Постанова

від 12.06.2019 по справі 923/656/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Мамалуй О.О.,

судді: Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю МКП Прозерпіна

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019

у складі колегії суддів: Г. П. Разюк - головуючий, С. І. Колоколов, Я. Ф. Савицький

та на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.12.2018

суддя: Н.А. Павленко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МКП Прозерпіна

до приватного акціонерного товариства Херсонкнига

про визнання договору іпотеки недійсним, скасування реєстрації права власності та повернення майна,

за участю представників учасників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Кулік В.М.

В С Т А Н О В И В:

у липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю МКП Прозерпіна звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 02.09.2016, засвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 945. Просило скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 18613864 від 16.01.2017: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 188690365101; об`єкт нерухомого майна: нерухоме майно обласного бібліотечного колектора (III, IV поверхи будівлі), загальна площа (кв.м): 1 414,3, адреса: Херсонська обл. , м . Херсон, вул. 40 років Жовтня, буд. 31-А, номер об`єкта в РПВН: 4098486; підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 945, виданий 02.09.2016, заява - вимога, серія та номер: 16, виданий 02.11.2016, видавник: ПрАТ Херсонкнига , висновок про вартість майна , серія та номер: б/н, виданий 21.12.2016, видавник: ТОВ АР ДЖІ САТЕЛЛІТ ; власники: ПрАТ Херсонкнига ; зобов`язати відповідача повернути позивачу нерухоме майно обласного бібліотечного колектора (III, IV поверхи будівлі), загальна площа (кв.м): 1 414,3, яке розташоване за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, будинок 31-А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2016 між ТОВ МКП Прозерпіна (іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_3 і ПрАТ Херсонкнига (іпотекодержатель) в особі директора Чикала М.М. було укладено іпотечний договір, за яким ТОВ МКП Прозерпіна надало, а ПрАТ Херсонкнига прийняло в іпотеку нерухоме майно, вказане у п. 1.2 договору для забезпечення виконання відповідачем кредитного договору № 335/2 від 18.03.2008, укладеного між ПАТ АБ Південний і ТОВ МКП Прозерпіна , договору про відступлення права вимоги від 25.12.2012, укладеного між ТОВ Фінансова компанія Центр і ТОВ Ростінвест-Крим (зобов`язання за яким в сумі 467 100,00 грн відповідно до ст. 512 ЦК України виконані ПрАТ Херсонкнига як майновим поручителем). Зазначає, що директор ТОВ МКП Прозерпіна ОСОБА_3 (яка є учасником позивача і одночасно головою наглядової ради, акціонером відповідача) не мала повноважень щодо укладення спірного договору (зокрема, рішенням загальних зборів, оформлених протоколом № 341 від 22.06.2015 обмежено повноваження директора ОСОБА_3 на вчинення правочинів, пов`язаних з розпорядженням майна, внесенням в заставу (іпотеку) нерухомого майна на будь-які суми без письмового рішення загальних зборів учасників ТОВ МКП Прозерпіна ), хоча згідно з п. 2.2.2 договору директор засвідчила, що мала всі необхідні для укладення та виконання договору повноваження згідно з Статутом та від учасників, засновників, акціонерів. Посилається на те, що внаслідок укладення спірного договору (який є значним правочином в розумінні ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства , однак не був схвалений відповідним органом відповідача) позивач був незаконно позбавлений свого майна, контроль за яким фактично перейшов до ОСОБА_3 через її участь у ПрАТ Херсонкнига (70, 8444% акцій). Також вказаний правочин відповідно до ч.2 ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства є таким, щодо вчинення якого є заінтересованість., а тому згоду на його вчинення повинні були надати загальні збори акціонерів відповідача. З урахуванням вказаного, позивач вважає спірний договір таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і є недійсним згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України. На підставі ст. 216 ЦК України просив задовольнити решту позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ МКП Прозерпіна звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.12.2018 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що господарськими судами порушено норми процесуального права - ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79, ст. 86, ст. 210, ч. 5 ст. 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилається на неправильне застосування судами норми матеріального права - ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України та незастосування до цих правовідносин ст. 202 ЦК України. Зазначає, що згідно з п. 8.22 Статуту позивача (станом на грудень 2015 р.), який кореспондується з п. 8.22 Статуту від 2012 р., директору товариства надавалось право укладати угоди, в тому числі щодо розпорядження майном товариства в межах, встановлених загальними зборами товариства. Тобто, цим пунктом передбачена можливість рішеннями загальних зборів учасників ТОВ МКП Прозерпіна додатково встановлювати межі (збільшувати, обмежувати) повноважень директора, які вже закріплені в Статуті товариства, без внесення відповідних змін до Статуту. Ці додаткові межі були встановлені рішенням загальних