Постанова

від 29.05.2019 по справі 127/9987/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 127/9987/16-ц

провадження № 61-39445св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року у складі судді

Венгрин О. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області

від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В.,

Медяного В. М., Сопруна В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановленні факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частку будинку і поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2012 року до квітня 2016 року вона із ОСОБА_2 перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Спочатку вони проживали разом у с. Ярове Шаргородського району Вінницької області у його батьків. Потім вирішили купити будинок у

м . Вінниці. Її тітка ОСОБА_3 допомогла підшукати їм потрібний будинок. 13 березня 2013 року вони придбали будинок по АДРЕСА_3 , уклавши договір купівлі-продажу будинку, покупцем за яким був ОСОБА_2

Поселившись у цей будинок вона зайнялася добудовами: встановленням паркану, облаштуванням земельної ділянки, побудовою тераси, придбанням меблів і предметів домашнього вжитку. У будинку зареєструвалася її дочка. У цьому ж будинку провели весілля дочки і народилася її онучка.

За час спільного проживання із ОСОБА_2 у будинку вони придбали майно: диван Роза вартістю 15 999 грн; два крісла -

15 999 грн; стіл і чотири стільці на кухню - 6 149 грн; холодильник

Самсунг - 10 229 грн; телевізор Самсунг - 7 012 грн; підставку під телевізор - 1 495 грн; скороварку - 2 231 грн; телевізор Самсунг

(на кухні) - 7 010 грн; телевізор Соні - 3 000 грн; люстру в зал - 11 000 грн; люстру і Бра в коридор - 12 090 грн; дві люстри в коридор по 5 000 грн - 10 000 грн; меблі в спальню (гарнітур): шафу, двоспальне ліжко, пуф, комод, дві тумби - 24 300 грн; люстру в спальню - 7 000 грн; спальню Елізабет , шафу-купе, ліжко, дзеркало з комодом, тумбу - 20 895 грн; диван біля

каміну - 12 000 грн; два кондиціонери по 8 000 грн - 16 000 грн, а всього на суму 182 392 грн.

Покращенням будинку займалася вона, для чого укладала договори від свого імені, купувала будівельні матеріали до будинку, була добудована тераса. Вона уклала договір на будівництво паркану, облаштування двору, для чого замовляла послуги дизайнера, купувала кущі, дерева, рослини для облаштування двору. У дворі спірного будинковолодіння була укладена плитка по периметру всього двору, зроблений басейн, на будівництво якого вона укладала договір.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 зі своїми батьками звернулися до неї з вимогою про виселення із будинку, надавши термін до 18 травня

2016 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт шлюбних відносин між нею і ОСОБА_2 з вересня 2012 року по квітень 2016 року; визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку

АДРЕСА_3 ; розділити майно - предмети домашнього побуту, виділивши їй майно на суму

91 196 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2016 року. Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наступним чином: виділено на праві власності ОСОБА_1 диван Роза вартістю 15 999 грн, два крісла Роза вартістю 15 999 грн, стіл та чотири стільці на кухню вартістю

6 149 грн (вартість столу 3 643 грн, вартість стільців 2 500 грн), холодильник Самсунг вартістю 10 229 грн, люстру в зал вартістю 11 000 грн, люстру та Бра в коридор вартістю 12 090 грн, спальню Елізабет , шафу-купе, ліжко, дзеркало з комодом, тумбу вартістю 20 895 грн, всього майна на 92 361 грн.

