Постанова

від 10.06.2019 по справі 826/7065/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7065/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Компанія Київінвестбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001341204 від 25.05.2017 року, складене ГУ ДФС у м. Києві, на загальну суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб - 211565,23 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДФС у м. Києві, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС від 25 травня 2017 року №0001341204 згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 211 565,23 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 141 043,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 521,74 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2016 року (далі по тексту - акт перевірки) та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 31 березня 2017 року №6625/6/99-99-11-03-01-25.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

16 вересня 2008 року між ЗАТ "Компанія Київінвестбуд" (правонаступником якого є позивач) (орендар) та Київською міською державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за №79-6-00660, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 10 років земельну ділянку, місце розташування якої просп. Науки, 72 у Голосіївському районі міста Києва, розміром 1 891 кв.м. для експлуатації та обслуговування гуртожитку; відповідно до пункту 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,1 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Згідно податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014, 2015 роки та січень-жовтень 2016 року позивач нараховував орендну плату за земельну ділянку, що розташована за адресою: просп. Науки, 72 у Голосіївському районі міста Києва , у розмірі 0,1 відсотка від її грошової оцінки, а саме: 1 171 120,97 грн. за 2014 рік, 1 462 730,00 грн. за січень-червень 2015 року, 1 880 724,70 грн. за липень-грудень 2015 року та 2 695 078,49 грн. за 2016 рік.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У свою чергу за змістом підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Як визначає пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року №21-274а14, від 14 квітня 2015 року №21-165а15 та від 10 лютого 2016 року у справі №804/9264/14, постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №804/8351/14.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з висновками акта перевірки та вважає, що у зв`язку зі зміною ставки орендної плати із набранням законної сили Податковим кодексом України ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" з 01 січня 2011 року мало самостійно обчислювати суму податку, виходячи зі ставки у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до мінімальних обмежень, визначених у підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, та незалежно від внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірного розрахунку відповідачем суми орендної плати позивача за вказану вище земельну ділянку, виходячи із розміру 3 відсотки від її нормативної грошової оцінки.

Щодо посилань позивача на рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", суд зазначає, що не зазначення ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" у даному рішенні не звільняє позивача від обов`язку сплачувати орендну плату у розмірі, встановленому Податковим кодексом України.

Що стосується посилань на постанову Верховного Суду України від 11 червня 2013 року у справі №21-166а13, суд зауважує, що дана постанова прийнята за результатами перегляду судових рішень Вищого адміністративного суду України щодо неоднакового застосування ним норм Законів України "Про оренду землі" та "Про плату за землю" та не містить посилань на норми Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 , 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2019 року.