Постанова

від 22.05.2019 по справі 534/1678/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 534/1678/17-ц

провадження № 61-5089св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - громадська організація Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2), подану адвокатом Кириченко Галиною Володимирівною,на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Прядкіної О. В., Хіль Л. М., та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (далі - Гаражне товариство № 2 ), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 8 від 08 вересня 2017 року, виданий головою правління громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів , поновити його на посаді охоронника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 360,23 грн та 20 000,00 моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 02 вересня 2010 року він працював на посаді охоронника громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів . Наказом № 3 (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) від 15 грудня 2016 року його було звільнено з посади за згодою сторін, копію якого він отримав 11 лютого 2017 року. Рішенням Комсомольського міського суду від 13 липня 2017 року наказ про звільнення було скасовано та поновлено на роботі.

Згідно його заяви державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та запропоновано відповідачу виконати судове рішення в добровільному порядку.

В подальшому відповідач видав наказ про поновлення його на роботі та змінив умови праці, на що він не погодився, про що і повідомив керівництво кооперативу.

Не дивлячись на його заперечення, він був звільнений на підставі наказу голови правління гаражного товариства № 8 від 08 вересня 2017 року за прогули без поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області

від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) від 09 вересня 2017 року № 8 з пункту 4 статті 40 КЗпП України на пункт 6 статті 36 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою розірвання трудового договору стала відмова працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, викликаною змінами в організації виробництва і праці, і працівник не згоден працювати в нових умовах, суд першої інстанції змінює формулювання причин звільнення на пункт 6 статті 36 КЗпП України без поновлення його на посаді. З наведених вище причин не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Окрім того, суд вважає необґрунтованою вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди, так як позивачем на надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому такої шкоди та розміру відповідної компенсації.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано, як незаконний, наказ від 08 вересня 2017 року № 8 про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника, виданого Головою правління громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) та поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника в громадській організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) з 08 вересня 2017 року.

Стягнуто з громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн моральної шкоди.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року допущено негайне виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2019 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді охоронника громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2).

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було дотримано процедури попередження позивача про істотні зміни в умовах праці внаслідок змін в організації виробництва, відповідного наказу роботодавець не видавав, працівника з ним не ознайомлював. Відсутність працівника ОСОБА_1 на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом, а отже відсутні правові підстави для розірвання трудового договору в силу пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з засад розумності та справедливості, вважає за доцільне визначити розмір морального відшкодування в 3 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 березня 2019 року громадська організація Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2019 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 жовтня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що після поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронника згідно з наказом № 6 від 21 серпня 2017 року останньому не було забезпечено місце роботи ґрунтується на припущеннях, що не відповідає вимогам частини 6 статті 81 ЦПК України. Будь яких істотних обставин, які не могли бути усунуті ОСОБА_1 . або перешкоджали останньому бути присутнім з 28 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року на роботі за графіком, який він вважав правильним (доба через три), після поновлення на роботі згідно заочного рішення від 13 липня 2017 року судом не було встановлено.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги представника гаражного товариства № 2 Кириченко К. В. на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 липня 2017 року заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано наказ № 3 від 15 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено останнього на посаді охоронника в Громадській організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу і компенсацію моральної шкоди.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року заочне рішення суду у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 скасовано із призначенням справи до розгляду в загальному порядку.

Згідно з копією трудової книжки, за наказом № 6 від 21 серпня 2017 року позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді охоронника Громадської організації Товариства № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів .

За наказом про звільнення з роботи № 8 від 08 вересня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника Громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів з 11 вересня 2017 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Виходячи із змісту вказаного наказу, охоронник ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на робочому місці та відмовився від надання пояснень, що документовано актами від 28, 29, 30, 31 серпня та 01, 04, 05, 06, 07, 08 вересня 2017 року.

Судом встановлено, що позивача було поновлено на посаді за судовим рішенням, проте останній до роботи фактично не приступив. ОСОБА_1 повідомлено режим його роботи: з понеділка по п`ятницю з 08 год. до 17 год., з перервою на обід з 13 год. до 14 год. та вихідними днями у суботу та неділю. ОСОБА_1 протягом робочого часу на роботі був відсутній, про що складались відповідні акти.

Згідно з актом від 29 серпня 2017 року (а. с. 56), 29 серпня 2017 року у приміщені правління гаражного товариства ОСОБА_1 було вручено наказ про поновлення на роботі та в усному порядку повідомлено про графік роботи охоронника, а саме з 08 год. до 17 год. з понеділка по п`ятницю, з обідньою перервою з 13 год. до 14 гол. і вихідними днями субота-неділя.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно йому було відомо про режим роботи охоронника. Із таким графіком роботи ОСОБА_1 не погодився, цей графік робочого часу позивача не влаштував і до роботи він не пристував. Фактично із змісту пояснень позивача, останній не вважав за потрібне виходити на роботу.

Рух касаційної скарги

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 березня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із наказом від 08 вересня 2017 року № 8 позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади охоронника на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав ту обставину, що фактично з того часу, як дізнався про наявність наказу щодо його поновлення на роботі, він до роботи не приступив у зв`язку із незгодою з графіком роботи.

Позивач ОСОБА_1 , знаючи про наявність рішення від 13 липня 2017 року про поновлення його на роботі, яке підлягало негайному виконанню, протягом майже півтора місяці (з 13 липня 2017 року до 21 серпня 2017 року) навіть не намагався приступити до роботи, не звертався до товариства з приводу виконання судового рішення про поновлення його на роботі.

Судом не було встановлено будь-яких істотних обставин, які не могли бути усунуті Соіним В. А . або перешкоджали останньому бути присутнім з 28 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року на роботі за графіком, який він вважав правильним після поновлення на роботі заочного рішення від 13 липня 2017 року.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач ОСОБА_1 з 28 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року був відсутнім на роботі з поважних причин.

З матеріалів справи встановлено, що докази щодо змін в організації виробництва і праці в гаражному товаристві відсутні. Не доведено взагалі змін в організації виробництва і праці, внаслідок яких можлива зміна істотних умов праці працівників охоронників в гаражному товаристві, тому зміна формулювання причин звільнення позивача на пункт 6 статті 36 КЗпП України не відповідає вимогам закону.

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, оскільки, звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП є правомірним та здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства України. Позивач не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів.

Роботодавець, не отримавши належних доказів, які б могли свідчити про поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , прийняв правомірне рішення про звільнення останньої за прогул.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону, вони підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів не відповідають закону, тому колегія суддів ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди .

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) задоволено частково, скасовано постанову та додаткову постанову апеляційного суду та відмовлено в позові, тому відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, то понесені відповідачем судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди стягуються з позивача. В частині позовних вимог про поновлення на роботі судовий збір компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2), подану адвокатом Кириченко Галиною Володимирівною,задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2019 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) 2 560,00 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з держави України на користь громадської організації Товариство № 2 по експлуатації індивідуальних гаражів (Гаражне товариство № 2) 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило