Рішення

від 04.06.2019 по справі 161/20810/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20810/18

Провадження № 2/161/904/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року

місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді - Івасюти Л.В.

при секретарі - Маковецькій Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представника відповідачів Герасимчук О.В.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, Луцького районного центру зайнятості. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Волинського обласного центру зайнятості про визнання незаконним наказу №825-к від 26.11.2018 року, поновлення її на роботі директора Луцької районної філії Волинського обласного центру зайнятості, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свій позов обґрунтовує тим, що даним наказом її звільнено з посади директора Луцького районного центру зайнятості відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України - у зв`язку із змінами організації праці, змінами істотних умов праці та скороченням штату працівників.

Звільнення вважає незаконним у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, статей 40, 42 КЗпП України. Про реорганізацію Луцького районного центра зайнятості та можливе звільнення її було попереджено 20.03.2018 року та запропоновано посади у віддалених районних філіях Волинського обласного центру зайнятості. При цьому жодної посади у Луцькій районній філії Волинського обласного центру зайнятості, які на той час були вакантними, їй запропоновано не було, незважаючи на те що Луцький районний центр зайнятості фактично було приєднано до Волинського обласного центру зайнятості.

Згідно штатного розпису Луцької районної філії посада директора філії, заступника директора та 11 інших посад залишились без змін, а скорочення мало місце лише посади головного бухгалтера та провідного фахівця бухгалтерського обліку. Крім того, вона має переваги на залишення на роботі, оскільки має стаж роботи 36 років, з яких 13 років на посаді директора Луцького районного центру зайнятості.

У відзиві на позовну заяву Волинський обласний центр зайнятості позов не визнав, посилаючись на те, що у зв`язку із реорганізацією Луцького районного центру зайнятості та скороченням існуючих в ньому посад, відмовою від переведення на посади в інші районні центри, позивача було звільнено за ч.1 ст.40 КЗпП України. У штатному розписі Луцької районної філії не залишилось однорідної посади, з якої було звільнено позивача, а є нова посада - директора філії, як відокремленого підрозділу обласного центру, який не має статусу юридичної особи, у зв`язку з чим відсутні підстави пропонувати цю посаду. Позивач не може бути поновлена на посаду, на яку вона не була призначена і з якої не була звільнена.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Луцький районний центр зайнятості.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з наведених в позовній заяві підстав та доповнили, що відповідно до вимог ч.3 ст.36 КЗпП України, у випадку реорганізації підприємства дія трудового договору продовжується, якщо це не пов`язано із скороченням чисельності або штату працівників. При цьому Волинський обласний центр зайнятості зобов`язаний був запропонувати всі вакансії, у тому числі, і в Луцькій районній філії, позивач під час судового розгляду та в дебатах просила поновити її на посаді директора Луцького районного центру зайнятості.

В судовому засіданні представник відповідачів позов не визнала з підстав, зазначених в відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представленні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав

Статею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності працівників, скорочення штату працівників

Судом встановлено, що наказом Волинського обласного центру зайнятості №825-к від 26.11.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Луцького районного центру зайнятості у зв`язку із змінами в організації праці, змінами істотних умов праці, реорганізацією Луцького районного центру зайнятості, скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Наказ про звільнення позивача видано відповідно до наказу Державної служби зайнятості від 18.10.2016 року №166 Про реорганізацію базових центрів зайнятості Волинської області , яким передбачено реорганізувати шляхом приєднання до Волинського обласного центру зайнятості базових центрів Волинської області , в тому числі і Луцького районного центру зайнятості.

Згідно наказу Волинського обласного центру зайнятості №291 від 27.10.2016 року, у зв`язку з реорганізацією базових центрів зайнятості у Волинській області, було призначено голів комісій з припинення юридичних осіб.

29.09.2017 року наказом Волинського обласного центру зайнятості №330 Про створення філії Волинського обласного центру зайнятості створено Луцьку районну філію Волинського обласного центру зайнятості, яку наказом №349 від 17.10.2017 року виключено з переліку філій, які створювались. Однак наказом Волинського обласного центру зайнятості №447 від 18.12.2017 року повторно створено Луцьку районну філію Волинського обласного центру зайнятості, затверджено структуру та штатний розпис. З 20.12.2017 року Луцька районна філія Волинського обласного центру зайнятості зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як відокремлений підрозділ Волинського обласного центру зайнятості без статусу юридичної особи.

Наказом Волинського обласного центру зайнятості від 18.12.2017 року №449 Про зміни в організації праці, зміни істотних умов праці, реорганізацію Луцького районного центру зайнятості, скорочення штату працівників начальника відділу по роботі з персоналом Волинського обласного центру зайнятості Клімову Р.О зобов`язано відповідно до вимог чинного законодавства, передбаченого статею 49-2 КЗпП України, провести заходи пов`язані з можливим вивільненням працівників.

Листом Волинського обласного центру зайнятості №786/12 від 20.03.2018 року позивача попереджено про наступне скорочення та запропоновано посаду директора Шацької районної філії Волинського обласного центру зайнятості. одатково листами: 23.04.2018 року запропоновано посади директора Іваничівської районної філії та заступника начальника відділу надання соціальних послуг Камінь-Каширської філії;. 07.09.2018 року - посаду директора Турійської районної філії; 25.10.2018 року - посаду директора, заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Старовижівської філії, начальника відділу взаємодії з роботодавцями Ківерцівської районної філії.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, жодної посади у Луцькій районній філії позивачу запропоновано не було, незважаючи на наявність вакансій. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Встановлені обставини свідчать про те, що в Луцькому районному центрі зайнятості проведено реорганізацію шляхом приєднання до Волинського обласного центру зайнятості та перетворення базового центру у структурний підрозділ юридичної особи. Така форма припинення Луцького районного центру зайнятості ( яке ще не завершено) та створення структурного підрозділу установи свідчить про наявність підстав для продовження трудових відносин з працівником реорганізованої установи.

Частиною 3 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудового договору з працівником продовжується. Отже, ця норма вирішує питання про те, що в разі реорганізації підприємства настає правонаступництво не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й трудових прав. А тому, виходячи з положень даної статті, Волинський обласний центр зайнятості , зобов`язаний був перевести ОСОБА_1 у новостворену установу, а не розривати трудовий договір. При цьому відповідачем не враховано положення ч.2 ст.40 КЗпП України, яким передбачено звільнення при реорганізації підприємства лише у випадку, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

З досліджених в судовому засіданні штатних розписів Луцького районного центру зайнятості та Луцької районної філії Волинського обласного центру зайнятості, протоколу засідання профспілкового комітету Луцького районного центру зайнятості від 16.09.2016 року, вбачається що мало місце скорочення штату (двох працівників) бухгалтерського відділу. Проте зміни штатного розпису не стосувались посади директора Луцького районного центру зайнятості. Деякі відмінності у функціях, насамперед, пов`язані з відсутністю керівних, розпорядчих чи господарських функцій директора філії, тобто у порівнянні з функціями директора базового центру є більш обмеженими. Таким чином, скорочення відділу бухгалтерського обліку, не могло бути достатньою підставою для звільнення директора Луцького районного центру зайнятості у зв`язку зі скороченням штату, посада якого залишилась у новоствореній філії.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідачів про те, що характер реорганізації базового центру, особливості змін у структурі та функціях директора новоствореної структури, яка не є аналогічною попередній посаді, виключають обов`язок Волинського обласного центру зайнятості перевести позивача на цю посаду.

Крім того, на думку суду, при звільненні позивача не було дотримано в повному об`ємі процедури звільнення встановленої трудовим законодавством. Так згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємству, в установі, організації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії які існують на цьому підприємстві, незалежно від того у якому структурному підрозділі працівник який вивільняється пропрацював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладено на власника, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справах (№6-1723цс17 від 18.10.2017 року, №487/6407/16 від 10.09.2018 року і інших).

У зв`язку з наведеними порушеннями вимог трудового законодавства, наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, з поновленням її на попередній посаді та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про поновлення позиваа суд виходить з того, що її незаконно було позбавлено права на продовження трудових відносин у новостворених структурах.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У мотивувальній частині позовної заяви та в судових дебатах позивач заявляла про захист її прав та інтересів шляхом поновлення на попередній посаді директора Луцького районного центру зайнятості. Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Луцький районний центр зайнятості на час постановлення рішення не припинений як юридична особа що не є перешкодою для її поновлення

У зв`язку з тим, що звільнення позивача проведено незаконно, відповідно до положення ст.235. КЗпП України в її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середня заробітна плата позивача за один день складає 435,74 грн. Ця сума узгоджена сторонами та обчислена згідно п.п.2,3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Період вимушеного прогулу складає 129 днів , з 26.11.2018 року ( за часу звільнення) по 04.06.2019 рік (по день ухвалення рішення), та становить 56210,46грн.

Луцький районний центр зайнятості як базовий є окремою юридичною особою централізованої системи державної служби зайнятості України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України від 04.06.2019р. з відповідним кодом 21741321.

Судом встановлено, що звільнення з посади директора Луцького районного центру зайнятості відбулося наказом директора Волинського обласного центру зайнятості, проте трудові відносини існували між директором і Луцьким районним центром зайнятості , тому суд дійшов висновку, що обов`язок сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу покладається на Луцький районний центр зайнятості.

Оскільки рішення щодо незаконного звільнення позивачки прийнято керівником Волинського обласного центру зайнятості, тому судовий збір в сумі 1921грн. підлягає стягненню з Волинського обласного центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 2, 5, ч.3 ст.12, 259-263, 268, 430 ЦПК України, ст. 36, п.1 ч.1 ст.40, 49-2, 233, 235 Кодексу законів про працю України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ Волинського обласного центру зайнятості №825-к від 26.11.2018р. незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Луцького районного центру зайнятості з 27 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Луцького районного центру зайнятості в користь ОСОБА_1 56210,46грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Луцького районного центру зайнятості з 27 листопада 2018 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, підлягає до негайного виконання .

Стягнути з Волинського обласного центру зайнятості в дохід держави 1921грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Волинський обласний центр зайнятості , код ЄДРПОУ 05427482, адреса: індекс 43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, буд.3-а.

Відповідач: Луцький районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 21741321, адреса:43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Конякіна, буд.2.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Івасюта Л.В.