Рішення

від 03.06.2019 по справі 910/5868/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2019Справа № 910/5868/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Груп"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Укркомунобслуговування"

про примусове виселення орендаря.

Представники учасників справи:

від позивача: Гармашов Б.С., довіреність № 14 від 07.05.2019;

від відповідача: Бобович М.М., довіреність б/н від 05.07.2018;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Мак-Груп про примусове виселення орендаря.

Позовні вимоги обґрунтовані розірванням Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7768 від 22.02.2017, в зв`язку з чим відпали правові підстави для перебування відповідача в орендованих приміщеннях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

25.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Державне підприємство Укркомунобслуговування в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання призначено на 18.06.2018.

15.06.2018 представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.05.2018.

У судове засідання 18.06.2018 представник позивача з`явився, подане клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи, подане представником позивача клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 зупинено провадження у справі №910/5868/18 до остаточного вирішення справи № 910/9880/17 та зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/5868/18, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у вказаній справі, яке набрало законної сили.

25.03.2019 представником позивача подано заяву про зміну підстав позову та клопотання про поновлення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/9880/17 у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Груп", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Укркомунобслуговування" про дострокове розірвання договору оренди та повернення майна відмовлено, стягнуто з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 200,00 грн. та стягнуто з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Груп" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 9 920,00 грн.

За таких обставин, враховуючи рішення у справі № 910/9880/17, керуючись ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення провадження у справі №910/5868/18.

Також, згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну підстав позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає підстави позову з її урахуванням.

Водночас, згідно із частинами 1 та 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведені приписи, з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність встановлення відповідачу процесуального строку для подання відзиву з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі № 910/5868/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 22.04.2019.

19.04.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 22.04.2019 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.04.2019 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

06.05.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 13.05.2019 представники сторін з`явились, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та позивачем і відповідачем було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.

У судове засідання 03.06.2019 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050591682, відповідно до якого, представник третьої особи отримав ухвалу-повідомлення від 13.05.2019 про призначення справи до судового розгляду по суті - 17.05.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мак-Груп (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7768 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1 000,00 кв.м., розміщені за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, на дев`ятому поверсі адміністративної будівлі літера "А", що перебуває на балансі Державного підприємства Укркомунобслуговування (далі - балансоутримувач, третя особа).

Майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2016 року 77 077,75 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць з врахування пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

За умовами п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 22.02.2017 до 22.02.2018 включно (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.4 Договору узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Згідно з п. 10.6.1 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу за актом приймання передавання майна.

У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору).

За актом приймання-передавання орендованого майна від 22.02.2017 позивач на виконання умов договору оренди передав орендарю об`єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 1000,00 кв.м. за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, на дев`ятому поверсі адміністративної будівлі літера "А", що перебуває на балансі ДП "Укркомунобслуговування", а відповідачем прийнято в користування означені приміщення.

Позивач зазначає, що у зв`язку з закінченням 22.02.2019 терміну дії Договору, позивачем скеровано на адресу відповідача Заяву від 12.03.2019 за № 30-06/2072 про припинення чинності Договору оренди, якою відмовлено ТОВ Мак-Груп у продовженні строку дії Договору оренди на наступний термін.

Однак, позивач зазначає, що відповідач приміщення позивачу не повернув та продовжує використовувати орендоване майно, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що не отримував від позивач жодних заяв про припинення дії Договору оренди, а тому у відповідності до п. 10.4 Договору, останній є продовженим до 22.02.2020.

Також, відповідач зазначає, що з огляду на положення ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України та ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна відповідачу не надсилалось повідомлення про подальше використання орендованого майна для власних потреб, а отже відповідач має переважне право на продовження Договору оренди на новий строк.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

13.03.2019 позивач направив відповідачу Заяву про припинення чинності Договору оренди № 7768 від 22.02.2017 в зв`язку із закінченням строку його дії за вих. № 30-06/2072 від 12.03.2019.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що не отримував від позивач жодних заяв про припинення дії Договору оренди, а тому у відповідності до п. 10.4 Договору. останній є продовженим до 22.02.2020.

Так, необхідність доведення факту направлення орендодавцем орендарю повідомлення про припинення дії договору оренди та надання належних доказів направлення покладається на позивача.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлений виняток із загального правила. Так, у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, сторона, яка бажає відмовитися від договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця. При цьому, попередження про припинення (розірвання) договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення у разі спору, що таке попередження було зроблене.

В свою чергу, направлення відповідачу заяви від 12.03.2019 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.03.2019, фіскальним чеком 13.03.2019, списком згрупованих внутрішніх листів, інформацією про відправлення № 0103263169143 від 13.03.2019, копії яких містяться в матеріалах справи. Також судом встановлено, що вищевказана заява від 12.03.2019 була направлена позивачем на належну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач, відповідно до вимог законодавства та положень Договору, своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії договору, відмову від продовження його дії та необхідність повернення орендованого майна.

Відповідач, в свою чергу, обов`язку щодо повернення орендованого майна за Договором не виконав, у зв`язку із чим позивач, як балансоутримувач орендованого майна, звернувся до суду з вимогами до відповідача про виселення відповідача з орендованого майна.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини другої якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналогічна правова позиція також викладена у ч. 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

В свою чергу, доводи відповідача про те, що з огляду на положення ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України та ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки відповідачу не надсилалось повідомлення про подальше використання орендованого майна для власних потреб, у відповідача наявне переважне право на продовження Договору оренди на новий строк, судом відхиляються з огляду на наступне.

За змістом статті 285 ГК, статті 777 ЦК, частини 3 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов`язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов`язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Отже, вирішуючи такий спір, господарський суд має з`ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому суду слід також з`ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов`язання за договором.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 по справі №3-122гс17).

Однак, переважне право на укладення договору оренди державного майна перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, а не у зв`язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем помилково ототожнюється правовий інститут пролонгації договору оренди державного чи комунального майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), закріплений частиною 2 статті 17 Закону, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (частина 3 статті 17 цього Закону), реалізація якого в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.

Разом з тим, виходячи зі змісту частини 1 статті 777 ЦК та частини 3 статті 17 Закону, якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов`язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено як обставин існування іншого реального претендента на оренду, укладення з ним договору, так і щодо досягнення домовленості сторонами щодо умов договору оренди як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін. Адже, в разі недосягнення сторонами відповідної домовленості переважне право припиняється (пункт 3 частини 1 статті 777 ЦК).

Таким чином, в разі виникнення обставин, з якими закон пов`язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для своїх потреб), відповідач не позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права.

Відтак, як встановлено судом, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7768 від 22.02.2017 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до п. 4.15 Договору орендар після припинення дії Договору оренди зобов`язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об`єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу за актом приймання передавання майна.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку звільнення орендованого майна, вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про продовження строку дії Договору.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Мак-Груп (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, офіс 108; ідентифікаційний код: 40230926) з державного нерухомого майна за Договором оренди від 22.02.2017 № 7768 загальною площею 1000 кв.м. (реєстровий номер 16466350.2.ХВЮЯШЖ382), розміщеного за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, на дев`ятому поверсі адміністративної будівлі літера А , що перебуває на балансі Державного підприємства Укркомунобслуговування .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мак-Груп (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, офіс 108; ідентифікаційний код: 40230926) на користь Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.06.2019.

Суддя О.А. Грєхова