квитанцією про прийняття та звіту про збирання урожаю сільськогосподарських культур станом на 01 вересня 2018 року.

Додатково суд зауважує, що договори поставки з контрагентами ТОВ АФ Харвест (код ЄДРПОУ 36487041) та ПП Агронива-Трейдинг (код ЄДРПОУ 37231588) були укладені нa умовах СРТ-Чорноморськ порт, термінал ТОВ Транссервіс 2008 ; господарські операції позивача з ТОВ Давос-Агро (код ЄДРПОУ 42175065) здійснювалися на умовах EXW Кілійський портовий пункт ДМТП. Тобто, позивач після відповідних перевірок (інспекцій) та зважувань, здійснених третьою особою ІП СЖС Україна , придбавав зерно, яке знаходилось на зберіганні на складі контрагента, після чого контрагент забезпечував перевезення товару в припортовий термінал ТОВ Транссервіс 2008 .

Факт неподання контрагентами позивача Товариством з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватним підприємством Агронива-Трейдинг податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема, щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення вказаними контрагентами господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останніми порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Крім того, платник податку на додану вартість (покупець товару/робіт/послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг/робіт) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним зазначити, що факт фіктивності фінансово-господарської діяльності товариства може бути встановлено лише на підставі рішення суду.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного рішення суду ані по відношенню до позивача, ані до його контрагентів.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю АФ Харвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Давос-Агро та Приватним підприємством Агронива-Трейдинг в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування по вказаних вище операціях.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2018 року №0056571404 та №0056581404 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07 листопада 2018 року №0056571404 та №0056581404.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Ворлд Грейн Юкрейн (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36-Д, кв 42, код ЄДРПОУ 30577181) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року