Постанова

від 13.06.2019 по справі 615/565/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Харків

Справа №615/565/18

Провадження № 22-ц/818/ 2314 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідач - ОСОБА_1 , Фермерське господарство Велес-В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Велес-В" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2019 року, ухвалене суддею Логвіновим А.О., -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 6,16 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між Фермерським господарством "Велес-В" та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.04.2018 року за № 25670611 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 6,16 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 01.01.2006 року, зареєстрований 25.06.2008 року за № 040868800304 та визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те , що між відповідачем ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя" 1 січня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,16 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на п`ять років, та після укладення додаткової угоди продовжено строк дії договору на п`ять років, тобто до 04.12.2017 року.

У позові вказував про те, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення від 01.10.2017 року про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, однак у відповідь 01.11.2017 ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову в поновленні договору оренди землі від 01.01.2006 року, в зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що 29 березня 2018 року між відповідачами у даній справі укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав та вважає що укладення даного договору емфітевзису є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача. У відшкодуванні Фермерському господарству "Велес-В" судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ПСП Нове життя звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував вимоги закону передбачені восьмим пунктом договору оренди, яким передбачено обов`язок орендаря письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення, що і було зроблено позивачем шляхом письмового повідомлення.

Орендодавець не розглянув пропозицію орендаря, чим створив для позивача перешкоди в реалізації своїх законних інтересів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу звертає увагу на те, що суд не надав належної оцінки тому, що переважне право орендаря є порушеним, тоді як при відмові орендодавця в поновленні договору оренди не дотримано вимоги земельного законодавства, яке передбачає вчинення ряду юридично значущих дій.

Після спливу 5 річного строку, орендар продовжив користуватися земельною ділянкою, жодна зі сторін не наполягала на розірванні договору. Редакція статті 33 Закону на час виникнення правовідносин не передбачала укладання додаткової угоди у цьому випадку.

До апеляційного суду від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним, вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недотримання позивачем процедури повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки на новий строк. Крім того, до суду надійшло клопотання про вирішення питання про судові витрати, посилаючись на те, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням часу підготовки та розгляду справи в апеляційній інстанції становить 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 27.08.2002, ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 6,16 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, (т. 1 а.с. 19, 50 ).

Між орендодавцем ОСОБА_1 та Приватним орендарем сільськогосподарським підприємством "Нове життя" відповідно копії договору оренди землі в якому п. 2 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,16 га, у тому числі ріллі зі строком дії договору укладеного на п`ять років, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради (т. 1 а.с. 11-12).

Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства. А також відповідно до пункту 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 31 договору оренди землі зокрема передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 38 договору оренди визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вищезазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2008 року № 040868800304.

З копії, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що 21 травня 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.01.2006 року, з якої вбачається, що сторони домовились внести в договір оренди землі від 01.01.2006 року наступні зміни, а саме у пункт 8 договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; а також пункт 9 договору викласти у наступній редакції:

Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою з письмовим підтвердженням Орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 4124,22 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 цього Договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

У додатковій угоді від 21 травня 2012 року сторони погодили, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 01.01.2006 року, набирає чинності після її державної реєстрації та дії у строк, визначений договором, яка зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.12.2012 року № 632120004002817, що також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0, 141-628/121-18 від 23.06.2018 року (т. 1 а.с. 13, т. 2 а.с. 231-232).

Позивачем ПСП "Нове життя" на адресу ОСОБА_2 надіслано лист-повідомлення від 01.10.2017 року щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а також до листа додано проект додаткової угоди від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року з пропозицією підписати його, або у разі наявності заперечень направити свої зауваження (т. 1 а.с. 14-16).

Відповідачем ОСОБА_1 1 листопада 2017 року направлено позивачу лист-повідомленням про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року, зазначивши, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно (т. 1 а.с. 17).

З завіреної копії, що міститься в матеріалах справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Велес-В" 29 березня 2018 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строком на три роки, предметом якого є земельна ділянка розміром 6,16 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , право використовувати яку, згідно даного договору, ОСОБА_1 надав ФГ "Велес-В" для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (т. 1 а.с. 126-127 зворот).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120981564 від 17.04.2018 року, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено про те, що 29.03.2018 року укладення між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Велес-В" договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 05.04.2018 року (т. 1 а.с. 19 зворот).

У свою чергу при розгляді даної справи, суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні, окрім того, що дійшов помилкового висновку щодо відмови про стягнення витрат на правову допомогу.

На спростування доводів апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на таке.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що строк дії договору оренди між сторонами у справі від 01.01.2006 року з урахуванням додаткової угоди сплинув 25.06.2013 року, оскільки його держреєстрація була проведена 25.06.2008 року і строк дії 5 років розпочався з дня державної реєстрації.

Доводи представника позивача, що була укладена додаткова угода 21.05.2012 року і в ній погоджено строк дії договору оренди строком ще на п"ять років, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки зі змісту додаткової угоди чітко вбачається, що нею внесені зміни до п.8 раніше укладеного договору оренди від 01.01.2006 року, а не визначено новий строк дії договору оренди.

Що стосується доводів апеляційної скарги про продовження користування земельною ділянкою з 2013 року по 2018 рік, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 33 договору оренди (том 1, а.с.12), на який посилається позивач, передбачено, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

Але, при цьому, слід враховувати вимоги ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент закінчення договору, якою передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором і здійснюється це шляхом укладення в обов"язковому порядку у місячний строк з власником земельної ділянки додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідності з наведеними нормами ЗУ "Про оренду землі", сторонами в зазначений вище спосіб у 2013 році правовідносини врегульовані не були.

Доводи позивача, що таких вимог Закон не містив на час укладення договору оренди в 2005 році, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми матеріально права діють в часі на момент виникнення правовідносин, а тому оскільки питання про поновлення строку дії договору оренди підлягало узгодженню в 2013 році, то застосуванню підлягали норми Закону, які діяли на той час.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд правильно зазначив встановлені фактичні обставини справи, що орендар не скористався своїм правом та не уклав додаткової угоди про поновлення договору на новий строк в 2013 році.

Аргументи позивача щодо порушення переважного права не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17ц (провадження № 14-65цс18), про що судом першої інстанції було зазначено в рішенні суду, а саме що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Орендодавець висловив свої заперечення в листі-повідомленн від 1 листопада 2017 року.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як достовірно встановлено судами, договір був зареєстрований 25 червня 2008 року та продовжував діяти протягом п`яти років до 26 червня 2013 року. Відповідач у листопаді 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельної ділянки не направивши орендодавцю в 2013 році листа з додатковою угодою про продовження договору оренди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Посилання позивача на незавершення сівозміни належними і допустимими доказами не підтверджено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено переважного права на поновлення договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і дають підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод, є законним та обґрунтованим.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що інтереси відповідача ФГ "Велес-В" в суді апеляційної інстанції, представляв адвокат адвокатського об`єднання Корт Райдер на підставі ордеру та довіреності.

З акту приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 30/17 від 01.08.2017 складеного 23 травня 2019 року вбачається, що Адвокатським об`єднанням Корт Райдер здійснено правовий аналіз апеляційної скарги ПСП Нове життя та складено відзив на апеляційну скаргу.

Згідно платіжного доручення №125 від 22.05.2019 року витрати на професійну правничу допомогу у справі в сумі 7000 грн. сплачені відповідачем ФГ Велес-В .

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПСП Нове життя просила зменшити розмір витрат на правову допомогу .

Колегія суддів вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, клопотання представника відповідачів про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, стягненню з позивача на користь Фермерського господарства Велес-В підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя (ЄДРПОУ 30957436) на користь Фермерського господарства "Велес-В" (ЄДРПОУ 37948259) судові витрати в сумі 5000 (п"ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року