Постанова

від 01.11.2019 по справі 910/5455/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2019 р. Справа№ 910/5455/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 (повний текст складено 11.06.2019)

у справі № 910/5455/19 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінг ЛТД"

до Українського державного інститут культурної спадщини

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Аудиторська фірма Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінг ЛТД" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного інститут культурної спадщини про стягнення 107151,68 грн., з яких 95000,00 грн. основного боргу, 9182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних та 2204,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг № 2607-VP від 02.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи у відзиві на позов про те, що 09.10.2018 за актом приймання-передачі відповідач отримав анотований звіт про результати відновлення бухгалтерського і податкового обліку разом із супровідним листом, яким позивач вказав, що ним виконано завдання з відновлення бухгалтерського і податкового обліку відповідача з виконанням в бухгалтерській програмі 1С: 8.3 Комплексний облік для бюджетних установ України за період з 01.07.2015 по 31.12.2017. Спірні акти виконаних робіт датовані 31.12.2018, однак строк виконання робіт за договором встановлено до 01.10.2018. У спірних актах не вказано кількість годин, що були використані представниками позивача, а тому у відповідача відсутня можливість для встановлення реальної вартості послуг за спірними актами від 31.12.2018. З урахуванням викладеного відповідач зазначає про відсутність обов`язку зі сплати виконаних робіт за актами від 31.12.2018.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт затверджені відповідачем без будь-яких заперечень. Твердження відповідача про неможливість визначення кількості годин роботи працівників позивача жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку оплатити прийняті ним без заперечень послуги. Умовами договору не передбачено обов`язку позивача зазначати в актах виконаних робіт кількість витрачених годин. Усі прийняті замовником послуги є предметом договору і не є додатковими послугами, як на це помилково вказує відповідач.

Крім того, 24.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунків, у яких позивач зазначив, що при нарахуванні допустився помилки в частині визначення початку строку нарахування пені, 3% річних інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 910/5455/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Українського державного інституту культурної спадщини на користь Аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінг ЛТД" 95 000,00 грн. основного боргу, 8 995,07 грн. пені, 749,59 грн. 3% річних, 2 204,00 грн. інфляційних втрат та 1 917,36 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконано взяте на себе зобов`язання за договором про надання послуг № 2607-VP від 02.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Український державний інститут культурної спадщини подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі №910/5455/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського державного інституту культурної спадщини на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 910/5455/19. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

13.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу та клопотання про призначення судової економічної експертизи для встановлення чи належно виконані зобов`язання Аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінг ЛТД" за договором та чи відповідає результат відновлення бухгалтерського та податкового обліку первинним документам бухгалтерського обліку Українського державного інститут культурної спадщини.

30.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов додаток до відповіді на відзив.

04.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення проти відповіді на відзив, додатку до відповіді, клопотання про призначення експертизи.

11.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення щодо заперечення позивача.

Враховуючи те, що клопотання про призначення експертизи подане поза встановлений законом строк (у відповідності до ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу) без зазначення поважних причин неможливості подання такого клопотання у встановлений процесуальний строк, колегія суддів вважає, що відповідне клопотання підлягає залишенню без розгляду відповідно до частини другої статті 207 ГПК України.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

02.07.2018 між Аудиторською фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтінг ЛТД", як виконавцем, та Українським державним інститутом культурної спадщини, як замовником, укладено договір про надання послуг № 2607-VP (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню супутніх аудиторських послуг у формі відновлення бухгалтерського та податкового обліку замовника за період з 01.07.2015 по 31.12.2017.

Згідно п. 1.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.09.2018) відновлення бухгалтерського обліку за період з 01.07.2015 по 31.12.2017 здійснюється виконавцем на базі програмного забезпечення замовника з використанням Плану рахунків для бюджетних установ, який діє на дату укладення договору.

Виходячи зі змісту пунктів 3.2.3, 3.2.4 замовник зобов`язується прийняти послуги, що є предметом цього договору; сплатити винагороду виконавцю у строки та у розмірі, що передбачені цим договором.

Після надання послуг, передбачених цим договором, виконавець надає замовнику акт наданих послуг та анотований звіт (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов`язаний прийняти надані послуги і надати виконавцю підписаний акт наданих послуг у триденний строк із моменту одержання документів зазначених у попередньому пункті.

Згідно п. 5.1.2 (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.09.2018) закінченням надання послуг є 01 жовтня 2018.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що вартість наданих послуг згідно цього договору становить 190000,00 грн. без ПДВ згідно кошторису (додаток № 2).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником, згідно плану-графіку (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт та на підставі анотованого звіту про фактично надані роботи, протягом 10 банківських днів на банківський рахунок виконавця (п. 6.2 договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з вересня 2018 по грудень 2018 на загальну суму 190 000,00 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт, наданих послуг: № ОУ-0000060 від 07.09.2018 на сум 63 333,34 грн., №ОУ-0000067 від 28.09.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000075 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000076 від 31.12.2018 на суму 31666,66 грн., № ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 31666,68 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 95000,00 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги за договором становить 95 000,00 грн. (не оплачені послуги, отримані за актами: № ОУ-0000075 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000076 від 31.12.2018 на суму 31 666,66 грн., № ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 31 666,68 грн.)

