Рішення

від 29.05.2019 по справі 925/25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 925/25/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е. за участю представників сторін: від позивача: Бернацька О.В., від відповідача: не з`явилися. за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до про Товариства з додатковою відповідальністю ЛЕОНІД стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось з позовом до Господарського суду Черкаської області, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошті в розмірі 47 282, 08 грн., з них: 17 080, 57 грн. - заборгованості, яка виникла у зв`язку порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу № 1988/14-ТЕ-36 від 24.12.2013 року, з яких 11 112, 99 грн. пені, 2 653, 80 грн. три відсотки річних, 16 434, 72 грн. втрат внаслідок інфляції за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 04.01.2019 року вказана заява була прийнята до провадження Господарським судом Черкаської області (суддя - ОСОБА_1) відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку із звільнення судді ОСОБА_1 у відставку за розпорядженням керівника апарату № 23 від 01.02.2019 призначено повторний авторозподіл справи, за наслідками якого дану справу № 925/25/19 передана на розгляд судді Кучеренко О.І. Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою суду від 05.02.2019 справу № 925/25/19 прийнято до провадження Господарським судом Черкаської області (суддя - Кучеренко О. І.) та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 27.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.02.2019 року по справі №925/25/19 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОНІД про стягнення коштів передано за підсудністю до господарського суду міста Києва, у зв`язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕОНІД було змінено адресу місцезнаходження на 01601 м. Київ, Печерський район, вул.Мечнікова, буд. 2.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 року справу № 925/25/19 передано для розгляду судді Даниловій М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 року прийнято справу № 925/25/19 до свого провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 925/25/19 призначено на 17.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 року повідомлено сторін про те, що у зв`язку з перебуванням судді Данилової М.В. на лікарняному, розгляд даної справи, призначений на 17.04.2019 року не відбувся, призначено розгляд справи на 15.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 року повідомлено сторін про оголошену в підготовчому засіданні перерву на 29.05.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю Леонід (далі - Відповідач) був укладений договір №1988/14-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, надалі - газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

На виконання п.2.1 Договору, Позивач поставив протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 347 435,52 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п.6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

У Відповідача наявна суму заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 17 080,57 грн. за грудень 2014 року.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, Відповідачу було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів за наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У пунктах 4, 5, 9, 10, 12 ст. 1 ч. 1 Закону № 1730-VIII визначено таке:

-заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону , - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

-процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону . Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

-учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У ст. 2 визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

У ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У ч. 1 ст. 5 Закону № 1730-VIII визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Частинами 1, 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом , неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016. (Висновки щодо застосування норм частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII викладені у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 21.03.2018 у справі №905/403/17)

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 904/1615/18.

Приймаючи до уваги те, у Відповідача наявна заборгованість за основним зобов`язанням лише за грудень 2014 року, тобто до набрання чинності Законом № 1730-VIII (до 30.11.2016), отже, нарахуванню Відповідачу підлягають пеня, інфляційні втрати та 3% річних лише за грудень 2014 року.

Відповідно до вірно здійсненого судом розрахунку, стягненню з Відповідача підлягають 5 074,30 грн. пені та 1 662,86 грн. 3% річних.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню на користь Позивача 17 080,57 грн. основного боргу, 5 074,30 грн. пені та 1 662,86 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 228 609,99 грн.. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю ЛЕОНІД (код ЄДРПОУ 36492973, адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 17 080,57 грн. (сімнадцять тисяч вісімдесят грн. 57 коп.), пені - 5 074,30 грн. (п`ять тисяч сімдесят чотири грн. 30 коп.), 3% річних - 1 662,86 грн. (тисяча шістсот шістдесят дві грн. 86 коп.) та судовий збір - 887,58 грн. (вісімсот вісімдесят сім грн. 58 коп.).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.06.2019 року.

Суддя М.В. Данилова