Постанова

від 04.09.2019 по справі 826/10677/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10677/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Пилипенко О.Є., Файдюка В.В.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Крестьянінової Л.В.;

представника відповідача: Гаврилюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Асістанс на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Асістанс до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 р. № 0018121404,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант-Асістанс звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 р. № 0018121404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта перевірки від 26.03.2018 р. № 284/26-15-14-04-04/30405115. Позивач вважає, що господарські операції між ним та його контрагентом є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.05.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки неповно з`ясовано всі обставини справи.

Апелянт зазначає, що перевіряючими податкового органу та судом першої інстанції проігноровано та не досліджено єдиної підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - належним чином виписаних податкових накладних на предмет відповідності їх нормам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому вони мали право на податковий кредит за надані послуги для ТОВ Гарант-Асістанс .

Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 08.05.2018 р. у справі № 755/4729/18, якою звільнено директора ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України на наявність складу податкового правопорушення, допущенного позивачем та наявність усіх складових господарських операцій, а саме: період їх здійснення, конкретних обставин господарських операцій, даних посадових осіб, що підписували первинні документи тощо. Вважає, що сама по собі наявність вироку у кримінальній справі стосовно контрагента позивача не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Атрибут-Компані за період з червня по серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 26.03.2018 № 284/26-15-14-04-04/30405115.

Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 83000,00 грн., у тому числі за червень 2015 року - 33333,00 грн., липень 2015 року - 27667,00 грн., серпень 2015 року - 22000,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки щодо встановених порушень відповідачем залишено без змін.

17.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 26.03.2018 № 284/26-15-14-04-04/30405115 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018121404, яким ТОВ Гарант-Асістанс збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 103750,00 грн. (основний платіж - 83000,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 20750,00 грн.).

За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 20.06.2018 № 21022/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0018121404 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належним чином оформлені та підписані посадовими особами первинні документи як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV. Вказані висновки обумовлені наявністю факту фіктивної господарської діяльності ТОВ Атрибут Компані , встановленого ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 р. у справі № 755/4729/18, які нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Судом першої інстанції у спірних правовідносинах було застосовано висновки Верховного Суду України, що регулюють подібні за змістом правовідносини, викладені у постановах від 22.11.2016 р. у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 р. у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 р. у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 р. у справі № 21-2430а16) та висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.05.2018 р. у справі № 2а-7792/11/2670, від 05.02.2019 р. по справі № 2а-2408/12/1370, від 19.02.2019 р. у справі № 826/11252/16.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 83000,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Атрибут-Компані .

Між ТОВ Гарант-Асістанс (за договорами - замовник) та ТОВ Атрибут-Компані (за договорами - виконавець) укладені договори від 01.06.2015 № 01-06-16, № 01-06-16/2, від 01.07.2015 № 01-07-15, від 01.08.2015 № 01-08-15, від 01.08.2015 № 01-08-15/2 на надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати персоналу замовника консультації з питань комерційної діяльності компанії. Крім того, один раз на тиждень виконавець робить та передає замовнику моніторинг законодавства по питанням, пов`язаним з господарською діяльністю замовника. Мета надання консультаційних послуг - виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз`яснень економіко-правових ситуацій, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ході діяльності замовника. Консультаційні послуги надаються замовнику за його усним запитом. Для цього замовник назначає серед своїх працівників осіб, які уповноважені звертатися із запитами згідно Договору та завжди інформувати про це аудиторську компанію.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду копії виписок по рахунку № НОМЕР_1 за 23.06.2015, 12.06.2015, 18.06.2015, 23.06.2015, 23.07.2015, 10.08.2015, 26.08.2015; витягів з Єдиного реєстру податкових накладних від 24.06.2015 № 24303216, від 19.06.2015 № 19303169; податкових накладних від 18.06.2015 № 43, від 18.06.2015 № 42, від 10.06.2015 № 25, разом з квитанціями; актів здачі-приймання наданих послуг/здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.06.2015 № ОУ-0000014, № ОУ-0000015, № ОУ-0000016, від 31.07.2015 № ОУ-0000017, № ОУ-0000018, від 31.08.2015 № ОУ-0000020, від 31.08.2015 № ОУ-0000019; платіжних доручень від 12.06.2015 № 906, від 23.06.2015 № 997, № 998, від 26.08.2015 № 1335, від 10.08.2015 № 1273; рахунків-фактур від 23.07.2015 № СФ-0000017, № СФ-0000018, від 26.08.2015 № СФ-0000020, від 01.08.2015 № СФ-0000019; карток рахунків, оборотно-сальдових відомостей.

Також судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 р. ОСОБА_1 - директора ТОВ Атрибут Компані звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності - закрито.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що вона, будучи власником та учасником ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 39651100) в період часу з лютого 2015 року, в денний час доби, знаходячись на Дарницькій площі у м. Києві зустрілась з невстановленою слідством особою з приводу створення (реєстрації) на її ім`я в органах державної влади, за грошову винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 396511000), з метою прикриття незаконної діяльності.

Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього директора, засновника та власника зареєстрованого підприємства, усвідомлюючи, що підприємство реєструються з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, погодилась на дану пропозицію.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 , надала невстановленій досудовим розслідуванням особі копії паспорта та ідентифікаційного коду № НОМЕР_2 , яка на підставі вищезазначених документів виготовила: рішення засновника № 1 від 19.02.2015 р., згідно з яким ОСОБА_1 була засновником та директором ТОВ Атрибут Компані .

В подальшому, 19.02.2015 р., разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_1 , зустрівшись на Дарницькій площі у м. Києві, з метою злочинної діяльності створили ТОВ Атрибут Компані для подальшого використання з метою прикриття незаконної діяльності, звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитенко О.В., де в присутності вказаного нотаріуса підписала довіреність від свого імені.

На час підписання ОСОБА_1 протоколу № 1 від 19.02.2015 р. ТОВ Атрибут Компані , остання усвідомлювала, що дане підприємство реєструється на її ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, зокрема, що ТОВ Атрибут Компані , буде використано з метою прикриття незаконної діяльності.

Дані дії, ОСОБА_1 , здійснювала фактично за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності. Під час, реєстрації ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на вказаному підприємстві.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично створено ТОВ Атрибут Компані .

На підставі вищевказаних установчих документів, засвідчених ОСОБА_1 , як учасником підприємства, невстановлена слідством особа, 20.02.2015 р., здійснила державну реєстрацію ТОВ Атрибут Компані в відділі державної реєстрації Оболонського району в м. Києві та отримала печатку підприємства.

Незаконна діяльність ТОВ Атрибут Компані та невстановлених осіб полягала в тому, що останні отримавши реєстраційні документи ТОВ Атрибут Компані , а також печатку вказаного товариства, здійснювали незаконну діяльність з метою мінімізації податкових зобов`язань перед Державним бюджетом України для реального сектору економіки.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд першої інстанції дійшов висновку, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 КАС України (постанови від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У справах № 21-5332а15, № 21-1318а16, № 21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 2а-7792/11/2670, від 05.02.2019 по справі № 2а-2408/12/1370, від 19.02.2019 у справі № 826/11252/16.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив із вищенаведених правових позицій щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а відтак дійшов висновку, що обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані , встановлені ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 у справі № 755/4729/18, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Зважаючи на встановлений факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ Атрибут Компані , суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований податковий кредит, підписані неповноважною особою, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 р. у справі № 755/4729/18, не може бути беззаперечним доказом фіктивності ТОВ Атрибут Компані у господарських відносинах з позивачем, оскільки не містить інформації та конкретних обставин щодо їх господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, а відтак її наявність повинна бути оцінена у взаємозв`язку із іншими первинними та бухгалтерськими документами, що підтверджують господарські операції.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи первинним та бухгалтерським документам, що підтверджують спірні господарські операції колегією суддів встановлено відсутність доказів існування працівників відповідної кваліфікації, які б надавали консультаційні послуги з економічних питань.

Окрім того, з урахуванням специфіки наданих послуг, належним доказом, який би підтверджував надання послуг мав би бути акт приймання-передачі послуг із зазначенням виду (найменування) наданих послуг, їх об`єму та змісту, витраченого часу, ціни.

Натомість надані позивачем акти здачі-приймання послуг не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не містять деталізації наданих послуг, а тому останні не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу на підтвердження реальності надання послуг.

Інших доказів, які б підтверджували надання консультаційних послуг з економіко-правових ситуацій позивачу ТОВ Атрибут Компані , зокрема, звітів складених фахівцями відповідної кваліфікації матеріали справи також не містять.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Позивачем не доведено, що здійснювані ним господарські операції мали на меті розумні економічні причини (ділову мету) та намір одержати економічний ефект, що дає суду дійти висновку про те, що останні вчинялися лише з метою руху активів та не були спрямовані на настання реальних наслідків.

Доводи позивача щодо наявності належних чином оформлених податкових накладних, які дають йому право на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, колегія суддів оцінює критично, оскільки наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що реєстрація ТОВ Атрибут Компані здійснювалася в порядку представництва на підставі нотаріально посвідченої довіреності, що виключає, на його думку, фіктивність господарських операцій, оскільки здійснення реєстрації товариства відповідним представником не спростовує того факту, що ОСОБА_1 була призначена та обрана керівником підприємства, господарську діяльність якого було визнано фіктивною.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Слід акцентувати, що судом першої інстанції було допитано в судовому засіданні 21.03.2018 р. свідка ОСОБА_1 , яка зауважила про неприйняття нею участі у господарській діяльності ТОВ Атрибут Компані . ОСОБА_1 відзначила, що будь-яких документів, як директор вказаного товариства, не підписувала. На запитання представника відповідача повідомила, що не володіє інформацією щодо існування ТОВ Гарант-Асістанс . На поставлене судом запитання стосовно підписання наявних у справі документів від імені ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_1 . наголосила, що не підписувала відповідних первинних документів. Окрім того, свідок ОСОБА_1 підкреслила, що підтверджує у повному обсязі викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 обставини, встановлені при розгляді справи № 755/4729/18.

Зазначені пояснення свідка, у відповідності до приписів 72 КАС України, є належними доказами у даній справі.

Наведеним підтверджується правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ Атрибут Компані .

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні апеляційної скарги судом відмовлено, відповідно судові витрати понесені апелянтом відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Асістанс залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: О.Є. Пилипенко

В.В. Файдюк

Повний текст постанови виготовлено 05.09.2019 р.