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 95000,00 грн., 9182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних, 2204,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу супутні аудиторські послуги у формі відновлення бухгалтерського та податкового обліку замовника за період з 01.07.2015 по 31.12.2017 на суму 190 000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, наданих послуг: № ОУ-0000060 від 07.09.2018 №ОУ-0000067 від 28.09.2018, № ОУ-0000075 від 31.12.2018, № ОУ-0000076 від 31.12.2018, № ОУ-0000081 від 31.12.2018.

Вищевказані акти підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

09.10.2018 за актом приймання-передачі позивачем передано відповідачу анотований звіт про відновлення бухгалтерського і податкового обліку за період з 01.07.2015 по 31.12.2017.

Вартість наданих позивачем послуг оплачена відповідачем частково на суму 95 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.09.2018 по 22.04.2019. Зокрема, позивачем оплачені послуги за актами № ОУ-0000060 від 07.09.2018 та №ОУ-0000067 від 28.09.2018.

Вартість неоплачених відповідачем послуг становить 95000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним зобов`язання за договором, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 95000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції заперечення відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що 09.10.2018 за актом приймання-передачі відповідач отримав анотований звіт про результати відновлення бухгалтерського і податкового обліку разом із супровідним листом, яким позивач вказав, що він виконав завдання з відновлення бухгалтерського і податкового обліку відповідача з виконанням в бухгалтерській програмі 1С: 8.3 Комплексний облік для бюджетних установ України за період з 01.07.2015 по 31.12.2017, а тому вказаним листом підтверджено факт закінчення виконання позивачем завдання. Листом позивача не передбачено виникнення у відповідача будь-яких додаткових зобов`язань з оплати в майбутньому.

Натомість, отримання анотованого звіту не забороняє підписання в подальшому між сторонами актів виконаних робіт, по тим роботам, які були виконані позивачем.

Щодо відсутності в актах кількості годин, що були використані представниками позивача, то суд звертає увагу відповідача, що умовами договору не встановлено обов`язку позивача зазначати у актах кількість використаних годин, зазначені дані містяться в додатку № 2 до договору, який погоджений між сторонами.

Підписання актів виконаних робіт після отримання анотованого звіту не свідчить про виникнення у відповідача будь-яких додаткових зобов`язань, оскільки усі послуги, які зазначені в актах, відповідають вартості, погодженій сторонами у договорі.

Додатково відповідач зазначив, що спірні акти виконаних робіт підписані 31.12.2018, який був вихідним днем, однак колегія суддів зазначає, що жодна норма чинного законодавства не забороняє підписання актів виконаних робіт у вихідний день.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору, якщо надані послуги не відповідають умовам цього договору, замовник зобов`язаний у триденний строк після одержання вищевказаних документів надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг. У випадку, якщо в зазначені у пунктах 4.2 - 4.3 строки замовник не надасть виконавцю передбачені ними документи, надані послуги вважають прийнятими і такими, що відповідають умовам договору.

Колегією суддів встановлено, що всі акти виконаних робіт, наданих послуг, в тому числі і акти від 31.12.2018, підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень, у строки, встановлені договором, відповідачем не надано виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг, а тому усі послуги вважаються прийнятими і такими, що відповідають умовам договору.

Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача 9182,47 грн. пені, 765,21 грн. 3% річних, 2204,00 грн. інфляційних втрат, нараховані на загальну суму боргу у розмірі 95000,00 грн. за період з 15.01.2019 по 22.04.2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.2 договору, відповідно до якого за прострочення перерахування коштів, зазначених у п. 6.1 цього договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від загальної вартості договору, за кожний день невиконання.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки не враховано, що 01.01.2019 та 07.01.2019 є вихідними днями, тоді як у пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунки проводяться протягом 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Оскільки акти здачі-приймання виконаних робіт, за якими існує борг, підписані 31.12.2018, то останнім днем строку виконання зобов`язання є 16.01.2019, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.01.2019.

24.05.2019 позивач подав пояснення, в яких зазначив, що вірним періодом прострочення є з 17.01.2019 по 22.04.2019, та надав уточнюючі розрахунки, проте, оскільки позивачем не було подано місцевому господарському суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно здійснювався розгляд позовних вимог в розмірі, що заявлений у позовній заяві.

Перевіривши розрахунок пені, та 3% річних за період з 17.01.2019 по 22.04.2019, колегією суддів встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню становить 8995,07 грн., а 3% річних - 749,59 грн.

За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір інфляційних втрат за період з 17.01.2019 по 22.04.2019 становить 2297,62 грн; однак, оскільки відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 2204, 00 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням факту порушення відповідачем зобов`язання за договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 95000 грн боргу, 749,59 грн 3% річних, 2204,00 грн інфляційних втрат та 8995,07 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 910/5455/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5455/19 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук