Постанова

від 25.03.2020 по справі 615/565/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 615/565/18-ц

провадження № 61-13502св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Нове Життя ,

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство Велес-В ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2019 року у складі судді Логвінова А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018року приватне сільськогосподарське підприємство Нове Життя (далі - ПСП Нове Життя ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Велес-В (далі - ФГ Велес-В ) про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП Нове Життя укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,16 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041, строком на п`ять років, який був зареєстрований 25 червня 2008 року.

21 липня 2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору ще на п`ять років, тобто до 04 грудня 2017 року. Для того, щоб скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, ПСП Нове Життя завчасно направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, у відповідь на що, 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслано лист про відмову в поновленні договору оренди землі від 01 січня 2006 року, в зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку.

Після чого, 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 6,16 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041, який 05 квітня 2018 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав.

Таким чином, вважало, що укладення договору емфітевзису є порушенням переважного права ПСП Нове Життя на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки підставою відмови у поновлені договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. Таким чином, при відмові в поновлені договору оренди позивачем не дотримано вимог частини п 'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи вищевикладене, ПСП Нове Життя просило суд: визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 6,16 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25670611, та скасувати його державну реєстрацію;визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 6,16 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041 від 01 січня 2006 року, зареєстрований 25 червня 2008 року за № 040868800304, та визнати укладеною додаткову угоду від 01 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову ПСП Нове Життя відмовлено.

У відшкодуванні ФГ Велес-В судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПСП Нове Життя не дотримано вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору оренди землі, оскільки орендар - ПСП Нове Життя у встановлений законом строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, а лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про намір поновити договір оренди землі надісланий після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 січня 2006 року.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що оспорюваним договором емфітевзису не порушено переважне право ПСП Нове Життя на поновлення договору оренди землі від 01 січня 2006 року на новий строк.

Відмовляючи ФГ Велес-В у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що з наданого платіжного доручення від 12 листопада 2018 року № 293 неможливо встановити, чи є сплачена сума саме оплатою послуг з професійної правничої допомоги по вказаній справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Нове Життя залишено без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з ПСП Нове Життя на користь ФГ Велес-В судові витрати в сумі 5 000 грн.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника ФГ Велес-В щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПСП Нове Життя , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПСП Нове Життя , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ПСП Нове Життя не погоджується з висновками судів про те, що строк дії договору оренди землі від 01 січня 2006 року сплив 25 червня 2013 року.

Пунктом 33 договору оренди землі визначено, що якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах. Зазначає, що протягом усього розгляду справи судами встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди землі ані позивач, ані орендодавець не заперечували проти продовження дії договору.

Таким чином, врахувавши положення статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакціях на час реєстрації договору оренди землі та на час спливу строку дії вказаного договору) та факт продовження користування земельною ділянкою, вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-п 'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Укладенням додаткової угоди, а саме внесенням змін до пункту 8 договору оренди земельної ділянки вбачається, що такі зміни продовжили строк дії договору ще на п`ять років та виключили тридцятиденний строк для письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію. Зазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо закінчення договору оренди землі 25 червня 2013 року.

Судами не було враховано, що ПСП Нове Життя було доведено, що він як орендар, який належно виконував свої обов 'язки за договором оренди, має переважне право на укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Крім того, ОСОБА_1 навіть не розглянув пропозицію орендаря, не повідомив про вже прийняте ним рішення щодо укладення договору емфітевзису з іншою юридичною особою, а в подальшому уклавши вказаний договір з ФГ Велес-В , своєю недобросовісною поведінкою створив для ПСП Нове Життя перешкоди в реалізації своїх законних сподівань щодо продовження договору оренди.

Також вказує, що договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на спірну земельну ділянку має бути визнано недійсним як такий, що порушує переважне право ПСП Нове Життя на поновлення договору оренди внаслідок укладення правочину з іншою особою на користування спірною земельною ділянкою.

Серед іншого, посилається на те, що судове рішення апеляційного суду щодо стягнення з ПСП Нове Життя на користь ФГ Велес-В судових витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПСП Нове Життя від представника відповідачів - Прокопченка С . В. , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 084551 від 27 серпня 2002 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6,16 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.

01 січня 2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Нове Життя (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

Пунктом 2 договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,16 га, у тому числі ріллі.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі, видається грошима або продукцією по ринковим цінам, послугами по цінам господарства виходячи з можливості господарства. А також відповідно до пункту 11 договору оренди землі орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 31 договору оренди землі, зокрема, передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 38 договору оренди визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вищезазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 червня 2008 року № 040868800304.

21 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП Нове Життя укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 січня 2006 року.

Сторони домовились внести в договір оренди землі від 01 січня 2006 року наступні зміни:

пункт 8 договору викласти у наступній редакції:

договір укладено сторонами на п'ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін;

пункт 9 договору викласти у наступній редакції:

орендна плата отримується у грошовій формі готівкою з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 4 124,22 грн, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 3 цього договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше) або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

При цьому в додатковій угоді від 21 травня 2012 року сторони погодили, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 01січня 2006 року, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.

23 жовтня 2017 року ПСП Нове Життя на адресу ОСОБА_4 надіслано лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а також до листа додано проект додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року.

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 листом-повідомленням повідомлено ПСП Нове Життя про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно.

29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на три роки, предметом якого є земельна ділянка розміром 6,16 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер 6321280300:02:000:0041, право використовувати яку згідно даного договору ОСОБА_1 надав ФГ Велес-В для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120981564 від 17 квітня 2018 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про укладення 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 05 квітня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПСП Нове Життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПСП Нове Життя підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов 'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Судами встановлено, що 23 жовтня 2017 року позивач направив орендодавцю повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди, а ОСОБА_1 01 листопада 2017 року повідомив орендаря про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю у 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року.

Наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи касаційної скарги щодо неправильного вирішення питання про стягнення витрат на надання правничої допомоги Верховний Суд не приймає, оскільки, вирішуючи питання про стягнення понесених ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку наданим ФГ Велес-В доказам, правильно застосував норми права, які регулюють дане питання, у результаті чого дійшов обґрунтованих висновків про стягнення з позивача на їх користь таких витрат.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ПСП Нове Життя у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович