Постанова

від 13.06.2019 по справі 288/1256/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 288/1256/17

Провадження № 22-ц/801/1306/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудник М. І.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 рокуСправа № 288/1256/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кабінет Міністрів України,

Міністерство охорони здоров`я України,

Попільнянське районне Відділення Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Рудник М. І. в смт Попільня, дата складення повного тексту рішення відповідає даті його постановлення,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кабінету Мінстрів України, Міністерства охорони здоров`я України, Попільнянського районного Відділення Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України про новий день звільнення (таким вважати день видачі трудової книжки), про визнання раніше внесеного запису про день звільнення 29 липня 1997 року недійсним, про внесення нового дня звільнення 30 липня 1997 року до трудової книжки, про заяву від 08 липня 1997 року подану від лікаря (але не заввідділом) щодо звільнення з роботи і розрахунку, про виплату середнього заробітку за час затримки трудової книжки і розрахунку, про суперечність актів законодавства щодо реорганізації і правонаступництва.

Уточнивши позовні вимоги (а.с. 18, т.1), ОСОБА_1 остаточно просив: вважати новим днем звільнення день видачі трудової книжки 30 липня 1997 року; визнати правильним звільнення за наказом №23 від 30 липня 1997 року з роботи (з посади) лікаря епідеміолога, оскільки було прохання звільнити з роботи лікаря, але не з посади зав.епід.відділом; визнати недійсним раніше внесений запис про день звільнення 29 липня 1997 року; внести до трудової книжки новий день звільнення 30 липня 1997 року ; визнати, що фактично остаточна ліквідація посади Завідувача епідеміологічним відділом сталася 22 червня 1997 року за сукупністю наказів по Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції за номерами 10, 11, 16 у 1997 році у зв`язку із зміненим штатним розписом, де посаду зав.епід.відділом змінено на посаду лікар-епідеміолог, а посаду лікар з гігієни дітей і підлітків змінено на посаду зав. сан-гігієнічним відділом; вважати посаду завідувача відділом єдиною у штатному розписі РайСЕС, на яку (посаду заввідділом) призначено з 23 червня 1997 року ОСОБА_2 відповідно до змін у штатному розписі; вважати заяву від 08 липня 1997 року щодо залишення роботи і щодо розрахунку - поданою від лікаря (але не від заввідділом); визнати невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформленої трудової книжки і проведення розрахунку; сплатити середній заробіток за час затримки трудової книжки і розрахунку з 09 липня по 30 липня 1997 року (тобто, 15 робочих днів при 5-денному робочому тижні), відповідно до сучасної зарплати лікаря епідеміолога першої кваліфікаційної категорії з медичним стажем більше 25 років; визнати пріоритет Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 Про оптимізацію системи органів виконавчої влади перед постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров`я України щодо реорганізації районної санепідемстанції.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року (а.с. 144-148, т.1) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про:

-те щоб вважати новим днем звільнення день видачі трудової книжки 30 липня 1997 року;

- визнання правильним звільнення за наказом № 23 від 30 липня 1997 року з роботи (з посади) лікаря епідеміолога, оскільки було прохання звільнити з роботи лікаря, але не з посади зав.епід.відділом;

- про визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення 29 липня 1997 року;

- внести до трудової книжки новий день звільнення 30 липня 1997 року .

Рішення набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку 13 березня 2019 року (Постанова Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 13.03.2019 року на а.с 32 - 36, т.3).

12.03.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с.156, т.1), оскільки ряд його вимог не були вирішені судом.

За результатами розгляду цієї заяви Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 стосовно вимог:

- про визнання, що фактично остаточна ліквідація посади Завідувача епідеміологічним відділом сталася 22 червня 1997 року за сукупністю наказів по Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції за номерами 10, 11, 16 у 1997 році у зв`язку із зміненим штатним розписом, де посаду зав.епід.відділом змінено на посаду лікар-епідеміолог, а посаду лікар з гігієни дітей і підлітків змінено на посаду зав. сан-гігієнічним відділом;

- вважати посаду завідувача відділом єдиною у штатному розписі РайСЕС, на яку (посаду заввідділом) призначено з 23 червня 1997 року ОСОБА_2 відповідно до змін у штатному розписі;

- вважати заяву від 08 липня 1997 року щодо залишення роботи і щодо розрахунку - поданою від лікаря (але не від заввідділом);

- визнати невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформленої трудової книжки і проведення розрахунку;

- сплатити середній заробіток за час затримки трудової книжки і розрахунку з 09 липня по 30 липня 1997 року (тобто, 15 робочих днів при 5-денному робочому тижні), відповідно до сучасної зарплати лікаря епідеміолога першої кваліфікаційної категорії з медичним стажем більше 25 років, - відмовлено за безпідставністю ( а.с.231-233, т.2).

На додаткове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить його скасувати та постановити нове, яким його позов задовольнити (а.с. 241 - 249, т.2).

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дав невірну оцінку доказам, які він навів, рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Справа з апеляційною скаргою на додаткове рішення надійшла до Вінницького апеляційного суду 23.05.2019 року на підставі розпорядження голови Житомирського апеляційного суду як до найбільш територіально наближеного в зв`язку з неможливістю сформувати склад суду для розгляду апеляційної скарги, тобто в порядку п.2 ч.1 ст. 31 ЦПК України (а.с. 95, 97, т.3).

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні, що підтверджується відміткою про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

По справі встановлено наступне:

з 1982 року ОСОБА_1 працював у Попільнянській райсанепідстанції на посаді санлікаря, а з серпня 1996 року на посаді завідуючого епідеміологічним відділом.

В наказі по Попільнянській райсанепідстанції від 22 квітня 1997 року № 10 Про ліквідацію посади завепідвідділом зазначено, що у зв`язку із змінами у штатному розпису, затвердженому обл. СЕС 01 лютого 1997 року, посада завепідвідділом ліквідується з 22 квітня 1997 року, ОСОБА_1 за 2 місяці попереджений письмово, при свідках про ліквідацію посади з 22 квітня 1997 року, йому запропонована ставка лікаря-епідеміолога з 22 червня 1997 року. В наказі міститься примітка позивача про те, що він розцінює дане переведення як незаконне, оскільки в установі можуть бути збережені вимоги законів та попередні істотні умови праці (т.1 а.с.75).

Відповідно до наказу № 11 від 22 квітня 1997 року по Попільнянській райсанепідстанції Доповнення до наказу № 10 від 22 квітня 1997 року з 22 квітня 1997 року по 22 червня 1997 року ОСОБА_1 продовжено роботу на займаній посаді з виплатою заробітної плати зав. епід. відділом (т.1 а.с.76).

Відповідно до наказу № 16 від 23 червня 1997 року по Попільнянській райсанепідстанції Про відновлення посади завепідвідділом відновлено посаду зав.сан.відділом з 23.06.1997 року згідно штатного розпису, призначено завідуючою санітарно-гігієнічним відділом лікаря по гігієні дітей і підлітків ОСОБА_2 з 23.06.1997 року ( а.с. 76, т.1).

Відповідно до наказу № 23 від 30 липня 1997 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 29 липня 1997 року за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України і підставами його звільнення із займаної ним посади є його заяви від 28-29 липня 1997 року (т.1 а.с.77).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року (а.с.2-3, т.3), яке залишено без змін ухвалою Житомирського обласного суду від 28 жовтня 1998 року(а.с.4-5, т.3) вирішено питання законності звільнення ОСОБА_1 з роботи та відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог до Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання відізваними заяв про звільнення за власним бажанням.

Цим же рішенням встановлено невідповідність наказу про звільнення ОСОБА_1 вимогам КЗпП України, а саме: не зазначено з якої саме посади ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, та зобов`язано Попільнянську райСЕС внести зміни до наказу №13 від 30 липня 1997 року і вважати правильним звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади завідуючого епідеміологічним відділом Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції, з внесенням відповідних змін до трудової книжки.

Отже, ОСОБА_1 було звільнено з роботи не в зв`язку із скороченням чисельності штату, а за власним бажанням і питання законності такого звільнення з 29.07.1997 року з посади завідуючого епідміологічним відділом встановлено рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року, яке набуло законної сили.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ліквідація посади завепідвідділом з 22 квітня 1997 року, відновлення посади зав сан. відділом з 23.06.1997 року та призначення на цю посаду ОСОБА_2 ніяким чином не впливає на права та обов`язки позивача та не порушує його прав.

ОСОБА_1 08 липня 1997 року було написано, як зазначено в її тексті, пояснення-заяву (розписку) щодо залишення роботи 4 липня 1997 року з проханням провести розрахунки негайно, в тому числі видати всі документи, довідки, тощо (копія заяви на а.с. 81, т.1) розрахунку.

Позивач просив визнати, що ця заява була написана ним як лікарем, а не як завідуючим відділом, однак це і так вбачається зі змісту цієї заяви, а як уже зазначалося вище, питання коли і з якої посади та в зв`язку з чим було звільнено ОСОБА_1 , вже встановлено рішенням Попільнянського районного суду від 16 вересня 1998 року, відтак висновок суду про безпідставність цієї вимоги, теж є вірним.

Стосовно підставності рішення Попільнянського районного суду від 29 січня 2019 року в частині вимог ОСОБА_1 про визнання невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформленої трудової книжки і проведення розрахунку та про сплату середнього заробітку за час затримки трудової книжки і розрахунку з 09 липня по 30 липня 1997 року (тобто, 15 робочих днів при 5-денному робочому тижні), відповідно до сучасної зарплати лікаря епідеміолога першої кваліфікаційної категорії з медичним стажем більше 25 років, слід зазначити наступне:

В статті 47 КЗпП України закріплено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 29 липня 1997 року на підставі наказу № 23 від 30 липня 1997 року (т.1 а.с.77).

Отже, станом на 08 липня 1997 року та до 29 липня 1997 року включно він перебував у трудових відносинах з Попільнянською райсанепідстанцією, тобто підстав вважати, що трудова книжка мала бути йому видана 08 липня 1997 року, а відтак і підстав вважати, що відбулася затримка у видачі трудової книжки з 09 липня по 30 липня 1997 року і на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, - немає, а висновок суду першої інстанції стосовно цієї вимоги є вірним.

Апеляційний суд не розглядає вимогу, яку містить апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року про скасування рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року, оскільки таке рішення вже переглянуте в апеляційному порядку Вінницьким апеляційним судом, про що винесено Постанову від 13 березня 2019 року а.с 32 - 36, т.3).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність постановленого по справі додаткового рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року, оскаржуване судове рішення є вірним, ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, з вірним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому воно підлягає залишенню без змін, а подана апеляційна скарга ОСОБА_1 , - залишенню без задоволення (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді підпис О. В. Ковальчук

підпис М. М. Якименко

Згідно з оригіналом

головуюча суддя Т. М. Шемета

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.