Постанова

від 11.06.2019 по справі 904/968/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року м. Дніпро Справа № 904/968/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від скаржника-1: Кушнір С.В., адвокат;

скаржника-2: Сивокозова О.М., приватний виконавець, приймав участь в судовому засіданні 06.06.2019 року;

від відповідача: Новотоцьких А.В., адвокат;

Німак Є.Ю., адвокат, приймав участь в судовому засіданні 06.06.2019 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"

та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року (повний текст складено 08.04.2019 року), прийнятої за результатом розгляду

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар"

на дії чи бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича

у справі № 904/968/18 (суддя - Бєлік В.Г., м. Дніпро)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", м. Монастирище Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 22/03/2017-АС від 22.03.2017 року у сумі 7 780 853,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року задоволено частково скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо винесення постанови ВП № 56921403 від 17.10.2018 року про арешт майна боржника в частині накладення арешту на права оренди земельних ділянок. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 17.10.2018 року у ВП № 56921403 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на права оренди земельних ділянок. В частині накладення арешту на право користування земельними ділянками кадастровий номер 1221487200:01:026:0518 та 1221487700:01:028:0024 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) постанову залишено в силі.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року у даній справі, відмовити відповідачу у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Сивокозова О.М. до прийняття рішення судом апеляційної інстанції призупинити виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року.

Також, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року у даній справі, відмовити відповідачу у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Сивокозова О.М.

2.1. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції порушено вимоги, визначені частинами 5, 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник стверджує, що ухвалою місцевого суду в результаті неправильного застосування норм матеріального права було позбавлено приватного виконавця передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів забезпечення виконання судового рішення. Господарським судом невірно застосовано статтю 190 Цивільного кодексу України. Неправильним є висновок місцевого суду, що постанова чи дії приватного виконавця створюють перешкоди в господарській діяльності боржника, власників земельних ділянок. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що обтяжується саме право ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", а не будь якої іншої особи чи власника земельної ділянки, не надано оцінки, що таке право оренди земельних ділянок. Земельні ділянки не відчужуються в примусовому порядку, а лише обмежується право саме ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у такому відчуженні на користь інших осіб у способи визначені законом, а висновки щодо можливості такого відчуження в примусовому порядку є передчасними. Скаржник також звертає увагу на те, що судом не надано правильної та належної оцінки статтям 134-139 Земельного кодексу України. Суд першої інстанції помилково та передчасно посилається на порушення "принципу пропорційності та співмірності" з вжитими приватним виконавцем заходами та сумою позову. Даний висновок суду є передчасним, оскільки здійснений судом без відповідних даних, які б вказували на те, що таке право оренди боржника оцінено. Таким чином, дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо винесення постанови від 18.10.2018 року про арешт майна боржника у ВП № 56921403 є правомірними. В зв`язку з чим, у суду першої інстанції були відсутні підстави для часткового скасування постанови приватного виконавця. Таким чином, накладення приватним виконавцем оскарженою постановою арешту на майнове право ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" є за даних обставин виправданим заходом, спрямованим на реальне виконання судових рішень, що перебувають у приватного виконавця на виконанні.

Приватний виконавець в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі не досліджено обставини справи, не перевірено доводи та аргументи, викладені у відзиві приватного виконавця на скаргу ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", не надано належної оцінки усім доказам у сукупності. В зв`язку з чим суд дійшов до помилкового висновку, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Суд необґрунтовано та передчасно зазначив про порушення принципу "пропорційності" як принципу верховенства права в демократичному суспільстві з посиланням на практику Європейського суду, тощо. На момент розгляду справи судом першої інстанції були відсутні будь-які докази та дані, які б свідчили про не співмірність суми стягнення і вартості права оренди.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не надав суду відзиви на апеляційні скарги, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

В письмових поясненнях відповідач просив суд врахувати судову практику в ідентичних справах.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року (головуючий суддя - Пархоменко Н.В., судді - Коваль Л.А., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2019 року для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.06.2019 року.

Іншою ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у даній справі відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.06.2019 року.

В судовому засіданні 06.06.2019 року оголошено перерву до 11.06.2019 року.

Під час розгляду апеляційних скарг представником позивача та приватним виконавцем було надано пояснення в обґрунтування доводів апеляційних скарг. Представники відповідача проти доводів апеляційних скарг заперечували.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" 6 298 271,32 грн. - основної суми боргу, 776 244,37 грн. - пені, 489 825,85 грн. - 18 % річних, 216 5,58 грн. - інфляційних втрат, 35 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 116 712,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 року у справі № 904/968/18, яке набрало законної сили 24.07.2018 року видано наказ.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 року було повернуто на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" задоволено; ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 року скасовано, справу № 904/968/18 направлено для розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019 року у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 року у справі № 904/968/18 залишено без змін.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича від 03.08.2018 року відкрито виконавче провадження № 56921403 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/968/18 від 24.07.2018 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича від 17.10.2018 року про арешт майна боржника ВП № 56921403, накладено арешт на право оренди переліку земельних ділянок.

Не погодившись з даною постановою, 06.11.2018 року ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" звернулось зі скаргою на дії чи бездіяльність приватного виконавця Сивокозова О.М., в якій просило суд: визнати протиправними дії приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича щодо винесення постанови від 17.10.2018 року про арешт майна боржника ВП № 56921403; скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича від 17.10.2018 року про арешт майна боржника ВП № 56921403.

Розглянувши скаргу відповідача на дії чи бездіяльність приватного виконавця місцевий господарський суд задовольнив її частково.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна; виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин; арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі; копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" надано право приватному виконавцю накладати арешт на майнові права боржника. При цьому, арешт накладається з метою виконання рішення суду. Тобто за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем.

Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", згідно якої майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що для виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що право оренди земельної ділянки та право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не є тотожними.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 25 вказаного Закону, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Стаття 8-2 Закону України "Про оренду землі" надає право власникам та орендарям земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди.

Частина 5 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, в тому числі продаватися, лише власником земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 141 Земельного кодексу України закріплено виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Серед вказаного переліку відсутня така підстава припинення користування земельною ділянкою як відчуження права оренди земельної ділянки.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на право оренди земельних ділянок здійснено з порушенням принципу пропорційності, який є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Одним із видів речових прав на чуже майно, передбачених статтею 395 Цивільного кодексу України, є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до статті 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Аналогічні норми містяться в статті 102-1 Земельного кодексу України.

Стаття 411 Цивільного кодексу України надає землекористувачу право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. І у разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою власник даної земельної ділянки має переважне право перед іншими на його придбання за ціною, що оголошена для продажу та на інших рівних умовах.

Таким чином, користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису надає землекористувачу право на відчуження (продаж) права на користування даною земельною ділянкою без згоди власника земельної ділянки.

Тому саме на це право боржника може бути звернуто стягнення, оскільки саме право емфітевзису може бути реалізовано (продано) для цілей примусового виконання рішення.

За наведених обставин, оскільки право оренди не може відчужуватися орендарем, так як таке право належить лише власнику земельної ділянки, то відповідно дане право не може бути відчужене в процесі виконавчого провадження де боржником є орендар. Тому накладання арешту на право орендаря на оренду земельної ділянки є безпідставним та необґрунтованим.

Натомість право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису може відчужуватися землекористувачем без згоди власника земельної ділянки, отже може бути реалізовано в примусовому порядку для виконання приватним виконавцем рішення суду.

Таким чином, постанова приватного виконавця про арешт майна боржника від 17.10.2018 року ВП 56921403 є правомірною в частині накладання арешту на право користування земельними ділянками кадастровий номер 1221487200:01:026:0518 та 1221487700:01:028:0024 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). В частині накладення арешту на права оренди земельних ділянок постанова приватного виконавця від 17.10.2018 року ВП № 56921403 підлягає скасуванню.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця.

Разом з тим, при постановленні оскаржуваної ухвали у даній справі судом першої інстанції помилково в резолютивній частині ухвали допущено описку щодо найменування особи, яка звернулася із скаргою на дії приватного виконавця.

Оскільки місцевим господарським судом на час направлення справи до суду апеляційної інстанції вказана описка не була виправлена, апеляційний господарський суд має змінити оскаржувану ухвалу в частині зазначення найменування особи, яка звернулася із скаргою на дії приватного виконавця.

Водночас, вказана описка, допущена судом першої інстанції не впливає на правильність висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Ухвала місцевого господарського суду від 03.04.2019 року має бути змінена шляхом викладення абзацу першого резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. задовольнити частково". В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на осіб, які подали апеляційні скарги.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року у справі № 904/968/18 - змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

"Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. задовольнити частково".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року у справі № 904/968/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.06.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.О. Кузнецов

Суддя

---

О.В. Чус