Рішення

від 16.05.2019 по справі 564/2425/17

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2425/17

16 травня 2019 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець Алла Григорівна про визнання договорів дарування недійсними, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обгрунтування позову покликається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 26.05.2016 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2016 року.

В належному її будинку зареєстрована колишня дружина її брата ОСОБА_2 - відповідач по справі, яка майже сім років в будинку не проживає.

Оскільки відповідач більше семи років за місцем реєстрації не проживає без поважних причин, добровільно знятися з реєстрації не бажає, то просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г., про визнання договорів дарування недійсними, про поділ спільного майна подружжя, про визнання права власності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було збудовано за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , є спільним майном подружжя в розумінні ст.60 СК України та ст.368 ЦК України. Тому, ОСОБА_3 не міг одноособово вчинити договір дарування, оскільки це суперечить ст.65 СК України і ст.369 ЦК України, порушує вимоги норми ст. 203 ЦК України і є підставою, відповідно до вимог ст.215 ЦК України, для визнання договорів недійсними.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2018 року пред`явлені позови було об`єднано в одне провадження відповідно до ч.3 ст.188 ЦПК України.

Відповідач по другому позову ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, про поділ спільного майна подружжя, про визнання права власності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. подала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що з наданих для оформлення договорів дарування документів було встановлено, що спірні будинок та земельна ділянка були набуті дарувальником не в період шлюбу. Посвідчення спірних договорів дарування було проведено у відповідності до чинного законодавства і підстав для визнання їх недійсними немає. Просила суд відмовити позивачці ОСОБА_2 у задоволенні її вимог, справу просила розглядати у її відсутності.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 підтримали. Позов ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, про поділ спільного майна подружжя, про визнання права власності не визнали покликаючись на те, що спірний будинок було побудовано до шлюбу, за кошти і зусиллями батьків та інших членів сім`ї .

Позивач за другим позовом ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 позовні вимоги про визнання договорів дарування недійсними, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності підтримали та просили їх задовольнити. Позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування жилим приміщення заперечували покликаючись на те, що ОСОБА_2 продовжує проживати і користуватися спірними житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою, які вважає спільним майном подружжя. Оскільки вона працює в м АДРЕСА_2 Київ, то її тривала відсутність за місцем реєстрації є поважною.

Відповідач за другим позовом ОСОБА_3 за станом здоров`я в судові засідання не з`являвся. Однак, при проведенні 22.03.2018 року підготовчого судового засідання, на якому він був присутній, спростував подання заяви про визнання позову від 01.02.2018 року та підтримав заяву про відкликання заяви про визнання позову від 21.03.2018 року.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 09 травня 1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований Головинською сільською радою Костопільського р-ну Рівненської області, актовий запис №5.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 07 травня 2007 року шлюб між сторонами розірвано.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що відповідно до рішення виконкому Головинської сільської ради від 28 березня 1991 року схвалено рішення уповноважених колгоспу Маяк №13 від 15.02.1991 про виділення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га за рахунок земель колгоспу Маяк в с. АДРЕСА_1 Костопільського р-ну по АДРЕСА_3 .Леніна біля ОСОБА_7 Самсоновича та внесено прохання до виконкому Костопільської районної ради народних депутатів дозволити гр. ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку та господарських приміщень на виділеній земельній ділянці згідно його заяви.

Рішенням виконавчого комітету Костопільської районної ради народних депутатів 1991 року дозволено гр. ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку по НОМЕР_1 № АДРЕСА_1 НОМЕР_2 на 3 кімнат, житловою площею 39,0 кв.м. і господарських будівель для особистого підсобного господарства площею 40,0 кв.м. в с.Головин на земельній ділянці площею 0,12 га на виділеній рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу Маяк №13 від 15.02.1991 року.

На підставі вказаний рішень, 30.09.1991 року виконавчим комітетом Костопільської районної ради було видано забудовнику ОСОБА_3 Паспорт на забудову ділянки в сільському населеному пункті.

10 жовтня 1991 року районним архітектором ОСОБА_8 було видано дозвіл на право виконання будівельних робіт для ОСОБА_3

Згідно записів погосподарської книги N 6 Головинської сільської ради народних депутатів Костопільського району на 1991-1995 роки особовий рахунок НОМЕР_3 рахується за ОСОБА_3 , головою двору є ОСОБА_3 , в ньому, як члени сім`ї значаться ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_9 (син). За господарством у 1991-1995 роках рахувалася земельна ділянка, з 1992 року- житловий будинок.

26 травня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір дарування житолового будинку (реєстровий номер 786) та договір дарування земельної ділянки (реєстровий номер 787), за яким подарував ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

26 травня 2016 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та внесено відповідні записи про право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності на житловий будинок 14676456, на земельну ділянку - 14676815.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання даних договорів дарування недійсними, визнання житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, поділ даного нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки за нею - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні в обгрунтування позовних вимог позивач та її представники покликалися на показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи судом були допитані свідки, однак їх показання суд не приймає до уваги, оскільки вони були не чіткими, суперечливим та не містили інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, суд звертає увагу, що доведеність на підставі лише показів свідків факту будівництва вищевказаного спірного будинку за спільні кошти і спільною працею ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 є неналежним способом доказування, адже цей факт не може підтверджуватися лише показами свідків, а повинен доводитися також письмовими доказами.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих письмових доказів про придбання ОСОБА_2 будь-яких будівельних матеріалів (чеки, квитанції, накладні, ін.), виконання будівельних робіт при будівництві нового будинку тощо.

Як встановлено в судовому засіданні, всі необхідні дозвільні документи на будівництво нового житлового будинку із надвірними спорудами було оформлено на відповідача ОСОБА_3 до 10.10.1991 р., тобто до шлюбу із позивачкою ОСОБА_2 .

Згідно виписки з погосподарської книги АДРЕСА_4 по АДРЕСА_1 Костопілського АДРЕСА_1 обл., особовий рахунок № НОМЕР_3 , житловий будинок АДРЕСА_1 , значиться 1992 року забудови.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року N 112/5 (далі - Вказівки N 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за N 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року N 69 (далі - Вказівки N 69).

За приписами п.п. 9, 10 Вказівок про порядок ведення погосподарського обліку сільськими Радами народних депутатів, затверджених Постановою Держкомстату СРСР N 69 від 25.05.90, (далі - Вказівки), особові рахунки господарств в погосподарській книзі відкриваються під час закладки книг станом на 1 січня на всіх постійно проживаючих на території сільської ради осіб. Всі записи в особових рахунках проводяться безпосередньо в господарствах. На кожне господарство, включаючи господарства постійно проживаючих квартирантів, відкривається окремий особовий рахунок. Окремим господарством вважаються спільно проживаючі особи (сім`я), які ведуть спільне домашнє господарство.

В погосподарську книгу (форма N 1) записуються члени господарств всіх суспільних груп (господарства колгоспників, робочих, службовців і т.д.), які постійно проживають на території сільської ради, незалежно від наявності у них будівель, садиб і худоби.

Тобто, погосподарська книга - це документ первинного обліку в сільських Радах народних депутатів, а в подальшому і в сільських радах. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.

Таким чином, враховуючи чинне на той час законодавство і зокрема Вказівки про порядок ведення погосподарського обліку сільськими Радами народних депутатів, затверджених Постановою Держкомстату СРСР N 69 від 25.05.90, погосподарські номера відкривалися постійно проживаючим на території сільської ради громадянам, сім`ям, та вносилися дані про наявність будівель, садиб, земельних ділянок і худоби, а тому записи в погосподарській книзі N6 Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області за 1991 - 1995 роки щодо належності ОСОБА_3 новозбудованого будинку підтверджують власність останнього на спірне будинковолодіння.

В судовому засіданні встановлено, що будівництво спірного будинковолодіння відбулося на відведеній ОСОБА_3 у 1991 році для цього земельній ділянці на законних підставах, і саме він являвся його забудовником. Після закінчення будівництва житловий будинок зареєстрований в погосподарській книзі за господарством, головою якого був ОСОБА_3 і будь-яких спорів з цього приводу до 2018 року не було.

Крім того, із довідки виконкому Головинської сільської ради №289 від 07.02.2018 р. вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у вказаному будинку з 03.01.1991 р., а позивачка ОСОБА_2 - з 20.01.1993 р.

Із технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ Землевпорядна фірма Приватна справа станом на 09.07.2015 р., житловий будинок значиться 1992 року побудови та має 122,2 кв.м. загальної площі, 73,3 кв.м. житлової площі.

Згідно Технічного паспорту на садибний житловий будинок, виготовленого Регіональне бюро технічної інвентаризації Комплекс станом на 08.02.2017 р., спірний житловий будинок значиться 1992 року побудови.

Отже, із вказаних документів вбачається, що спірний будинок було побудовано до укладення шлюбу між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно положень Закону України від 15.04.2014 № 1212-VII Про внесення змін до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, підтвердження факту приналежності на праві власності спірного будинковолодіння є виписка з погосподарської книги на будинковолодіння.

Відповідно до зазначеного Закону щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено частиною третьою, якою передбачено, що для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою.

Так, відповідно до Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2016 року 26.03.2016 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та внесено відповідні записи про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності на житловий будинок 13956384.

Оскільки будинок збудовано до укладення шлюбу у 1992 році, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавчих актів, які діяли на той час, а саме норми Кодексу законів про шлюбу та сім`ю 1969 р. в редакції, яка була чинною на 1992 рік.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно ст.24 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Таке ж правило закріплено і у ст. 57 Сімейного кодекс України, відповідно до якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Оскільки спірний житловий будинок із надвірними будівлями збудований до укладення шлюбу між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 , то його не можна віднести до спільного майна подружжя.

Щодо земельної ділянки площею 0,2172 га, розташованої у АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), то згідно рішення Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області №69 від 19.02.2016. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області.

Таким чином, право власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 було оформлено в порядку статей 116, 118, 121, 125, 126 ЗК України.

Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.03.2016 року, реєстраційний номер 890149256234, номер запису про право власності 13956120.

Тобто, спірну земельну ділянку відповідач ОСОБА_3 набув у власність внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у його користуванні, із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

В силу ч.1 ст. 57 Сімейного кодекс України дана земельна ділянка також є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3 . Аналогічний висновок зроблено Верховним судом України у постанові від 16.12.2015 р. по справі №6-2710цс15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки по договорах дарування від 26.05.2016 р. без згоди позивачки ОСОБА_2 проведено законно.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Договір дарування є правочин, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Оскільки судом не встановлено таких обставин, то відсутні підстави для визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, то суд рахує їх необгрунтованими з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, подружжя ОСОБА_16 постійно проживало в спірному будинку по АДРЕСА_1 з 1993 року. Після розлучення сторони продовжують проживати за вказаною адресою.

Покликання позивача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 більше семи років за місцем реєстрації не проживає без поважних причин, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працює за межами Рівненської області в м АДРЕСА_2 Київ, однак періодично проживає за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 , де знаходиться її майно та особисті речі.

Згідно зі ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім`ї права користуватися займаним приміщенням.

Підстави і порядок позбавлення членів сім`ї власника права користування житлами визначені в статті 157 ЖК України, якою встановлено, що члени сім`ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу.

Суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 права користуватися спірним житлом порушить її права, гарантовані ст.8 Конвенцією про захист прав людини і основних свобод та ст.47 Конституцією України.

На підставі викладеного, керуючись 10,11,12, 13,76,77,78, 81, 258, 259, 264, 265 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець Алла Григорівна про визнання договорів дарування недійсними, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), .

Відповідач:

ОСОБА_2 , (жителька АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

ОСОБА_3 (житель АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено

26 травня 2019 року.

СуддяЛ. А. Грипіч