Рішення

від 12.06.2019 по справі 903/209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2019 р. Справа № 903/209/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши матеріали по справі № 903/209/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» , с. Великий Омеляник, Луцького району, Волинської області

до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» , м. Київ

про стягнення 185 539,55 грн.,

за участю представників:

від позивача: Гончарук В. В. - адвокат (ордер серія ВЛ № 049460 від 06.06.2019),

від відповідача: Кузін Є.В. - адвокат (дов. № 3267-К-О від 31.07.2018),

в с т а н о в и в:

19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» звернулася до Господарського суду Волинської області з позовною заявою від 19.03.2019, в якій просить суд стягнути з відповідача 185 539,55 грн., з них: 178 898,28 грн. незаконно списаних з рахунку коштів, 4 457,12 грн. комісії за виконання платежів по незаконному списанню коштів з рахунку, 1 567,12 грн. сплачених позивачем відсотків за невикористаний кредит, 611,03 грн. комісії за невикористаний кредит та 6 грн. комісії за виконання двох платежів.

На обгрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. ст. 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України та на неналежне виконання відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг і порушення відповідачем Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.

Ухвалою суду від 25.03.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24 квітня 2019 р.

В судове засідання 24.04.2019 представник відповідача не з`явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900201789945 від 10.04.2019р.

24.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов є безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не подано доказів звернень із заявою про вчинення шахрайських дій безпосередньо після їх вчинення. До позову додана заява, яка надійшла до банку 29.01.2019, тобто через 2 дні після вчинення неправомірних, на думку позивача, дій з боку невідомих осіб.

Також відповідач стверджує, що позивач не подав жодних доказів, про те, що кошти в розмірі 33 745,51 грн. є його власними коштами та не зазначає жодних обставин, при яких невідомі особи незаконно заволоділи телефонним номером Черемісина О ОСОБА_1 Ю.

24.04.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів, а також у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, задовольнив його.

Ухвалою суду від 24.04.2019 підготовче судове засідання було відкладено на 15.05.2019; встановлено строк позивачу до 14.05.2019 для подачі суду відповіді на відзив відповідача відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України.

08.05.2019 відповідач подав суду докази по справі: компакт-диск, скрін-шот з програмного комплексу АТ КБ «Приватбанк» , які приєднані до матеріалів справи.

13.05.2019 позивач надіслав до суду відповідь на відзив б/н 13.05.2019, в якій не погоджується з обставинами, викладеними відповідачем у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 15.05.2019 було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2019 р.

27.05.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.05.2019.

30.05.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 07.06.2019.

07.06.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.06.2019.

В судовому засіданні 12.06.2019 було оголошено перерву до 17 год. 30 хв. до 12.06.2019.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі заяви директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг. ТзОВ «Маркет-ЮА» було відкрито в ПАТ КБ Приватбанк поточний рахунок № 26001055509054.

Згідно зазначеної заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину договір банківського обслуговування, укладений між сторонами у справі, в розумінні ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З огляду на викладене, правочин, укладений між сторонами у справі, за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В процесі розгляду справи встановлено, що в січні 2019 року з поточного рахунку позивача № 26001055509054 було здійснено два платежі, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2071 від 27.01.2019 на суму 49 449,14 грн. та № 2072 від 27.01.2019 на суму 129 449,14 грн., а всього на загальну суму 178 898,28 гривень.

Платіжні засоби було використано без їх фізичного пред`явлення користувачем через Приват-24 .

Ці два платіжні документи були проведені банком 28 січня 2019 року (понеділок) в 00:01:00 годин.

Отримувачем зазначено Ужиловстку ОСОБА_2 , банк отримувача - АТ Ощадбанк , поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач стверджував, що він не виконував цих операцій та не мав правовідносин з ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Національного банку України від 12.11.2003, № 492, Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим Постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року № 223 та Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 року № 348.

Згідно з п.п. 37.2 ст. 37 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з п. 1.8 Інструкції, затвердженою Постановою Національного банку України від 12.11.2003, № 492, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією, Положенням НБУ №223 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням , затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, винність відповідача презюмується.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Заявою від 28.01.2019, 29.01.2019 позивач повідомив відповідача про вчинення шахрайських операцій по рахунках ТзОВ Маркет-ЮА , просив не проводити нарахування процентів річних та щомісячної комісії на суму 136 504,87 грн. кредитного ліміту та переказати (повернути) на поточний рахунок кошти в сумі 178898,28 грн., які були безпідставно списані з поточного рахунку.

Також 28.012019 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» звернувся з заявою до ГУНП у Волинській області. Згідно з довідкою № 2839/58/02-2019 від 28.01.2019 слідчим відділом Луцького ВП ГУНП у Волинській області було порушено кримінальне провадження № 120190300100100000276 від 28.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Перша заява від 28.01.2019 була подана відповідачем до банку у перший робочий день після вчинення шахрайських дій.

06 лютого 2019 року листом № 20.1.0.0.0/7-190129/1567 відповідач підтвердив факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача, однак, відмовив позивачу в задоволені запиту про переказ коштів на поточний рахунок товариства.

Жодних доказів, які б свідчили про вчинення дій для встановлення обставин здійснення незаконної операції, відповідач суду не подав.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

А тому твердження відповідача про наявність вини позивача у списанні грошових коштів з його рахунків, що полягає у порушенні Умов і правил надання банківських послуг щодо використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват-24 та правил дистанційного управління рахунком, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно із статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» , а тому вони підлягають поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, постановах Верховного Суду від 01.02.2018 по спарві № 758/7327/14-ц, від 12.02.2019 по справі № 592/2386/16-ц.

Також у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» просить суд стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 4 457,12 грн. комісії за виконання платежів з незаконного списання коштів з рахунку, 1 567,12 грн. сплачених позивачем відсотків за невикористаний кредит, 611,03 грн. комісії за невикористаний кредит та 6 грн. комісії за виконання двох платежів.

Оскільки судом задоволена вимога про стягнення з відповідача 178 898,28 грн. як незаконно списаних з рахунку позивача коштів, то підлягає до задоволення й вимога про стягнення з відповідача 4 457,12 грн. комісії за виконання платежів з незаконного списання коштів з рахунку та 6 грн. комісії за виконання двох платежів, оскільки ці комісійні були списані у зв?язку з виконанням операції незаконного списання коштів. Факт списання коштів у розмірі 4457,12 грн. та 6 грн. підтверджується випискою з рахунку №26001055509054 за період з 28.01.2019 по 28.01.2019 (а.с. 57-58).

Позивачем не доведено списання відповідачем комісії в розмірі 611,03 грн. (за невикористаний кредит), а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Представник відповідача факт списання цих коштів в судовому засіданні заперечував.

Сума коштів в розмірі 1 567,12 грн. не є незаконно списаною відповідачем сумою. Цю суму коштів позивач сплатив відповідачу самостійно як відсотки за кредит.

Разом з цим, позивач не довів незаконність сплати цих відсотків, оскільки не зазначив, за який саме період відсотки в розмірі 1 567,12 грн. були нараховані; не довів, що саме відсотки в розмірі 1567,12 грн. були нараховані після незаконного списання коштів, оскільки не додав їх розрахунку.

А тому вимога про стягнення з відповідача 1 567,12 грн. до задоволення не підлягає.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача 7 203,75 грн. витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В матеріалах справи відсутні копія чи оригінал договору про надання послуг адвокатом та/або належно оформлена довіреність, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 7 203,75 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 204, ч. 1, 2, ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 626, ст. 628, ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 1073 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 129, 231, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-ЮА» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Володимирська, 94, код ЄДРПОУ 40454064) 178 898 грн. 28 коп. незаконно списаних з рахунку коштів, 4 457 грн. 12 коп. комісії за виконання платежів по списанню коштів з рахунку, 6 грн. комісії за виконання двох платежів, 2 750 грн. 42 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 1 567 грн. 12 коп. сплачених відсотків за невикористаний кредит та 611 грн. 03 коп. комісії за невикористаний кредит відмовити.

4. У задоволенні вимоги про стягнення 7 203 грн. 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 13.06.2019

Суддя І. О. Якушева