Рішення

від 14.06.2019 по справі 910/2840/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2019Справа № 910/2840/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа

до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України

про стягнення 126 837,82 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (відповідач) про стягнення 126837,82 грн. на підставі Договору № 318-16/4 від 12.07.2017, з яких: 119070,00 грн. основного боргу, 1128,51 грн. 3% річних, 5510,80 грн. інфляційних втрат, 1128,51 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

22.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якості додатку до якої додано, зокрема, виправлену позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 постановлено прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/2840/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

08.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/2840/19 до перегляду в касаційному порядку справи № 910/8245/18 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

В обґрунтування наведеного клопотання про зупинення провадження, відповідач послався на об`єктивну неможливість розгляду даної справи № 910/2840/19 до вирішення іншої господарської справи № 910/8245/18, зазначивши таке:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 910/8245/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (позивача) до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (відповідача) про визнання Договору № 318-16/4 від 12.07.2017 продовженим задоволено повністю;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 910/8245/18 залишено без змін;

- не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/8245/18, відповідач подав касаційну скаргу;

- ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2018 у справі №910/8245/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою у справі №910/8245/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи;

- предметом спору у даній справі № 910/2840/19 є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (позивача) про стягнення з Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (відповідача) 126837,82 грн. заборгованості за Договором № 318-16/4 від 12.07.2017, який вказаними вище рішеннями у справі № 910/8245/18 було продовжено на той саме строк на підставі пункту 12.1 вказаного договору, а саме з 10.07.2018 по 10.07.2019;

- відповідач зазначає, що у випадку задоволення поданої ним касаційної скарги у справі № 910/8245/18, Договір № 318-16/4 від 12.07.2017 не буде визнано продовженим, відповідно, підстави для задоволення позову в даній справі № 910/2840/19 про стягнення заборгованості за цим Договором № 318-16/4 від 12.07.2017 будуть відсутні,

- а тому, на думку відповідача, розгляд даної справи № 910/2840/19 є неможливим до вирішення спору справі № 910/8245/18;

- відповідач також зазначив, що дана справа № 910/2840/19 є повністю пов`язаною зі справою № 910/8245/18, обставини, що встановлюються іншим судом у справі № 910/8245/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України про визнання Договору № 318-16/4 від 12.07.2017 продовженим, повністю впливають на оцінку судом доказів у даній справі № 910/2840/19 про стягнення заборгованості за цим же договором.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в порядку ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 зупинено провадження у справі № 910/2840/19 до перегляду в касаційному порядку справи № 910/8245/18, що розглядається в порядку господарського судочинства та відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України про розгляд справи № 910/2840/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін.

17.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яким позивач повідомив, що Постановою Верховного Суду від 25.04.2019 № 910/8245/18 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2018 залишено без змін.

В якості додатку до наведеного клопотання, позивач, зокрема, долучив заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 170 100,00 грн. основного боргу, 2 988,07 грн. 3% річних, 11 640,96 грн. інфляційних втрат, 2 988,07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ознайомившись зі змістом наведеного клопотання суд дійшов висновку про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у даній справі, у зв`язку з чим провадження у справі № 910/2840/19 підлягає поновленню.

Разом з тим, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог суд встановив таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Законом України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Зі змісту поданої позивачем заяви, про збільшення розміру позовних вимог, вбачається, що новою ціною позову визначено 187 717,10 грн.

Відтак, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, позивач мав сплатити судовий збір в сумі 894,79 грн., до звернення до суду з відповідною заявою.

Проте матеріали заяви про збільшення розміру позовних вимог не містять жодних доказів сплати судового збору.

