Рішення

від 22.05.2019 по справі 183/5626/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5626/17

№ 2/183/254/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Олімпекс-Агро про:

визнання недійсним додаткової угоди без номеру до договору оренди земельної ділянки № 0837 від 28 березня 2003 року, укладеної між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Олімпекс-Агро , щодо оренди земельної ділянки, площею 5,250 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

за участю представника позивача ОСОБА_5 ,-

встановив:

06.11.2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду без номеру без дати до договору оренди земельної ділянки № 0837 від 28 березня 2003 року, укладеної між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Олімпекс-Агро , щодо оренди земельної ділянки, площею 5,250 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованої 17.03.2008 року в Новомосковському районному відділ Дніпропетровської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 04:08:162:01260.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначала, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 17 жовтня 2002 року, їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У липні 2017 року їй стало відомо, що між нею та ТОВ АФ Олімпекс-Агро було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 0837 від 28 березня 2003 року, відповідно до якого земельна ділянка була передана в оренду відповідачеві строком до 31 грудня 2021 року. Зазначена додаткова угода була зареєстрована в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 17.03.2008 року за № 04:08:162:01260.

На момент звернення до суду ОСОБА_4 наполягала на тому, що додаткову угоду до договору оренди вона не підписував, продовжувати орендні відносини з відповідачем не бажала, однак не спростовувала того факту, що між нею та ТОВ АФ Олімпекс-Агро 13 листопада 2002 року був підписаний договір оренди земельної ділянки без номер, який був зареєстрований Новомосковським районним відділом земельних ресурсів 28.03.2003 року терміном на 4 роки 11 місяців 29 днів. Після закінчення терміну договору у 2007 році їй було запропоновано продовжити договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, однак вона відмовився, запропонувавши його укласти строком на 5 років. Після цього ніяких договорів між нею та відповідачем не укладалося, жодної пропозиції щодо укладення додаткової угоди до договору оренди їй не надходило.

Також ОСОБА_4 у позові зазначала, що неодноразово зверталася до ТОВ АФ Олімпекс-Агро з проханням повернути їй земельну ділянку для самостійного використання, але не дочекавшись повернення, на початку 2017 року за допомогою кваліфікованої юридичної допомоги дізналася про наявність додаткової угоди до договору оренди, яка містить підпис, що їй не належить. Вважає, що зазначена додаткова угода до договору оренди підлягає визнанню недійсним, оскільки вона його не підписувала, а отже її волевиявлення на укладення такого правочину не було, а сторонами не дотримана обов`язкова письмова форма правочину, яка встановлена законодавством для договорів даного виду.

Відповідач у відзиві на позов посилався на те, що позовні вимоги позивача необґрунтовані через те, що 13.11.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який в подальшому був зареєстрований у встановленому законом порядку. До закінчення дії договору позивачеві було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди № 0547 від 28.03.2003 року, на що відповідач отримав стверджувальну згоду. Після цього було укладено додаткову угоду на строк до 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог ст.ст. 202, 203 ЦК України. Додаткова угода була зареєстрована у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 04.03.2008 року за № 04:08:162:01260. Представник ТОВ АФ Олімпекс-Агро наполягає на тому, що ОСОБА_4 мала волевиявлення на укладення додаткової угоди (а.с. 18-19).

У відповіді на відзив представник позивача - ОСОБА_5 наполягав на тому, що її довірителем не вчинявся правочин у формі додаткової угоди до договору оренди (а.с. 33-34).

08 листопада 2017 року у цивільній справі відкрите провадження (а.с. 14).

Справа, у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

12 березня 2018 року задоволено клопотання представника позивача, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено до проведення експертизи (а.с. 45-46).

23 липня 2018 року поновлене провадження по справі (а.с. 67), однак ухвалою суду від 03 грудня 2018 року провадження по справі було зупинене (а.с. 88-89) до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 березня 2019 року ухвалою суду поновлене провадження по справі (а.с. 90), відповідною ухвалою суду від 07 березня 2019 року в якості правонаступників позивача до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

15 травня 2019 року ухвалою суду закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги правонаступників позивача, та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мала волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, додаткова угода нею не підписувалася, про що також свідчать висновки експерта.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, звернув увагу суду на те, що висновок експерта не в`являється беззаперечним доказом відсутності волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди. Також представник відповідача вважає, що висновок експерта являється недопустимим доказом, оскільки експертом не враховувалися вікові зміни, які можуть вплинути на почерк позивача, експерт, на думку представника відповідача порушив Методику дослідження почерку при ідентифікації її виконавця. Також представник відповідача заперечував факт використання земельної ділянки їх підприємством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 17 жовтня 2002 року, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5).

Матеріали справи містять копію договору оренди земельної ділянки без номеру від 13.11.2002 року, зі змісту якого вбачається, що ТОВ ОСОБА_7 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро уклали договір оренди земельної ділянки, площею 5,250 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, договір зареєстровано в Новомосковському районному відділі земельних ресурсів 28.03.2003 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок під № 838 (а.с. 9).

Представником відповідача суду надано оригінал додаткової угоди до договору оренди № 0837 від 28.03.2003 року, у відповідності до якого ТОВ АФ Олімпекс-Агро та ОСОБА_4 уклали угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди, додаткова угода була зареєстрована у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 04.03.2008 року за № 04:08:62:01260 (а.с. 42).

Згідно з висновком експерта № 1757-18 від 11.07.2018року за результатами проведення судової почеркознавчої по цивільній справі № 183/5626/17 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 , в графі Орендодавець в Додатковій угоді до договору оренди без номеру та дати від 2007 року до Договору оренди земельної ділянки № 0837 від 28 березня 2003 року,- виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с. 56-64).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53).

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 являються спадкоємцями померлої ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, у відповідності до якого, в рівних частинах набули право власності на земельну ділянку площею 5,250 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 95-98).

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору між сторонами з приводу правових підстав права користування відповідачем земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди суд виходить з наступних норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ч.1 ст. 2 Закону України Про оренду землі визначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Стаття 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент укладання та закінчення строку дії основного Договору оренди) передбачала, що Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, надані позивачем докази у виді висновку експерту доводять, що ОСОБА_4 особисто не підписувала додаткову угоду до договору оренди, позивач, звертаючись до суду з позовом власник земельної ділянки наполягала на тому, що не була ознайомлена з його змістом, не виявляла волевиявлення на орендні відносини з відповідачем, не давала згоди на реєстрацію договору. Додаткову угоду складено та подано на реєстрацію відповідачем без відома ОСОБА_4 , що суперечить п. 3 ст. 203 ЦК України, та є беззаперечною підставою для визнання додаткової угоди недійсною.

При цьому суд не знаходить достатніх даних про те, що висновок експерта у даному цивільному процесі є недопустимим доказом, як на тому наполягав представник відповідача в судовому засіданні. Висновок експерта відповідає вимогам Закону України Про судову експертизу та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизу проведено експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність, має відповідну технічну освіту, стаж експертної роботи у відповідній галузі, кваліфікаційний клас судового експерта за відповідною спеціальністю. При проведенні експертизи використані відповідні методики, нормативні акти та довідкова література, а в зв`язку зі смертю позивача дійсно не можливо було направити експериментальні зразки підпису позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України перелічені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2), відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, за ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

При цьому необхідно звернути увагу на норми права щодо спадкування.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст.1297 ЦК України спадкоємець зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Із частини першої статті 770 ЦК України вбачається, що до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, у разі зміни власника речі, переданої у найм.

Таким чином, якщо договором оренди земельної ділянки не передбачено припинення договору у зв`язку із смертю власника земельної ділянки, то до спадкоємця переходять права (в тому числі отримання орендної плати) та обов`язки такого орендодавця, а договір оренди земельної ділянки не перериває своєї дії.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено у самому договорі.

Позивач отримали свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, підтримали заявлені позовні вимоги спадкодавця, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с. 1), при проведенні експертизи правонаступники позивача понесли витрати на оплату послуг експерта за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 5491,20 грн. (а.с. 64), які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Олімпекс-Агро , - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду без номеру без дати до договору оренди земельної ділянки № 0837 від 28 березня 2003 року, укладеної між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Олімпекс-Агро , щодо оренди земельної ділянки, площею 5,250 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованої 17.03.2008 року в Новомосковському районному відділ Дніпропетровської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 04:08:162:01260.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірм Олімпекс-Агро (ЄДРПОУ 30195842) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн., витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 5491,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока