Постанова

від 11.06.2019 по справі 904/5131/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5131/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Захарьов М.М., паспорт №497580 від 25.02.1997 р., директор;

від відповідача: Чоха К.О., довіреність №1.9.05 від 02.01.2019 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 ( суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/5131/18

за позовом Приватного підприємства Рось , м. Дніпро

до Комунального підприємства Благоустрій міста Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про зобов`язання укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Рось" звернувся до Комунального підприємства Благоустрій міста Дніпровської міської ради із позовом про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору № 743/2 на новий термін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Рось - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач- Приватне підприємство "Рось" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав обраний спосіб захисту неефективним, оскільки по закінченню строку його дії, за відсутністю протягом місяця заперечень від Орендодавця, його дія автоматично поновилась на тих же умовах, що потребувало документального оформлення у вигляді укладання додаткової угоди.

Апелянт вважає, що посилання суду на п.4 рішення сесії Дніпровської міської ради № 96/35 від 19.09.2018 року, відповідно до якого договір є діючим на момент звернення до суду, а тому відсутні підстави для укладання додаткової угоди, є безпідставним, оскільки, розриваючи договір, відповідач жодним чином не посилався на це рішення.

Крім того, цим рішенням було зобов`язано відповідача забезпечити протягом шести місяців переукладання існуючих договорів.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення його позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2019року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків: надати докази доплати судового збору.

19.04.2019року до канцелярії апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Рось", м. Дніпро надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, надано докази доплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Рось", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019року у справі №904/5131/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) , розгляд призначено на 03.06.2019рік.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.06.2019рік.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

11.06.2019року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників особисто у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Закон України Про благоустрій населених пунктів визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Статтею 10 Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до статті 14 Закону, об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

29 травня 2013 року рішенням Дніпропетровської міської ради за № 39/35 прийнято рішення, яким затверджено Порядок передачі об`єктів благоустрою міста Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг, який визначає організаційно-правові основи відносин, що виникають між власником об`єкта благоустрою, яким є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради та суб`єктами господарювання, фізичними та юридичними особами всіх форм власності, у зв`язку з використанням об`єктів благоустрою не за їх цільовим призначенням, що має тимчасовий характер.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2015 р. Приватним підприємством «Рось» (далі - користувач; позивач) та Комунальним підприємством «Управління з організації контролю благоустрою об`єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (далі - орган контролю, відповідач) укладено Договір про використання об`єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням № 743/2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, орган контролю, діючи від власного імені на підставі повноважень, наданих територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради надає Користувачу об`єкт благоустрою, визначений п. 1.2. Договору, розташований на територіях, які віднесено до сфери контролю, за плату, на визначений термін для використання об`єкта не за цільовим призначенням, а Користувач зобов`язується використовувати виключно визначений п. 1.2. Договору об`єкт благоустрою та здійснити оплату за тимчасове використання об`єкту благоустрою не за цільовим призначенням відповідно до умов даного договору, виконувати інші обов`язки згідно даного Договору.

Найменування ОБ, який надається для використання: частина території загального користування - зона міського та зовнішнього транспорту, що складається з зони природного походження, площею 15 м 2 (п. 1.2.).

На виконання умов Договору, відповідач передав позивачу для використання об`єкт благоустрою, визначений п. 1.2. Договору, про що свідчить акт приймання-передачі від 10.09.2015 р. (а.с. 17).

В п. 9.1. Договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його укладення та діє до 10 вересня 2018 року, а в частин обов`язку користувача щодо здійснення розрахунків та сплати штрафних санкцій - до повного виконання користувачем вказаних зобов`язань.

Згідно п. 9.4. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Звертаючись до Комунального підприємства Благоустрій міста Дніпровської міської ради із позовом про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору № 743/2 на новий термін, позивач - ПП Рось посилався на те, що відповідно до п. 3.17 «Порядку передачі об`єктів м. Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг» , затвердженого рішенням сесії міської ради № 39/35 від 29.05.2013 р., відповідач повинен був не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації письмової пропозиції заявника надати відповідь. Оскільки після закінчення місячного строку, встановленого в п. 9.4. Договору, відповідач не надав своїх заперечень щодо продовження дії договору, дія спірного Договору була автоматично пролонгована.

Проте, у зв`язку з незгодою відповідача, що підтверджено його відповіддю з відмовою у продовженні дії договору, яка надійшла лише 01.11.2018 р. та була викладена у листі №1.9.1019 від 26.10.2018 р., позивач просив суд зобов`язати останнього укласти додаткову угоду щодо продовження строку його дії на новий термін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним засобом юридичного захисту та не призводить до відновлення порушеного права, оскільки особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов`язок, а зобов`язання укласти додаткову угоду до договору у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Крім того, суд зазначив, що оскільки доказів подання будь-якою із сторін заяви про припинення дії спірного договору в місячний строк з моменту його закінчення матеріали справи не містять, тому, враховуючи пункт 4 рішення міської ради, спірний договір на момент звернення до суду є діючим, і у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду до спірного договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічну норму права наведено у статті 20 Господарського кодексу України далі - ГК України).

За змістом зазначених норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що серед способів захисту права або інтересу особи не передбачено такого способу як встановлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення додаткової угоди до договору (Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12).

Проте, згідно змін, внесених до статті 16 ЦК України Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень статті 5 ГПК України ( який набрав чинності з 15.12.2017 року), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з приводу оренди об`єкта благоустрою, які регулюються загальними нормами ЦК про оренду, Законом України Про оренду державного та комунального майна , Законом України Про благоустрій населених пунктів .

Закон України Про оренду державного та комунального майна , який покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам, передбачає що відносини щодо оренди державного майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Порядком передачі об`єктів благоустрою міста Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг, затвердженим рішенням міської ради від 29.05.2013 року за № 39/35, передбачено, що орган контролю на підставі зареєстрованої письмової пропозиції Заявника про продовження дії Договору здійснює обстеження місця використання Об`єктів благоустрою, та не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації письмової пропозиції Заявника, приймає одне х таких рішень: про оформлення додаткової угоди до Договору із Заявником про продовження терміну дії Договору або про відмову у продовженні терміну дії Договору через грубе порушення Заявником умов Договору. Письмове повідомлення про відмову в продовженні терміну дії Договору надається уповноваженому представнику Заявника особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, із зазначенням підстав для такої відмови ( п. 3.17 Порядку).

Пунктом 3.1.2 Договору № 743/2 від 10.09.2015 року, укладеного між сторонами, також передбачено, що у випадку звернення користувача з письмовою пропозицією про продовження дії Договору, орган контролю повинен здійснити обстеження ОБ та не пізніше трьох робочих днів з дні реєстрації письмової пропозиції користувача, прийняти одне з таких рішень: про оформлення додаткової угоди до Договору із користувачем про продовження терміну дії Договору; або про відмову в продовженні терміну дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2018 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження дії договору ( а.с. 18)

Проте, відповідач, у визначений договором та Порядком строк, не прийняв рішення про оформлення додаткової угоди з позивачем про продовження терміну дії договору та не прийняв рішення щодо відмови.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий саме строк на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки відповідач не надав своїх заперечень щодо продовження дії договору у визначений договором та Порядком строк, тобто, до 10 жовтня 2018 року, договір вважається продовженим на такий саме строк на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів зауважує на тому, що ані Закон України Про благоустрій населених пунктів , ані Закон України Про оренду державного та комунального майна", ані Порядок передачі об`єктів благоустрою міста Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг, не визначають порядку та механізму дій сторони при бездіяльності органу контролю щодо оформлення додаткової угоди.

Разом з цим, саме не здійснення відповідачем дій щодо укладення додаткової угоди та відсутність такої угоди, порушує права позивача на подальше користування об`єктом благоустрою за договором, який вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії договору на тих самих умовах, є належним способом захисту порушеного права, оскільки ані Закон України Про оренду державного та комунального майна, ані Порядок передачі об`єктів благоустрою міста Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг не визначають будь-якого іншого способу захисту, в той час, як відповідно до ст. 5 ГПК України, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, і який призведе до відновлення порушеного права.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду до спірного договору з тих підстав, що рішенням Дніпровської міської ради № 96/35 від 19.09.2018 р., передбачено, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, укладені суб`єктами господарювання з Комунальним підприємством «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради продовжують діяти протягом шести місяців з дати набуття чинності цього рішення з огляду на наступне.

Так, з пункту 3 рішення Дніпровської міської ради № 96/35 від 19.09.2018 р. вбачається, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, укладені суб`єктами господарювання з Комунальним підприємством Благоустрій міста Дніпровської міської ради, продовжують діяти протягом шести місяців з дати набуття чинності цього рішення.

На думку судової колегії, даний пункт рішення може бути застосований до правовідносин за договорами оренди об`єктів благоустрою, строк оренди за якими спливав після 19 вересня 2018 року, і саме такі договори продовжують діяти протягом шести місяців з дати набуття чинності цього рішення.

В той же час, договір, укладений сторонами, на час прийняття даного рішення міської ради, вже був продовжений з 11.09.2019 року, а тому внесення до нього змін, або приведення його у відповідність до вимог Порядку передачі об`єктів благоустрою міста Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об`єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19.09.2019 року, або розірвання, може відбуватись з дотриманням загальних положень Цивільного законодавства, яке регламентує порядок зміни або розірвання договорів, та з урахуванням умов договору щодо підстав припинення або розірвання договору.

Заперечення представника відповідача про те, що договір припинив свою дію та був розірваний є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.6 Договору, він вважається припиненим за згодою сторін з моменту укладення відповідної двосторонньої угоди між Користувачем та Органом контролю, якщо інше не передбачено самою угодою або Договором.

Відповідач не надав доказів укладання такої угоди, а відповідно до статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на вищезазначене, під час розгляду даної справи господарський суд першої інстанції,неправильно застосував норми матеріального права, дав неналежну правову оцінку доказам у справі, що у відповідності до статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 ( суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/5131/18- скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства Рось - задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство Благоустрій міста Дніпровської міської ради укласти з Приватним підприємством Рось додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору № 743/2 на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 13.06.2019року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін