ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

номер провадження справи 18/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 справа № 908/288/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХіПП Україна» (юридична адреса: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 100/2; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 40)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення 209350,72 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Остахова С.М., довіреність б/н від 02.01.2019

від відповідача: Макотченко Л.М., довіреність № 18/2019 від 21.12.2018

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 209350,72 грн. на підставі договору поставки № 0100 О від 26.05.2011, які складаються з 199734,32 грн. основного боргу, 2061,96 грн. 3% річних та 7554,44 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Ухвалою суду від 01.03.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито провадження у справі № 908/288/19, справі присвоєно номер провадження 18/30/19. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 27.03.2019.

Ухвалою суду від 27.03.2019 ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з 27.03.2019; замінено судове засідання 27.03.2019 з розгляду справи по суті підготовчим засіданням; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.05.2019; ухвалою від 15.05.2019 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 04.06.2019.

В судовому засіданні 04.06.2019 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 0100 О від 26.05.2011 призвело до утворення у останнього заборгованості в сумі 199734,32 грн. Вказує, що товар прийнято в повному обсязі без жодних зауважень чи заперечень, будь-які підстави для несплати вартості продукції відсутні. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, та зазначив про друкарську помилку у відзиві щодо назви сторони.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів. Відзначив, що частина наданих до позовної заяви видаткових накладних не містить посади та даних особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку відповідача, решта наданих видаткових не містять прізвищ осіб, якими їх підписано. В наданих позивачем товарно-транспортних накладних також або не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, або міститься лише підпис, без зазначення прізвищ. Щодо наданого позивачем акту звірки, відповідач вказує на ненадання акту звірки юридичної сили доказу наявності обов`язку сплатити кошти.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача щодо не підтвердження поставки первинними документами заперечив. Відзначив, що заяви та твердження відповідача не мають документального підтвердження, в свою чергу, позивачем надано належні докази на підтвердження заборгованості за отриманий відповідачем товар.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ХіПП Україна» (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (покупцем, відповідачем у справі) 26.05.2011 укладено договір поставки № 0100 О (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі - «Товар» на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 «Специфікація» , що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно узгодженого графіка.

Сторони погодили у п. 2.2 Договору, що замовлення передаються покупцем нарочно, факсимільним зв`язком або електронним зв`язком, а у випадку відсутності таких - телефонограмою.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

За визначенням п. 3.6 Договору, разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- замовлення на поставку товару з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- податкову накладну (окрім випадків, передбачених законодавством та договором;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, що надає право передання товару, фіксації факту відповідності товару та/або супровідних документів умовам договори законодавству, отримання листів та документів від покупця.

Відповідно до п. 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 25-04 від 01.05.2013) оплата товару ТМ Нірр (дитяче харчування) і TM Bebevita здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов Договору позивачем в період з 17.04.2018 по 03.10.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 207580,20 грн. (з урахуванням актів розбіжностей за поставками від 23.05.2018, від 16.05.2018 та від 17.04.2018), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за вказаний період.

Вартість отриманої в цей період продукції сплачено відповідачем частково в сумі 7845,88 грн. (оплату зараховано частково за поставкою від 17.04.2018).

За поясненнями позивача, оплата здійснювалась відповідачем періодичними платежами не за конкретними поставками, а в межах договору, тому зараховувались платежі за поставками в хронологічному порядку за давністю виконання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару позивачем направлено на адресу відповідача лист № 140/2018 від 12.10.2018 щодо існуючої заборгованості за Договором у розмірі 140902,87 грн. та попередженням про припинення поставок.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено п. 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 25-04 від 01.05.2013) - 60 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий товар на загальну суму 199734,32 грн. з ПДВ.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписом особи, яка отримала товар з боку відповідача на видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" .

Стосовно доводів відповідача про не зазначення у спірних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних посади і даних осіб, якими вчинено підпис, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за наведеними у позові видатковими накладними.

Згідно п. 3.4 Договору, якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів постачаємому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність (помилки) у супровідних документах або невідповідність товару супровідним документам, в момент приймання товару складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому зазначаються виявлені при прийманні недоліки.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Доказів підроблення підписів на накладних відповідачем не надано.

Щодо доводів відповідача про невідповідність наданих позивачем товарно-транспортних накладних вимогам закону, оскільки в деяких не зазначено посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, в деяких міститься лише та підпис, без зазначення прізвищ, суд відзначає, що наведені відповідачем недоліки не свідчать про недоведеність факту поставки з огляду на наявність підписаних покупцем відповідних видаткових накладних.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов`язань за договором поставки та не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 3.6 Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 199734,32 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просив стягнути 2061,96 грн. 3% річних та 7554,44 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 19.06.2018 по 18.01.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої суми заборгованості, розрахунок визнано правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі 2061,96 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд також визнав виконаним правильно, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 7554,44 грн. інфляційних втрат за загальний період липень 2018 року - грудень 2018 року судом задовольняються.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 199734,32 грн. основного боргу, 2061,96 грн. 3% річних та 7554,44 грн. інфляційних втрат в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» . Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 209350,72 грн. (з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 3140,26 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 10349 від 30.01.2019 позивачем сплачено 3217,16 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 70,90 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 70,90 грн., - за наявності відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (адреса місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 114, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХіПП Україна» (юридична адреса: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 100/2; поштова адреса: 04080, м. Київ, вулиця Кирилівська (Фрунзе), буд. 40, ідентифікаційний код 32524959) 199734,32 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 32 коп.) основного боргу, 2061,96 грн. (дві тисячі шістдесят одну грн. 96 коп.) 3% річних, 7554,44 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 44 коп.) інфляційних втрат та 3140,26 грн. (три тисячі сто сорок грн. 26 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 13.06.2019.

Суддя В.В. Носівець

Зареєстровано 14.06.2019
Оприлюднено 18.06.2019
Дата набрання законної сили 04.06.2019

Судовий реєстр по справі 908/288/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Судовий наказ від 22.07.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське
Рішення від 04.06.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське
Ухвала від 15.05.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське
Ухвала від 27.03.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське
Ухвала від 01.03.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське
Ухвала від 12.02.2019 Господарський суд Запорізької області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону