Рішення

від 04.03.2019 по справі 376/812/18

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/812/18

Провадження № 2/376/20/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що він є власником домогосподарства за АДРЕСА_1 , яке дісталося йому в спадок від батьків. Згідно земельно-шнурової книги Чубенецької сільської ради станом на 1994 рік, за домоволодінням рахувалося 0,40 га землі та межі були визначені на відстані 1 м від зовнішніх стін житлового будинку і господарських споруд.

Сусіднім землекористувачем, тобто власником домоволодіння за АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , якій згідно Державного акта на права власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 04.10.2004 року Сквирським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення Чубенецької сільської ради Сквирського району Київської області від 09.07.2004 року на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 , загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На протязі останніх декількох років у нього виник спір із відповідачем, щодо меж між земельними ділянками, встановлення відповідачем паркану, який обмежив йому доступ до тильної сторони нежитлової будівлі, а саме: хліва.

При зверненні до землевпорядних організацій ним було виявлено, що межа суміжної земельної ділянки приходить по тильній стороні хліва.

Відповідач в категоричній формі, не допускає його до тильної сторони хліва, у зв`язку з чим він не може провести капітальній та поточний ремонт будівлі, у результаті чого хлів почав руйнуватись.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з письмовою заявою про розгляд справи в їхній відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просили його задовольнити на вище викладених підставах, з урахуванням матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту на житловий будинок за АДРЕСА_1 виготовлено КП КОР Білоцерківське МБТІ вбачається, що зазначене доволодіння складається із житлового будинку, 1963 року побудови, погреба з шийкою 1960 року, забудови сараю 1960 року побудови, літньої кухні- гаража 1978 року забудови.

Рішенням Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_1 . надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки за АДРЕСА_2 , з кадастровим номером НОМЕР_2 , загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно витягу із земельно-шнурової книги Чубинецької сільської ради та плану - абрису складеного в 1994 році вбачається, що за домоволодінням за АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0,40 га, ширина земельної ділянки від вул. Дехтяренка становить 22 м, межа від сусіднього домоволодіння за АДРЕСА_3 проходить на відстані 1 м від житлових та нежитлових будівель.

Згідно витягу із земельно-шнурової книги Чубинецької сільської ради та плану - абрису складеного в 1994 році вбачається, що за домоволодінням за АДРЕСА_3 рахується земельна ділянка площею 0,5820 га, ширина земельної ділянки від вул. Дихтяренка становить 30 м.

Згідно плану меж земельної ділянки до Державного акта на права власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 04.10.2004 року Сквирським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення Чубенецької сільської ради Сквирського району Київської області від 09.07.2004 року на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що ширина земельної ділянки від вул. Дехтяренко становить 32,26 м.

При вирішенні даного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

За ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Отже, згідно за значених правових норм, на підставі технічної документації громадянин має право приватизувати ту земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки сторонами) таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, за частиною 1 ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується права особи, щодо володіння, користування, чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст.141 ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. З ст. 142 ЗК України).

Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 183 ЗК України завданням землеустрою є:... в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Землеустрій передбачає:... ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок, (ст. 184 ЗК України).

Відповідно до ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт) виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповіднодо ч. 2.ст. 198 ЗК України, кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до абзацу другого ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно п. п. г, ґ п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 (v0002700-10) від 19.03.2010 передбачено: г) громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК (2768-14), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством; ґ) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 p., згідно з положеннями чинної доцієї дати статті 30 ЗК (2768-14) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що межа між домоволодінням за АДРЕСА_1 встановлювалась на відстані 1 м від господарських будівель та споруд, побудованих батьками позивача в 1960-1963 роках.

Після отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та винесенням меж її земельної ділянки в натурі, межа між будівлями, що розділяє земельні ділянки стала проходити по зовнішній стіні господарських будівлях ОСОБА_3 , як це вбачається на місцевості із встановлених межових знаків. Крім того, суд, звертає увагу, що 11.07.2016 року ОСОБА_2 , у власноруч написаній розписці не заперечувала, щодо встановлення межі на відстані 1 м від нежитлових будівель ОСОБА_1 .

З огляду на наведене суд, приходить до висновку, що при виготовленні документації для приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 в 2004 році не було враховано фактичне користування земельною ділянкою, а також не зазначено в кадастровому плані розміщення об`єктів нерухомості розташованих на земельній ділянці, як передбачено п. 1.2 р.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174.

Таким чином, позов підлягає до задоволення.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 704,80 грн. судових витрат.

Керуючись ст. 12,95,141,206,263-265,268,280-284 ЦПК України,

ст.21,373,378 ЦК України, ст.106,107,140-149,152 ЗК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий 04.10.2004 року ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_5 , 704,80 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Клочко