За таких обставин заява позивача про збільшення розміру позовних не приймається судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2019 поновлено провадження у справі № 910/2840/19, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 про поновлення провадження у справі №910/2840/19.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через відділ діловодства суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна суспільна телерадіокомпанія України (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір №318-16/4, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання власними силами та на свій ризик на замовлення замовника та відповідно до його вимог створювати об`єкти права інтелектуальної власності (аудіовізуальні твори) (надалі по тексту договору - твори/передачі), для публічного сповіщення наживо в ефірі замовника (в тому числі наживо), передавати замовнику усі майнові права автора на твори та усі майнові суміжні права на твори (надалі по тексту договору - права), а також виконувати інші роботи зазначені у цьому договорі, а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги та передані права, та виплачувати виконавцю винагороду на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за цим договором замовник приймає на себе зобов`язання розміщувати твори в ефірі телеканалу UA:Перший , у проміжку з 6.30 до 9.30 власного ефіру з понеділка по неділю включно (згідно своїх діючих ліцензій на мовлення на дату підписання даного договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, винагорода виконавця за виробництво творів (передачі) відповідно до умов даного договору та відчуження всіх майнових прав автора й усіх суміжних прав на твір (передачу), визначається сторонами в Додатку №3 до даного договору.

Згідно з п.2.2 Договору, виплата винагороди виконавцеві здійснюється один раз на місяць до 15-го числа поточного місяця за твори, що були створені в попередньому місяці, замовником в українських гривнях у безготівковій формі. Днем оплати вважається день надання замовником в банк платіжного доручення про перерахування коштів на рахунок виконавця з одержанням відмітки банку про прийняття платіжного доручення до виконання. Усі банківські витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, несе сторона, що здійснює платіж.

Розрахунки проводяться після складання та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. На кожен твір підписується окремий акт за результатами фактичного хронометражу. У випадку, коли замовник порушив строк підписання та повернення акта виконавцю і не надав останньому протягом 10 робочих днів з моменту отримання актів обґрунтовані зауваження у письмовій формі щодо якості наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі, а акт - підписаним (п. 2.4. договору).

Пунктами 3.3.2, 3.3.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний: виплачувати винагороду виконавцеві за належним чином надані послуги на умовах та в строки, що зазначені в цьому договорі; приймати належним чином надані послуги за цим договором.

Згідно з п.4.1 Договору, виконавець зобов`язується приступити до виконання робіт за цим договором з моменту припинення мовлення ТРК Ера надання послуг з 01 серпня 2017 року, але не раніше моменту припинення мовлення ТОВ ТРК Ера та внесення змін замовником до ліцензії на мовлення (ефірне, загально соціальне мовлення) в частині зміни часових проміжків мовлення, та програмної концепції та надавати послуги по 10.07.2018 та укладення додатків 1,2,3,4,5 передбачених цим договором.

Відповідно до п.8.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

У пункті 12.1 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 10 липня 2018 року, за умови дотримання вимог Бюджетного законодавства України, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним.

Сторони погодили, що строк дії договору може бути продовжений автоматично на той самий строк за умови, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до дня закінчення строку дії цього договору письмово не повідомить про своє бажання припинити дію договору. Виконавець має пріоритет перед іншими особами, основним видом діяльності яких є виробництво телепередач тощо, на виробництво творів для замовника (п.12.2 Договору).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, останнім були надані відповідачу послуги за період з липня 2018 року по січень 2019 року на загальну суму 119070,00 грн., проте відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язаннь із оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 119070 грн.

Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1128,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5510,80 грн., а також 1128,51 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підтвердження власних доводів позивачем додано до матеріалів справи Акти надання послуг №40 від 31.07.2018 на суму 18900,00 грн., №47 від 31.08.2018 на суму 17640,00 грн., №52 від 30.09.2018 на суму 17640,00 грн., №60 від 31.10.2018 на суму 18900,00 грн., №66 від 30.11.2018 на суму 17010,00 грн., №75 від 31.12.2018 на суму 18270,00 грн., №4 від 31.01.2019 на суму 10710,00 грн., а також рахунки на оплату №25 від 31.07.2018 на суму 18900,00 грн., №30 від 31.08.2018 на суму 17640,00 грн., №33 від 28.09.2018 на суму 17640,00 грн., №37 від 31.10.2018 на суму 18900,00 грн., №СФ-0000040 від 30.11.2018 на суму 17010,00 грн., №СФ-0000047 від 29.12.2018 на суму 18270,00 грн., №СФ-0000005 від 31.01.2019 на суму 10710,00 грн.

Також позивачем додано до матеріалів справи докази направлення вказаних актів та рахунків на адресу відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору №318-16/4 від 12.07.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до Актів надання послуг №40 від 31.07.2018 на суму 18900,00 грн., №47 від 31.08.2018 на суму 17640,00 грн., №52 від 30.09.2018 на суму 17640,00 грн., №60 від 31.10.2018 на суму 18900,00 грн., №66 від 30.11.2018 на суму 17010,00 грн., №75 від 31.12.2018 на суму 18270,00 грн., №4 від 31.01.2019 на суму 10710,00 грн., позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 119070 грн.

Вказані акти були направлені позивачем на адресу відповідача, докази їх направлення містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було підписано надані позивачем Акти надання послуг.

В той же час, умовами п.2.4 Договору зокрема визначено, що у випадку, коли замовник порушив строк підписання та повернення акта виконавцю і не надав останньому протягом 10 робочих днів з моменту отримання актів обґрунтовані зауваження у письмовій формі щодо якості наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі, а акт - підписаними.

За таких обставин, враховуючи положення укладеного між сторонами договору та наявні в матеріалах справи докази направлення відповідачу актів надання послуг, суд доходить висновку, що послуги, які зазначені у перелічених вище актах в повному обсязі прийняті відповідачем.

В той же час, судом відхиляються наявні у матеріалах справи Листи №2.4-23/2348 від 14.08.2018, №02-23/2799 від 26.09.2018, №02-8/3331 від 13.11.2018 Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , в яких відповідач заперечував щодо підписання Актів №40 від 31.07.2018, №47 від 31.08.2018, №60 від 31.10.2018 посилаючись на те, що Договір №318-16/4 від 12.07.2017 припинив свою дію з 10.07.2018, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 910/8245/18 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (позивача) до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (відповідача) та визнано договір № 318-16/4 від 12.07.2017 продовженим на той самий строк на підставі пункту 12.2. Договору № 318-16/4 від 12.07.2017, а саме з 10.07.2018 по 10.07.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 910/8245/18 залишено без змін

Постановою Верховного Суду від 25.04.2019 № 910/8245/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2018 залишено без змін.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що строк дії Договору №318-16/4 від 12.07.2017 продовжено до 10.07.2019, відповідач зобов`язаний сплачувати надані позивачем послуги за вказаним договором.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 119070 грн.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання за договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 5510,80 грн. та 3% річних в розмірі 1128,51 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної сплати за надані послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов укладеного Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що розрахунок суми 3% річних в розмірі 1128,51 грн. позивачем проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з тим, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помили, таким чином, за розрахунками суду, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5510,80 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 3840,11 грн.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що становить 1128,51 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі Договору № 318-16/4 від 12.07.2017, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

При цьому, судом встановлено, що сторонами у спірному договорі не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, в свою чергу було заявлено, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, які частково задоволені судом.

Таким чином, оскільки сторонами в договорі не передбачено нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України, суд не може застосувати положення ст.625 Цивільного кодексу України для нарахування таких відсотків, оскільки вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних на підставі вказаної статті Кодексу судом вже задоволені.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 1128,51 грн., нарахованих на підставі ст.ст.536, 1214, 625 ЦК України.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається з суми судового збору в розмірі 1921,00 грн., комісії банку за сплату судового збору в сумі 25,00 грн. та витрат на пересилання позовної заяви відповідачу в розмірі 26,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Утім, суд зазначає, що як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача виключно кошти зі сплати судового збору, відповідно, розподілу між сторонами підлягають лише витрати позивача на сплату судового збору за подання даного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1921 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, зокрема, судовий збір в сумі 1878,61 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42; ідентифікаційний код 23152907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРА-Медіа (02100, м. Київ, бульв. Верховної Ради, буд. 20; ідентифікаційний код 37292551) 119 070 (сто дев`ятнадцять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості за договором, 3 840 (три тисячi вісімсот сорок) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1 128 (одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 51 коп. 3% річних та 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2019.

Суддя Гумега О.В.