Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/5455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/5455/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД"

до УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

про стягнення 107151,68 грн.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко Д.А. (довіреність № 33 від 03.05.19)

від відповідача: Мироненко І.В. (довіреність № б/н від 14.05.19)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аудиторська фірма Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ про стягнення 107151,68 грн., з яких 95 000,00 грн. основного боргу, 9 182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних та 2 204,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг № 2607-VP від 02.07.2018., в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5455/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.05.2019.

16.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав: 09.10.2018 за актом приймання-передачі відповідач отримав анотований звіт про результати відновлення бухгалтерського і податкового обліку разом із супровідним листом, яким позивач вказав, що він виконав завдання з відновлення бухгалтерського і податкового обліку відповідача з виконанням в бухгалтерській програмі 1С: 8.3 Комплексний облік для бюджетних установ України за період з 01.07.2015 по 31.12.2017, а тому вказаним листом підтверджено факт закінчення виконання позивачем завдання. Листом позивача не передбачено виникнення у відповідача будь-яких додаткових зобов`язань з оплати в майбутньому. Спірні акти виконаних робіт датовані 31.12.2018, однак строк виконання робіт за договором - 01.10.2018. У спірних актах не вказано кількість годин, що були використані представниками позивача, а тому у відповідача відсутня можливість для встановлення реальної вартості послуг за спірними актами від 31.12.2018. З урахуванням викладеного відповідач зазначає про відсутність обов`язку зі сплати виконаних робіт за актами від 31.12.2018.

У судове засіданні 21.05.2019 з`явились представники сторін. Позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання відповіді на відзив.

21.05.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 06.06.2019.

24.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт затверджені відповідачем без будь-яких заперечень. Твердження відповідача про неможливість визначення кількості годин роботи працівників позивача жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку оплатити прийняті ним без заперечень послуги. Умовами договору не передбачено обов`язку позивача зазначати в актах виконаних робіт кількість витрачених годин. Усі прийняті замовником послуги є предметом договору і не є додатковими послугами, як на це помилково вказує відповідач.

Крім того, 24.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунків, у яких позивач зазначив, що при нарахуванні допустився помилки в частині визначення початку строку нарахування пені, 3% річних інфляційних втрат.

03.06.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У відповіді на відзив відповідач вказує на те, що надані позивачем акти не містять дані про обсяг господарської операції, посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції та кількість витраченого часу. Додатково відповідач зазначив, що спірні акти виконаних робіт підписані 31.12.2018, який був вихідним днем, а в подальшому акти не були передані директором працівникам бухгалтерії відповідача та не були направлені відповідачем до органів казначейства.

У судове засіданні 06.06.2019 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2019 подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. Необхідність призначення у даній справі експертизи обґрунтована тим, що необхідним є з`ясування обставин, чи виконані позивачем роботи з відновлення аналітичного та синтетичного обліку надходжень та витрат за період з 01.07.2015 по 31.12.2017, з відновлення аналітичного та синтетичного обліку основних засобів ТМЦ за період з 01.07.2015 по 31.12.2017, відновлення журналу головної за період друге півріччя 2015 року, 2016 року, 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про залишення вказаного клопотання про призначення у справі судової експертизи без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Частиною 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 26.04.2019 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву 16.05.2019, однак будь-яких заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не надходило. Клопотання про призначення експертизи разом з відзивом також не подавалось.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.1, 2 ст. 252 ГПК України).

Таким чином, клопотання про призначення експертизи мало бути заявлене та розглянуте до початку розгляду справи по суті.

У даній справі розгляд справи по суті розпочався 21.05.2019, а клопотання відповідачем заявлено 06.06.2019, тобто заявлено з пропуском строку.

Частиною 2 ст. 207 ГПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 06.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 між Аудиторською фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД" (далі - виконавець) та УКРАЇНСЬКИМ ДЕРЖАВНИМ ІНСТИТУТОМ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ (далі - замовник) укладено договір про надання послуг № 2607-VP (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню супутніх аудиторських послуг у формі відновлення бухгалтерського та податкового обліку замовника за період з 01.07.2015 по 31.12.2017.

Відповідно до п. 1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.09.2018) відновлення бухгалтерського обліку за період з 01.07.2015 по 31.12.2017 здійснюється виконавцем на базі програмного забезпечення замовника з використанням Плану рахунків для бюджетних установ, який діє на дату укладення договору.

Згідно з п. 3.2.3, 3.2.4 замовник зобов`язується прийняти послуги, що є предметом цього договору; сплатити винагороду виконавцю у строки та у розмірі, що передбачені цим договором.

Після надання послуг, передбачених цим договором, виконавець надає замовнику акт наданих послуг та анотований звіт (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору замовник зобов`язаний прийняти надані послуги і надати виконавцю підписаний акт наданих послуг у триденний строк із моменту одержання документів зазначених у попередньому пункті.

Відповідно до п. 5.1.2 (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.09.2018) закінчення надання послуг: 01 жовтня 2018.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що вартість наданих послуг згідно цього договору 190 000,00 грн. без ПДВ згідно кошторису (додаток № 2).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником, згідно плану-графіку (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт та на підставі анотованого звіту про фактично надані роботи, протягом 10 банківських днів на банківський рахунок виконавця (п. 6.2 договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що останній набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з вересня 2018 по грудень 2018 на загальну суму 190 000,00 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт, наданих послуг: № ОУ-0000060 від 07.09.2018 на сум 63 333,34 грн., №ОУ-0000067 від 28.09.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000075 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000076 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 31 666,68 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 95 000,00 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги за договором становить 95 000,00 грн., відповідачем не оплачені послуги, отримані за наступними актами: № ОУ-0000075 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000076 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 31 666,68 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 95 000,00 грн., а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання 9 182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних, 2 204,00 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу супутні аудиторські послуги у формі відновлення бухгалтерського та податкового обліку замовника за період з 01.07.2015 по 31.12.2017 на суму 190 000,00 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи акти виконаних робіт, наданих послуг: № ОУ-0000060 від 07.09.2018 №ОУ-0000067 від 28.09.2018, № ОУ-0000075 від 31.12.2018, № ОУ-0000076 від 31.12.2018, № ОУ-0000081 від 31.12.2018.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

09.10.2018 за актом приймання-передачі позивачем передано відповідачу анотований звіт про відновлення бухгалтерського і податкового обліку за період з 01.07.2015 по 31.12.2017.

Вартість наданих позивачем послуг оплачена відповідачем частково на суму 95 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.09.2018 по 22.04.2019. Зокрема, позивачем оплачені послуги за актами № ОУ-0000060 від 07.09.2018 та №ОУ-0000067 від 28.09.2018.

Вартість неоплачених відповідачем послуг становить 95 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником, згідно плану-графіку (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт та на підставі анотованого звіту про фактично надані роботи, протягом 10 банківських днів на банківський рахунок виконавця.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 95 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 95 000,00 грн.

При цьому, що заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що 09.10.2018 за актом приймання-передачі відповідач отримав анотований звіт про результати відновлення бухгалтерського і податкового обліку разом із супровідним листом, яким позивач вказав, що він виконав завдання з відновлення бухгалтерського і податкового обліку відповідача з виконанням в бухгалтерській програмі 1С: 8.3 Комплексний облік для бюджетних установ України за період з 01.07.2015 по 31.12.2017, а тому вказаним листом підтверджено факт закінчення виконання позивачем завдання. Листом позивача не передбачено виникнення у відповідача будь-яких додаткових зобов`язань з оплати в майбутньому.

Суд зазначає, що отримання анотованого звіту не забороняє підписання в подальшому між сторонами актів виконаних робіт, по тим роботам, які були виконані позивачем.

Щодо відсутності в актах кількості годин, що були використані представниками позивача, то суд звертає увагу відповідача, що умовами договору не встановлено обов`язку позивача зазначати у актах кількість використаних годин, зазначені дані містяться в додатку № 2 до договору, який погоджений між сторонами.

Підписання актів виконаних робіт після отримання анотованого звіту не свідчить про виникнення у відповідача будь-яких додаткових зобов`язань, оскільки усі послуги, які зазначені в актах, відповідають вартості, погодженій сторонами у договорі.

Додатково відповідач зазначив, що спірні акти виконаних робіт підписані 31.12.2018, який був вихідним днем, однак суд зазначає, що жодна норма чинного законодавства не забороняє підписання актів виконаних робіт у вихідний день.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до п. 4.3, 4.4 договору, якщо надані послуги не відповідають умовам цього договору, замовник зобов`язаний у триденний строк після одержання вищевказаних документів надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг. У випадку, якщо в зазначені у пунктах 4.2 - 4.3 строки замовник не надасть виконавцю передбачені ними документи, надані послуги вважають прийнятими і такими, що відповідають умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи, усі акти виконаних робіт, наданих послуг, в тому числі і акти від 31.12.2018, підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень, у строки, встановлені договором, відповідачем не надано виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг, а тому усі послуги вважають прийнятими і такими, що відповідають умовам договору.

При цьому, суд також враховує, що за умовами договору, зокрема п. 6.2, передбачено надання актів здачі-приймання виконаних робіт та анотованого звіту, а не декількох анотованих звітів, як помилково вказує відповідач, а особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Отже, доводи відповідача викладені у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив не спростовують обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 95 000,00 грн. основного боргу.

Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача 9 182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних, 2 204,00 грн. інфляційних втрат, нараховані на загальну суму боргу у розмірі 95 000,00 грн. за період з 15.01.2019 по 22.04.2019.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.2 договору, відповідно до якого за прострочення перерахування коштів, зазначених у п. 6.1 цього договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від загальної вартості договору, за кожний день невиконання.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки не враховано, що 01.01.2019 та 07.01.2019 є вихідними днями. Оскільки акти здачі-приймання виконаних робіт, за якими існує борг, підписані 31.12.2018, то останнім днем строку виконання зобов`язання є 16.01.2019, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.01.2019.

24.05.2019 позивач подав пояснення, в яких зазначив, що вірним періодом прострочення є з 17.01.2019 по 22.04.2019, та надав уточнюючі розрахунки. Однак, оскільки позивачем не було подано заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд розглядає вимоги в розмірі, що заявлений у позовній заяві.

Перевіривши розрахунок пені, та 3% річних за період з 17.01.2019 по 22.04.2019, суд встановив, що розмір пені становить 8995,07 грн., а 3% річних - 749,59 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 17.01.2019 по 22.04.2019, судом встановлено, що інфляційні втрати становлять 2297,62 грн. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі - 2 204, 00 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ (04086, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРОПАВЛІВСЬКА, будинок 15, ідентифікаційний код 16477553) на користь Аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД" (02125, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 3, кімната 20, ідентифікаційний код 19029087) 95 000,00 грн. основного боргу, 8995,07 грн. пені, 749,59 грн. 3% річних, 2 204,00 грн. інфляційних втрат та 1 917,36 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2019.

Суддя С.О. Турчин