Постанова

від 05.06.2019 по справі 815/3037/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/3037/18 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - Петрюченко В.В.

представника відповідача - Гукова Х.О.

представника позивача - Дьяконова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн., -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн., посилаючись на відсутність з боку ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №1650/15-32-14-07/38936255 від 17.11.2017 року, порушень податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні товару (робіт, послуг), у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Таір груп , ТОВ Строй-гарант , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Стар лайм , ТОВ Магнета , ТОВ Даммара , ТОВ Еско трейн , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Азарін , ТОВ М-Енерго , ТОВ Торговий дім Южний край , ТОВ Трінітін-груп , ТОВ Комівояжер груп , ТОВ ХКД-Трейд , ТОВ Граніт-сателіт , ТОВ Дрім євро трейд , ТОВ Арт світ стар , ТОВ Укрбуд-Холдинг , ТОВ МК Торг , ТОВ Лірен груп , ТОВ Олстар інвестмент , ТОВ Смарт компані , ТОВ Торговельна компанія Центр-холдинг , ТОВ Ліскор торг , котрими на виконання умов Договорів, у повному обсязі поставлено товар (виконано роботи, надано послуги), що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ наголошує на правомірність віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт постачання контрагентами позивача обумовлених договорами товарів (виконання робіт, надання послуг), повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 19.07.2018 року вхід.№ЕП/4052/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 року №0044781407, №0044771407, оскільки ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; занижено суму з податку на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідач стверджує, що Товариством позивача до перевірки не надано необхідних первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних (з метою підтвердження транспортування товару), сертифікатів якості продукції, актів виконання робіт за формою КБ-2, КБ-3, КБ-2в, тощо.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/3037/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 року №0044781407, №0044771407.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року, з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул.1 Травня 1-Г, оф.249-Н, код ЄДРПОУ 38936255) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн., відмовлено повністю.

На вказане рішення суду товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми процесуального та матеріального права та неповно і однобічно з`ясовані фактичні обставини по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.10.2017 року по 03.11.2017 року на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, фахівцями контролюючого органу, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, на підставі Наказів ГУ ДФС в Одеській області від 10.10.2017 року №4921, від 03.11.2017 року №5617, проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №1650/15-32-14-07/38936255 від 17.11.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року , у висновках котрого наголошено, що ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; занижено суму з податку на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1650/15-32-14-07/38936255 від 17.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області 01.12.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн., позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно до вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі Податок на прибуток підприємств об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до вимог п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до вимог п.п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Зокрема, статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткова накладна, які відповідно повинні містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п.п.2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, системний аналіз вище окреслених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), видаткові накладні, тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об`єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (робіт, послуг) у власній господарської діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що має місце дефект змісту та походження, наданих ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ документів, оскільки, на думку суду першої інстанції, не підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами, та з урахуванням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, та подальшого декларування податкових показників.

Отже, як вважає суд першої інстанції, недоведеність реальності здійснення ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту, та валових витрат.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, положення статей 11, 71, 86 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Колегія суддів враховує той факт, що суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №820/475/17.

Колегією суддів встановлено, що в ході проведення перевірки податковий орган зробив висновок про нереальність господарських операцій між ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ та його контрагентами, фіктивне введення в обіг товару (послуг) між ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ та підприємствами - постачальниками послуг і товарів. Із зазначеним висновком погодився суд першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу та оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом частково неправомірно та з порушенням положень чинного податкового законодавства України, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю М-ЕНЕРГО (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙ-ГАРАНТ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ТАІР ГРУП (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю АРКОНА ЛІДЕР (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю КОМІВОЯЖЕР ГРУП (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЮЖНИЙ КРАЙ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю АЗАРИН (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕЙЛ ПЛЮС (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ТРІНІТІН-ГРУП (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю МАГНЕТА (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ЕСКО ТРЕЙН (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУД-ХОЛДИНГ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІРЕН ГРУП (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія ЦЕНТР-ХОЛДІНГ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю МК ТОРГ (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІСКОР ТОРГ (Постачальник) були укладені Договори поставки №30/4 від 15.04.2016 року, №624 від 16.09.2015 року, №1246/14 від 19.11.2014 року, №1248/14 від 20.11.2014 року, №24048 від 02.09.2014 року, №49 від 08.08.2014 року, №64 від 01.02.2015 року, №63/15 від 04.06.2015 року, №42 від 01.12.2014 року, №СП-31 від 12.07.2016 року, №134 від 18.08.2015 року, №1248/14 від 20.11.2014 року, №249-14 від 14.11.2014 року, №25/14 від 06.08.2014 року, №1024 від 15.08.2016 року, №161 від 10.07.2015 року, №3 від 01.12.2016 року, №304 від 25.07.2016 року, №83 від 01.09.2015 року, №4 від 02.12.2016 року, за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар. Товар вказується у специфікації, що є Додатком до відповідного Договору. Поставка товару здійснюється по видатковим накладним згідно замовлень Покупця, доставку за адресою виконує Постачальник за власні кошти, та власними силами. Якість, упаковка і маркування товару, що постачається, має відповідати встановленим стандартам і технічним умовам. Якість і безпеку Товару, що постачається забезпечує Постачальник. Покупець здійснює приймання товару за кількістю і якістю в момент його отримання в присутності представника Постачальника. Прийом та передача товару, висунення претензій здійснюється сторонами згідно діючого законодавства України. Усі розрахунки, передбачені цим Договором, здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Розрахунки між Постачальником і Покупцем здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Колегією суддів встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю АРТ СВІТ СТАР , товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНІТ-САТЕЛІТ , товариством з обмеженою відповідальністю ТРІНІТІН-ГРУП , товариством з обмеженою відповідальністю ДАММАРА , товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУД-ХОЛДИНГ , товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ КОМПАНІ (Підрядники) укладено Договори підряду від 01.12.2015 року №104, від 10.04.2015 року №124, від 10.06.2015 року №26, від 18.08.2015 року №135, від 26.08.2014 року №314, від 10.10.2016 року №42/1116, від 01.12.2016 року №0112, відповідно до яких Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт, які вказані в додатках до даного Договору. Вартість робіт розраховується в кожному конкретному випадку та оформляється додатками до даного Договору. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно з цим Договором. Замовник передає Підряднику технічне завдання на об`єм робіт, що доручається.

01.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙ-ГАРАНТ (Підрядник) укладено Договір підряду №1224-Р, згідно з п.п.1.1, 2.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з прокладання кабеля ВНС в м.Южний. Вартість робіт складає 6000 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1000 грн. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно з цим Договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю ХКД-ТРЕЙД (Постачальник) укладено Договір №28/07, відповідно до п.п.1.1, 2.2 якого Постачальник зобов`язується здійснити постачання і передати у власність Замовника енергозберігаючі та/або інші види ламп, світлотехнічну (електротехнічну) та будь-яку іншу продукцію, товари, роботи, послуги, а Замовник зобов`язується прийняти даний товар і оплатити його на умовах, зазначених в даному Договорі. Розрахунки за даним договором здійснюються Замовником в гривнях, в безготівковій формі на підставі договірних цін, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, після чого здійснюється відвантаження товару Замовнику.

Судом встановлено, що 01.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ПРОТЕКШН ЛТД (Постачальник) укладено Договір про надання послуг оренди №0118, за умовами якого Орендодавець здає в оренду (короткострокове користування), а Орендар приймає в короткострокове користування прилади обладнання, зазначене в Додатку до даного Договору. Орендар використовує обладнання, будівельні машини та механізми за призначенням з метою виконання робіт за укладеними договорами підряду. Оплата послуг здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця у вигляді авансу 100% від суми Договору.

01.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю АЗАРИН (Підрядник) укладено Договір підряду №168-у, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 3.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт в м. Южний: перевезення грунту 273 тони х 80 грн. = 21 840 грн., перевезення сміття 32 тони х 100 грн. = 3200 грн. Вартість робіт складає 25 040 грн., ПДВ 20% - 5008 грн., загальна вартість з ПДВ 30 048 грн. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно з цим Договором.

Судом з`ясовано, що товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю СТАР ЛАЙМ (Підрядник) укладено Договір підряду від 17.11.2014 року №142-монтаж, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання електромонтажних робіт в комплексі в листопаді 2014 року, котрі включають в себе: встановлення котла, 3 бойлерів і повітряної завіси в школі №1 - 10 000 грн., встановлення котла в яслях-садочку №1 - 6250 грн., встановлення котла в яслях-садочку №4 - 6800 грн., встанолення конвекторів (19шт.) з розведенням окремого енегроживлення на щит ВРУ в школі №3 - 17 500 грн., встанолення конвекторів (11шт.) з розведенням окремого енегроживлення на щит ВРУ в школі №4 - 7500 грн., монтажні роботи в яслях-садочку №3, а саме демонтаж ВРУ та старої проводки, монтаж ВРУ та прокладання нових кабелів зі встановленням нових щитів в приміщеннях яслях-садочку та на кухонному блоці 53 100 грн. Вартість робіт складає 101 150 грн., ПДВ 20% - 20 230 грн., загальна вартість з ПДВ 121 380 грн. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно з цим Договором.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі № 757/24218/17-к, встановлено, що протягом протягом березня-жовтня 2016 року ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , протягом червня-жовтня 2016 року ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС надавали послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків (т.4 а.с. 165-176).

Крім того, вироком Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року у справі №520/2574/16-к, ОСОБА_1 (засновник ТОВ СТАР ЛАЙМ ) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (т.4 а.с. 152-153).

Таким чином, наведені обставини дають змогу дійти висновку, що господарські операції між позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ та його контрагентами, а саме: ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС та ТОВ СТАР ЛАЙМ - не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 року у справі №826/10933/14, від 18.07.2017 року у справі №826/24815/15, від 27.06.2017 року у справі №808/1062/14, Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №2а-12290/12/2670.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2 262 709 грн., в частині грошових коштів у розмірі 488 300 грн. - є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню в цій частині.

Отже, стосовно контрагента ТОВ СТАР ЛАЙМ : за листопад 2014 року контролюючим органом донараховано податку на прибуток - 22 759 грн.; контрагент ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД : за квітень 2016 року контролюючим органом донараховано податку на прибуток - 97 230 грн.; контрагент ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС : за липень 2016 року контролюючим органом донараховано податку на прибуток - 368 311 грн., а загальна сума складає - 488 300 грн.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 01.12.2017 року №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 405 434 грн., в частині грошових коштів у розмірі 542 556 грн. - є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню в цій частині.

Отже, стосовно контрагента ТОВ СТАР ЛАЙМ : за листопад 2014 року контролюючим органом донараховано податку на додану вартість - 25 288 грн.; контрагент ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС : за липень 2016 року контролюючим органом донараховано податку на додану вартість - 409 234 грн.; контрагент ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД : за квітень 2016 року контролюючим органом донараховано податку на додану вартість - 108 034 грн., а загальна сума складає - 488 300 грн.

Стосовно інших контрагентів ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ , колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження витрат по операціях з контрагентами ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ перевіряючим були надані всі обов`язкові для складання первинні документи: договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери та інше. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю первинні документи , що визначені у ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України .

Згідно акту перевірки, підставами для визнання витрат по контрагентам завищеними є формальні недоліки актів приймання-передачі виконаних робіт (навіть не уточнені та не конкретизовані в акті); відсутність товарно-транспортних накладних до договору поставки. Разом з тим, такі доводи перевіряючих є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються ані на чинному законодавстві, ані на усталеній судовій практиці.

Зокрема, жодною нормою законодавства не встановлена обов`язкова форма акту приймання-передачі виконаних робіт. Крім того, у Постанові від 28.01.2016 року у справі №2-а-2413/12/2070 ВАС України зазначено наступне: жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо-встановленого мінімуму обов`язкових реквізитів, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для первинних та зведених облікових документів. Окремі формальні недоліки первинних документів, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак, висновок контролюючого органу про завищення ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ витрат, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 pоку № К/9991/64514/11).

Таким чином, колегія суддів вважає, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Отриманий товар та послуги були оплачені ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ , а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між ТОВ ЕНЕНЕРДЖИ та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, доводи відповідача про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності інформації в інформаційно-аналітичних системах ГУ ДФС України, аналізів, актів перевірок ДПІ, якими встановлено порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, судом першої інстанції надано невірну правову оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову частково. Колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 774 409 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 862 878 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ - задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - скасувати.

Ухвалити у справі №815/3037/18 нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕНЕРДЖИ .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року №0044781407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 774 409 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2017 року №0044771407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 862 878 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13.06.2019 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.