Рішення

від 29.05.2019 по справі 826/10677/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2019 року № 826/10677/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-АСІСТАНС доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники позивача - Собуцька Я.Ю.;

сторін: відповідача - Аблішев В.А. ,

(в судовому засіданні 29.05.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант-АСІСТАНС (далі - позивач або ТОВ Гарант-АСІСТАНС або Товариство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0018121404.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути скасоване.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 21.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 викликано у судове засідання на 14.02.2019 ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) у якості свідка.

У судове засідання 14.02.2019 свідок ОСОБА_2 не з`явилась, письмових пояснень щодо причин неявки у судове засідання не надала, у зв`язку із чим суд ухвалив повторно викликати зазначеного свідка у судове засідання на 21.03.2019.

21.03.2019 судом оголошувалась перерва, судове засідання призначено на 18.04.2019.

Зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. на амбулаторному лікуванні, 18.04.2019 судове засідання в адміністративній справі № 826/10677/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант -АСІСТАНС" до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018121404 від 17.04.2018 відкладено на 26.04.2019.

У судовому засідання 26.04.2019 судом оголошено перерву до 29.05.2019.

В судовому засіданні 29.05.2019 представник позивача, з викладених у позові підстав, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, як наслідок свідчить про відсутність у ТОВ Гарант-АСІСТАНС підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, слід вказати, що під час перебування справи на розгляді, в порядку ст. 91 КАС України, в судовому засіданні 21.03.2019 була допитана в якості свідка ОСОБА_2 , яка надала суду пояснення про відомі їй по справі обставини, обсяг яких буде відображено у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Атрибут-Компані за період з червня по серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 26.03.2018 № 284/26-15-14-04-04/30405115.

Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 83000,00 грн., у тому числі за червень 2015 року - 33333,00 грн., липень 2015 року - 27667,00 грн., серпень 2015 року - 22000,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки щодо встановених порушень відповідачем залишено без змін.

17.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 26.03.2018 № 284/26-15-14-04-04/30405115 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018121404, яким ТОВ Гарант-АСІСТАНС збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 103750,00 грн. (основний платіж - 83000,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 20750,00 грн.).

За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 20.06.2018 № 21022/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0018121404 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 83000,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Атрибут-Компані .

Між ТОВ Гарант-АСІСТАНС (за договорами - замовник) та ТОВ Атрибут-Компані (за договорами - виконавець) укладені договори від 01.06.2015 № 01-06-16, № 01-06-16/2, від 01.07.2015 № 01-07-15, від 01.08.2015 № 01-08-15, від 01.08.2015 № 01-08-15/2 на надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати персоналу замовника консультації з питань комерційної діяльності компанії. Крім того, один раз на тиждень виконавець робить та передає замовнику моніторинг законодавства по питанням, пов`язаним з господарською діяльністю замовника. Мета надання консультаційних послуг - виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз`яснень економіко-правових ситуацій, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ході діяльності замовника. Консультаційні послуги надаються замовнику за його усним запитом. Для цього замовник назначає серед своїх працівників осіб, які уповноважені звертатися із запитами згідно Договору та завжди інформувати про це аудиторську компанію.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду копії виписок по рахунку № НОМЕР_1 за 23.06.2015, 12.06.2015, 18.06.2015, 23.06.2015, 23.07.2015, 10.08.2015, 26.08.2015; витягів з Єдиного реєстру податкових накладних від 24.06.2015 № 24303216, від 19.06.2015 № 19303169; податкових накладних від 18.06.2015 № 43, від 18.06.2015 № 42, від 10.06.2015 № 25, разом з квитанціями; актів здачі-приймання наданих послуг/здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.06.2015 № ОУ-0000014, № ОУ-0000015, № ОУ-0000016, від 31.07.2015 № ОУ-0000017, № ОУ-0000018, від 31.08.2015 № ОУ-0000020, від 31.08.2015 № ОУ-0000019; платіжних доручень від 12.06.2015 № 906, від 23.06.2015 № 997, № 998, від 26.08.2015 № 1335, від 10.08.2015 № 1273; рахунків-фактур від 23.07.2015 № СФ-0000017, № СФ-0000018, від 26.08.2015 № СФ-0000020, від 01.08.2015 № СФ-0000019; карток рахунків, оборотно-сальдових відомостей.

Водночас наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.

Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності - закрито.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення, ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що вона, будучи власником та учасником ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 39651100) в період часу з лютого 2015 року, в денний час доби, знаходячись на Дарницькій площі у м. Києві зустрілась з невстановленою слідством особою з приводу створення (реєстрації) на її ім`я в органах державної влади, за грошову винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 396511000), з метою прикриття незаконної діяльності.

Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього директора, засновника та власника зареєстрованого підприємства, усвідомлюючи, що підприємство реєструються з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, погодилась на дану пропозицію.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 , надала невстановленій досудовим розслідуванням особі копії паспорта та ідентифікаційного коду № НОМЕР_2 , яка на підставі вищезазначених документів виготовила: рішення засновника № 1 від 19.02.2015, згідно з яким ОСОБА_2 була засновником та директором ТОВ Атрибут Компані .

В подальшому, 19.02.2015, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_2 , зустрівшись на Дарницькій площі у м. Києві, з метою злочинної діяльності створили ТОВ Атрибут Компані для подальшого використання з метою прикриття незаконної діяльності, звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитенко О.В., де в присутності вказаного нотаріуса підписала довіреність від свого іменні.

На час підписання ОСОБА_2 протоколу № 1 від 19.02.2015 ТОВ Атрибут Компані , остання усвідомлювала, що дане підприємство реєструється на її ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, зокрема, що ТОВ Атрибут Компані , буде використано з метою прикриття незаконної діяльності.

Дані дії, ОСОБА_2 , здійснювала фактично за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності. Під час, реєстрації ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_2 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на вказаному підприємстві.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично створено ТОВ Атрибут Компані .

На підставі вищевказаних установчих документів, засвідчених ОСОБА_2 , як учасником підприємства, невстановлена слідством особа, 20.02.2015, здійснила державну реєстрацію ТОВ Атрибут Компані в відділі державної реєстрації Оболонського району в м. Києві та отримала печатку підприємства.

Незаконна діяльність ТОВ Атрибут Компані та невстановлених осіб полягала в тому, що останні отримавши реєстраційні документи ТОВ Атрибут Компані , а також печатку вказаного товариства, здійснювали незаконну діяльність з метою мінімізації податкових зобов`язань перед Державним бюджетом України для реального сектору економіки.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд констатує, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

А тому, суд наголошує на відсутності у позивача відповідних (належним чином оформлених та підписаних посадовими особами) первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Неналежність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій унеможливлює прийняття позиції позивача про реальність здійснення таких операцій.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 КАС України (постанови від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У справах № 21-5332а15, № 21-1318а16, № 21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 2а-7792/11/2670, від 05.02.2019 по справі № 2а-2408/12/1370, від 19.02.2019 у справі № 826/11252/16.

В даній справі суд не вбачає підстав для відступлення від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані , встановлені ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 у справі № 755/4729/18, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Зважаючи на той факт, що контрагентом позивача було фіктивне підприємство ТОВ Атрибут Компані , суд прийшов до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований податковий кредит, підписані неповноважною особою, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Наведеним підтверджується правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ Атрибут Компані .

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Слід акцентувати, що судом враховуються пояснення, надані в судовому засіданні 21.03.2018 свідком ОСОБА_2 , згідно із якими остання зауважила про не прийняття нею участі у господарській діяльності ТОВ Атрибут Компані . ОСОБА_2 відзначила, що будь-яких документів, як директор означеного товариства, не підписувала. На запитання представника відповідача повідомила, що не володіє інформацією щодо існування ТОВ Гарант-АСІСТАНС . На поставлене судом запитання стосовно підписання наявних у справі документів від імені ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_2 наголосила, що не підписувала відповідних первинних документів. Окрім того, свідок ОСОБА_2 підкреслила, що підтверджує у повному обсязі викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 обставини, встановлені при розгляді справи № 755/4729/18.

Зазначені пояснення свідка, у відповідності до приписів 72 КАС України, є належними доказами у даній справі.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову вих. № 257/07/18 від 09.07.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-АСІСТАНС - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 07.06.2019 .

Суддя К.С. Пащенко