Постанова

від 12.06.2019 по справі 915/1085/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1085/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,

за участю представника від позивача - адвоката Смоляк О.А. за свідоцтвом від 24.01.2019 та ордером 2.05.2019

/скаржник про час та місце його проведення судового засідання повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019, проголошене о 13:02:45 суддею Семенчук Н.О. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 19 . 02.2019, та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019

у справі № 915/1085/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Ніколенко Ніни Олександрівни

до скаржника

про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Ніколенко Ніна Олександрівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради в якому просила суд:

- визнати поновленим договір оренди землі, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Ніколенко Н.О. , який зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.12.2013 за №9831, земельної ділянки кадастровий номер - 4810136900:02:002:0008, загальною площею 46 кв.м., віднесеної до земель комерційного використання, переданої для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр.Миру, поблизу ринку "Колос";

- визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.12.2013 за №9831, укладеною в наступній редакції:

1. Миколаївська міська рада продовжує Фізичній особі-підприємцю Ніколенко Ніні Олександрівні оренду земельної ділянки площею 46 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1 для подальшого обслуговування торгівельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку "Колос" в Інгульському районі.

2. Поновити договір оренди землі на той же строк та на тих же умовах:

Пункт 3.1. договору викласти в такій редакції:

"Договір поновлено на 5 років (до 24.05.2023). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору".

3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря.

4. Додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення.

5. У п`ятиденний строк після укладення Додаткової угоди Орендарю надати її копію до органу Державної фіскальної служби.

Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін

Орендодавець Орендар

Миколаївська міська рада Фізична особа-підприємець

м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, Ніколенко Ніна Олександрівна

код. ЄДРПОУ 26565573, Ідентифікаційний код НОМЕР_3

тел. 37-22-59 АДРЕСА_1

тел. НОМЕР_2 ,

---

---

Н.О.Ніколенко"

МП

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Ніколенко Н.О. посилалась на те, що у встановлений законом термін повідомила відповідача про намір поновити договір оренди землі, після закінчення строку дії якого продовжує користуватись вказаною земельною ділянкою, при цьому протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа - повідомлення від відповідача про заперечення у поновленні цього договору не надходило, а тому вважає, що договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 позовні вимоги ФОП Ніколенко Н.О. задоволено повністю, визнано поновленим договір оренди землі, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Ніколенко Н.О. , який зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.12.2013 за №9831 редакції визначеній позивачем у його позовній заяві. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3524грн.

Суд дій дійшов висновку про належне виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасне звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, тоді як орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору і за таких обставин права позивача підлягають поновленню шляхом задоволення позовних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ФОП Ніколенко Н .О . 8000грн. витрат на професійну правничу допомогу, в решті заяви на 7000 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з обома рішеннями місцевого господарського суду, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржених рішень Господарський суд Миколаївської області невірно застосував норми матеріального та процесуального права, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник вважає, що місцевий суд не врахував той факт, що позивач подав заяву з проектом додаткової угоди 14.12.2017, тобто за 5 місяців і 10 днів до закінчення строку дії договору, а не за 6 місяців як передбачено п. 3.1 договору оренди.

Також на думку апелянта суд не прийняв до уваги, що позивач не звертався до уповноваженого керівника органу самоврядування з проханням укласти додаткову угоду до договору на підставі п. п. 6-8 Закону України Про оренду землі , а відтак у відповідача не виникло обов`язку з підписання відповідної додаткової угоди та відповідно не порушені права позивача, на захист яких останній звернувся до суду із відповідним позовом.

Також скаржник вважає, що місцевий суд неправомірно не врахував при прийнятті оскаржуваного рішення витяг з протоколу постійної комісії з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології №91 від 23.07.2018р. та регламент Миколаївської міської ради від 21.01.2016 №2/5, адже оскільки спірне питання не було розглянуто професійною постійною комісією, то винесення на розгляд ради проекту рішення про продовження договору оренди є порушенням регламенту.

Крім того апелянт стверджує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000грн., яка задоволена судом, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність цих витрат, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді, а також враховуючи надані зауваження відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Ніколенко Н.О. зазначила, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019 у даній справі відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а відтак їх слід залишити без змін

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2005 рішенням Миколаївської міської ради №31/24 (п.п. 9.1) ФОП Ніколенко Н.О. передано строком на 5 років в оренду земельну ділянку загальною площею 46 кв. м. під забудовою, залишивши її в землях комерційного використання, наданої згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 11.05.2000 № 18/25, для обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку "Колос".

25.06.2010 відповідно до пункту 9 рішення Миколаївської міської ради № 47/46 ФОП Ніколенко Н.О. продовжено на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 46 кв. м., яка надана рішенням міської ради від 24.02.2005 № 31/24.

27.06.2013 відповідно до пункту 3 рішення Миколаївської міської ради № 29/42 ФОП Ніколенко Н.О. продовжено на 5 років оренду земельної ділянки.

05.12.2013 між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та ФОП Ніколенко Н.О. (Орендар) укладено договір оренди землі № 9831 (далі-договір), який зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 98.

Відповідно до п. 1.1 договору, Орендодавець на підставі рішення від 27.06.2013 № 29/42 продовжує Орендарю оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасового розміщеного торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку "Колос", без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Пунктом 2.1 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 46 кв. м. (за функціональним призначенням - землі комерційного використання) без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136900:02:002:0008).

Згідно п.2.2 договору на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон ФОП Ніколенко Н.О.

Договір діє до 24.05.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (пункти 3.1,9.4, 12.6 договору).

Відповідно до п.5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду позивачу для подальшого обслуговування торгового павільйону.

Згідно з п.5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки: для подальшого обслуговування торгового павільйону.

Відповідно до п. 6.1 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо відведення, за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день укладення цього договору.

Відповідно до п. 9.3 договору, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, Орендар має за рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору) за тим самим цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася.

Відповідно до п. 12.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

05.12.2013 орендодавець передав, а Орендар прийняв у день укладення договору земельну ділянку за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4800432152013 від 25.09.2013 речове право на оренду земельної ділянки зареєстровано за Ніколенко Н.О .

03.10.2017 позивач маючи намір на поновлення договору оренди землі подала відповідну заяву через Центр адміністративних послуг до Миколаївської міської ради.

14.12.2017 позивач повторно звернулась до Миколаївської міської ради через Центр адміністративних послуг із заявою № 000529, до якої було додано проект відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

26.12.2017 Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради на ім`я виконавчого комітету Миколаївської міської ради надано лист № 17-5780, відповідно до якого управління вважає за можливе поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку на строк, який встановлено раніше оформленим правовим документом на користування земельною ділянкою.

Після закінчення дії договору 24.05.2018 позивач продовжувала користуватись земельною ділянкою (кадастровий номер 4810136900:02:002:0008), разом з тим відповідач жодних повідомлень, рішень щодо відмови в поновленні договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору позивачу не надав, у зв`язку з чим останній і звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" .

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ).

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди (вчиняє конклюдентні дії), а орендодавець, відповідно, не висловлює заперечення у поновленні договору оренди землі після закінчення строку оренди.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Як вже було зазначено, строк дії спірного договору оренди землі від 05.12.2013 закінчився 24.05.2018, разом з цим з матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення цього договору на тих самих умовах і на той самий строк разом із проектом відповідної додаткової угоди, за шість місяців до його закінчення, як це передбачено умовами договору оренди від 05.12.2013 та не суперечить положенням ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки ним була подана відповідна заява через центр Адміністративних послуг 03.10.2017. Крім того, 14.12.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, до якої знову додав проект відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної ділянки. Означені обставини були правомірно встановлені місцевим судом та спростовують доводи апелянта про порушення позивачем п. 3.1 укладеного між сторонами договору.

В той же час відповідач жодних повідомлень, рішень щодо відмови в поновлені договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору позивачу не надіслав.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, при цьому відповідачем не спростовано факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору, а також не надано доказів заперечення проти його поновлення протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про порушення останнім місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення.

Відтак, за встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором та порушення орендодавцем права позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що договір оренди землі від 05.12.2013. в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов`язані укласти про це додаткову угоду.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не звертався до уповноваженого керівника органу самоврядування з проханням укласти додаткову угоду до договору на підставі ч. 6 ст.33 Закону України Про оренду землі , а тому у відповідача не виникло обов`язку з підписання відповідної додаткової угоди, оскільки зазначена норма законодавства не вимагає направляти на адресу орендодавця будь-яких додаткових заяв, натомість необхідно звернути увагу, що в даному випадку має місце відсутність заперечення відповідача щодо поновлення строку дії договору на тих самих умовах у вигляді "мовчазної згоді".

Також не заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції і твердження апелянта про те, що місцевим судом неправомірно не прийнято до уваги витяг з протоколу постійної комісії з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології №91 від 23.07.2018 та регламент Миколаївської міської ради від 21.01.2016 №2/5, оскільки вони не мають жодної юридичної сили в частині обґрунтування відсутності вмотивованої відмови відповідача на заяви позивача та зволікання в укладанні спірного договору протягом місяця, після спливу кінцевого строку його дії.

Інших доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначеного та визнаного апеляційною інстанцією необґрунтованим та безпідставним, скаржник не навів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга в частині оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 у даній справі не підлягає задоволенню.

Також судова колегія не вбачає правових підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019 у даній справі та задоволення апеляційної скарги у відповідній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, яка визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги від №01/18 від 28.09.2018 (далі - Договір №01/18), укладений між адвокатом Архиповим Дмитром Олександровичем (далі - адвокат) та ФОП Ніколенко Н.О. (далі- клієнт), за яким клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах ,установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, державного та приватного виконавця, державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, у Державній службі України з питань геодезії картографії та кадастру, житлово - експлуатаційних підприємствах та у будь-яких інших установах та організаціях з питань поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 46 кв.м. по проспекту Миру поблизу ринку Колос з кадастровим номером 4810136900:02:002:0008.

Згідно п.2.2.4 Договору №01/18 , клієнт зобов`язується відповідно до порядку та строків, що зазначаються у Договорі та його додаткових угодах, які є його невід`ємною частиною, оплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надаються.

Відповідно до п. 3.1. Договору№01/18, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), розмір якого, за згодою сторін, становить 15000 грн., в строк, не пізніше 31.01.2019.

Також в матеріалах справи міститься ордер серія МК №133101 від 01.10.2018 на підставі якого здійснювалось представництво позивача у справі 915/1085/18 адвокатом Архиповим Д.О.

Крім того, позивач в обґрунтування клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги надав суду першої інстанції розрахунку вартості юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги №01/18, адвокатом Архиповим Д.О. надані наступні послуги:

- консультація клієнта з питань юридичного вирішення спору з Миколаївською міською радою про поновлення договору оренди землі - 2 год., вартість - 1 000,00 грн.;

- ознайомлення та юридичний аналіз документів, аналіз законодавства України та судової практики - 5 год., вартість - 2 500,00 грн.;

- підготовка позовної заяви - 7 год., вартість - 3 500,00 грн.;

- виготовлення додатків до позовної заяви в двох екземплярах. Розрахунок сплати судового збору. Подача позовної заяви до суду - 2 год., вартість 1 000,00 грн.;

- підготовка та подача до суду заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі №915/1085/18 - 4 год., вартість - 2000,00 грн.;

- підготовка та подача до суду відповіді на відзив по справі №915/1085/18 - 4 год. , вартість - 2 000,00 грн.;

- участь в 3-х судових засіданнях господарського суду Миколаївської області у справі №915/1085/18 (проїзд до суду і назад, знаходження в суді, участь в судових засіданнях) - 6 год., вартість - 3 000,00 грн. Вказаний розрахунок підписано адвокатом та клієнтом.

Також, позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 31.01.2019 про сплату 15 000,00 грн.

Судова колегія вважає, що позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом Архипова Д.О. правничої допомоги, зокрема з матеріалах справи вбачається, що адвокат Архипов Д.О. як представник ФОП Ніколенко Н.О. брав участь у судовому засіданні у суді першої інстанції у даній справі 12.12.2018, крім того в матеріалах справи наявні складені адвокатом заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі та відповідь на відзив.

Однак, з огляду на те, що витрати у сумі 15 000, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, витраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в місцевому суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат не приймав участь в усіх судових засіданнях), і не відповідають критерію розумності їхнього розміру, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь ФОП Ніколенко Н.О. лише частини понесених позивачем. витрат на професійну правничу допомогу на суму 8000 грн..

Щодо доводів апелянта про те, що розмір витрат в сумі 8000грн. присуджений судом до стягнення з нього є також неспівмірним, то колегія суддів відхиляє їх з огляду на те, що відповідні доводи не підтверджені жодними належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019 також слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2019 у справі №915/1085/18 - залишити без змін, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2019 о 14.45.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький