Постанова

від 12.06.2019 по справі 468/204/19-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 468/204/19-а

Категорія: 113070100 Головуючий в 1 інстанції: Муругова В.В.

Час та місце ухвалення: 16:18, м. Баштанка

Дата складання повного тексту: 11.03.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Департамента патрульної поліції Національної поліції України та ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Соврона Дмитра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Авто" про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора взводу №1 роти батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Соврона Дмитра Сергійовича (далі - інспектор УПП в Дніпропетровській області Соврон Д.М.), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області ДПП), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Авто" (далі - ТОВ) "Динамо-Авто", про:

- визнання протиправною та скасування Постанови №008371 від 07 лютого 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП;

- стягнення з УПП в Дніпропетровській області ДПП за рахунок бюджетних асигнувать на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що працівник патрульної поліції неправомірно діяв щодо доведення доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи. Позивач заперечив вчинення з його боку правопорушення 07 лютого 2019 року, оскільки керований ним автомобіль марки "RENAULT MAGNUM 440E" номерний знак НОМЕР_1 пройшов обов`язковий технічний контроль відповідно до встановленого законом порядку, однак відомості про проходження вказаного контролю не були внесені до відповідної бази не з вини позивача.

Справу розглянуто за правилами встановленими ст. 286 КАС України.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Дніпропетровській області Соврона Д.М., УПП в Дніпропетровській області ДПП про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР №008371 від 07 лютого 2019 року за ч.3 ст. 121 КУпАП задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 008371 від 07 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 121 КУпАП та провадження по справі закрито.

Стягнено з УПП в Дніпропетровській області ДПП за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн.

В частині задоволення вимог про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі відмовлено.

В апеляційній скарзі УПП в Дніпропетровській області ДПП ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги УПП в Дніпропетровській області ДПП:

- інкриміноване позивачу правопорушення було зафіксовано відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, який судом першої інстанції не було досліджено;

- ДПП фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з щорічним кошторисом, але стороною по справі був не ДПП, а УПП в Дніпропетровській області, яке не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунків в органах Державної казначейської служби України чи банківських установах, а тому підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань саме з УПП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судові витрати на професійну правничу допомогу відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в частині зменшення судових витрат на правничу допомогу в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права,

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 . зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" яким процесуальні кодекси викладено у новій редакції, Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах" визнано таким, що втратив чинність, а тому на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та УПП в Дніпропетровській області ДПП, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:

07 лютого 2019 року інспектором УПП в Дніпропетровській області Совроном Д.М. було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 07 лютого 2018 року о 23.00 год. в Дніпропетровській області на трасі М04, 155 км, Криничанський пост, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "RENAULT MAGNUM 440E" номерний знак НОМЕР_1 , що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив вимоги п.31.3 "б" ПДР України.

У зв`язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після винесення рішення судом першої інстанції надійшло клопотання про долучення відеозапису з нагрудного відеореєстратора в якості доказу інкримінованого позивачу правопорушення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини вказують на відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП та сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є відповідно до п.2 ч.9 ст. 139 КАС України не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме 10 000 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78, п.1 ч.3 ст. 132, ч.ч.2-5, 7 ст. 134, ч.5 ст. 286 КАС України, ч.3 ст. 121, ст. 251 КУпАП України, ст. 35 Закону України "Про дорожній рух", п.31.3 "б" Правил дорожнього руху України, п.18 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №137, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію".

Судова колегія не приймає до уваги довід апеляційної скарги УПП в Дніпропетровській області ДПП про те, що правопорушення було зафіксовано відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, який не було досліджено судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У контексті даної справи це означає, що умовою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, а саме умисне чи з необережності порушення ОСОБА_1 ПДР України.

Зазначена вище постанова судом повинна бути перевірена на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судова колегія зазначає, що сама по собі постанова про притягнення особи до відповідальності не може без підтвердження іншими доказами свідчити про встановлення факту порушення апелянтом ПДР України.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Частиною 3 ст. 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документам

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 35 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 (далі - Порядок №137), в якому визначено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форм власності вантажопідйомністю до 3,5 тони із строком експлуатації більше двох років становить - кожні два роки.

Так, згідно п.18 Порядку №137, у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу.

Відповідно п.13 Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №512, передбачену законом відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність внесення інформації, в тому числі про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, до загальнодержавної бази даних несуть лише суб`єкти здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та страховики, до яких не відносяться фізичні особи, в тому числі водії транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що видання у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові протоколу та своєчасність внесення інформації, в тому числі про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, до загальнодержавної бази даних несуть лише суб`єкти здійснення обов`язкового технічного контролю.

Відповідно матеріалів справи, а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу серія ВМ№101230 №00609-07974-18 від 22 грудня 2018 року транспортний засіб RENAULT MAGNUM 440Е державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано технічно справним та дата наступного проходження обов`язкового технічного контролю було призначено: не пізніше 22 грудня 2019 року (а.с. 9).

Отже, вищезазначений протокол перевірки технічного стану транспортного засобу станом на 07 лютого 2019 року був дійсним.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що наданий відповідачем у якості доказу відеозапис з нагрудного відеореєстратора, не підтверджує факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки вищезазначений відеозапис не доводить того, що позивач не пройшов обов`язковий технічний контроль для транспортних засобів, які підлягають такому контролю.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність відомостей про проходження обов`язкового технічного контролю у загальнодержавній базі даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, не змінює встановлених судом обставин та висновків про відсутність у діях позивача складу правопорушення.

Судова колегія не приймає доводи апеляційних скарг стосовно розміру компенсації витрати на професійну правничу допомогу та органу який повинен відшкодовувати дані витрати, зважаючи на наступне.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно ч.ч.1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-5, 7 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Судова колегія зазначає, що розгляд даної справи здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.

Таким чином, скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ та враховуючи, що зазначена справа відноситься до незначної складності.

Рахунок (квитанція, доручення), як первинний документ, має відповідати вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Платіжне доручення має містити всі необхідні реквізити, зокрема, у ньому має бути конкретизоване призначення платежу з посиланням на відповідний Договір, номер судової справи, наявна відмітка банку про проведення платежу.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, судова колегія приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судова колегія враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

Пунктом 269 рішення у даній справі встановлено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" ,заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, позивачем на підтвердження судових витрат на правничу допомогу надано такі документи: розрахунок витрат на професійну правничу допомогу - 10 000 грн., договір про надання правничої допомоги від 12 лютого 2019 року, квитанція до прибуткового касового ордеру від 12 лютого 2019 року, розрахунок затраченого адвокатом часу, ордер на надання правової допомоги серія МК №128251 від 12 лютого 2019 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12 лютого 2019 року, розмір гонорару адвоката є фіксованим та становить 10 000 грн. та при його визначенні враховано складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, ціна позову та значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони та публічний інтерес до справи.

Предметом даного правового спору є скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності, а саме накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Таким чином, розмір відшкодування судових витрат у розмірі 10 000 грн. на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним, оскільки є завищеним порівняно з розміром штрафу та складністю справи.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" держава відповідно до Закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, оскільки саме поліцейським УПП в Дніпропетровській області під час здійснення ним своїх повноважень завдано матеріальну шкоду позивачу, тому саме УПП в Дніпропетровській області має відшкодувати ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325 КАС України , судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Департамента патрульної поліції Національної поліції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.