Рішення

від 21.05.2019 по справі 920/558/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2019 Справа № 920/558/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Джепа Ю.А., розглянувши матеріали справи 920/558/17

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кружкова Василя Івановича ( АДРЕСА_1 і.к. НОМЕР_2),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське (41032, Сумська область, Середино-Будський район, с. Голубівка, код 03780151),

про стягнення 461 425 грн. 29 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Конорєв В.О., адвокат, свідоцтво №1311 від 15.07.2005, договір від 07.12.2018, ордер Серія СМ №92 від 10.12.2018, довіреність від 07.12.2018

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.04.2018 у справі №920/558/17 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця Кружкова Василя Івановича про стягнення 353 772,00 грн. основного боргу, 8 199,76 грн. - 3% річних, 49 528,08 грн. інфляційних втрат, 49 925,45 грн. пені відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі № 920/558/17 рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2018 залишено без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.10.2018 р. рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі № 920/558/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.11.2018 призначено підготовче засідання у справі №920/558/17 на 19.12.2018 (головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Костенко Л.А., суддя Резніченко О.Ю.).

У зв`язку з відрядженням члена колегії суддів - судді Резніченко О.Ю. судове засідання 19.12.2018 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.01.2019 підготовче засідання у справі №920/558/17 було призначене на 04.02.2019 р.

У зв`язку з відпусткою члена колегії суддів - суддю Костенко Л.А. 04.02.2019 було замінено на суддю Джепа Ю.А.

В судовому засіданні 04.02.2019 було оголошено перерву в розгляді справи до 27.02.2019 р.

У зв`язку з відпусткою члена колегії суддів - судді Резніченко О.Ю. судове засідання 27.02.2019 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 06.03.2019 підготовче засідання у справі №920/558/17 було призначене на 25.03.2019 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 25.03.2019 у справі №920/558/17 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 23.04.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.2019 було закрито підготовче провадження, за письмовим клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 23.04.2019 було оголошено перерву в розгляді справи до 21.05.2019 р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 461 425 грн. 29 коп., з яких: 353 772 грн. 00 коп. основного боргу, 49 925 грн. 45 коп. пені, 8 199 грн. 29 коп. - 3% річних, 49 528 грн. 55 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 02-03 від 15.04.2016 р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в письмовому відзиві від 17.12.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не зазначено, які саме сільськогосподарські роботи виконувались ним на замовлення відповідача згідно договору № 02-03 від 15.04.2016 р. Крім того, вважає спірний договір неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

У відповіді на відзив №16/02 від 19.02.2019 р. позивач зазначає про те, що ним було виконано роботи зі збирання врожаю (пшениця, овес, коріандр, люпін, гречка, соняшник) на земельних ділянках відповідача загальною площею 472 га в період липень-вересень 2016 року.

Відповідач у запереченнях від 11.03.2019 р. на відповідь на відзив зазначив про те, що надана позивачем графічна інформація у вигляді плану землекористування по Голубівській сільській раді Середино-Будського району Сумської області та інформація щодо розшифрування умовних позначень плану земельних ділянок ТОВ Володимирське - всього 472 га є лише попереднім планом посівних робіт відповідача на 2016 рік, але фактичний план посівів та відповідно і жнив на земельних ділянках відповідача у 2016 році відрізняється від інформації, наданої позивачем в обґрунтування позовних вимог.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 15 квітня 2016 року між фізичною особою-підприємцем Кружковим Василем Івановичем і Товариством з обмеженою відповідальністю Володимирське було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт № 02-03 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується виконати у відповідності до умов Договору роботу, також відповідач зобов`язується прийняти цю роботу і оплатити її за взаємною домовленістю сторін.

Згідно п. 2.1. Договору сторони домовились про проведення робіт на загальній площі 472 га.

Зі змісту п. 2.1. Договору вбачається, що робота виконується позивачем власною сільськогосподарською технікою.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата за виконану роботу здійснюється у грошовій формі (готівкою або перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок) на наступний день після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договору вартість робіт складає 353772 грн./га.

Згідно п. 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання.

Позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору ним було виконано, а відповідачем прийнято роботи вартістю 353 772 грн. відповідно до Акту приймання виконаних робіт від 05.09.2016 р., проте відповідач у строк, обумовлений у Договорі не сплатив позивачу вартість робіт до цього часу.

Крім того, у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт позивачем нараховано 49 925 грн. 45 коп. пені, 8 199 грн. 76 коп. - 3% річних

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки у порядку, визначеному чинним законодавством і несе цивільно-правову та матеріальну відповідальність.

Відповідно до п. 8.3. Договору за порушення відповідачем умов розрахунків, передбачених п.4 та п. 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору виконав, а відповідач прийняв, відповідно до акту приймання виконаних робіт від 05.09.2016 року роботи, вартістю 353772 грн. 00 коп., проте відповідач вимогу про оплату виконаних робіт від 23.05.2017 р. не виконав та не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, що стало підставою звернення з позовом до суду.

Відповідач, в свою чергу, проти позовних вимог заперечує зазначаючи, про те, що сторонами у 2016 році не був укладений договір № 02-03, оскільки між сторонами були підписано два бланки не заповнених договорів та два бланки актів виконаних робіт, проте на момент підписання бланку договору не було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, які передбачені законом для даного виду договору, і тих його істотних умов, що містяться в наданому позивачем бланку договору на виконання сільськогосподарських робіт. Позивачем одноосібно, на власний розсуд без згоди відповідача вчинено рукописні дописки в деякі пусті графи вже підписаного сторонами бланку договору щодо деяких суттєвих його умов і лише в своєму примірнику бланку договору, а саме дописки зроблені в графі щодо дати і місця, в графі п.2.1, в графі 4.2, в графі 4.3 так само позивач вчинив і щодо акту приймання виконаних робіт, які ним фактично не виконувалися, а відповідачем не приймалися. Тому відповідач зазначає, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі який не вчинено, який не відбувся, як юридичний факт і не став правочином, а тому і відсутні правові підстави для задоволення позову.

В матеріалах справи наявні копії примірників договорів та актів, надані як позивачем, так і відповідачем. Судом оглянуто оригінали зазначених договорів та актів і встановлено, що дані документи мають відмінності зокрема щодо їх заповнення рукописними дописками в примірниках позивача.

До того ж, Окремою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №920/558/17 встановлено, що саме ТОВ Володимирське надало ФОП Кружкову В.І. підписані, але не заповнені бланки договору та актів виконаних робіт. При цьому зазначив, що дії товариства вчиненні з порушенням приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо порядку складення первинних бухгалтерських документів товариства. Крім того, з ухвали вбачається, що сам відповідач стверджує, що надав позивачу підписані, але не заповнені бланки договору та актів виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Так, судом встановлено, що Договір не був укладений сторонами в формі єдиного письмового документу із зазначенням істотних умов у обох аутентичних примірниках позивача і відповідача.

Не дивлячись на те, що у обох примірниках Договору визначено найменування сторін як Замовник та Виконавець , суд приходить до висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо підряду на виконання сільськогосподарських робіт, передбачені ст. 837 ЦК України.

Так, частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 цієї ж статті).

Істотними умовами договору підряду є зокрема предмет договору, ціна роботи, строки виконання роботи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В той же час, на підтвердження існування правовідносин, що склалися між сторонами в наслідок досягнення домовленості щодо виконання позивачем сільськогосподарських робіт на замовлення відповідача, позивачем подано наступні докази: акт виконаних робіт, лист ТОВ Володимирське від 15.06.2017, письмові пояснення свідка ОСОБА_4 .

Вище судом вже було надано правову оцінку акту приймання виконаних робіт від 05.09.2016 р., який складено з дописками в примірнику позивача та не є аутентичним примірнику відповідача, а отже не приймається судом в якості належного доказу.

Зі змісту листа ТОВ Володимирське від 15.06.2017 (лист-відповідь на вимогу про оплату від 23.05.2017) вбачається, що позивачем виконувалися сільськогосподарські роботи у 2016 році на землях ТОВ Володимирське /т.1 а.с. 21/.

Письмовою заявою свідка ОСОБА_4 від 16.02.2018 р., а також його усними поясненнями в судовому засіданні 23.04.2019 р. також підтверджується факт існування господарських правовідносин між сторонами та виконання позивачем сільськогосподарських робіт на земельних ділянках ТОВ Володимирське у 2016 році. /т.1 а.с. 234/.

В той же час, жодним письмовим доказом в матеріалах справи та показами свідка не підтверджено, які саме роботи виконувались позивачем у 2016 році на виконання домовленості сторін, в якому обсязі та на якій загальній площі земель ТОВ Володимирське .

Верховний Суд в постанові від 19.10.2018 р. у справі №920/558/17 акцентував увагу суду на те, що під час розгляду даної справи в першій та апеляційній інстанції судами не було надано оцінку встановленим обставинам із застосуванням ч.4 ст. 632 ЦК України.

Так, за загальним правилом при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну договору.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В той же час, враховуючи те, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а позивачем в обґрунтування ціни виконаних ним робіт не було надано до матеріалів справи інформацію про звичайні ціни, що склалися на аналогічні роботи на момент укладення договору, суд позбавлений можливості встановити ціну робіт, які були виконані позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що письмовими матеріалами справи не підтверджується розмір заявленої суми заборгованості відповідача в розмірі 353 772 грн. 00 коп., а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 353 772 грн. 00 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, беручи до уваги те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 925 грн. 45 коп. пені, 8 199 грн. 29 коп. - 3% річних, 49 528 грн. 55 коп. інфляційних збитків також задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості, в задоволенні яких судом було відмовлено в повному обсязі.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд приймає до уваги заяву відповідача про обґрунтування суми судових витрат відповідача на правову допомогу адвоката в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу відповідачем подано: договори про надання правової допомоги відповідачу від 09.07.2017 та 07.12.2018, ордери Серії СМ №52 від 10.07.2017, Серії СМ №92 від 10.12.2018, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Конорєва В.О. від 15.07.2005 р., акт приймання - передачі звіту від 07.09.2017, акт приймання - передачі звіту від 16.01.2018, квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 від 09.06.2017, № 12 від 03.07.2017, № 17 від 02.08.2017 на загальну суму 15000 грн., платіжні доручення: №578 від 23.10.2017 на суму 5000 грн. 00 коп., №629 від 26.12.2017 р. на суму 5000 грн. 00 коп. та №636 від 14.01.2018 р. на суму 5000 грн. 00 коп.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату правничої допомоги адвоката покладаються на позивача у разі відмови йому у позові.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи складність справи, предмет спору, заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн. 00 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кружкова Василя Івановича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське про стягнення 461 425 грн. 29 коп. - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 697 грн. 62 коп. покласти на позивача - Фізичну особу-підприємця Кружкова Василя Івановича.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кружкова Василя Івановича ( АДРЕСА_1 і.к. НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське (41032, Сумська область, Середино-Будський район, с. Голубівка, код 03780151) 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 10.06.2019 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ (підпис) О.В. КОВАЛЕНКО

СУДДЯ (підпис) О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО

СУДДЯ (підпис) Ю.А. ДЖЕПА