зборів позивача № 341 від 22.06.2015 (яке не було скасовано подальшими рішеннями зборів в цій частині) - будь-які угоди щодо нерухомого майна товариства не укладати, не підписувати без письмового рішення загальних зборів учасників. Вказує на те, що рішення загальних зборів № 341 від 22.06.2015 є внутрішнім локальним актом товариства індивідуальної дії, який регулює внутрішні корпоративні взаємовідносини в товаристві та на підставі п. 3.9 Статуту товариства є обов`язковим для його суб`єктів, зокрема для директора, який згідно з п. 8.23 Статуту від 2015 р. є відповідальний за його виконання. Зазначає, що в цій справі має значення саме факт виконання чи не виконання директором волевиявлення учасників товариства, оформлене рішенням загальних зборів № 341 від 22.06.2015, а не факт внесення чи не внесення цих додаткових обмежень до повноважень директора до Статуту товариства. Стверджує, що немає ніяких законних підстав вважати, що обмеження повноважень директора ОСОБА_3 припинились в зв`язку з внесенням у грудні 2015 р. змін до Статуту товариства, адже ці обмеження стосувались виключно зміни складу учасників та перерозподілу їх часток в статутному капіталі товариства та прийняття його нової редакції. Посилається на те, що відповідач знав або за всіма обставинами не міг не знати про відсутність у директора ТОВ МКП Прозерпіна повноважень щодо укладення спірного правочину, внаслідок укладення якого майно позивача вибуло з власності товариства (в якому директор мав 10% статутного капіталу) до володіння товариства, в якому цей директор має 70,8444% акцій. Зазначає і про порушення порядку укладення спірного правочину, передбаченого Законом України Про акціонерні товариства . Посилається на постанову Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц (№ 6-147цс17)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що директор ТОВ МКП Прозерпіна був обмежений лише у укладенні правочинів, які перевищують 100 (стократний) розмір статутного капіталу товариства, що з урахуванням п. 5.4 Статуту ТОВ МКП Прозерпіна складає 6 150 000, 00 грн. В укладенні правочинів, які не перевищують вказаний розмір, директор не був обмежений в повноваженнях, адже їх укладення не потребувало погодження із загальними зборами учасників. В оскаржуваному іпотечному договорі від 02.09.2016 вказано, що ОСОБА_3 , укладаючи договір, діяла від імені ТОВ МКП Прозерпіна як директор згідно з Статутом (в редакції від 2015 року, який був затверджений протоколом № 342 від 08.12.2015). Відповідно до п. 1.3 договору від 02.09.2016, згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності станом на 17.08.2016 ринкова вартість предмету іпотеки становить 665 843, 00 грн без ПДВ. З урахуванням ринкової вартості предмета іпотеки, іпотечний договір від 02.09.2016 відповідно до Статуту ТОВ МКП Прозерпіна не потребував погодження із загальними зборами учасників товариства і директор товариства не був обмежений у повноваженнях щодо його підписання. Вважає, що позивач, не зазначаючи положення пп. ж п. 8.9 Статуту в повному обсязі, та підміняючи одні поняття іншими, намагається ввести суд в оману щодо встановлення форм контролю, які зручні і необхідні позивачу, а не відповідають чинному законодавству та обставинам справи. Посилається на те, що лише факт того, що ОСОБА_3 має відношення до двох самостійних юридичних осіб, які мали право укладати правочин без будь-яких обмежень у повноваженнях виконавчого органу товариства, не може бути підставою для визнання іпотечного договору від 02.09.2016 недійсним. Стверджує, що відповідачем дотримано процедуру погодження укладення значних правочинів та правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість (рішення загальних зборів ПрАТ Херсонкнига , оформлене протоколом від 31.03.2016, рішення наглядової ради, оформлене протоколом № 4 від 18.04.2016 та від 30.08.2016, оформлене протоколом № 5). Вважає, що спірний правочин укладено з дотриманням вимог цивільного законодавства, підписаний уповноваженими представниками, підписи яких скріплено печатками підприємств; волевиявлення учасників правочину відповідало їх внутрішній волі, а сам правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Зазначає, що подання цього позову по своїй суті є спробою позивача відчужити нерухомість від законного власника. Підтвердженням цього є зазначення в позові виключно вимоги щодо повернення майна ТОВ МКП Прозерпіна , але не ставиться питання щодо повернення грошових коштів в сумі 555 347, 22 грн ПрАТ Херсонкнига , які були сплачені останнім за ТОВ МКП Прозерпіна . Зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та встановлення нових обставин справи, що в силу ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому просить вказані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 18.03.2008 між ВАТ АБ Південний (банк) в особі керуючого філією Дубенюка О .Г. і ТОВ МКП Прозерпіна (позичальник) в особі директора ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 335/2, за умовами якого банк зобов`язується відкрити позичальнику кредитну лінію, а позичальник - повернути заборгованість за кредитною лінією та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12% річних. Загальна сума зобов`язань позичальника за кредитною лінією може збільшуватись при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії) в розмірі 550 000, 00 грн та підлягає поверненню до 16.03.2009.

Вказаний договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним (п. 5.1 вказаного договору).

В забезпечення виконання цього договору, 18.03.2008 між ЗАТ Херсонкнига (наразі ПрАТ Херсонкнига (заставодавець) в особі голови правління Чикал М.М. , що діє як майновий поручитель ТОВ МКП Прозерпіна (позичальник), і ВАТ АБ Південний (заставодержатель) в особі керуючого філією Дубенюка О.Г. було укладено договір застави, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майнових прав в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед заставодержателем, в силу якого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок предмету застави.

В той же день ЗАТ Херсонкнига (клієнт) в особі голови правління Чикал М.М., що діє як майновий поручитель ТОВ МКП Прозерпіна (позичальник) і ВАТ АБ Південний (банк) в особі керуючого філією Дубенюка О.Г. було укладено договір відступлення права вимоги під відкладальною умовою, за яким на виконання п.п. 5.7 договору застави майнових прав від 18.03.2008, укладеного між клієнтом і банком, за яким клієнт передає, а банк приймає на себе у повному обсязі право вимоги у розмірі 560 000, 00 грн, що належить клієнту і стає кредитором за договором банківського строкового депозиту № 1/2007-980 від 19.03.2007.

27.12.2012 ПАТ АБ Південний повідомив ПрАТ Херсонкнига про відступлення права вимоги за договором застави майнових прав від 18.03.2008 на користь ТОВ Фінансова компанія Центр , яка відступила це право ТОВ Ростінвест-Крим .

16.01.2013 ТОВ Ростінвест-Крим заявило вимогу до ПрАТ Херсонкнига , як майнового поручителя, про погашення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором № 335/2 від 18.03.2008.

ПрАТ Херсонкнига , як майновим поручителем, за платіжним дорученням № 07 від 16.01.2013 сплачено 555 347,22 грн. Судами зазначено, що частина заборгованості (88 247, 22 грн) була сплачена ТОВ МКП Прозерпіна .

