Ухвала

від 14.06.2019 по справі 826/109/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2019 року

Київ

справа №826/109/17

адміністративне провадження №К/9901/13418/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №826/109/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електротехнічний завод" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 зазначена касаційна скарга залишалась без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору, як це передбачено частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку.

Ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 30.05.2019.

У межах встановленого судом строку недолік касаційної скарги не усунуто, натомість порушено питання про його продовження з посиланням на те, що рахунки податкового органу заблоковані у зв`язку із здійсненням органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів на підставі виконавчих документів й це унеможливлює сплату своєчасну сплату судового збору, оскільки проведення таких платежів зупинено. Також заявник мотивує своє клопотання й тривалістю процедури погодження і виділення коштів, призначених для сплати судового збору, а також відсутністю належного фінансування видатків, передбачених у кошторисі установи на вказані цілі, однак наразі вчиняються дії, спрямовані на забезпечення сплати такого збору (на підтвердження чого подано копію службової записки щодо необхідності сплати судового збору).

Проте названі податковим органом доводи не свідчать про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Зокрема статтею 330 КАС України закріплено вимоги до форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору (частина четверта цієї статті).

Отже учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору для чого як особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене заявник не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання грошових зобов`язань за виконавчими документами.

Зупинення ж на рахунку фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення касаційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов`язань за виконавчими документами про стягнення коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Крім того на виконання пункту дев`ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Відтак починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Верховний Суд наголошує на тому, що обставини, наведені заявником на обґрунтування вимог клопотання про продовження встановленого судом строку, зокрема, пов`язані з відсутністю на рахунках податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, позбавлені об`єктивного критерію, не є непереборними й могли і мали б бути усунуті на стадії планування обсягу видатків на початку поточного бюджетного року, складання, розгляду і затвердження кошторисів бюджетних установ. У разі ж недостатності визначеного на початку бюджетного періоду обсягу асигнувань, законодавством передбачено дієві механізми, здатні ефективно забезпечити належне фінансування видатків органів державної влади й податкових органів зокрема.

Наведене виплаває не тільки з положень національного законодавства, але й зумовлено особливим публічним статусом органів державної влади, що виступають від імені держави як суб`єкти владних повноважень, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Основного Закону України), а тому, звертаючись до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

В контексті зазначеного Верховний Суд не приймає доводи заявника стосовно тривалості процедури сплати судового збору, вказані ним у якості підстав для продовження встановленого судом строку, оскільки податковий орган, будучи обізнаним про встановлений законодавством порядок здійснення видатків, призначених для вказаної мети, механізмом виділення і погодження цих коштів, а також процедурою розрахунково - касового обслуговування органами Казначейства розпорядників бюджетних коштів та їх отримувачів, повинен враховувати ці обставини при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, оформленні останньої згідно вимог процесуального закону.

Не заслуговують на увагу й наведені відповідачем аргументи щодо здійснення ним певних дії, спрямованих на сплату судового збору, що, втім не призвело до виконання заявником вимог процесуального закону, які ставляться до форми і змісту касаційної скарги, своїх обов`язків як учасника справи, а тому це не може бути самостійною і достатньою підставою для продовження встановленого судом строку.

Більше того подані заявником докази не містять відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж певного строку.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №826/109/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електротехнічний завод" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С. С. Пасічник