Виділено на праві власності ОСОБА_2 телевізор Самсунг вартістю

7 012 грн, підставку під телевізор вартістю 1 495 грн, скороварку вартістю

2 231 грн, телевізор Самсунг (на кухні) вартістю 7 010 грн, телевізор Соні вартістю 3 000 грн, дві люстри в коридор по 5 000 грн вартістю 10 000 грн, люстру в спальню вартістю 7 000 грн, меблі в спальню (гарнітур) шафа, двоспальне ліжко, пуф, комод, дві тумби вартістю 24 300 грн, диван біля каміну вартістю 12 000 грн, два кондиціонери вартістю 16 000 грн, всього на 90 048 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 156 грн 50 коп. як компенсацію за відхилення від розміру ідеальної частки вартості майна.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в частині встановлення факту проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2016 року та в частині поділу рухомого майна, суд першої інстанції виходив із того, що сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що встановлено із показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; із даних про реєстрацію повнолітньої дочки позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 з 16 липня 2014 року у спірному будинку; із фотознімків, на яких зображені сторони разом в різні періоди, в різних місцях, у тому числі і у спірному будинку; із відомостей, що містяться у закордонних паспортах сторін, з яких вбачається, що вони в один період - з 31 травня 2015 року по 10 червня 2015 року перебували у Болгарії; із копій: договору постачання і монтажу басейна від 08 липня 2013 року і договору підряду на благоустрій об`єкта від 21 травня 2014 року, в яких стороною є позивач ОСОБА_1 , а об`єктом - домоволодіння по АДРЕСА_3 період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони придбали майно, яке знаходиться у будинку, проте не описане через відсутність доступу у будинок з вини відповідача, але наявність якого підтверджується частково фотознімками, частково - платіжними документами і яке суд визнав спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частку будинку, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що спірний будинок придбаний відповідачем під час спільного проживання із позивачем, проте за кошти, які відповідачу дали його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , тому будинок є особистою приватною власністю позивача, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для визнання за позивачем права власності на його 1/2 частину.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і поділ майна відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд не встановив фактів, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами не доведено та не підтверджено, що між нею і відповідачем склалися усталені відносини, притаманні чоловікові і дружині, що між ними велося спільне господарство, планувався сімейний бюджет, а, отже, не доведено факту спільного проживання із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2012 року по квітень 2016 року, і як наслідок, між ними не виникли права та обов`язки подружжя, а відповідно і відсутні правові підстави для поділу майна і визнання права власності на 1/2 частку будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні за нею права власності на 1/2 частки будинку та повністю скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині визнання права власності на 1/2 частку будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановленні факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на

1/2 частку будинку і поділ майна призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що коштів на придбання спірного будинку у відповідача не було, посилання судів на договори позики, за якими вказані кошти були надані відповідачу його батьками є безпідставним, оскільки жодних боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед батьками не було. Факт її проживання у спірному будинку підтверджується визнанням цього представником відповідача, показаннями свідків, документами на проведення будівництва. Апеляційний суд не спростував доказами придбання нею предметів домашнього вжитку у будинок, все це майно вона придбала після продажу квартири у м. Хмельницькому, бізнесу і свого автомобіля.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 )

із 08 травня 2000 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане

05 липня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 20) (а. с. 139, т. 1).

У цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області зроблено актовий запис за № 12 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_9 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_9 присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (а. с. 198, т. 1).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2016 року. Зазначене підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; реєстрацією дочки ОСОБА_7 16 липня 2014 року в будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 ; фотознімками, на яких вони зображені разом в різні періоди, в різних місцях, у тому числі і в будинку

АДРЕСА_3 ; копіями витягів з їхніх закордонних паспортів, відповідно до яких вони в один період (з 31 травня 2015 року по 10 червня 2015 року) перебували в Болгарії; копіями договору постачання і монтажу басейна

від 08 липня 2013 року, договору підряду на благоустрій об`єкта

від 21 травня 2014 року, у яких стороною є ОСОБА_1 , а об`єктом - домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Під час проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали майно в будинок

АДРЕСА_3 , яке через відсутність доступу до будинку не описано, але наявність якого підтверджується частково фотознімками

(а. с. 15-23, 26-28, 34-35, 37, 40-41, 44 т. 2), частково - платіжними документами (а. с. 219, 222-223, 224-228, 230-231 т. 2).

Згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку від 13 березня

2013 року ОСОБА_2 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудою за

АДРЕСА_3 . За домовленістю сторін продаж вчиняється за 729 350 грн, які покупець передав, а продавець прийняла до підписання договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Ковальовою В. М., зареєстровано у реєстрі за № 281. Згідно пункту 2.7. договору покупець придбає зазначену нерухомість за грошові кошти, які належать йому на праві особистої приватної власності (а. с. 221-222, т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2013 року ОСОБА_2 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3 . За домовленістю сторін продаж вчиняється за 66 102 грн, які покупець передав, а продавець прийняла до підписання договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Ковальовою В. М., зареєстровано в реєстрі за

№ 420 (а. с. 223-224, т. 1)

ОСОБА_2 з 01 квітня 2011 року працює механіком фермерського господарства Банаха (далі - СФГ Банаха ) (а. с. 200-201, т. 1)

Відповідно до договору позики від 07 березня 2013 року № 1 СФГ Банаха в особі голови ОСОБА_2 передає ОСОБА_2 безпроцентну позику на суму 500 000 грн (а. с.144, т. 1).

Згідно договору позики від 07 березня 2013 року № 2 СФГ Банаха в особі голови ОСОБА_2 передає ОСОБА_8 безпроцентну позику на суму 500 000 грн.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив той факт, що кошти надавались у позику ФГ Банаха на загальну суму 100 0000 грн на придбання будинку для сина - ОСОБА_2 та його дітей ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звіт про дебетові та кредитні операції по рахунку СФГ Банаха підтверджує факт наявності коштів на рахунках СФГ Банаха у розмірі, необхідному для надання позики (а. с. 69-70, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановлені судом першої інстанції обставини про те, що сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, встановлені із показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ; із даних про реєстрацію повнолітньої дочки позивача

ОСОБА_1 - ОСОБА_7 з 16 липня 2014 року у спірному будинку; із фотознімків, на яких зображені сторони разом в різні періоди, в різних місцях, у тому числі і у спірному будинку; із відомостей, що містяться у закордонних паспортах сторін, з яких вбачається, що вони в один період - з 31 травня 2015 року по 10 червня 2015 року перебували у Болгарії; із копій: договору постачання і монтажу басейна від 08 липня 2013 року і договору підряду на благоустрій об`єкта від 21 травня 2014 року, в яких стороною є позивач ОСОБА_1 , а об`єктом - домоволодіння по АДРЕСА_3 вважав такими, що обґрунтовані на неналежних та недопустимих доказах.

При цьому, не приймаючи до уваги зазначені докази, передбачені

статтею 76 ЦПК України, які містять інформацію щодо предмета доказування та дослідженні у порядку, встановленому процесуальним законом, не послався на докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, не врахував, що відповідач зазначених доказів не спростував, до суду не з`являвся і пояснень не надав.

Не погоджуючись із рішенням районного суду в цій частині, апеляційний суд не навів мотивів з урахуванням вимог статті 376 ЦПК України щодо підстав для скасування судового рішення, а обґрунтував своє рішення, не приймаючи досліджені судом першої інстанції докази та їх оцінку, фактично переоцінивши їх без наведення для цього правових підстав та інших доказів, які спростовують встановлені обставини, тобто обґрунтував свої висновки на припущеннях, що заборонено статтею 81 ЦПК України.

Отже судом апеляційної інстанції ухвалено рішення при неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що в період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони придбали майно, яке знаходиться у будинку, проте не описане через відсутність доступу у будинок з вини відповідача, але наявність якого підтверджується частково фотознімками, частково - платіжними документами і яке суд визнав спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частку будинку, суд першої інстанції своє рішення обґрунтовано мотивував тим, що спірний будинок придбаний відповідачем під час спільного проживання із позивачем, проте за кошти, які відповідачу дали його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_8 Крім того, згідно пункту 2.7. договору купівлі-продажу житлового будинку від 13 березня 2013 року ОСОБА_2 придбав зазначену нерухомість за грошові кошти, які належали йому на праві особистої приватної власності. Отже, будинок є особистою приватною власністю відповідача, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для визнання за позивачем права власності на його 1/2 частину.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, правильно визначив характер правовідносин між сторонами та правильно застосував закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2018 року скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 26 лютого 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович