Ухвала

від 12.06.2019 по справі 918/2067/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

"12" червня 2019 р. м. Рівне Справа №918/2067/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши у матеріалах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс"

про визнання банкрутом

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Груп"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

В судовому засіданні приймали участь:

від кредитора: не з"явився;

від боржника: не з"явився;

від ліквідатора: не з"явився;

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Рівненської області від 12.02.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.

20.02.2018 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Груп" в якому просить:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд що знаходиться по вул. Залізнична, 29 А АДРЕСА_1 ) укладений 26.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс (Продавець) (Код ЄДРПОУ 32617917) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп (Покупець) (Код ЄДРПОУ 37685405), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Деренько Р.І. та зареєстрований у реєстрі за № 704.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на наступне. В період дії ухвали Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 року про затвердження мирової угоди у справі №918/2067/14, було укладено з Відповідачем ТОВ Мінерал-Груп (Покупець) договір купівлі-продажу майна, належного банкруту, а саме комплекс будівель та споруд, що знаходиться по вул. Залізнична, 29 А в АДРЕСА_2 . Жадани, Іллінецького АДРЕСА_3 ну, Вінницької області, та передано таке майно у власність ТОВ Мінерал-Груп . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Деренько Р.І. та зареєстровано у реєстрі за № 704. Тобто, договір купівлі-продажу майна боржника №704 від 26.03.2018 року було укладено у період дії процедури санації (оскільки Ухвала про затвердження мирової угоди була скасована). Такі дії не були визначені у Плані санації, відчуження майна здійснювалось шляхом прямого викупу, а не на аукціоні, як того вимагає ч. 4 ст. 81, ст. ст. 35, 49-71 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , договір купівлі продажу укладено особою, що фактично не мала повноважень вчиняти та підписувати такий правочин.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 26.03.2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 704, підлягає визнанню недійсним, оскільки його було укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме норм ст.ст. 20, 35, 49-76 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та норм ч. ч. 2,3 ст. 203 , ч.2 ст. 207, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 27 травня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд позову у справі №918/2067/14 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2019 року.

06.06.2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідачем подано відзив на позовну заяву №01 від 20.05.19р., в якому останній проти позову заперечив з наступних підстав.

На момент укладення даного договору жодних заборон щодо вчинення такого правочину, арештів, чи обтяжень майна не було. Дане майно було придбане Покупцем у законний спосіб. Майно - комплекс будівель та споруд в с. Жадани, було предметом застави, а заставний кредитор надавав Продавцю за договором відповідний дозвіл на продаж такого майна. Відповідач заявляє, що ним в повному обсязі було виконано умови договору, сплачено повну вартість за отримане майно.

Посилання ліквідатора на те, що Касаційним господарським судом було скасовано Ухвалу про затвердження мирової угоди, і фактично договір було укладено у період дії процедури санації, вважає невірними. На момент укладення договору купівлі продажу комплексу будівель та споруд в с. Жадани, тобто 26.03.2018 року, мирова Угода була діючою, а Ухвала Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 року набрала чинності в порядку п. 4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

На підставі викладеного вважає позов поданий ліквідатором ТОВ УкрТехноФос-Плюс безпідставним та необгрунтованим.

У судове засідання 11.06.2019 року не з`явились представники Позивача та Відповідача. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, Позивач і Відповідач подали суду клопотання, в яких просили провести розгляд справи за відсутності їх повноважних представників.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином суд вважає, що Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.01.2015 порушено провадження у справі №918/2067/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс". Ухвалою цього ж суду від 05.08.2015 року припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" та введено процедуру санації.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 27.03.2018 року, затверджено мирову угоду від 14.12.2016, укладену між кредиторами та боржником у справі №918/2067/14 про банкрутство ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" на умовах, зазначених в пункті 3 резолютивної частини цієї ухвали. Ухвалено, що дана мирова угода набуває чинності з дати її затвердження господарським судом. Закрито провадження у справі №918/2067/14 про банкрутство ТОВ "УкрТехноФос-Плюс", припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. - введено ухвалою від 19.01.2015 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 у справі №918/2067/14 в частині затвердження мирової угоди залишено без змін.

Постановою Верхового суду від 04.09.2018 року Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 року про затвердження мирової угоди у справі №918/2067/14 скасовано. Справу №918/2067/14 передано до Господарського суду Рівненської області для розгляду на стадію санації ТОВ "УкрТехноФос- Плюс" в іншому складі суду.

Постановою господарського суду Рівненської області від 12.02.2019 року по справі № 918/2067/14 припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс ЄДРПОУ 32617917 (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок вул. Б. Штейнгеля, За); припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс ЄДРПОУ 32617917 (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок вул. Б. Штейнгеля, За) та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.

Оголошення щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано (офіційно оприлюднено) 20.02.2019 року під № 57668 на веб-сайті ВГСУ .

Як встановлено судом, 26.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс , як Продавцем та ТОВ Мінерал-Груп , як Покупцем укладено договір купівлі-продажу майна, належного банкруту, а саме комплекс будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4 Залізнична, 29 АДРЕСА_1 , та передано таке майно у власність ТОВ Мінерал-Груп . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Деренько Р.І. та зареєстровано у реєстрі за № 704.

Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ст. 20) визначено, що господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство може бути визнано недійсним правочини (договори) боржника або майнові дії боржника, які були вчинені ним після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Згідно п. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ч. 6 ст. 12 ГПК України, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Положення цих норм охоплює будь-які майнові спори, які випливають із вчинених боржником дій, не залежно від процесуального статусу боржника у відповідному судовому провадженні (в тому числі, коли такі дії боржника стосується формування ліквідаційної маси у справі по банкрутство боржника).

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. (Правова позиція ВГСУ висловлена у постанові від 21 червня 2017 року по справі № 918/348/14).

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону про банкрутство); за позовом розпорядника майна (частина дев`ята Закону про банкрутство); за заявою комітету кредиторів (частина восьма Закону про банкрутство); за заявою керуючого санацією (частина п`ята статті 28 Закону про банкрутство); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону про банкрутство) (аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 06.04.2018 у справі №925/1874/13).

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство, - визначено, що ліквідатор це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 та ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійними правочинів (договорів) боржника.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено судові процедури банкрутства які застосовуються до боржника, а саме: розпорядження майном, мирова угоди, санація, ліквідація.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України чітко визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-ХІІ загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 ЦК України, Закон № 2343- ХІІ є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Отже, Цивільний кодекс імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 та статті 626 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За нормами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що зміст Договору купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд), що знаходиться по вул. Залізнична, 29 А в АДРЕСА_1 ), укладений 26.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс (Продавець) (Код ЄДРПОУ 32617917) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп (Покупець) (Код ЄДРПОУ 37685405), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Деренько Р.І. та зареєстрований у реєстрі за № 704, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вказаний договір укладено за вільним волевиявленням сторін і у відповідності до їх внутрішньої волі. Вказаний правочин вчинено у формі, встановленій законом та він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, враховуючи викладені обставини, Договір купівлі-продажу № 704 від 26.03.2018 року нерухомого майна (комплексу будівель і споруд) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс (продавець) (Код ЄДРПОУ: 32617917) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп (Покупець) (Код ЄДРПОУ 37685405) не є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, і, відповідно, не підлягає визнанню недійсним.

Посилання ліквідатора на те, що Касаційним господарським судом було скасовано Ухвалу про затвердження мирової угоди, і фактично договір було укладено у період дії процедури санації, є безпідставним та необгрунтованим. На момент укладення договору купівлі продажу комплексу будівель та споруд в с. Жадани , тобто 26.03.2018 року, мирова Угода була діючою, а Ухвала Господарського суду Рівненської області від 14.03.2018 року набрала чинності в порядку п. 4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд констатує, що ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос-Плюс" не довело належними та допустимими доказами того, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд), що знаходиться по вул АДРЕСА_5 Залізнична, 29 А АДРЕСА_1 ) укладений 26.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрТехноФос-Плюс (Продавець) (Код ЄДРПОУ 32617917) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп (Покупець) (Код ЄДРПОУ 37685405), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Деренько Р.І. та зареєстрований у реєстрі за № 704 суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак і наявність підстав для визнання його недійсним, що, відповідно, унеможливлює задоволення позову.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статями 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтями 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" в задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс".

Ухвалу направити всім учасникам провадженні у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Марач В.В.