Постанова

від 11.06.2019 по справі 826/9033/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9033/14 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Парінова А.Б.,

Ключковича В.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, що прийнята у місті Києві, у справі за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Практікер Україна про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму штрафу згідно з постановою про накладення штрафних санкцій від 25.11.2013 № 000103 у розмірі 4250 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2011 позов задоволено.

Судом першої інстанції 13.08.2014 видано виконавчий лист, який отриманий позивачем 24.08.2014.

В подальшому, 04.02.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві подано заяву про видачу дубліката виконавчого листа, яка мотивована його втратою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Суд першої інстанції зазначив про те, що до суду звернулась особа, якій за законом не надано право на звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві має право на отримання дубліката виконавчого листа у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як зазначалося, 24.08.2014 позивачем отримано виконавчий лист у даній справі, який 03.09.2014 ним було направлено на адресу ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві про прийняття виконавчого листа до виконання.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дністровського районного управління юстиції у місті Києві 18.09.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 44785322 з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

28.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України Про виконавче провадження .

В подальшому, повторно направ до відділу державної виконавчої служби лист за № 07-14-08/532 про прийняття виконавчого листа по справі № 826/9033/14 до виконання.

Згідно листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21.01.2019 № 2855, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, 18.04.2016 старшим державним виконавцем відкрите виконавче провадження, а 26.08.2016 керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У вказаному листі також зазначено, що виконавчий лист разом із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу було направлено заказною кореспонденцією на адресу стягувача, проте докази поштового надсилання та/або вручення надати неможливо, а поштовий лист з виконавчим документом до відділу не повертався.

У зв`язку із цим, вважаючи, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14 є втраченим, Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві звернулося до суду із заявою про видачу його дублікату.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII Перехідні положення КАС у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання .

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на те, що ГУ Держпродспоживслужби в м Києві не є стягувачем за виконавчим листом, а отже не вправі звертатися до суду із заявою про видачу його дублікату.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Дійсно, позивачем у даній справі та, відповідно, стягувачем за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14, є Інспекція з питань захисту прав споживачів у місті Києві (ідентифікаційний код 37974671).

Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Інспекція з питань захисту прав споживачів у місті Києві з 27.03.2017 припинена як юридична особа.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві реорганізована шляхом приєднання до утвореного Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві є правонаступником Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві.

Згідно частини першої статті 52 КАС у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частиною першою статті 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників .

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві перейшли права та обов`язки Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві у тому числі як позивача у даній справі та стягувача за відповідним виконавчим документом.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що нездійснення судом заміни стягувача в порядку частини першої статті 379 КАС, не може бути формальною підставою для позбавлення правонаступника стягувача права отримати дублікат втраченого виконавчого листа в порядку підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII Перехідні положення КАС.

Тому, мотиви суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає помилковими.

Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції підстави для видачі скаржнику дубліката виконавчого листа все ж відсутні.

Так, як зазначалося, заява про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання .

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання станом на час видачі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14, визначав пункт 2 частини першої, пункт 1 частини другої статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), яким передбачалося, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в протягом року.

Згідно виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14 строк пред`явлення його до виконання спливав 12.07.2015.

Колегією суддів враховуються, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Як зазначалося, позивачем двічі пред`являвся виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14 до виконання. Вдруге цей виконавчий лист був повернутий постановою державного виконавця 26.08.2016, проте заяву про видачу дублікату подано до суду лише 04.02.2019, тобто зі значним пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а заявник питання поновлення цього строку не порушував.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що поновлення перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після пред`явлення його до виконання пов`язане саме із поверненням цього виконавчого документа (стаття 47 Закону № 606-XIV), а не із його отриманням стягувачем після повернення.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує, що заяву про видачу дублікату виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 № 826/9033/14 подано після закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання, а тому, підстав для задоволення заяви та видачі дубліката згідно підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII Перехідні положення КАС суд не вбачає.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, проте з помилкових мотивів.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Б. Парінов

Суддя В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови складений 13.06.2019.