В забезпечення виконання решти зобов`язання за кредитним договором, 02.09.2016 між ПрАТ Херсонкнига (іпотекодержатель) в особі директора Чикала М. М. і ТОВ МКП Прозерпіна (іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець надає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нерухоме майно обласного бібліотечного колектора (ІІІ, ІV поверхи будівлі), яке знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, буд. 31-А, загальною площею 1 414,3 кв.м для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 335/2 від 18.03.2008, укладеного між ПАТ АБ Південний і ТОВ МКП Прозерпіна , договору про відступлення прав вимоги від 25.12.2012, укладеного між ТОВ Фінансова компанія Центр і ТОВ Росінвест-Крим , зобов`язання за якими відповідно до ст. 512 ЦК України виконані ПрАТ Херсонкнига 16.01.2013, як майновим поручителем, в сумі 467 100, 00 грн, на строк до 01.11.2016.

Відповідно до п 1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням умов договору та/або порушенням зобов`язань за основним договором, неустойки, що підлягає сплаті за порушення умов договору.

Згідно з цим договором іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за основним договором та/або за цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, у порядку встановленому договором.

Пунктом 3.1.9 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема коли термін виконання зобов`язання згідно з основним договором настав, проте зобов`язання залишається не виконаним.

При настанні обставин, визначених п. 3.1.9 договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати відповідно до Закону України Про іпотеку спосіб стягнення, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у договорі (п. п. 5.1, 5.2 іпотечного договору).

За п. 6.1.1 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, серед іншого, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Законом України Про іпотеку .

02.11.2016 ПрАТ Херсонкнига надіслало на адресу ТОВ МКП Прозерпіна заяву-вимогу № 16, в якій вимагало від позивача усунути порушення відповідно до ст. 35 Закону України Про іпотеку , а саме: сплатити наявну заборгованість за кредитним договором № 335/2 від 18.03.2008, укладеним між ПАТ АБ Південний і ТОВ МКП Прозерпіна (позичальник), договором про відступлення прав вимоги від 25.12.2012, укладеним між ТОВ Фінансова компанія Центр і ТОВ Ростінвест-Крим , зобов`язання за якими відповідно до ст. 512 ЦК України виконані ПрАТ Херсонкнига (а.с. 23, т. 1).

Відповідно до умов іпотечного договору, ПрАТ Херсонкнига скористалося своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку і зареєструвало за собою право власності на нього, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав.

Предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору від 02.09.2016, скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язання відповідача повернути відповідне майно (перелік якого вказаний у позовній заяві).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Установчим документом для товариства є статут. Статут - це установчий документ, на основі якого діє підприємство, який визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності товариства. Визначає повноваження, обмеження в них відповідних органів такого товариства.

Відповідно до п. 8.1. Статуту ТОВ МКП Прозерпіна , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.12.2015, оформленого протоколом № 342 від 08.12.2015 (в редакції, чинний на час укладення спірного іпотечного договору від 02.09.2016) управління вказаним товариством здійснюють: загальні збори учасників; голова товариства; директор товариства.

Управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором. Директор призначається загальними зборами учасників (п. п. 8.18., 8.19. Статуту ТОВ МКП Прозерпіна ).

Пунктами 8.21, 8.22 Статуту ТОВ МКП Прозерпіна встановлено, що директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників. При здійсненні правочинів на суму, що перевищує 100 (сто) кратний розмір статутного капіталу, директор зобов`язаний погодити його з загальними зборами учасників. Директор наділяється, відповідно до Статуту, всіма необхідними повноваженнями, які виконує без довіреності, і має право, серед іншого, укладати різноманітні угоди та чинити юридичні дії від імені товариства, в тому числі щодо розпорядження коштами та майном товариства в межах, встановлених загальними зборами товариства.

Директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства, представляти його інтереси, укладати договори і підписувати інші юридичні вагомі документи (п. 8.24 Статуту).

Врахувавши умови Статуту ТОВ МКП Прозерпіна (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину), розмір статутного капіталу позивача (61 500, 00 грн), суди дійшли правильного висновку про те, що директор цього товариства був обмежений лише в укладенні правочинів, які перевищують 100 (стократний) розмір статутного капіталу, що з урахуванням п. 5.4 Статуту ТОВ МКП Прозерпіна складає 6 150 000 грн, в той час як ринкова вартість предмету іпотеки становила 665 843, 00 грн (п. 1.3 іпотечного договору).

Оскільки оспорюваний іпотечний договір від 02.09.2016 з боку ТОВ МКП Прозерпіна було підписано директором цього товариства ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту, чинна редакція якого на момент укладення цього правочину не встановлювала обов`язковості погодження такого правочину (ринкова вартість предмету іпотеки становить 665 843,00 грн) загальними зборами учасників цього товариства та, врахувавши умови Статуту товариства, вимоги чинного законодавства, зокрема ЦК України, Закону України Про господарські товариства , суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_3 , як директор ТОВ МКП Прозерпіна , не була обмежена у повноваженнях щодо підписання цього спірного договору і такий правочин з боку ТОВ МКП Прозерпіна вважається належним чином укладеним (вчиненим) та має юридичну силу для ТОВ МКП Прозерпіна .

Оскільки директором позивача при укладенні спірного правочину було дотримано вимог статуту ТОВ МКП Прозерпіна , підстави для визнання того, що правочин з боку позивача було укладено неуповноваженою особою, відсутні.

Відповідно до п. 9.1 Статуту ПрАТ Херсонкнига , затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 05.04.2011, оформленого протоколом від 05.04.2011, до органів управління та контролю товариства належать: загальні збори акціонерів-вищий орган управління; наглядова рада акціонерів товариства - колегіальний представницький орган управління та контролю за діяльністю виконавчого органу; ревізійна комісія (ревізор) - колегіальний або одноосібний представницький орган управління та контролю за діяльністю виконавчого органу; директор товариства - одноосібний виконавчий орган управління.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності.

За ст. 70 вказаного Закону рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

За п. 10.21 Статуту ПрАТ Херсонкнига , затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 05.04.2011, оформленого протоколом від 05.04.2011, до компетенції загальних зборів товариства серед іншого відноситься прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом становить 50 і більше % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Судом встановлено, що відповідно до фінансового звіту ПрАТ Херсонкнига станом на 31.12.2015 (а.с. 44-46, т. 1) вартість активів ПрАТ Херсонкнига складає 1 190 900,00 грн (25% від означеної вартості активів складає 297 725,00 грн (1 190 900,00 грн * 25 % / 100 %).

Встановивши, що ринкова вартість предмета іпотеки (іпотечний договір від 02.09.2016) складала 665 843,00 грн, без ПДВ, що перевищує 25% від вартості активів ПрАТ Херсонкнига за 2015 р., суди дійшли висновку, що іпотечний договір від 02.09.2016 є значним правочином в розумінні ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і для його укладення необхідним є рішення загальних зборів.

Відповідно до ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно із цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує сто мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.

Згідно з ч. ч. 2, 3 вказаної статті особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, може бути, зокрема, посадова особа органу акціонерного товариства або її афілійовані особи. Особа, визначена у частині другій цієї статті, вважається заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, якщо вона, серед іншого, є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину.

З боку ПрАТ Херсонкнига при укладенні договору не було порушень вимог закону щодо укладання значних правочинів та щодо вчинення яких є заінтересованість, оскільки рішенням загальних зборів ПрАТ Херсонкнига від 31.03.2016 відповідно до вимог ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства попередньо схвалено іпотечний договір від 02.09.2016. Крім того, повноваження на підтвердження (схвалення) правочинів протягом періоду з 31.03.2016 до 30.03.2017, вартість яких не більше 5 млн. грн, було надано наглядовій раді ПрАТ Херсонкнига (зокрема рішенням загальних зборів ПрАТ Херсонкнига від 31.03.2016). Рішенням наглядової ради ПрАТ Херсонкнига від 30.08.2016, оформленим протоколом № 5, наглядовою радою відповідача було вирішено підтвердити згоду на вчинення оскаржуваного іпотечного договору (а.с. 143, т. 1). Також, судами було встановлено, що відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ Херсонкнига від 18.04.2016, оформленого протоколом № 4 від 18.04.2016 (а.с. 142, т. 1) було вирішено вчинити ПрАТ Херсонкнига правочин, у вчиненні якого у посадової особи органів товариства та акціонера є заінтересованість. Особою, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину є ОСОБА_3

Водночас, судами зазначено, що на час прийняття рішення наглядовою радою ПрАТ Херсонкнига від 18.04.2016, оформленого протоколом № 4 від 18.04.2016, (а.с. 142, т. 1) про погодження правочину у вчиненні якого у посадової особи органів товариства та акціонера є заінтересованість, діяла редакція Закону України Про акціонерні товариства яка передбачала погодження правочину із заінтересованістю саме наглядовою радою товариства.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частина 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України встановлюють такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Дослідивши умови спірного правочину, взявши до уваги те, що цей правочин був укладений відповідно до вимог Статуту позивача, жодним чином не порушує його права, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання іпотечного договору від 02.09.2016 недійсним.

У зв`язку з відсутностю підстав для визнання недійсним оскаржуваного іпотечного договору, суди дійшли правильного висновку і про відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог, які є похідними від вимоги про визнання недійсним вказаного правочину.

При цьому, необхідно зазначити, що вимогами чинного законодавства не встановлено заборони одній і тій ж особі бути директором і учасником в одній юридичній особі та акціонером і членом наглядової ради в іншій. Наявність у однієї і тієї ж особи вказаного статусу, в випадку відсутності у законодавстві заборон, не свідчить про те, що правочин укладений між такими юридичними особами є направленим на реалізацію інтересів однієї особи та бути підставою для визнання його недійсним.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що господарськими судами було порушено норми процесуального права - ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79, ст. 86, ст. 210, ч. 5 ст. 236 ГПК України; неправильно застосовано норми матеріального права - ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України та не застосовано ст. 202 ЦК України, то необхідно зазначити, що господарськими судами було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода позивача з рішенням господарських судів, які відповідають вимогам ст. 236 ГПК України, не може свідчити про неправильне застосування чи неврахування судами вказаних позивачем норм матеріального і процесуального права.

Щодо посилань позивача на рішення загальних зборів позивача № 341 від 22.06.2015 (якими було додатково обмежено директору товариства ОСОБА_3 її повноваження) як на підставу того, що директор не мав права укладати спірний правочин без погодження з загальними зборами товариства, то ці доводи були предметом оцінки апеляційного суд, який вказав на те, що рішенням загальними зборами, які були оформлені протоколом № 342 від 08.12.2015, було переглянуто обсяг повноважень директора товариства та затверджено нову редакцію статуту, в якій відсутні такі обмеження. Діє лише обмеження щодо угод, які перевищують 6 150 000, 00 грн (100 кратний розмір статутного капіталу - п. 8.21 статуту), під яке оспорюваний правочин не підпадає.

Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц (№ 6-147цс17), то необхідно зазначити, що у цій справі Верховний Суд України виходив з інших фактичних обставин, встановлених судами, ніж ті, що були встановлені у цій справі. Крім того, в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що директор ТОВ МКП Прозерпіна ОСОБА_3 не має повноважень на підписання спірного правочину без відповідного попереднього погодження із загальними зборами, однак такі доводи спростовуються висновками господарських судів, які з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права дійшли висновку, що ОСОБА_3 діяла в межах своїх повноважень, що спірний договір жодним чином не порушує права позивача.

Інші доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена господарськими судами.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглядаючи відповідно до вимог ст. 300 ГПК України судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням передбачених ст. 3 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю МКП Прозерпіна залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 06.12.2018 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 923/656/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанову ухвалено з окремою думкою головуючого.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач